Постанова

від 10.02.2025 по справі 520/16706/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 р. Справа № 520/16706/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "ДЕМЕТРА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І.) по справі № 520/16706/24

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ДЕМЕТРА"

до Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «ДЕМЕТРА» (в подальшому ПСП «ДЕМЕТРА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ПСП «Деметра» на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надається податкова пільга (з 01.11.2023 р. по 31.12.2023 р.), у зв`язку з невідповідністю цього періоду приписам абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу України; зобов`язати Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» від 26.06.2023 р. вих. № 21 та від 08.02.2024 р. вих. № № № 11,12,13 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпоряджень Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р., відповідно до абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу Україниз урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ПСП «ДЕМЕТРА» на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надається податкова пільга (з 01.11.2023 р. по 31.12.2023 р.), у зв`язку з невідповідністю цього періоду приписам абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу України; зобов`язано Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити повторний розгляд заяв ПСП «ДЕМЕТРА», на підставі яких винесено розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р., в частині визначення періоду, на який надається податкова пільга з урахуванням абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу України, з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Закону України «Про звернення громадян», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідачем не надано відповіді на заяви позивача від 08.02.2024 р.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ПСП «ДЕМЕТРА» на умовах оренди користується земельними ділянками для ведення фермерського господарства, що знаходяться на території Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області та є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку, як власник нежитлової будівлі магазину-кафе за адресою: с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4 площею 220,6 кв.м, та земельної ділянки несільськогосподарського призначення 6325157308:00:001:0030, площею 0,2508 га.

Згідно із листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №65040-3187/65123 від 26.06.2023 р. на території Вільхівської та Циркунівської селищних рад велися активні бойові дії, тому територія, яка за результатами проведення нетехнічного обстеження на підставі достатніх доказів, визнана такою, що вказані поля вважаються як імовірно забруднені вибухонебезпечними предметами, з урахуванням великої небезпеки для здоров`я та життя людей проводити будь-які роботи на даній території не рекомендовано.

26.06.2023 р. позивач звернувся до Вільхівського сільського голови із заявою вих. № 21, в якій просив згідноіз Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку,плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно»надати пільгу щодо сплати єдиного податку четвертої групи з 01.03.2022 р. по 31.12.2023 р. по земельним ділянкам розташованим на території Вільхівської ОТГ Харківського району та визначити як забруднену вибухонебезпечними предметами. Вказано кадастрові номери земельних ділянок: 6325157300:01:019:0057, 6325157300:01:0001:0005, 6325157300:01:018:0030, 6325157300:01:006:0002, 6325157300:01:018:0029.

=31.08.2023 р. позивач звернувся до Вільхівського сільського голови із заявою вих. №32, в якій просив надати пільгу по земельному податку на землі, які відносяться до території Вільхівської сільської ради з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р., згідноіз Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку,плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно»,у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Вказано кадастрові номери земельних ділянок: 6325157300:01:019:0057, 6325157300:01:0001:0005, 6325157300:01:018:0030, 6325157300:01:006:0002, 6325157300:01:018:0029.

30.11.2023 р. Вільхівською сільською військовою адміністрацією Харківського району Харківської області видано розпорядження № 848 «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ПСП «ДЕМЕТРА» на 2023 рік».

Згідно п. 1 вказаного розпорядження усі земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача, що розташовані на території Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади, загальною площею 67,2546 га, з кадастровими номерами згідно з додатком визнані непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Відповідно до п. 2 вказаного розпорядження позивачу надано податкову пільгу зі сплати місцевих податків та зборів у розмірі 100% на період з 01.11.2023 р. по 31.12.2023 р. на ділянки, вказані у п.1 Розпорядження, але не пізніше дати визнання їх придатними до використання.

Позивач звернувся до Вільхівського сільського голови із заявою вих. № 2 від 08.01.2024 р., в якій просив надати пільгу по земельному податку на землі які відносяться до території Вільхівської сільської ради на 2024 рік , згідноіз Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку,плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Зазначено кадастрові номери земельних ділянок: 6325157300:01:019:0057, 6325157300:01:0001:0005, 6325157300:01:018:0030, 6325157300:01:006:0002, 6325157300:01:018:0029, 6325157308:00:001:0030, рілля площею 54,1974 га, пасовища площею 6,3777 га, багаторічні насадження площею 8,4046, землі водного фонду 12,7732 га, ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2508 га розташованій за адресою: с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4.

Розпорядженням Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 120 від 30.01.2024 р. позивачу надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів у розмірі 100% на період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р.

Позивач повторно звернувся до відповідача з заявами від 08.02.2024 р., вих. № 11 та № 12, в яких просив внести зміни до розпорядження, а саме надати пільги щодо сплати єдиного податку четвертої групи з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р. та з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на земельні ділянки, розташовані на території Вільхівської сільської ОТГ Харківського району: щодо єдиного податку 4 групи за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2023 р. по земельних ділянках (рілля площею 54,1974 га, пасовища площею 6,3777 га, багаторічні насадження площею 8,4046 га, водний фонд площею 12,7732 га) з кадастровими номерами: 6325157300:01:019:0057, 6325157300:01:0001:0005, 6325157300:01:018:0030, 6325157300:01:006:0002, 6325157300:01:018:0029; щодо оренди землі з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на земельні ділянки: 6325157300:01:018:0030 11,4041 га; 6325157300:01:018:0029 1,7784 га; 6325157300:01:001:0006 2,9058 га; 6325157300:01:001:0005 26,0672 га; 6325157300:01:006:0002 18,9920 га; 6325157300:01:018:0031 0,4843 га; щодо земельного податку з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 р на земельну ділянку несільськогосподарського призначення 6325157308:00:001:0030 площею 0,2508 га, що розташована за адресою: с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4; щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік на приміщення магазину - кафе площею 227,1 га, яке пошкоджене та підлягає капітальному ремонту.

Також, позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.02.2024 р. вих. № 13, в якій просив внести зміни до розпоряджень відповідача № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р. та надати пільгу щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325157300:01:018:0031 (площею 0,4843 га) та 6325157300:01:001:0006 (площею 2,9058 га), які помилково не були вказані у попередніх заявах № 32 від 31.08.2023 р. та № 2 від 08.01.2024 р.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Тобто, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявами вих. № 11, № 12, № 13 про надання податкової пільги вже після прийняття оскаржуваного розпорядження, у зв`язку з чим відповідачем не розглядалися під час винесення оскаржуваного розпорядження.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 ст. 30 ПК України.

Згідно із п. 30.5 ст. 30 ПК України, податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 283.2 ст. 283 ПК України).

Відповідно до п. 283-1.2 ст. 283-1 ПК України,для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Згідно із абз. 4 п.288.8 ст. 288 ПК Україниу частині земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної в такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Відповідно до абз. 8 п. 292-1 ст.292-1 ПК України,для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником податку заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що за умови подання платником податку заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття органом рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території, для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судовим розглядом встановлено, що позивач повторно звернувся до відповідача з заявами від 08.02.2024 р., вих. № 11 та № 12, в яких просив внести зміни до розпорядження, а саме надати пільги щодо сплати єдиного податку четвертої групи з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р. та з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на земельні ділянки, розташовані на території Вільхівської сільської ОТГ Харківського району: щодо єдиного податку 4 групи за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2023 р. по земельних ділянках (рілля площею 54,1974 га, пасовища площею 6,3777 га, багаторічні насадження площею 8,4046 га, водний фонд площею 12,7732 га) з кадастровими номерами: 6325157300:01:019:0057, 6325157300:01:0001:0005, 6325157300:01:018:0030, 6325157300:01:006:0002, 6325157300:01:018:0029; щодо оренди землі з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на земельні ділянки: 6325157300:01:018:0030 11,4041 га; 6325157300:01:018:0029 1,7784 га; 6325157300:01:001:0006 2,9058 га; 6325157300:01:001:0005 26,0672 га; 6325157300:01:006:0002 18,9920 га; 6325157300:01:018:0031 0,4843 га; щодо земельного податку з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 р на земельну ділянку несільськогосподарського призначення 6325157308:00:001:0030 площею 0,2508 га, що розташована за адресою: с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4; щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік на приміщення магазину - кафе площею 227,1 га, яке пошкоджене та підлягає капітальному ремонту.

Також, позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.02.2024 р. вих. № 13, в якій просив внести зміни до розпоряджень відповідача № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р. та надати пільгу щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325157300:01:018:0031 (площею 0,4843 га) та 6325157300:01:001:0006 (площею 2,9058 га), які помилково не були вказані у попередніх заявах № 32 від 31.08.2023 р. та № 2 від 08.01.2024 р.

Проте, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано доказів розгляду вищевказаних заяв позивача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПСП «ДЕМЕТРА» в частині зобов`язання Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» від 08.02.2024 р. вих. № 11, № 12, № 13 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпоряджень Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р., відповідно до абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу Україниз урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою, у зв`язку з чим, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. та прийняти в цій частині постанову, якою позов ПСП «ДЕМЕТРА» в цій частині задовольнити та зобов`язати відповідача здійснити розгляд заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» від 08.02.2024 р. вих. № 11, № 12, № 13 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпоряджень Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р., відповідно до абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу Україниз урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції подано копії: договору від 03.06.2024 р. про надання правової допомоги укладений між ПСП «ДЕМЕТРА» та адвокатомПотеряєвою І.А.; детального опису робіт, згідно якого вартість послуг склала 8400 грн., копію акту надання послуг № 3-24 від 12.07.2024 р., згідно із яким вартість послуг склала 8400 грн., копії платіжних інструкцій № 854 від 13.06.2024 р. та № 869 від 12.07.2024 р. про сплату послуг з правничої допомоги на суму 8400 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської областів розмірі 4000 грн., у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає рішення судц першої інстанції в цій частині без змін.

Позивачем подано заяву про відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції подано копії: детального опису робіт від 27.11.2024 р.; акту надання послуг № 4-24 від 27.11.2024 р.; платіжної інструкції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської областів розмірі 2000 грн.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає необхідним, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст. ст. 136, 139, 243, 308, 315, 316, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ДЕМЕТРА" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 520/16706/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "ДЕМЕТРА" про зобов`язання Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» від 08.02.2024 р. вих. № 11, № 12, № 13 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпоряджень Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р., відповідно до абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 та абзацу 4 пункту 288.8 статті 288 Податкового кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою .

Прийняти в цій частині постанову, якою позов Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» задовольнити.

Зобов`язати Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» від 08.02.2024 р. вих. № 11, № 12, № 13 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпоряджень Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 848 від 30.11.2023 р. та № 120 від 30.01.2024 р., відповідно до абзацу 8 пункту292-1.1 статті 292-1та абзацу 4 пункту288.8 статті 288 Податкового кодексу України,з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської областів розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «ДЕМЕТРА» інстанції за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської областів розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін