Постанова

від 07.02.2025 по справі 375/1681/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025року м. Київ

Унікальний номер справи № 375/1681/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4358/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Антипенка В.П., у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року керівник ТОВ «ФК «Смарт Пей» Носалик О.В. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором у сумі 27 311,59 грн. та витрати зі сплати судового збору (а.с. 1-4).

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 06.03.2017 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200788609301. Кредитний договір було укладено шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, з умовами якого відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній заяві.

На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 19400 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 49% річних, а розмір комісії за користування кредитом 0%.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. Заборгованість відповідача перед Банком станом на 07 травня 2024 року складала 27311,59 грн., з яких: 18165,78 грн. - заборгованість за кредитом; 9145,81 грн. - заборгованість по процентам.

08 травня 2024 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «ФК «ФІНАКО» укладено договір відступлення права вимоги (цесїї) № 1, за яким ТОВ «ФК «ФІНАКО» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників Банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Крім того, 16 липня 2024 року, між ТОВ «ФК «ФІНАКО» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників Банку (Позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до Відповідача. Загальні сума заборгованості відповідача станом на дату укладення договору факторингу склала 27 311,59 грн.

Однак, заборгованість за договором позики відповідач не погасив, внаслідок чого позивач вимушений звернутись до суду (а.с. 1-4).

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю (а.с. 88-89).

Не погодившись з заочним рішенням районного суду, 14 листопада 2024 року представник ТОВ «ФК «Смарт Пей» - адвокат Рудзей Ю.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 93-98, 119-120).

На обґрунтування скарги зазначав, що надане позивачем через підсистему «Електронний суд» повідомлення про відступлення прав вимоги містить підпис кваліфікований електронний підпис представника АТ «ПУМБ» Височина Є.М. У даному повідомленні чітко зазначено наступне: «Банк відступив ТОВ «ФК «ФІНАКО» (ідентифікаційний код 43255973) право вимоги до ОСОБА_2 , за кредитним договором № 200952349801 від 30.12.2017 року.» Договори відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року та договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року підписані кваліфікованими електронними підписами сторін. Протоколи створення та перевірки кваліфікованих електронних підписів сторін наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 5.1.1. договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року Цедент (тобто Банк) зобов`язався передати Цесіонарію (ТОВ ФК «Фінако») документацію по кожному праву вимоги в порядку визначеному сторонами в Акті прийому-передачі документації. При цьому, документація по кожному праву вимоги повинна бути передана в обсязі, що відповідає переліку мінімального пакету документації, вказаному в Додатку №1 до договору. Разом з документацією Цедент передає два примірники акту прийому-передачі документації, підписані з боку Цедента.

Звертав увагу суду на той факт, що ним було додано до позову копію кредитного договору, підписаного відповідачем, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором і докази надання кредитних коштів в користування позичальника. Вказані документи були засвідчені електронним цифровим підписом представника АТ «ПУМБ». Наявність даних документів також підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором, оскільки лише у цьому разі вони могли бути переданими від Банку до ТОВ ФК «Фінако» та в наступному отримані позивачем, як діючим кредитором.

Відтак, перехід права вимоги за спірним кредитним договором від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «ФІНАКО» підтверджується наступними доказами, які наявні в матеріалах цивільної справи, а саме: договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року (оригінал електронного документу), повідомленням АТ «ПУМБ» про відступлення прав вимоги (оригінал електронного документу). Перехід права вимоги за спірним кредитним договором від ТОВ «ФК «ФІНАКО» до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» підтверджується наступними доказами, які наявні в матеріалах цивільної справи, а саме: договором факторингу № 2 від 16.07.2024 року (оригінал електронного документу), витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року (копія паперового документу, засвідчена електронним підписом позивача, який було накладено під час подачі позовної заяви через підсистему «Електронний суд»). Зазначені докази були долучені до позовної заяви, вони є належними, допустимими, стороною відповідача не спростовувались, а факти, які вони підтверджують - не заперечувались.

Акт приймання передачі документів та реєстр боржників, які містяться у файлі договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року є лише зразками додатків, том вони позначені словом «ФОРМА» (а.с. 93-98, 119-120).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

При цьому, судом апеляційної інстанції було забезпечено право відповідача ОСОБА_1 подати відзив (заперечення) проти апеляційної скарги та (або) докази на спростування заявлених позовних вимог, було повідомлено відповідача про розгляд справи апеляційним судом на його адресу, про що є відмітка працівників пошти про вручення 31 грудня 2024 року адресату повідомлення апеляційного суду разом з копією ухвали суду про відкриття апеляційного провадження (а.с. 125, 135-137).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «ФК«Смарт Пей» на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2024 рокурозглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла наступних висновків.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, судом установлено, що 06 березня 2017 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200788609301, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У заяві відповідач просив встановити на кредитну картку кредитний ліміт у сумі 1000 грн. Розрахунковий день - 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови встановлюються ДКБО (а.с. 60).

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200788609301 від 06.03.2017, боржник ОСОБА_1 , 06.03.2017 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000 грн., 06.12.2017 року збільшено кредитний ліміт до 09 500 грн., 12.12.2018 року збільшено кредитний ліміт до 14 300 грн., 13.08.2019 року збільшено кредитний ліміт до 19 400 грн. (а.с. 76).

