Постанова

від 10.02.2025 по справі 420/24894/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24894/23

Категорія:112010200Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 15.03.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ (далі МВС) України, Департаменту пенсійних питань та соціального захисту (далі ДППСЗ) МВС України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Херсонській області про:

-визнання протиправною відмову ДППСЗ МВС України щодо подачі до ГУПФ України в Херсонській області документів для призначення позивачу пенсії по вислузі років;

-зобов`язання ДППСЗ МВС України подати до ГУПФ України в Херсонській області матеріали для призначення пенсії позивачу відповідно до п."а" ч.1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на день звільнення має стаж служби в міліції, який становить 16 років 02 місяці 07 днів та у зв`язку з проходженням служби на посадах оперуповноваженого та перебуванням у складі українського миротворчого персоналу спостерігачів цивільної поліції місії ООН у Ліберії йому визначена вислуга років на пільгових умовах, яка становить 32 роки 02 місяці 02 дні, що вказує на право позивача для призначення пенсії.

При цьому, відмова відповідача у подачі до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії по вислузі років є протиправною, оскільки пільгова вислуга має враховуватись при призначенні пенсій згідно з п."а" ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Законом №2262-ХІІ чітко визначено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності на день звільнення 22 календарних роки та 6 місяців і більше (у разі звільнення зі служби з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року) та означено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. При цьому, особам, які були звільненні зі служби та мають на день звільнення відповідну календарну вислугу років для призначення пенсії, визначену п."а" ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ пільгова вислуга років додатково зараховується для встановлення розміру пенсії на умовах ст. 13 Закону №2262-ХІІ, а саме за вислугу 20 років 50 відсотків, за кожний рік вислуги понад 20 років 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення. Інших підстав зарахування пільгової вислуги років та умов призначення пенсії за вислугу років, крім визначених у Законі №2262-ХІІ не передбачено. Таким чином, на думку відповідача, для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу служби у пільговому обчисленні законом не визначено.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову ДППСЗ МВС України щодо подачі до ГУПФ України в Херсонській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії по вислузі років.

Зобов`язано ДППСЗ МВС України подати до ГУПФ України в Херсонській області матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до п."а" ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто з МВС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн.

В апеляційній скарзі МВС України ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-суд першої інстанції залишив поза увагою, що, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" (далі Постанова №119) і ст. 12 Закону №2262-XII, і Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" №393 (в редакції від 19 лютого 2022 року) (Далі Постанова №393) встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Відтак, виходячи з положень ст. 12 Закону №2262-ХІІ та п.п. 1 та 2-1 Постанови №393 (в редакції від 19 лютого 2022 року) календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п.3 Постанови №393 (в редакції від 19 лютого 2022 року) визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Тобто, Постановою №119 усунуто розбіжності між Законом №2262-ХІІ та Постановою №393 (в редакції від 19 лютого 2022 року) щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вислуга років позивача складає: календарна 16 років 02 місяців 07 днів, пільгова 32 років 02 місяців 02 днів. При цьому залишив поза увагою, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової в календарну й, відповідно, щодо підготовки пакету документів для подачі до ГУПФ України в Херсонській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ;

-що положення Законом №2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної календарної вислуги, а не загальної чи пільгової вислуги років.

У відзиві ГУПФ України в Херсонській області на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції не звернув уваги на відповідні норми матеріального права та ухвалив рішення, яке суперечить чинному Законодавству України.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну МВС не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги МВС України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини:

Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року №418 о/с позивача звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення позивача складає 16 років 02 місяці 07 днів.

На звернення позивача у зв`язку із невірним розрахунком його вислуги років винесено наказ від 27 січня 2023 року №1 о/с Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, яким внесено зміни до наказу УМВС в Херсонській області від 06 листопада 2015 року №418 о/с, зокрема щодо вислуги років позивача, яким встановлено: вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні 16 років 02 місяці 07 днів; у пільговому обчисленні 32 роки 02 місяці 02 дні.

03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача, МВС України, із заявою, в якій просив оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Листом від 27 квітня 2023 року за №М-7872/49-7704-2023 відповідач, ДППСЗ МВС України, повідомив, що позивач не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом, та для оформлення подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України законодавчі підстави в МВС відсутні.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 (Тут і надалі Порядок №393 в редакції від 04 жовтня 2015 року). Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що у справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів п.2 Порядку №393. Враховуючи, що позивач проходив службу, яка передбачена Порядку №393, суд приходить до висновку, що позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку. Тобто, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року Постанови №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" редакція Порядку №393 щодо правил обчислення вислуги років для призначення пенсії зазнала змін.

Втім, суд першої інстанції наголошував, що у цьому випадку має значення редакція Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, що діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію, тобто в редакції від 04 жовтня 2015 року. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку №393, чинного на день звільнення позивача зі служби з огляду на наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи представників відповідачів про застосування Порядку №393 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" є необґрунтованими з підстав наведених вище.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ, та безпідставно повернув документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку та призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 12, 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п.п. 1, 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 (в редакції від 04 жовтня 2015 року).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом "а" ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у п.п."б"-"д", "ж", "з" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно ч.4 ст. 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів акцентує увагу на тому, що законодавцем чітко встановлено можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ затверджено Порядок №393.

Пунктом 1 Порядку №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у п.п.б-д, ж і з ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пунктом 2 Порядку №393 установлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у п."ж" ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ, під час призначення пенсії згідно з п."а" ч.1 ст. 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно пп."в" п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, крім іншого, один місяць служби за півтора місяці: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Колегія суддів зазначає, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядку №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а

Тобто, передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечать.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст. 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Колегія суддів зазначає, що передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні до вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17 та інших викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі.

У подальшому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від попередніх правових висновків з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років.

Суд зазначив, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 480/4241/18, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Так, у постанові Верховний Суд зазначив, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №161/4876/17, від 15 серпня 2019 у справі №281/459/17, від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

-в цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

-для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що з матеріалів справи вбачається, зокрема наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 27 січня 2023 року №1 о/с, яким внесено зміни до наказу УМВС в Херсонській області від 06 листопада 2015 року №418 о/с та пункт про звільнення позивача викладено в такій редакції: "Згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил: за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів): - підполковника міліції ОСОБА_1 (М-053471) оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки УМВС, встановивши щомісячну премію за результатами роботи попереднього місяця у розмірі 50,7 та за відпрацьований час поточного місяця 50,7%. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні 16 років 02 місяці 07 днів; у пільговому обчисленні 32 роки 02 місяці 02 дні. Вислуга років для виплати грошової допомоги при звільненні складає: 16 років 02 місяці 07 днів".

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, разом з тим, в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів п.2 Постанови №393.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на момент звернення позивача із заявою щодо оформлення подання про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (набрала чинності 19 лютого 2022 року) до Порядку №393 були внесені зміни, а саме:

-доповнено новим п.2-1, згідно з нормами якого, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з п.п.1 і 2 цієї постанови;

-абзац 1 п.3 викладено в новій редакції, згідно з якою, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах відповідний період служби.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року Постанови "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" №119 редакція Порядку №393 щодо правил обчислення вислуги років для призначення пенсії зазнала змін.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі має значення редакція Порядку №393, що діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію.

Таким чином, до спірних правовідносин належить застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку №393, чинного на день звільнення позивача зі служби з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що до спірних правових відносин належить застосовувати Порядок №393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16 лютого 2022 року №119.

Таким чином, доводи представників відповідачів про застосування Порядку №393 у редакції Постанови №119 є необґрунтованими.

Таким чином, відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та безпідставно повернув документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Отже, позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку та призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.