Випискою по рахунку за період з 06 березня 2017 року по 07 травня 2024 року підтверджується користування ОСОБА_1 кредитним рахунком НОМЕР_1 , використання позичальником кредитних коштів (а.с. 6-13).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором № 200788609301 станом на 07 травня 2024 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 27 311,59 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 18 165,78 грн., заборгованість за процентами - 9 145,81 грн. (а.с. 74-75).

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено, що умови договору № 200788609301 від 06.03.2017 року відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, як не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач посилався на те, що набув право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 200788609301 від 06.03.2017 року.

Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2024 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Фінако» укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) №1, відповідно до якого АТ «ПУМБ» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінако» в повному обсязі права вимог за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників (а.с. 14-16).

Пунктом 4.1 цього договору визначено, що права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження оплати прав вимоги в повному обсязі на рахунок цедента, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору. Цедент після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п.3.1 договору, передає цесіонарію реєстр боржників.

Крім того, 16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №2, згідно якого клієнт зобов`язується передати фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором. Права вимоги, що відступаються є ідентичними за обсягом (боржники, підстави виникнення, розмір, тощо) тим правам вимоги, які були набуті первісним кредитором на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, укладеним з АТ «ПУМБ» (а.с. 20-21).

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу №2, права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день здійснення оплати ціни прав вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору.

Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №2 від 16 липня 2024 року за підписом представників ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», платіжну інструкцію №1 від 17 липня 2024 року на суму 1585266,65 грн. (а.с. 29).

Згідно з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНАКО» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 27311,59 грн., з яких: 18165,78 грн. - заборгованість за кредитом; 9145,81 грн., - заборгованість по процентам (а.с. 26).

Також позивачем надано лист АТ «ПУМБ» позивачу ТОВ «ФК «Смарт Пей», яким повідомлено про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Фінако» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200788609301 від 06.03.2017 року на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року (а.с. 72).

22 липня 2024 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» направлена письмова вимога (повідомлення) № 3420 ОСОБА_1 із повідомленням про набуття права вимоги за кредитним договором та необхідності погашення заборгованості, яка станом на 22 липня 2024 року становила 27 311,59 грн. (а.с. 28, 59).

Також, 17 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції представником ТОВ «ФК «Смарт Пей» - адвокатом Рудзеєм Ю. В. подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів, а саме: копії витягу з договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО», на підтвердження того, що до ТОВ «ФК «ФІНАКО» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 200788609301 у розмірі 27 311,59 грн. (а.с. 126-134).

На обґрунтування клопотання представник зазначав, що 04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулося до ТОВ «ФК «Фінако» з метою отримання витягів з реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 1 від 08.05.2024 року, однак, відповідь було отримано лише 12 грудня 2024 року у зв`язку із затримкою підписання витягів зі сторони АТ «ПУМБ».

Так, згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) зазначено, що тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте, зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.

За ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченому ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що докази, які позивач просив долучити до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, витяг з реєстру боржників №1 до договору про відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, існував на час розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому, позивач з метою отримання вказаного доказу звернувся до сторони такого правочину ще до пред`явлення даного позову, про що свідчить наданий позивачем лист ТОВ «ФК «Фінако» від 04 вересня 2024 року вих. №11-37.

Проте, ТОВ «ФК «Фінако» надіслало витяги з реєстру боржників №1 до договору про відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року позивачу вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінако» від 12 грудня 2024 року вих.№12_12.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «Фінако» вбачається, що тривалий розгляд звернення ТОВ «ФК «Смарт Пей» було обумовлено затримкою у підписанні витягів АТ «ПУМБ».

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такий доказ не було подано позивачем до суду першої інстанції з об`єктивних та незалежних від нього причин. Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та долучити вказаний доказ на стадії апеляційного провадження.

З копії витягу з договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО», підтверджується, що до ТОВ «ФК «ФІНАКО» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 200788609301 у розмірі 27 311,59 грн. (а.с. 130-133).

Відтак, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

Разом із тим, договір факторингу №2 від 16 липня 2024 року та попередній договір з первісним кредитором у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними, відтак, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до позовної заяви позивачем було надано лист АТ «ПУМБ» адресований позивачу ТОВ «ФК «Смарт Пей», яким підтверджено відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Фінако» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200788609301 від 06.03.2017 року на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року (а.с. 72).

11 листопада 2024 року районний суд постановивши ухвалу, якою визначив заочний розгляд справи, і в цей же день ухваливши оскаржуване заочне рішення по суті спору, цих обставин не перевірив та дійшов передчасного і помилкового висновку про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем прав кредитора (а.с. 88-90).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного кредитного договору № 200788609301 від 06.03.2017 року, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість за вказаним кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення по суті спору про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь заборгованості за кредитним договором № 200788609301 від 06.03.2017 року в розмірі 27311,59 грн., з яких: 18165,78 грн. - заборгованість за кредитом; 9145,81 грн. - заборгованість по процентам.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 423 грн. (а.с. 78).

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у розмірі 2 423 грн. за розгляд справи районним судом.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Смарт Пей» сплатило судовий збір у розмірі 3 634,50 грн. (а.с. 104).

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 3 634,50 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» - задовольнити.

Заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» (ЄДРПОУ 43696954) заборгованість за кредитним договором № 200788609301від 06 березня 2017 року в розмірі 27 311,59 грн., з яких: 18 165,78 грн. - заборгованість за кредитом, 9 145,81 грн. - заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Смарт Пей» (ЄДРПОУ 43696954) 2 423,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 3 634,50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова