Постанова
від 22.01.2025 по справі 1540/4631/18
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 1540/4631/18

Головуючий І інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

за участю секретаря - Брижкіної І.О., представника позивача адвоката Ткача С.А., представника відповідача Аветюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 23.09.2022р.) у справі за позовом Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (правонаступник ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2018р. КП «Міське капітальне будівництво» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018р.:

1) №023771415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на - 47 045 304 грн.;

2) №0023791415, яким збільшено податковий кредит з ПДВ на - 412 314 грн.;

3) №0023831415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму - 2 139 081 грн.;

4) №0023871415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму - 50 442 грн.;

5) №0023811415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) комунальних, унітарних підприємств та їх об`єднань і організацій, що належать до комунальної власності на - 49 065 597 грн.;

6) №0023801415, яким збільшено суму грошового зобов`язання - штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на - 4 093 246 грн.;

7) №0023851415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 1 317,54 грн.;

8) №0023781415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму - 45 229 123 грн.;

9) №0023891415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 870 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року (ухваленим в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову КП «Міське капітальне будівництво» - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, керівник КП «Міське капітальне будівництво» 22.12.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом 1-ї інстанції, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022р. та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2023р. апеляційну скаргу позивача було залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023р. поновлено позивачу встановлений законом строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін на 22.02.2023р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023р. задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі №1540/4631/18 судову економічну експертизу (245 томів). Проведення судової економічної експертизи доручено експертам ОНДІСЕ. Оплату експертизи покладено на заявника - КП «Міське капітальне будівництво».

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024р. провадження у справі поновлено та призначено справу (65 томів) до апеляційного розгляду на 03.07.2024р. за участю сторін.

У судових засіданнях представник КП «Міське капітальне будівництво» (апелянта), надав змістовні пояснення, підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судових засіданнях апеляційну скаргу позивача категорично не визнав, надав свої змістовні (усні і письмові) пояснення та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - КП «Міське капітальне будівництво» (код ЄДРПОУ 35695935) зареєстровано в органах державної влади 21.01.2008р. №15561020000030692, видами економічної діяльності якого є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 42.99 будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.39 інші роботи із завершення будівництва, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 42.21 будівництво трубопроводів, 42.22 будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій. Дійсне свідоцтво ПДВ від 06.02.2008р. (ІПН: 356959315525). Зареєстрованим місцезнаходженням позивача є: вул. Комітетська, 10А, м.Одеса, 65091.

В період квітня-травня 2018р. співробітниками ГУ ДФС в Одеській області, на підставі наказу від 11.04.2018р. №2488, було проведено «планову» документальну виїзну перевірку КП «Міське капітальне будівництво» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

Про проведення даної документальної планової в`їзної перевірки КП «Міське капітальне будівництво» було проінформовано письмовим повідомленням від 11.04.2018р. №128/15-32, яке було надіслано позивачу 11.04.2018р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Копію наказу від 11.04.2018р. №2488 про проведення цієї перевірки також було надіслано на адресу КП «Міське капітальне будівництво» 13.02.2018р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З направленням на право проведення перевірки директора КП «Міське капітальне будівництво» - ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис - 24.04.2018р. Перевірку проведено з відома директора КП «Міське капітальне будівництво» та в присутності ОСОБА_2 - в.о. начальника відділу (головного бухгалтера) відділу бухгалтерського обліку та звітності.

При цьому, в ході даної перевірки жодних усних або письмових пояснень щодо виявлених порушень та з інших питань, що виникли під час перевірки уповноваженими особами КП «Міське капітальне будівництво» не надавалося.

23.05.2018р. за результатами вказаної перевірки складено акт №415/15-32-14-15/35695935, у якому, зокрема, зазначено про численні порушення КП «Міське капітальне будівництво» вимог чинного на той час податкового законодавства, а саме:

1) п.п.44.1, 44.2, 44.3, 44.6 ст.44 ПК України, п.п.1,2,5, ст.9, п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1, 2.2, 2.7, 2.8 та 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), п.2.2,3,5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. за №39), п.п.5,6,7,8,16,17 та 18 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290), п.п.5,6,7,10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318), п.п.5,6,7,8,9,10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246), п.п.1,3,19 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000р. №91), «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011р. №1873), «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на - 43 109 427 грн., у тому числі: 2015р. - 27 365 919 грн.; 2016р. - 11 871 176 грн.; 2017р. - 3 872 332 грн.;

2) п.п.44.1-44.3, 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 п.186, п.87. п.187, п.188.1 ст.188, ст.194, п.п.198.3,198.5,198.6 ст.198 ПК України, п.п.1,5, ст.9, п.1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1,2.2,2.7 та 2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), п.1 «Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997р. №141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України вiд 24.12.2004р. №818), в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на 36183298 грн., у тому числі: травень 2015р. - занижено на 2 557 154 грн.; липень 2015р. - занижено на 5 654 505 грн.; серпень 2015р. - занижено на 1 089 607 грн.; вересень 2015р. - занижено на 10 482 грн.; жовтень 2015р. - занижено на 1 343 590 грн.; листопад 2015р. - занижено на 135 959 грн.; грудень 2015р. - занижено на 44 571 грн.; лютий 2016р. - занижено на 489 895 грн.; березень 2016р. - занижено на 1619 грн.; квітень 2016р. - завищено на 1398 грн.; липень 2016р. - занижено на 65 445 грн.; вересень 2016р. - занижено на 988 510 грн.; жовтень 2016р. - занижено на 1 038 490 грн.; листопад 2016р. - занижено на 14 810 968 грн.; грудень 2016р. - завищено на 85 918 грн.; січень 2017р. - занижено на 4 477 056 грн.; серпень 2017р. - занижено на 1 964 581 грн.; жовтень 2017р. - занижено на 1 332 540 грн.; листопад 2017р. - занижено на 412 314 грн.;

- завищення від`ємного значення з ПДВ у грудні 2017р. на - 412 314 грн.

3) п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 25 095 164 грн., у тому числі: травень 2015р. - 2 557 154 грн.; липень 2015р. - 5 654 505 грн.; серпень 2015р. - 1 089 607 грн.; вересень 2015р. - 10 482 грн.; жовтень 2015р. - 1 343 590 грн.; листопад 2015р. - 135 959 грн.; грудень 2015р. - 44 571 грн.; лютий 2016р. - 489 895 грн.; березень 2016р. - 1619 грн.; квітень 2016р. - 1398 грн.; липень 2016р. - 65 445 грн.; вересень 2016р. - 988 510 грн.; жовтень 2016р. - 1 038 490 грн.; листопад 2016р. - 3 310 526 грн.; грудень 2016р. - 85 918 грн.; січень 2017р. - 4 477 056 грн.; серпень 2017р. - 1 964 581 грн.; жовтень 2017р. - 1 332 540 грн.; листопад 2017р. - 412 314 грн.

4.1) пп.269.1.1,269.1.2 п.п.269.1,269.2. ст.269, пп.270.1.1,270.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1, 271.1.2. п.271.1,271.2. ст.271, п.п.274.1,274.2. ст.274, п.п.285.1,285.2 ст.285, п.286.4 ст.286, п.п.287.1, п.287.3,287.4. ст.287 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2015р. №560, заниження плати за землю (земельного податку) що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 1 752 672,62 грн., у тому числі по періодах та за місцями податкового обліку: 2017р. у сумі - 1 711 264,80 грн. (ДПI у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області); 2017р. у сумі - 1054,03 грн. (ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області); 2017р. у сумі - 40 353,80 грн. (ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області). При отриманні від компетентних органів - ГУ Держгеокадастру в Одеській області (відділ у м.Одеса) інформації та матеріалів, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, податковим органом будуть вжиті заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки, відповідно до положень ПК України.

- ст.49, ст.50, п.286.4 ст.286 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2015р. №560, а саме:

- до ДПІ у Київського району м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано уточнюючий звіт за 2017 рік, у зв`язку із набуттям прав постійного користування земельними ділянками за адресою м.Одеса, вул. Інглезі, та за адресою: м. Одеса, вул. Донського Дмитрія, 59, граничний термін надання звіту до - 20.07.2017р.;

- до ДПІ у Малиновського району м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано уточнюючого звіту, у зв`язку із набуттям прав постійного користування земельними ділянками за адресою: м.Одеса, вул. Запорiзька, ділянка 21, граничний термін подання - 20.12.2017р.;

- до ДПІ у Приморського району м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано звіту, у зв`язку з набуттям прав постійного користування земельними ділянками за адресою: м.Одеса, вул. Академічна, 30, граничний термін подання звіту - 20.01.2018р.

4.3) ст.49, ст.50 ПК України за період з 01.04.2015р. по 31.12.2017р. з урахуванням ст.. 102.1 ПК України, не надано до податкового органу податкові звіти про суми податкових пільг у тому числі по періодах: півріччя 2015р. граничний термін - 10.08.2015р.; 3 місяці 2015р. граничний термін - 10.11.2015р.; 12 місяців 2015р. граничний термін - 10.02.2016р.; 1 квартал 2016р. граничний термін - 10.05.2016р.; півріччя 2016р. граничний термін - 10.08.2016р.; 3 місяці 2016р. граничний термін - 10.11.2016р.; 12 місяців 2016р. граничний термін - 10.02.2017р.; 1 квартал 2017р. граничний термін -10.05.2017р.; півріччя 2017р. граничний термін - 10.08.2017р.; 3 місяці 2017р. граничний термін 10.11.2017р.; 12 місяців 2017р. граничний термін - 10.02.2018р.

5.1) пп.9 п.1 ст.69 Бюджетного кодексу України, пп. 29 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рішення Одеської міської ради «Про встановлення для підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Одеси, розміру частини «чистого прибутку» (доходу), що вилучається до бюджету м. Одеси» вiд 18.06.2013р. №3502-VI, в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету на 49 065 597 грн., у тому числі: 2015р. - 31 166 741 грн.; 2016р. - 13 519 950 грн.; 2017р. - 4 378 906 грн.

5.2) ст.49 ПК України, а саме ненадання до податкового органу Розрахунку частини чистого прибутку (доходу) за 1 звітний період (1 квартал 2016р.);

6) п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, а саме незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів.

7) ст.163, пп. «а», «б» пп.164.2.17, п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167 пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме неутримання податковим агентом КП «Міське капітальне будівництво» податку з доходів фізичної особи, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі - 13 705,57 грн.; п.176.2 ст.176 п.119.2 ст.119 ПК України, за перевіряємий період у звітах за формою 1-ДФ не відображено дані про суми доходу, отримані фізичними особами підприємцями, від здійснення ними підприємницької або незалежної професійної діяльності.

8) ст.168 ПК України, з урахуванням пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору у сумі - 1015,68 грн.

9) п.2. глави 2, п.3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв. постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637), а саме перевищення залишку готівки у касі підприємства у сумі - 22 153,24 грн.

12.06.2018р. уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області, за результатами вказаної перевірки та на підставі Акту вiд 23.05.2018р. №415/15-32-14-15/35695935, винесено 13-ть податкових повідомлень-рішень:

1) №023771415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на - 47 045 304 грн.;

2) №0023791415, яким збільшено «податковий кредит» з ПДВ на - 412 314 грн.;

3) №0023831415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «земельний податок» з юридичних осіб на суму - 2 139 081 грн.;

4) №0023871415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «земельний податок» з юридичних осіб на суму - 50 442 грн.;

5) №0023811415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку» (доходу) комунальних, унітарних підприємств та їх об`єднань і організацій, що належать до комунальної власності на - 49 065 597 грн.;

6) №0023801415, яким збільшено суму грошового зобов`язання - штраф за платежем «податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів на - 4 093 246 грн.;

7) №0023851415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «земельний податок» з юридичних осіб на суму - 1317,54 грн.;

8) №0023781415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів на суму - 45 229 123 грн.;

9) №0023891415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «адміністративні штрафи» та iншi санкції на суму 1 870 грн.;

10) №0023821415 форми «ПС» (частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету) на загальну суму 170 грн.;

11) №0023901415 форми «ПС» - штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів у сумі 510 грн.;

12) №0023861415 форми «ПС», яким збільшено земельний податок (ДПІ у Малиновському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (ШС неподання звітності за 1 звітний податковий період);

13) №0023841415 форми «ПС», яким збільшено земельний податок (ДПІ у Київському районі м.Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (ШС неподання звітності за 1 звітний податковий період).

Вказані вище 13 податкових повідомлень-рішень підприємство позивача оскаржило в адміністративному порядку, однак, рішенням ДФС України від 23.08.2018р. скарга була залишена без задоволення, а усі ці 13 ППР без змін.

Не погоджуючись із правомірністю 9-ти винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень (№№1-9), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості, безпідставності та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, не зважаючи на висновок експерта, який, відповідно до вимог ст.108 КАС України, не має заздалегідь для суду встановленої сили та є недостатньо мотивованим, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази (в т.ч. і додаткові докази), в цілому погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А ч.2 ст.2 КАС України чітко визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, п.61.1 ст.61 КАС України визначено, що «податковий контроль» - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

А як вбачається з положень пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 КАС України, «податковий контроль» здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як загально відомо, відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Платник же податків, в свою чергу, згідно з п.16.1 ст.16 КАС України, «зобов`язаний», зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, слід зазначити, що платник податків «має право», зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (пп.17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. п.17.1 ст.17 КАС України).

Як визначено положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.49.1, п.49.2, пп.49.18.3, п.49.18 ст.49 ПК України, «податкова декларація» подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

При цьому, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкові ж декларації, в свою чергу, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених пп.49.18.4,49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як вбачається з приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладених норм, можна зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

При чому, слід зазначити, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами ПК України.

Так, підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А приписами пп.14.1.3,14.1.54,14.1.147,14.1.178,14.1.179,14.1.181 п.14.1 статті 14 ПК України визначено й інші терміни (поняття), що передбачені у податковому законодавстві і вживаються у ПК України та будуть часто вживатися і по даній справі.

Так, «дохід» з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. «Плата за землю» - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. «Амортизація» - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). «Податок на додану вартість» (ПДВ) - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. «Податкове зобов`язання» для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. «Податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. «Податок на прибуток підприємств» - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

У відповідності до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, «об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств», зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (зменшення або збільшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства.

Згідно із п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137 ПКУ, «базою оподаткування» є вираження об`єкту оподаткування, визначеного відповідно до ст.134 цього Кодексу. Нараховується ж податок платником самостійно за ставкою (18%), визначеною ст.136 даного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.135 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту положень ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, т.б. витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника «податку на прибуток» на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком (валових витрат) знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, витрати підприємства враховуються при обчисленні «об`єкта оподаткування» лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток (валових витрат) підприємства.

За правилами ж положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до «податкового кредиту» виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. «Податковий кредит» звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до «податкового кредиту» суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм ПКУ, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з п.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV, «бухгалтерський облік» є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.9 вказаного Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, із системного налізу наведеного вище діючого законодавства слідує, що «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію, підтверджує факт її здійснення та має обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні цієї господарської операції.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт «реальності» виконання підрядних робіт (послуг або постачання товарів) позивачу саме цими контрагентами із з`ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих підрядників-постачальників робіт (товару) фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні підрядні роботи/послуги (або поставки товарів), а також порядок отримання, оформлення, передачі, оприходування цих робіт (послуг) та інш.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, в період квітня-травня 2018р. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області, на підставі наказу від 11.04.2018р. №2488, було проведено «планову» документальну виїзну перевірку КП «Міське капітальне будівництво» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

Далі, як свідчать матеріали справи, 23.05.2018р. за результатами вказаної перевірки було складено Акт №415/15-32-14-15/35695935, у якому було зафіксовано численні порушення КП «Міське капітальне будівництво» вимог чинного на той час податкового законодавства, а саме:

- «заниження податку на прибуток», що підлягає сплаті до бюджету на 36183298 грн., у тому числі: травень 2015р. - занижено на 2 557 154 грн.; липень 2015р. - занижено на 5 654 505 грн.; серпень 2015р. - занижено на 1 089 607 грн.; вересень 2015р. - занижено на 10 482 грн.; жовтень 2015р. - занижено на 1 343 590 грн.; листопад 2015р. - занижено на 135 959 грн.; грудень 2015р. - занижено на 44 571 грн.; лютий 2016р. - занижено на 489 895 грн.; березень 2016р. - занижено на 1619 грн.; квітень 2016р. - завищено на 1398 грн.; липень 2016р. - занижено на 65 445 грн.; вересень 2016р. - занижено на 988 510 грн.; жовтень 2016р. - занижено на 1 038 490 грн.; листопад 2016р. - занижено на 14 810 968 грн.; грудень 2016р. - завищено на 85 918 грн.; січень 2017р. - занижено на 4 477 056 грн.; серпень 2017р. - занижено на 1 964 581 грн.; жовтень 2017р. - занижено на 1 332 540 грн.; листопад 2017р. - занижено на 412 314 грн.;

- «завищення від`ємного значення» з ПДВ у грудні 2017р. на - 412 314 грн.

3) п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено «відсутність реєстрації податкових накладних» в ЄРПН на суму ПДВ 25 095 164 грн., у тому числі: травень 2015р. - 2 557 154 грн.; липень 2015р. - 5 654 505 грн.; серпень 2015р. - 1 089 607 грн.; вересень 2015р. - 10 482 грн.; жовтень 2015р. - 1 343 590 грн.; листопад 2015р. - 135 959 грн.; грудень 2015р. - 44 571 грн.; лютий 2016р. - 489 895 грн.; березень 2016р. - 1619 грн.; квітень 2016р. - 1398 грн.; липень 2016р. - 65 445 грн.; вересень 2016р. - 988 510 грн.; жовтень 2016р. - 1 038 490 грн.; листопад 2016р. - 3 310 526 грн.; грудень 2016р. - 85 918 грн.; січень 2017р. - 4 477 056 грн.; серпень 2017р. - 1 964 581 грн.; жовтень 2017р. - 1 332 540 грн.; листопад 2017р. - 412 314 грн.

4.1) пп.269.1.1,269.1.2 п.п.269.1,269.2. ст.269, пп.270.1.1,270.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1, 271.1.2. п.271.1,271.2. ст.271, п.п.274.1,274.2. ст.274, п.п.285.1,285.2 ст.285, п.286.4 ст.286, п.п.287.1, п.287.3,287.4. ст.287 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2015р. №560, «заниження плати за землю» (земельного податку) що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 1 752 672,62 грн., у тому числі по періодах та за місцями податкового обліку: 2017р. у сумі - 1 711 264,80 грн. (ДПI у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області); 2017р. у сумі - 1054,03 грн. (ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області); 2017р. у сумі - 40 353,80 грн. (ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області). При отриманні від компетентних органів - ГУ Держгеокадастру в Одеській області (відділ у м.Одеса) інформації та матеріалів, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, податковим органом будуть вжиті заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки, відповідно до положень ПК України.

- ст.49, ст.50, п.286.4 ст.286 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2015р. №560, а саме:

8) ст.168 ПК України, з урахуванням пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до «заниження військового збору» у сумі - 1015,68 грн.

9) п.2. глави 2, п.3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв. постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637), а саме «перевищення залишку готівки у касі підприємства» у сумі - 22 153,24 грн.

12.06.2018р., як вже вказувалося вище, уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області, на підставі зазначеного Акту перевірки вiд 23.05.2018р. №415/15-32-14-15/35695935, на адресу підприємства позивача було винесено 13-ть податкових повідомлень-рішень, 9-ть з яких КП «Міське капітальне будівництво» було оскаржено до суду, а з 4 ППР позивач, відповідно, фактично погодився та визнав допущені порушення.

Так, стосовно фактів заниження Позивачем податку на прибуток, податкових зобов`язань з ПДВ та від`ємного значення ПДВ та заниження чистого прибутку, колегія суддів вважає з цього приводу зазначити наступне.

Як вже вказувалося вище, Відповідачем на адресу підприємства позивача з цього приводу було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018р.:

- №0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. (з яких: податок - 43 109 427 грн., штрафні санкції - 3 935 877 грн.) - в частині податку на прибуток у сумі 41 779 522 грн. та штрафної санкції у сумі 3 603 401 грн.;

- №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. (з яких: податок - 36 183 298 грн., штрафні санкції - 9 045 825 грн.) - в частині податку на додану вартість 11 688 739 грн. та штрафної санкції у сумі 2 922 184 грн.;

- №0023791415 форми «В4» - про зменшення від`ємного значення ПДВ на загальну суму 412 314 грн.;

- №0023801415, форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (штрафні санкції за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) - в частині штрафної санкції 1 477 226 грн.;

- №0023811415 форми «Р» (частина «чистого прибутку» (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету) на загальну суму 49 065 597 грн. (платіж - 49 065 597 грн., ШС - 0),

- №0023821415 форми «ПС» (частина «чистого прибутку» (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету) на загальну суму 170 грн. (ШС за неподання звітності за 1 звітний податковий період).

Як вбачається зі змісту спірного Акту перевірки, даною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, т.б. з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., КП «Міське капітальне будівництво» здійснювало діяльність у сфері будівництва об`єктів та фактично виступало «замовником» в їх будівництві. Так, по справі встановлено, що у цьому періоді було закінчено будівництво 26 об`єктів.

Так, перевіряючими в ході перевірки було достовірно встановлено, що КП «Міське капітальне будівництво» в періоди визначення вказаних 26 об`єктів «готовими до експлуатації» відповідно до Декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих ДАБІ в Одеській області, та Сертифікатів, виданих Управлінням ДАБК Одеської міської ради з актами готовності до них:

- не формувало в своєму бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності «доходи» у вигляді вартості об`єктів закінченого будівництва, що підлягали передачі юридичним особам, які забезпечували залучення інвестицій;

- не формувало «витрати» у вигляді собівартості цих об`єктів;

- здійснювало нарахування податкових зобов`язань з ПДВ з одночасним складанням та реєстрацією в ЄРПН податкових накладних при операціях з зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникли при виконанні грошових зобов`язань по інвестуванню будівництва об`єктів житлових та нежитлових приміщень та при виконанні грошових зобов`язань за придбані підрядні (будівельно-монтажні) роботи. У зв`язку з припиненням взаємних грошових зобов`язань, визнавало цей факт як першу подію для цілей формування податкових зобов`язань з ПДВ;

- не сформувало в бухгалтерському обліку податкові зобов`язання з ПДВ з вартості об`єктів закінченого будівництва, що підлягали передачі юридичним особам, які забезпечували залучення інвестицій Дт702 Кт643, як наслідок на різницю не складало та не реєструвало податкові накладні в ЄРПН з включенням до складу податкових зобов`язань з ПДВ податкової звітності в період визначення об`єктів готовими до експлуатації.

При чому, слід зазначити, що для перевірки правильності відображення таких операцій в бухгалтерському обліку та в подальшому у фінансовій і податковій звітності контролюючим органом було використано:

- облікові регістри бухгалтерського обліку по рах.151, рах.48 вибірково за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

- первинні документи та інші документи (договори, сертифікати та декларації готовності об`єктів будівництва до експлуатації, акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.).

- положення нормативних законодавчих документів, що регулюють відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку та розкриття відповідної інформації у фінансовій і податковій звітності, а саме:

- п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1ст.185, п.186.1 п.186, п.187.1 п.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.201.10 ст.201 ПК України (із змінами та доповненнями);

- п.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-УІ (зі змінами та доповненнями);

- п.9 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461 (у редакції Постанови КМУ від 08.09.2015р. №750);

- п.п.1,5 ст.9, п.1 ст.9, п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХГУ (зі змінами та доповненнями);

- п.2.1, п.2.2, п.2.7, п.2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом МФ України від 24.05.1995 №88, зареєстр. в МЮ України 05.06.1995р. за №168/704);

- п.п.3,5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382 (зі змінами та доповненнями),

- п.п.5,6,8,16,17 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями);

- п.п.5,6,7,10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248 (зі змінами та доповненнями);

- п.п.5,6,7,8,9,10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044 (зі змінами та доповненнями),

- п.п.1,3,19 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку» 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000р. №91, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.05.2000р. за №284/4505 (зі змінами та доповненнями), згідно якого:

- «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011р. №1873 (зі змінами та доповненнями);

- «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,

капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за №893/4186 (зі змінами та доповненнями);

- «Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997р. №141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004р. №818), зареєстрована в МЮ України 04.08.1997р. за №284/2088 (зі змінами та доповненнями).

Тому, фактично в ході перевірки було:

- «збільшено доходи» на вартість об`єктів будівництва готових до експлуатації (вартість об`єктів перевіркою визначена відповідно до даних Декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих ДАБІ в Одеській області, та Сертифікатах, виданих Управлінням ДАБК Одеської міської ради з актами готовності до них) на 703 953 464 грн.

- «збільшено витрати» (т.б. собівартість об`єктів будівництва) на вартість придбаних будівельно-монтажних робіт та інших послуг пов`язаних з будівництвом згідно наданих у ході перевірки документів (первинні та облікові документи за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.) з врахуванням факту ненадання в ході перевірки первинних документів (в ході перевірки посадовим особам КП «Міське капітальне будівництво» було надано запит від 15.05.2018р. щодо надання пояснень, первинних документів та облікових регістрів з формування показників за рах.151 станом на 471 845 008 грн.).

Однак, як вже зазначалося судом вище, ні в ході перевірки, ні станом на дату завершення цієї перевірки на зазначені запити первіряючих представник підприємства позивача так жодних письмових пояснень, первинних документів і облікових регістрів не надав, про що було складено відповідний акт від 18.05.2018р. №1086/15-32-14-15/35695935, який наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи зазначені показники (дебетове сальдо по рах.151 станом на 01.01.2015р.) фактично залишилися без будь-якого документального підтвердження.

Як передбачено приписами п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п.86.7 ст.86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, саме на підставі наведених вище обставин КП «Міське капітальне будівництво» було:

- «збільшено витрати» (інші витрати) на вартість придбаних будівельно-монтажних робіт та інших послуг, не пов`язаних з будівництвом цих об`єктів будівництва (роботи та послуги придбані в періоди після визнання об`єктів готовими до експлуатації);

- «збільшено податкові зобов`язання» з ПДВ на різницю між сумою сформованих податкових зобов`язань та ПДВ з вартості об`єктів закінченого будівництва, що підлягали передачі юридичним особам, які забезпечували залучення інвестицій.

У випадках, якщо вартість основних фондів, які прийняті в експлуатацію, визначена в Деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих ДАБІ в Одеській області, та Сертифікатах, виданих Управлінням ДАБК Одеської міської ради з актами готовності до них, нижче сформованої вартості об`єктів будівництва, «збільшено податкові зобов`язання» з ПДВ з такої вартості.

Оскільки, згідно наданих до перевірки облікових регістрів бухгалтерського обліку було відсутнє дебетове сальдо по рах.643, а також на запит від 15.05.2018р. щодо надання письмових пояснень, первинних документів та облікових регістрів з формування показників за рах.151 станом на 01.01.2015р., зокрема за його елементами, письмові пояснення, первинні документи та облікові регістри не надані, про що складено акт від 18.05.2018р., то показники сформованих податкових зобов`язань з правилами 1-ї події (зарахування зустрічних вимог) фактично залишилися без документального підтвердження (п.44.6 ст.44 ПКУ) вважається, що документи були відсутні у такого платника податків навіть на час складення звітності.

Таким чином, оскільки позивач - КП «Міське капітальне будівництво», в періоди визначення 26 об`єктів готовими до експлуатації відповідно до Декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих ДАБІ в Одеській області, та Сертифікатів, виданих Управлінням ДАБК Одеської міської ради з актами готовності до них, не формував в бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності «доходи» у вигляді вартості об`єктів закінченого будівництва, що підлягали передачі юридичним особам, які безпосередньо забезпечували залучення інвестицій, та відповідно не формував «витрати» у вигляді собівартості цих об`єктів, то відповідно, з врахуванням факту ненадання в ході перевірки первинних документів станом на 01.01.2015р., не формував і витрати у вигляді витрат, які понесені підприємством, але не пов`язані з будівництвом об`єктів, а також зібраної відповідно до ст.ст.72,73 ПК України та опрацьованої відповідно до вимог п.74.2 ст.74 ПК України податкової інформації, що фактично і призвело до: заниження доходів на 703 953 464 грн.; заниження витрат на 471 845 008 грн., та як наслідок, і до заниження фінансового результату на 232 108 456 грн. та податку на прибуток - на 41 779 522 грн.

Також, з матеріалів справи та спірного акту перевірки встановлено, що КП «Міське капітальне будівництво, в порушення п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не в повному обсязі було визначено і «податкові зобов`язання» з ПДВ виходячи з вартості об`єктів закінченого будівництва, що підлягали передачі юридичним особам, які безпосередньо забезпечували залучення інвестицій, з врахуванням ненадання в ході перевірки первинних документів станом на 01.01.2015р., в результаті чого було занижено податкові зобов`язання на 12 101 050 грн., що, в свою чергу, привело до: заниження ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету, на 11 688 736 грн.; завищення від`ємного значення з ПДВ на 412 314 грн., а також в результаті чого, не було складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 12 101 050 грн.

Разом з цим, в зв`язку зі збільшенням розміру «чистого прибутку» перевіркою, відповідно до пп.9 п.1 ст.69 Бюджетного кодексу України, пп.29 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Одеської міської ради «Про встановлення для підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розміру частини чистого прибутку (доходу), що вилучається до бюджету м. Одеси» від 18.06.2013р. №3502-УІ (зі змінами та доповненнями), і було збільшено показник частини «чистого прибутку» (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету на 49 065 597 грн.

Так, з цього приводу ще необхідно зауважити й про те, що як слідує з матеріалів справи, під час перевірки було встановлено, що на підставі рішення Одеської міської ради від 24.11.2016р. №401 та Акту приймання-передачі від 31.01.2017р. №б/н, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради були передані будівлі і споруди загальною площею 6 065,0 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Тираспольське шосе,22-Г, які піддягають передачі Комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво» на баланс (споруда х-ю (літ. «А»); вбиральня (літ. «Б»); цех (літ. «Р», літ. «В»); вбиральня (літ. «Г»); цех (літ. «Р», літ. «Д»); док-склад (літ. « 3»); верт-бокс (літ.«И»); склад (літ.«К»); технічний склад (літ «Л»); тех-пр. (літ, «М»); мех-бокс (літ. «Н»); півд-прiвод (літ. «О»); склад (літ. «П»); Ст, Адмін. (літ. «С»);склад (літ. «Т»); майстерня (літ. «У»); тех-бр, (літ. «Ф»); автобаза (літ. «Ц»); цех (літ. «Ч»); ПО (літ. «Ш»); штаб (літ. «Щ»); аеропорт (літ. «X»); КПП ( літ.»Я»), КПП (літ. «R»), підсобне ( літ. «S»), підсобне ( лiт. «W»), слад (літ. «Z»), склад (літ. «F»).

Крім того, вказаним вище Актом приймання-передачі від 31.01.2017р. було зафіксовано, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а КП «Міське капітальне будівництво» прийняло на баланс будівлі та споруди первісною вартістю 146 850 000 грн. Т.б. КП «Міське капітальне будівництво», в даному випадку, прийняло та оприбуткувало на баланс «безоплатно» передані будівлі та споруди на рахунок 103 первісною вартістю 146 850 000 грн.

Таким чином, згідно з висновками спірного Акту перевірки, підприємством позивача, в порушення п.44.1,44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, фактично було занижено «доходи» за 2017 рік - на 6 730 625 грн.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки було надано бухгалтерську довідку щодо запису по кредиту рахунків №151 за грудень 2016 року. Однак, зазначений запис так і не був підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку, які б слугували підставою для запису у бухгалтерському обліку та надавали б право на формування показників витрат, та як наслідок відображення показника витрат у фінансові звітності.

Отже, за таких обставин, Позивачем, в даному випадку, в порушення вимог п.44.1,44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, було безпідставно збільшено суму «витрат» за 2016 рік по рядку 2050 Фінансового звіту за 2016 рік - у розмірі 657 734 грн.

Що ж стосується висновків експерта №23-1202 від 27.12.2023р. в цій частині, на які посилається представник позивача в обгрунтування своєї позиції, а саме, про те, що виходячи з вимог ПСБО 18 факт збільшення грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток, податок на додану вартість та частини чистого прибутку нібито документально не підтверджується, то судова колегія, з урахуванням ст.108 КАС України, не може погодитися з цими висновками та позицією сторони позивача, вважає їх необгрунтованими, не мотивованими та взагалі помилковими, і в свою чергу, з цього приводу зазначає наступне.

Так, апеляційний суд, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, погоджується з позицією контролюючого органу щодо реальної неможливості визначення експертом «кінцевого фінансового результату» в силу положень ПСБО 18, оскільки, КП «Міське капітальне будівництво», згідно укладених договорів, фактично виступало «замовником» в будівництві цих 26 об`єктів, а тому зазначений вище ПСБО 18, в даному випадку, не міг використовуватися при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності. Так, пунктом 1 цього Стандарту передбачено: «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов`язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності».

Тому, саме за вказаних обставин, податковим органом під час проведення перевірки, з метою визначення «фінансового результату» за операціями з будівництва цих 26 об`єктів, серед іншого, на думку колегії суддів цілком обгрунтовано, було використано положення П(С)БО 15 «Дохід» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в МЮ України 14.12.1999р. за №860/4153), П(С)БО 16 «Витрати» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстроване в МЮ України 19.01.2000р. №27/4248), П(С)БО 9 «Запаси» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстроване в МЮ України 02.11.1999 за №751/4044), (П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000р. №91, зареєстрований в МЮ України 17.05.2000р. за №284/4505).

Стосовно ж питання визначення податкових зобов`язань з ПДВ, то судова колегія, як і відповідач, вважає, що експертом, в даному випадку, як видно зі змісту висновку, не було досліджено всю повноту їх формування згідно первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, т.б. не зроблено порівняльний аналіз між задекларованими податковими зобов`язання з ПДВ та фактично встановленими дослідженням з встановленням відповідних відхилень, а було зазначено лише факт їх формування протягом 2015 - 2017 років.

Окрім того, як вже зазначалося вище, підприємством позивача під час перевірки не було надано усіх необхідних документів, які пов`язані з будівництвом цих 26 об`єктів та визначенням податкових зобов`язань з ПДВ, що, в свою чергу, фактично унеможливило документально підтвердити витрати, понесені КП «Міське капітальне будівництво» на будівництво даних 26 об`єктів до 01.01.2015 року та податкові зобов`язання, які визначалися КП «Міське капітальне будівництво» за правилом 1-ї події до 01.01.2015 року.

Відповідно до приписів п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з позицією контролюючого органу та, в свою чергу, також вважає, що грошові зобов`язання визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2018р. №0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. в частині податку на прибуток у сумі 41 779 522 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 603 401 грн., №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. в частині ПДВ 11 688 739 грн. та штрафних санкцій у сумі 2 922 184 грн., №0023791415 форми «В4» про зменшення від`ємного значення ПДВ на загальну суму 412 314 грн., №0023801415, форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (ШС за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) в частині штрафної санкції 1 477 226 грн., №0023811415 форми «Р» (частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету) на загальну суму 49 065 597 грн. (платіж 49 065 597 грн., ШС 0 грн.), №0023821415 (яке у цій справі не оскаржується) форми «ПС» (частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету) на загальну суму 170 грн. (ШС неподання звітності за 1 звітний податковий період) є правомірними та скасуванню не підлягають.

Далі, що стосується податкових зобов`язань з ПДВ, це податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018р. №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. (податок - 36 183 298 грн., штрафна санкції - 9 045 825 грн.) - в частині податку на додану вартість 12 239 131 грн. та штрафної санкції у сумі 3 069 783 грн., та №0023801415 форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (штрафна санкції за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) - в частині штрафної санкції 2 238 528 грн.

Як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, КП «Міське капітальне будівництво» здійснювало діяльність у сфері будівництва 26 об`єктів та виступало «замовником» в їх будівництві, в ході якої, у перевіряємому періоді Позивачем було закінчено будівництво цих 26 об`єктів.

При цьому, по справі встановлено, що згідно наданих під час перевірки документів, для створення (будівництва) вказаних 26 об`єктів КП «Міське капітальне будівництво» здійснювало придбання будівельних робіт об`єктів в т.ч. і після періодів визнання їх готовності до експлуатації.

Проте, відповідно до положень п.9 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461 (у редакції Постанови КМУ від 08.09.2015р. №750), такі придбані роботи та послуги не вважаються, пов`язаними з будівництвом об`єктів, як наслідок використані в операціях, що фактично не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, за таких обставин, КП «Міське капітальне будівництво», у даному випадку, повинно було, відповідно до приписів п.198.5 ст.198 ПК України, сформувати свої податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 12 239 131 грн., та, відповідно до приписів п.20.10 ст.201 цього Кодексу, скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН на користь свого контрагента - КП «Будова» на суму ПДВ 12 239 131 грн.

До того ж, варто також звернути увагу й на те, що зі змісту висновку експерта №23-1202 від 27.12.2023р., підтвердити/спростувати факт збільшення грошових зобов`язань за платежем ПДВ не надається за можливе.

Так, зокрема, у висновку експерта зазначено: «...У зв`язку з тим, що акти приймання виконаних будівельних робіт (які складені після оформлення документів про готовність об`єкта до експлуатації) та декларацій про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованих ДАБІ в Одеській області та сертифікатів, виданих Управлінням ДАБК Одеської міської ради містять неоднозначні дані щодо періоду завершення робіт, а тому, в межах компетенції експерта-економіста, у зв`язку з отриманням підрядних робіт, які оформлені актами приймання виконаних будівельних робіт, що складені після оформлення документів про готовність об`єктів до експлуатації, не надається за можливе обґрунтувати та підтвердити дані перевірки від 23.05.2018р. №415/15-32-14-15-35695935 щодо заниження КП «Міське капітальне будівництво» своїх податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 12 239 131 грн.».

Тобто, даним Висновком експерта фактично не спростовується той факт, що КП «Міське капітальне будівництво» здійснювало придбання робіт та послуг щодо 26 об`єктів будівництва вже після визнання цих об`єктів готовими до експлуатації, а тому, відповідно, відсутні і будь-які підстави для скасування порушень щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 12 239 131 грн. та відсутності реєстрації податкової накладної на цю суму ПДВ.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказані обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошові зобов`язання, визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2018р. №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. - в частині податку на додану вартість 12 239 131 грн. та штрафної санкції у сумі 3 069 783 грн., та №0023801415 форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (ШС за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) в частині штрафної санкції 2 238 528 грн., є правомірними, а тому, ці податкові повідомлення рішення скасуванню не підлягають.

Далі, щодо встановленого перевіркою факту заниження позивачем «податку на прибуток», це податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. (з яких податок - 43 109 427 грн., штрафні санкції - 3 935 877 грн.) - в частині податку на прибуток у сумі 1 211 513 грн. та штрафних санкцій у сумі 302 878 грн.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, на підставі рішення Одеської міської ради від 24.11.2016р. №401 та Акту приймання-передачі від 31.01.2017р. №б/н, Департаментом комунальної власності Одеської міськради були передані на баланс КП «Міське капітальне будівництво» будівлі і споруди загальною площею 6 065,0 кв.м., розташовані за адресою м.Одеса, вул.Тираспольське шосе,22-Г.

Як вбачається зі змісту наявного у справі цього Акту приймання-передачі від 31.01.2017р., в ньому зафіксовано, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а КП «Міське капітальне будівництво» прийняло на баланс будівлі та споруди загальною площею 6 065,0 кв.м. та первісною вартістю 146 850 000 грн.

Як видно з матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні, КП «Міське капітальне будівництво» прийняло та оприбуткувало на баланс ці безоплатно передані будівлі та споруди на рахунок 103 первісною вартістю 146 850 000 грн., що, в свою чергу, підтверджується даними фінансової звітності (баланси за формою 1-м) за період 1 квартал 2017р., півріччя 2017р., 9 місяців 2017р. та річним балансом за 2017 рік, які надавалися до контролюючих органів (зокрема до ДФС), даними бухгалтерського обліку, зокрема, актом приймання-передачі від 31.01.2017р., актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.12.2017р. та відповідною технічною документацією на ці будівлі та споруди.

Як чітко визначено приписами п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р.), до складу «необоротних активів» зараховуються основні засоби, отримані на праві господарського віддання.

Крім того, відповідно до вимог п.10,41 П(С)БО 7 «Основні засоби» (затв. наказом МФ України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в МЮ України 18.05.2000р. за №288/4509), «первісна вартість» безоплатно отриманих «основних засобів» дорівнює їх «справедливій вартості» на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п.8 Положення (стандарту). До того ж, ця «первісна вартість» основних засобів, отриманих безоплатно від установ, також може дорівнювати і первісній (переоціненій) вартості основних засобів установи, що їх передала, з урахуванням витрат, передбачених п.8 цього Положення (стандарту), з наведенням нарахованої суми зносу. Але, при чому, за загальним правилом, «первісною вартістю» основних засобів, отриманих безоплатно від інших осіб, фактично визнається їх «справедлива вартість» на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п.8 цього Положення (стандарту).

Одночасно також слід зазначити й про те, що «первісною вартістю» безоплатно отриманих основних засобів, згідно п.13 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» (затв. наказом МФ України від 30.09.2003р. №561), також є їх «справедлива вартість» на дату отримання з урахуванням витрат, зазначених у п.11 цих Методичних рекомендацій. Саме на «справедливу вартість» безоплатно отриманих об`єктів основних засобів і збільшується сальдо «додаткового капіталу» (рахунок 424).

До того ж, платник податків, згідно вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій на субрахунку 745 рахунку 74 "Дохід від безоплатно одержаних активів", повинен узагальнювати інформація про свої доходи від безоплатно одержаних «необоротних активів», «фінансових інвестицій» та цільового фінансування капітальних інвестицій. При цьому, дохід від цільового фінансування капітальних інвестицій та безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, повинний визначатися у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів.

Для визначення ж суми доходів від безоплатно переданих необоротних активів, за загальним правилом, безпосередньо використовуються норми пп.138.3.3. п.138.3 ст.138 ПК України, якими, в свою чергу, чітко передбачені мінімально допустимі строки «амортизації основних засобів» та інших необоротних активів. Так, як відомо, наразі мінімально допустимі строки амортизації основних засобів групи 3 будівлі складають 20 років.

Тобто, з урахуванням наведеного, сума доходу КП «Міське капітальне будівництво» від безоплатно одержаних необоротних активів повинна була скласти : 146 850 000 грн. (первісна вартість у грн.)/20 років = 7 342 500 грн. (показник за 12 календарних місяців).

Отже, оскільки, Акт приймання - передачі фактично був підписаний 31.01.2017р., а КП «Міське капітальне будівництво» було оприбутковано на баланс будівлі і споруди (як цілісний майновий комплекс) - 31.01.2017р., то у 2017 році сума доходу складає : 73 425 000/12*11= 6 730 625 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначену обставини, у сукупності з наявними у справі доказами, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що КП «Міське капітальне будівництво», в даному випадку, не було визначено в своєму бухгалтерському обліку «доходи» від безоплатно переданих необоротних активів за 2017 рік, внаслідок чого, відповідно, занижено доходи за 2017 рік - на 6 730 625 грн., та як наслідок занижено і фінансовий результат до оподаткування за 2017 рік на 6 730 625 грн. та податок на прибуток на 1 211 513 грн.

При цьому, також необхідно звернути увагу й на висновок експерта №23-1202 від 27.12.2023р., в якому підтвердити або спростувати факт збільшення грошових зобов`язань за платежем «податок на прибуток» не надається за можливе.

Так, зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що матеріали справи не містять регістрів синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, інвентарних карток КП «Міське капітальне будівництво» в яких відображено нарахування амортизації, визначення доходів від безоплатно отриманих активів, та їх відображення у складі фінансового результату. Отже, у зв`язку із цим, проведеними дослідженнями по наданим судом документам, обґрунтувати та документально підтвердити дані акту перевірки від 23.05.2018 № 415/15-32-14-15/35695935 в частині заниження КП «Міське капітальне будівництво» доходів на 6 730 625 грн., фінансового результату на 6 730 625 грн. та податку на прибуток на загальну суму 1 211 512 грн. не надається за можливе.

Тобто, даним висновком експерта, в даному випадку, фактично не спростовується факт оприбуткування на баланс КП «Міське капітальне будівництво» нежитлових будівель та споруд загальною площею 6065 кв.м за дебетом рахунку 103 «Будинки та споруди» кредиту рахунку 424 «безоплатно отримані необоротні активи» у сумі 146 850 000 грн.

Так, як зазначено у спірному акті перевірки та вже зазначалося вище, КП «Міське капітальне будівництво» не було визначено в бухгалтерському обліку доходи від безоплатно переданих необоротних активів за 2017 рік, обов`язок визначення яких прямо передбачено п.10,41 П(С)БО 7 «Основні засоби» (затв. наказом МФ України від 27.04.2000р. №92), п.13 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» (затв. наказом МФ України від 30.09.2003р. №561), та порядок відображення яких в бухгалтерському обліку передбачено відповідною «Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затв. наказом МФ України від 30.11.1999р. №291).

Отже, як вже було вказано вище, відсутність факту відображення таких доходів у сумі 6 730 625 грн. фактично і привела до заниження в бухгалтерському обліку фінансового результату на цю суму, як наслідок заниження фінансового результату до оподаткування в фінансовій звітності, в податковій звітності, відповідно і до заниження податку на прибуток на 1 211 513 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції в цій частині дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошові зобов`язання, які визначені в податковому повідомленні-рішенні від 12.06.2018р. № 0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. (податок - 43 109 427 грн., ШС 3 935 877 грн.) в частині податку на прибуток у сумі 1 211 513 грн. та штрафної санкції у сумі 302 878 грн., є правомірними, а тому, відповідно, дане податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Далі, що стосується встановленого перевіркою факту заниження Позивачем податку на прибуток, це податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018р. №0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. (з яких податок - 43109427 грн., штрафні санкції - 3935877 грн.) - в частині податку на прибуток у сумі 118 392 грн. та штрафних санкцій у сумі 29 598 грн.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та спірного акту перевірки, в ході перевірки представниками підприємства була надано перевіряючим бухгалтерську довідку за підписом ОСОБА_3 щодо запису по кредиту рахунків №151 за грудень 2016 року, в якій зазначено наступне: зміст, Дт, Кт, Сума, грн., а також виправлення невірної проводки за 2011 рік «Новіков-міст» - 480, 1512, -657733,93, 9491, 1512, 657733,93, 6431, 719, 109622,32.

Однак, як встановлено по справі, зазначений запис насправді не було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, які б слугували підставою для такого запису у бухгалтерському обліку та надавали б право на формування показників витрат, та як наслідок відображення показника витрат у фінансові звітності, що, в свою чергу, суперечить вимогам ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1,2.4,2.7,2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом МФ України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в МЮ України 05.06.1995р. за №168/704).

Водночас, як вже наголошувалося вище, положеннями п.44.1 ст.44 ПК України чітко визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, враховуючи вище вказані обставини, на думку суду, КП «Міське капітальне будівництво», в даному випадку, було безпідставно (т.б. без документального підтвердження) збільшено суму витрат в бухгалтерському обліку і у фінансовій звітності на 657 734 грн., що, в свою чергу, і привело до заниження фінансового результату до оподаткування в фінансовій звітності та в податковій звітності на 657 734 грн., та відповідно, і до заниження податку на прибуток на 118 392 грн.

При цьому, слід зазначити, що даний факт, зокрема, фактично частково підтверджується і висновком експерта №23-1202 від 27.12.2023р., зі змісту якого слідує, що підтвердити/спростувати факт збільшення позивачем грошових зобов`язань за платежем «податок на прибуток» не надається за можливе.

Так, у висновку експерта з цього приводу, зокрема, зазначено, що на дослідження експертизи були надані довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оформлені між КП «Міське капітальне будівництво» та «постачальниками», в яких наведений повний перелік численних «постачальників» із зазначенням реквізитів укладених договорів з датами складання до 01.01.2015р. та перелік первинних документів, складених (оформлених) датами до 01.01.2015р. Проте, на дослідження не було надано розшифровок/розрахунків, письмових пояснень КП «Міське капітальне будівництво», які містять дані щодо яких саме фінансово-господарських операцій було здійснено коригування даних бухгалтерського обліку, та в повному обсязі первинних документів по об`єкту «Реставрація моста - пам`ятника архітектури та містобудування місцевого значення «Новіков міст», розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Жуковського через Деволанівський узвіз, оформлені за 2011 рік.

Тобто, враховуючи викладене, даним Висновком експерта фактично не спростовується факт відсутності у Позивача документального підтвердження відповідного запису у бухгалтерському обліку «Виправлення невірної проводки за 2011р. «Новіков-міст» щодо збільшення витрат на 657 734 грн.

А відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, слід підкреслити, що документи, які б підтверджували здійснення запису у бухгалтерському обліку «Виправлення невірної проводки за 2011 рік. «Новіков-міст» щодо збільшення витрат на 657 734 грн., КП «Міське капітальне будівництво» ні під час перевірки, ні до суду, надані не були, як і не було повідомлено і щодо можливих випадків виїмки таких документів або іншого вилучення правоохоронними органами. Письмові заперечення на ці висновки Акту перевірки Позивачем до податкового органу також не давалися. Отже, за таких обставин, слід дійти висновку про те, що такі документи були відсутні у Позивача на час складення фінансової звітності (Звіт про фінансові результати) та податкової звітності з податку на прибуток.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що грошові зобов`язання, які визначені в податковому повідомленні-рішенні від 12.06.2018р. №0023771415 форми «Р» (податок на прибуток) на загальну суму 47 045 304 грн. в частині «податку на прибуток» у сумі 118 392 грн. та штрафних санкцій у сумі 29 598 грн., з урахуванням часткового визнання представником позивача цих сум та помилки бухгалтера КП, є цілком правомірними, а тому, відповідно, це податкове повідомлення-рішення в цій частині (як і в цілому) скасуванню теж не підлягає.

Далі, що стосується заниження позивачем грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість», це податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018р.: 1) №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. (з яких податок - 36 183 298 грн., штрафні санкції - 9 045 825 грн.) - в частині ПДВ у сумі 754 983 грн. та штрафної санкції у сумі 188 746 грн. та 2) №0023801415 форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (штрафні санкції за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) - в частині штрафної санкції у сумі 377 492 грн.

Так, судовою колегією з матеріалів справи та спірного акту перевірки встановлено, що позивач мав господарські відносини з КП «Будова».

Як свідчать матеріали справи, 11.06.2015р. КП «Міське капітальне будівництво» укладено договір «Про співробітництво» з КП «Будова» (код ЄДРПОУ 22484783), предметом якого є співробітництво сторін з фінансування, проектування та проведення реконструкції внутриквартальної дороги, за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога,55. Відповідно до умов цього договору, КП «Міське капітальне будівництво» веде облік незавершеного будівництва об`єкту, а КП «Будова» забезпечує фінансування проектування та проведення реконструкції вказаного Об`єкту у повному обсязі.

Окрім того, як встановлено по справі, для здійснення та реалізації предмету вказаного вище договору, позивачем - КП «Міське капітальне будівництво» 14.10.2015р. було укладено з КП «Будова» договір підряду, за умовами якого, КП « Будова», згідно із проектною документацією, зобов`язана власними та/або залученими силами та коштами реконструювати та, сумісно КП «Міське капітальне будівництво», ввести завершений об`єкт (внутриквартальна дорога, за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,55) до експлуатації.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, а саме у жовтні 2017 року вказані вище сторони прийшли до згоди та підписали доповнення №1 до договору «Про співробітництво» від 11.06.2015р., зі змісту якого слідує, що фінансування проектування та проведення реконструкції зазначеного вище «Об`єкту» здійснюється шляхом фінансування КП «Будова» робіт у розмірі 4 529 900,40 грн. також, у цьому доповненні вказано, що ця угода чинна з моменту її підписання.

Далі, як свідчать матеріали справи, КП «Будова», на виконання зазначених договірних відносин, здійснило на вказаному «Об`єкті» будівельно-монтажні роботи, які були оформлені актом приймання-передачі будівельних робіт за серпень 2017р. №1 (форма КБ 2в) на загальну суму 4 529 900,4 грн. (у т.ч. ПДВ 754 983,4 грн.), внаслідок чого, КП «Будова» також було складено на користь КП «Міське капітальне будівництво» та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну №52 на суму нарахованого податкового зобов`язання з ПДВ, яка, в свою чергу, знайшла своє відображення у складі податкового кредиту КП «Міське капітальне будівництво» у листопаді 2017 року у сумі 754 983,4 грн. (рядок 2 Додатку 5 до Декларації).

При цьому, у жовтні 2017 року, на виконання умов Договору «Про співробітництво» та доповнень до нього, між вказаними «Сторонами» було підписано Угоду про зарахування «зустрічних» вимог, яку складено 10.10.2017р. Так, предметом цієї Угоди є та, що Сторона-1 (КП «Міське капітальне будівництво») та Сторона-2 (КП «Будова»), маючи одна до одної «зустрічні» «однорідні» вимоги, строк виконання яких настав, на підставі ст.601 ЦК України, дійшли до згоди про зарахування таких «зустрічних однорідних» вимог, що випливають з Договору підряду від 14.10.2015р., за яким КП «Міське капітальне будівництво» є «боржником» з виконання зобов`язань в сумі 4 529 900,40 грн. та Договору про співробітництво від 11.06.2015р. (+ додаткова угода до нього №1 від 09.10.2017р.), за яким КП «Будова» є «боржником» з виконання зобов`язань в межах суми 4 529 900,40 грн.

Т.б., станом на 10.10.2017р., Сторона-1 (КП «Міське капітальне будівництво») є «кредитором», а Сторона-2 (КП «Будова») є «боржником» при виконанні грошового зобов`язання в сумі 4 529 900,40 грн. по Договору про співробітництво від 11.06.2015р., і, в свою чергу, також станом на 10.10.2017р. Сторона-2 (КП «Будова») є «кредитором», а Сторона-1 (КП «Міське капітальне будівництво») є «боржником» при виконанні грошового зобов`язання в сумі 4 529 900,4 грн. по Договору підряду від 14.10.2015р. Крім того, в цій Угоді чітко зазначено, що вказані в п.1.1 цієї Угоди зобов`язання Сторін припиняються в повному обсязі, оскільки «зустрічні» вимоги - є «рівними».

Разом з тим, на переконання контролюючого органу, з яким погоджуються суди 1-ї і 2-ї інстанції, позивач - КП «Міське капітальне будівництво», на виконання умов вищезазначених договорів (угод) повинно було, відповідно до приписів п.185.1.ст.185, п.187.1.ст.187, п.188.1 ст.188, ст.194 Податкового кодексу України, у зв`язку із припиненням взаємних грошових зобов`язань, визнати цей факт як першу подію для цілей формування податкових зобов`язань з ПДВ, сформувати податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 754 983 грн., та відповідно до приписів п.20.10 ст.201 цього Кодексу, скласти та зареєструвати податкову накладну на користь КП «Будова» на суму ПДВ - 754 983 грн.

Отже, саме не дотримання Позивачем вимог п.185.1.ст.185, п.187.1.ст.187, п.188.1 ст.188, ст.194 та п.20.10 ст. 201 ПК України, і стало підставою для застосування до нього спірних по цій справі штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п.120-1.1,120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Окрім того, судова колегія також вважає не зайвим зазначити й про певне «сумнівне» відношення самого Позивача до цієї Угоди, а саме про той факт, що як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, КП «Міське капітальне будівництво» двічі подався позов до КП «Будова» про визнання «недійсною» вказаної вище Угоди про зарахування зустрічних вимог від 10.10.2017р., однак спочатку ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2020р. по справі №916/2891/18 (яка набрала законної сили 15.07.2020р.) ці позовні вимоги було залишено без розгляду, а пізніше рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2021р. по справі №916/3351/20 (яка набрала законної сили 15.09.2021р.) взагалі відмовлено у задоволенні аналогічного (повторно поданого) позову.

При цьому, необхідно зазначити, що даний факт, зокрема, фактично частково підтверджується і висновком експерта №23-1202 від 27.12.2023р., зі змісту якого слідує, що підтвердити/спростувати факт заниження позивачем грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість» не надається за можливе, а нарахування штрафних санкцій за це, в свою чергу, взагалі не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

Так, експертом у висновку з цього приводу, зокрема, зазначено, що зіставленням даних первинних документів з даними оборотно-сальдової відомості КП «Міське капітальне будівництво» по рахункам 48,151 за 01.04.2017-31.12.2017р.р. встановлено, що фінансово-господарські операції відображені в повному обсязі за дебетом рахунку 151 та кредитом рахунку 48 в сумі 4 529 900,40 грн. Сальдо на кінець по рахункам складає 4 529 900,40 грн. Однак, оскільки на дослідження експертизи не надано Угоду про зарахування зустрічних вимог від 10.10.2017р., укладену між КП «Міське капітальне будівництво» та КП «Будова» (хоча вона є в матеріалах справи), у зв`язку з чим, обґрунтувати не формування податкових зобов`язань, та визнати цей факт як 1-у подію для цілей формування податкових зобов`язань з ПДВ та документально підтвердити висновки акту перевірки від 23.05.2018р. №415/15-32-14-15-35695935 в частині заниження КП «Міське капітальне будівництво» податкових зобов`язань на суму 754 983 грн. не надається за можливе.

Тобто, іншими словами, висновком експерта не спростовується як сам факт взаємовідносин КП «Міське капітальне будівництво» з КП «Будова» за договором від 11.06.2015р. «Про співробітництво» та договором підряду від 14.10.2015р., так і факт прийняття Позивачем виконаних будівельних робіт від КП «Будова» на загальну суму 4 529 900,40 грн., так і формування КП «Міське капітальне будівництво» податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.08.2017р. №52 на суму ПДВ 754 983,40 грн., складеної КП «Будова» на користь КП «Міське капітальне будівництво».

Так, як зазначено в акті перевірки та вже зазначалося вище, 10.10.2017р., на виконання умов Договору про співробітництво (та доповнень до нього), між вказаними вище «Сторонами» було підписано Угоду про зарахування зустрічних вимог.

Проте, як вбачається зі змісту у висновку експерта, у бухгалтерському обліку КП «Міське капітальне будівництво» відсутній будь-який запис щодо припинення в повному обсязі зобов`язань між КП «Міське капітальне будівництво» та КП «Будова» шляхом зарахування зустрічних вимог.

Разом з тим, відсутність здійснення Позивачем в своєму бухгалтерському обліку відповідного запису при наявності первинного документу не звільняє КП «Міське капітальне будівництво» виконати податковий обов`язок щодо декларування показників в податковій звітності (в т.ч. з ПДВ) на підставі первинних документів, як це передбачено п.44.1 ст.44 ПК України, відповідно до норм якої, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, та щодо складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН, як передбачено п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції і в цій частині дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошові зобов`язання, визначені Позивачу у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2018р. №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. (з яких податок - 36 183 298 грн., штрафні санкції - 9 045 825 грн.) - в частині ПДВ у сумі 754 983 грн. та штрафної санкції у сумі 188 746 грн., та №0023801415 форми «ПН» (ПДВ) на загальну суму 4 093 246 грн. (штрафні санкції за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН) - в частині штрафної санкції у сумі 377492 грн., є правомірними, а тому відповідно, ці ППР в даній частині (як і в цілому) скасуванню не підлягають.

Далі, щодо заниження Позивачем грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість», це податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018р. №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. (з яких податок - 36 183 298 грн., штрафні санкції 9 045 825 грн.) в частині ПДВ у сумі 11 500 448 грн. та штрафних санкцій у сумі 2 875 112 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи та спірного Акту перевірки встановлено, що КП «Міське капітальне будівництво» по взаємовідносинам із ТОВ «Грані» (код ЄДРПОУ 26417588), згідно даних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів до них, у перевіряємий період з 20.11.2016р. по 30.11.2016р. оприбутковало на свій баланс (Дт151 Кт 631) будівельно-монтажні роботи вартістю 57 502 241,85 грн. (в т.ч. ПДВ 11 500 448,37 грн.) та відповідно, протягом 21.11.2016р. - 30.11.2016р. виписано на адресу «постачальника» 9 податкових накладних на суму ПДВ - 11 500 448,37 грн.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження зазначеного оприбуткування, в ході перевірки Позивачем були надані типові форми актів приймання-передачі будівельних робіт за листопад 2016р. (форма КБ 2в, КБ3) та актів про надання послуг за листопад 2016р., рахунки-фактури на оплату, договори (укладені із постачальником робіт (послуг) - ТОВ «Грані»), та додаткові угоди до них, специфікації, в межах яких та згідно яких відбулися роботи та надані послуги.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ у складі вартості наданих робіт та послуг у розмірі 11 500 448,34 грн. Позивачем було включено до свого податкового кредиту у листопаді 2016р. та до складу додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту» до Декларації з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією зі спірного акту перевірки та пояснень представника відповідача, в ході перевірки була використана «податкова інформація» щодо зазначеного вище «постачальника» - ТОВ «Грані», що зібрана у відповідності до ст.ст.72,73 ПК України та детально наведена у додатку №16.1 до Акту перевірки, яка, в свою чергу, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без достатньої кількості трудових ресурсів та їх кваліфікації, достатньої кількості виробничих потужностей і будівельної техніки, без наявності придбання допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, будівельно-монтажні роботи, пакування тощо, та відсутність реального джерела походження таких робіт та послуг, а також у зв`язку із тим, що будівництво 2-х секційного 16-ти поверхового житлового будинку з вбудованими - прибудованими торговими та підземними паркінгами, за адресою: м.Одеса вул. М.Малиновського (в межах пров.Союзного та вул.Заводської) є досить тривалим та складним технологічним процесом.

Але, як свідчать надані Позивачем до перевірки первинні документи цей технологічно складний об`єкт (т.б. 2-х секційний 16-поверховий житловий будинок з вбудованими-прибудованими торговими та підземними паркінгами) фактично було збудовано нібито протягом листопада 2016р., що, в свою чергу, свідчить про відсутність реального підтвердження здійснення цих господарських операцій безпосередньо ТОВ «Грані» (у т.ч. номенклатура та обсяг надання робіт/послуг) на користь КП «Міське капітальне будівництво».

Так, як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Грані» (підрядник) фактично не є «виробником» послуги, що підтверджується наданим до перевірки Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта від 17.11.2016р. серії ІУ №165163221762 та Актом готовності вказаного вище об`єкта до експлуатації від 14.11.2016р., у яких, в свою чергу, вказано що ТОВ «Грані» є «генеральним проектувальником» даного об`єкту, який виконав розділи РП: опалення, водопостачання, та каналізацію, електропостачання, ливневі каналізації, виготовлення кошторисної документації, ПОБ та залучив для цього «субпідрядників» - ТОВ «Ресурс Девелопмент» та ПП «Спеціальні технології».

Також, у вказаному Акті готовності до експлуатації зазначено, що будівництво даного будинку фактично було здійснено «генеральним підрядником» - ТОВ «Чорноморська реставраційно-будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 35696237), а вартість основних фондів склала 72 668 561,56 грн., з яких (у т.ч.) витрати саме на будівельні роботи склали 71 027 467,06 грн., витрати на техніку (машини), обладнання та інвентар - 1 641 094,50 грн.

Дані факти і обставини, які досить детально наведені в акті перевірки, на думку контролюючого органу, з якою фактично погодилися суди обох інстанцій, свідчать про неможливість реального здійснення ТОВ «Грані» даної господарської операції з ідентифікованими роботами (будівельні роботи на об`єкті "Багатоповерховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, офісна будівля з багатоповерховим підземно-надземним паркінгом по вул.Малиновського в м.Одесі). Великий обсяг проектних робіт по об`єкту, Технічний нагляд, винос в натуру основних буд.осів ж/д, науково-технічний супровід проектування цього багатоповерхового житлового будинку та відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, як доказ щодо ланцюга постачання, фактично теж свідчать про відсутність факту реального одержання КП «Міське капітальне будівництво» такого об`єму (кількості) цих ідентифікованих послуг саме від ТОВ «Грані».

Як наслідок, вказані господарські операції КП «Міське капітальне будівництво» із контрагентом-постачальником ТОВ «Грані», з урахуванням реального часу їх здійснення, відсутності придбання «супутніх» субпідрядних послуг, місцезнаходження майна, наявності у постачальника власних трудових ресурсів (працюючих - 1 особа-директор), відсутності власної або орендованої техніки, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого великого об`єму будівельно-монтажних робіт, на думку податкового органу та суду, підтвердити неможливо, що, в свою чергу, свідчить про здійснення даним постачальником цих господарських операцій без мети настання реальних наслідків, окрім як відображення їх у податковому обліку платників податків, а також про формування «штучного» податкового кредиту (шляхом «маніпулювання» в системі електронного адміністрування) з метою надання податкових вигод підприємству Позивача.

Саме викладені вище обставини і послугували для цілком обгрунтованого (на думку суду) висновку контролюючого органу про те, що КП «Міське капітальне будівництво», в даних взаємовідносинах із ТОВ «Грані», було допущено грубе порушення норм податкового законодавства, а саме вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, пп.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, т.б. «штучне» формування податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2016р. в сумі 11 500 448 грн. без належним чином доведеного факту придбання послуг (робіт), в результаті чого завищено податковий кредит на 11 500 448 грн.

До того ж, суд апеляційної інстанції, оцінюючи вказані вище обставини, також вважає за необхідне звернути увагу й на інші суттєві обставини, а саме, на те, що на підтвердження зазначених вище висновків суду говорить: 1) факт анулювання 05.12.2017р. у ТОВ «Грані» свідоцтва платника ПДВ; 2) факт неможливості провести, згідно із наказом начальника ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №654 від 20.12.2016р., документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грані» у зв`язку з втратою фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період 2013-2016р.р. (лист ГУ ДПС в Одеській області від 22.11.2023р. вх.776/15-32-07-10-11); 3) факт прийняття ще 19.09.2016р. Господарським судом Одеської області заяви про визнання ТОВ «Грані» «банкрутом», яким підприємство було фактично визнано 05.12.2017р. (ухвала від 05.12.2017р. по справі №916/2528/16, яка набрала законної сили 16.07.2018р.); 4) факт порушення 20.01.2023р. ТУ БЕБ в Одеській області відносно посадових осіб ТОВ «Грані» кримінального провадження №72023160000000005 за ч.3 ст.212 КК України.

Що ж стосується висновків експерта № 23-1202 від 27.12.2023р., зі змісту яких вбачається, що збільшення грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість» у сумі 11 500 448 грн. нібито «документально не підтверджується», то судова колегія, як і представник відповідача, з урахуванням ст.108 КАС України та факту наявності кримінального провадження №72023160000000005 відносно посадових осіб ТОВ «Грані», вважає ці висновки необгрутованими, невмотивованими та не підтвердженими достовірними документальними доказами, і з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у цьому висновку експертом, зокрема, зазначено, що відповідно до даних копій Актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт по об`єкту «Житлово-адміністративний комплекс с багатоповерховим житловим будинком з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом в м.Одесі по вул.Малиновського (в межах вул.Заводської та пров.Союзного), останні фактично були оформлені в т.ч. і між контрагентами-постачальниками ТОВ «Грані» (наводиться перелік) в рамках договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006р., що, в свою чергу, свідчить про те, що ТОВ «Грані» до будівництва даного житлового об`єкту залучались субпідрядники.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, судова колегія, як і представник відповідача, не може погодитися з такими висновками експертизи, оскільки експертом, в даному випадку, фактично ніяк не спростовується факт, що КП «Міське капітальне будівництво» по взаємовідносинам із ТОВ «Грані», згідно даних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів до них, в період листопада 2016р., т.б. з 20.11.2016 по 30.11.2016р. (протягом 10 днів), було оприбутковано на баланс підприємства (Дт151 Кт 631) такий великий об`єм будівельно-монтажних робіт загальною вартістю 57 502 241,85 грн. (в т.ч. ПДВ 11 500 448,37 грн.), не наведено взаємозв`язок первинних документів (актів приймання виконаних будівельних робіт) по взаємовідносинам ТОВ «Грані» з його підрядниками (т.б. субпідрядниками) в період до листопада 2016 року, з будівельними роботами, придбання яких, підприємством позивача у підрядника ТОВ «Грані» оформлено первинними документами в період з 20.11.2016р. по 30.11.2016р., а також відсутня будь яка оцінка інформації, наведеної в Акті перевірки щодо неможливості підтвердження операцій КП «Міське капітальне будівництво» з контрагентом-постачальником ТОВ «Грані» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності техніки, необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що, в свою чергу, свідчить про відсутність необхідних умов для таких результатів відповідної господарської і економічної діяльності.

Недоведеність фактичного здійснення цієї спірної господарської операції саме цим «постачальником» фактично позбавляє усі первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника) права на формування цієї податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

При цьому, необхідно звернути увагу й на те, що аналогічної правової позиції з цих спірних питань дотримується і Верховний суд, зокрема, в своїх постановах від 16.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18), від 17.01.2018р. (по справі №804/8943/13а), від 18.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18), від 26.06.2018р. (по справі №816/1422/17), від 11.09.2019р. (по справі №814/1932/17), від 21.10.2019р. (по справі №814/1564/18), від 28.10.2019р. (по справі №400/2760/18), від 16.06.2020р. (по справі №400/987/19) та від 24.12.2020р. (по справі №540/1853/19).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції і в цій частині дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошові зобов`язання, визначені Позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні від 12.06.2018р. №0023781415 форми «Р» (ПДВ) на загальну суму 45 229 123 грн. в частині ПДВ у сумі 11 500 448 грн. та штрафних санкцій у сумі 2 875 112 грн., є правомірними, а тому відповідно, це ППР в даній частині (як і в цілому) скасуванню не підлягає.

Далі, щодо заниження грошових зобов`язань за платежем «земельний податок», це 6 (шість) податкових повідомлень-рішень від 12.06.2018р., 3 (три) з яких (а саме: №0023841415 форми «ПС», №0023861415 форми «ПС» і №0023881415 форми «ПС» - про нарахування штрафних санкцій за неподання звітності) наразі позивачем не оскаржуються по даній справі:

1) №0023831415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Київському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 2 139 081 грн. (з яких податок - 1 711 264,80 грн., штрафні санкції - 427 816,20 грн.);

2) №0023841415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Київському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (штрафні санкції за неподання звітності за 1 звітний податковий період);

3) №0023851415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Малиновському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 1 317,54 грн. (податок - 1 054,03 грн., ШС - 263,51 грн.);

4) №0023861415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Малиновському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (штрафні санкції за неподання звітності за 1 звітний податковий період);

5) №0023871415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 50 442,25 грн. (податок - 40 353,80 грн., штрафні санкції - 10 088,45 грн.),

6) №0023881415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (штрафні санкції за неподання звітності за 1 звітний податковий період).

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та акту перевірки, у 2017 році КП «Міське капітальне будівництво» набуло право «постійного користування» на нововідведені земельні ділянки на підставі відповідних рішень Одеської міської ради, а саме:

1) рішенням ОМР №2094-VII від 26.04.2017р. було передано КП «Міське капітальне будівництво» у постійне користування земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 1,0298 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (з/ділянки №2, №3, №4, №5, №7, №11, №12, №15, №16, №17, №18, №21, №22, №23);

2) рішенням ОМР №2326-VII від 26.07.2017р. КП «Міське капітальне будівництво» було передано у постійне користування земельна ділянка №13-Д загальною площею 20,0000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) рішенням ОМР №2328-VII від 26.07.2017р. КП «Міське капітальне будівництво» було передано у постійне користування земельну ділянку №13-Г загальною площею 30,0000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

4) рішенням ОМР №2355-VII від 26.07.2017р. КП «Міське капітальне будівництво» було передано у постійне користування земельну ділянку №11-Ж загальною площею 20,0000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) рішенням ОМР №2681-VII від 08.11.2017р. КП «Міське капітальне будівництво» було передано у постійне користування земельну ділянку №21 загальною площею 0,0710 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

6) рішенням ОМР №2093-VII від 26.04.2017р. КП «Міське капітальне будівництво» було передано у постійне користування земельну ділянку №30 загальною площею 3,8979 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;

Отже, у зв`язку із набуттям права постійного користування вказаними земельними ділянками, позивач - КП «Міське капітальне будівництво» є платником «земельного податку» по зазначеним вище нововідведеним землям - з дати державної реєстрації речового права постійного користування цими земельними ділянками.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, спірною перевіркою встановлено, що КП «Міське капітальне будівництво», задекларувавши за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. плату за землю в сумі 3 485 000,62 грн., на дату проведення перевірки (т.б. станом на 24.04.2018р.) не подало до контролюючого за вказані вище нововідведені земельні ділянки Декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) або уточнюючі податкові декларації та, відповідно, самостійно не визначило свої податкові зобов`язання з плати за землю, внаслідок чого, було «занижено податкові зобов`язання» із «земельного податку» за період, що перевірявся, - у сумі 1 752 672,62 грн., у т.ч. по періодах та за місцями податкового обліку:

- за 2017 рік - у сумі 1 711 264,80 грн. (ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, граничний термін надання звіту до 20.07.2017р.);

- за 2017 рік - у сумі 1 054,03 грн. (ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, граничний термін надання звіту до 20.12.2017р.);

- за 2017 рік - у сумі 40 353,80 грн. (ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, граничний термін надання звіту до 20.01.2018р.).

Саме за наслідками вказаних висновків перевірки керівником ГУ ДФС в Одеській області і були прийняті вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018р.

Так, як слідує зі змісту положень п.269.1 ст.269 ПК України, «платниками земельного податку» є: власники земельних ділянок; земельних часток (паїв); землекористувачі.

При цьому, згідно із п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю - з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

«Об`єктами» ж оподаткування - є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПКУ).

А як вбачається з приписів п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України, «базою» оподаткування - є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Як чітко визначено п.274.1,274.2 ст.274 ПК України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, ставка податку встановлюються у розмiрi не бiльше 12% вiд їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуваннi суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Для визначення ж розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПКУ).

Вiдповiдно до вимог п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування «земельного податку» - є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10-го числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, п.286.2 цієї ж ст.286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

А як передбачено п.286.4 цієї ж ст.286, за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або «бази оподаткування» платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Так, як чітко визначено приписами п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або вiд від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмiрi 25% від суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судами обох інстанцій достовірно встановлено, що підприємство позивача, станом на момент проведення спірної перевірки (т.б. на 24.04.2018р.), самостійно не визначило свої податкові зобов`язання з плати за землю шляхом подачі податкової декларації з земельного податку, тим самим занизивши грошові зобов`язання зі сплати цього податку.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Висновку експертизи №23-1202 від 27.12.2023р., факт збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань за платежем «земельний податок» документально «не підтверджується», крім податкових повідомлень-рішень, які не охоплено судово-економічною експертизою (№0023841415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Київському районі м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (ШС за неподання звітності за 1 звітний податковий період), №0023861415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Малиновському районі м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (ШС за неподання звітності за 1 звітний податковий період), №0023881415 форми «ПС» (земельний податок, ДПІ у Приморському районі м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 170 грн. (ШС за неподання звітності за 1 звітний податковий період)).

Так, зокрема, у вказаному висновку зазначено, що дослідженням даних Податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з урахуванням уточнень, КП «Міське капітальне будівництво» за 2017 рік подані до ДПІ у Малиновському районі, Приморському районі, Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області у 2018 році, експертом встановлено (додаток 2), що підприємством задекларовано податкові зобов`язання з земельного податку за земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , м.Одеса, вул.Донського Дмитрія,59, м.Одеса, вул.Запорізька,21, м.Одеса, вул.Академічна,30, а саме:

-податкова звітність від 05.06.2018р. №9300364125 (уточнююча), в якій задекларована річна сума «земельного податку» в розмірі 1 622 475,56 грн. (за земельні ділянки загальною площею 67,0710 га за адресами: м.Одеса, вул.Запорізька,21, м.Одеса, вул.Інглезі,13 Д,13-Г,11-Ж);

- податкова звітність від 07.06.2018р. №9300371785 (звітна), в якій задекларована річна сума «земельного податку» в розмірі 81 091,93 грн. (за земельні ділянки загальною площею 1,0298 га за адресою: м.Одеса, вул.Донського Дмитрія,59);

- податкова звітність від 02.10.2018р. №9300709650 (уточнююча), в якій задекларована річна сума земельного податку в розмірі 38 963,14 грн. (за земельні ділянки загальною площею 3,7979 га за адресою: м.Одеса, вул.Академічна,30).

Далі, як вбачається з цього висновку експертизи, експертом було зазначено, що зіставленням даних податкових декларацій з плати за землю з даними облікових регістрів КП «Міське капітальне будівництво», а саме оборотно-сальдової відомості та картки рахунку 6424 за 2018 рік було встановлено, що у бухгалтерському обліку усі розрахунки з плати за землю фактично відображені, що нібито підтверджується даними платіжних інструкцій.

Однак, разом з тим, судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити та звернути увагу на те, цим висновком експерта фактично ніяк не спростовується факт необхідності визначення (нарахування) КП «Міське капітальне будівництво» земельного податку за земельні ділянки за адресами: м.Одеса, вул.Інглезі,13-Д, АДРЕСА_5 ,11-Ж, м.Одеса, вул.Донського Дмитрія,59, м.Одеса, вул.Запорізька,21, м.Одеса, вул.Академічна,30, а також, в свою чергу, не взято до уваги, наступні обставини, а саме те:

1) що податкова звітність від 05.06.2018р. №9300364125 (уточнююча) і від 07.06.2018р. №9300371785 (звітна) реально була подана Позивачем до контролюючого органу вже після дати завершення перевірки (т.б. після 16.05.2018р.) та після дати реєстрації та отримання копії Акту перевірки (т.б. після 23.05.2018р. і 29.05.2018р.).

2) податкова ж звітність від 02.10.2018р. №9300709650 (уточнююча) теж подана до податкового органу вже після дати завершення перевірки (т.б. після 16.05.2018р.) та після дати реєстрації та отримання акту перевірки (т.б. після 23.05.2018р. і 29.05.2018р.), а також після отримання спірних податкових повідомлень-рішень (т.б. після 15.06.2018р.).

При цьому, одночасно слід зауважити й про те (і це головне), що вказана вище звітність фактично не була визнана контролюючим органом як «податкова», і як наслідок, ці податкові зобов`язання з «земельного податку» не були експортовані до інтегрованої картки платника податку як нарахування, т.б. нарахування земельного податку за земельні ділянки визначені в цій звітності до сплати в бюджет не відбулося.

Крім того, з цього приводу також варто звернути увагу й на приписи п.50.1 ст.50 ПК України, якими чітко перебачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинного на час подання даного уточнюючого розрахунку.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач - КП «Міське капітальне будівництво», на думку податкового органу (з якою погоджується судова колегія), в зазначеній вище т.з. «податковій звітності» фактично усунув помилки щодо заниження грошових зобов`язань з земельного податку після перевірки та не як «самостійно виявлені», а як ті, що були виявлені за результатами документальної планової перевірки, про що було чітко вказано у спірному Акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, які, в свою чергу, як вже зазначалося вище, платник податків отримав до дати надання цього уточнюючого розрахунку.

Крім того, також одночасно слід зазначити й про те, що вимогами ст.ст.55,60 ПК України не визначено конкретних підстав (випадків) скасування та/або відкликання подібних податкових повідомлень-рішень у випадках, якщо платник податків виправив помилки щодо збільшення своїх податкових зобов`язань шляхом надання уточнюючих розрахунків після отримання таких податкових повідомлень-рішень.

Що ж стосується пояснень представника позивача про те, що КП «Міське капітальне будівництво» нібито відобразило в своєму бухгалтерському обліку факт доплати до бюджету цього «земельного податку», що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може прийняти їх до уваги та з цього приводу зазначає наступне.

Так, зі змісту положень п.31.1 ст.31, п.36.1 ст.36, п.46.1 ст.46, п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України слідує: що «податкова декларація» (розрахунок, звіт) це документ, що подається платником податків (у т.ч. відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску; «податковим обов`язком» - визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; «строком сплати податку» - визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається «не сплаченим своєчасно»; крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/ або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Тільки в даному випадку така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається «узгодженою».

Отже, враховуючи вказані норми діючого на той час податкового законодавства, слід дійти висновку про те, що належним виконанням податкового обов`язку платника податків - є самостійне обчислення, своєчасне декларування грошового зобов`язання в податковій звітності у терміни, що передбачені Податковим кодексом України, та своєчасна його сплата.

За таких обставин, судова колегія дійшла до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що вказана вище інформація про відображення в бухгалтерському обліку КП «Міське капітальне будівництво» (після документальної перевірки) фактів сплати (доплати) до бюджету «земельного податку» на підставі платіжних інструкцій (в яких не конкретизовано за які саме земельні ділянки та до якої саме ДПІ вноситься доплата), не є достатньою і беззаперечною підставою вважати, що підприємство позивача належним чином виконало свій податковий обов`язок щодо самостійного обчислення та декларування даного грошового зобов`язання з «земельного податку» за земельні ділянки за адресами: м.Одеса, вул.Інглезі,13-Д, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , м.Одеса, вул.Донського Дмитрія,59, м.Одеса, вул.Запорізька,21, м.Одеса, вул.Академічна,30, шляхом своєчасного подання податкової звітності з земельного податку.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги факт визнання представником позивача (апелянта) 3-х податкових повідомлень-рішень (які по даній справі не оскаржуються, а саме: №0023841415 форми «ПС», №0023861415 форми «ПС» і №0023881415 форми «ПС» - про нарахування штрафних санкцій за неподання звітності) та часткового визнання застосованих контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасне подання уточнюючих звітів, вважає, що суд 1-ї інстанції і в цій частині дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошові зобов`язання, визначені КП «Міське капітальне будівництво» у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2018р. №0023831415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 2 139 081 грн. (з яких податок - 1 711 264,80 грн., ШС - 427 816,20 грн.), №0023851415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Малиновському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 1 317,54 грн. (з яких податок - 1 054,03 грн., ШС - 263,51 грн.), №0023871415 форми «Р» (земельний податок, ДПІ у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) на загальну суму 50 442,25 грн. (з яких податок - 40 353,80 грн., ШС - 10 088,45 грн.), є правомірними, а тому відповідно, ці 3 ППР скасуванню не підлягають.

І на останнє, щодо податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018р. №0023891415 на загальну суму 1 870 грн. (адміністративні штрафи за неподання звітів про «податкові пільги»), колегія суддів зазначає наступне.

Так, як чітко передбачено приписами пп.16.1.6 п.16.1 ст.16 ПК України, що платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку з отриманням «податкових пільг» (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

А як визначено вимогами п.30.6 ст.30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням «податкових пільг», обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як загально відомо, Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням «податкових пільг» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1233.

Одночасно слід звернути увагу на те, що вказаний Порядок №1233 є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які, відповідно до ПК України, не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням «податкових пільг».

Так, нормами п.3 цього Порядку №1233 чітко визначено, що звіт про суми «податкових пільг» подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації - протягом 40 календарних днів, що настає за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Як беззаперечно встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні, позивач - КП «Міське капітальне будівництво», в даному випадку, в порушення вимог ст.ст.49,50 ПК України, не надало до контролюючого органу податкові звіти про суми «податкових пільг» за період з 01.04.2015р. по 31.12.2017р. (з урахуванням п102.1 ст.102 ПКУ), а саме:

-півріччя 2015 року - граничний термін 10.08.2015р.,

-3 місяці 2015 року - граничний термін - 10.11.2015р.,

-12 місяців 2015 року - граничний термін - 10.02.2016р.,

-1 квартал 2016 року - граничний термін - 10.05.2016р.,

-півріччя 2016 року - граничний термін - 10.08.2016р.,

-3 місяці 2016 року - граничний термін - 10.11.2016р.,

-12 місяців 2016 року - граничний термін - 10.02.2017р.,

-1 квартал 2017 року - граничний термін -10.05.2017р.,

-півріччя 2017 року - граничний термін - 10.08.2017р.,

-3 місяці 2017 року - граничний термін 10.11.2017р.,

-12 місяців 2017 року - граничний термін 10.02.2018р.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги факт визнання представником позивача (апелянта) даного порушення щодо неподання підприємством звітів про «податкові пільги», вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначений КП «Міське капітальне будівництво» в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 12.06.2018р. №0023891415 адміністративний штраф на загальну суму 1 870 грн., є правомірним, а тому відповідно, це ППР скасуванню не підлягає.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про необгрунтованість та недоведеність усіх заявлених КП «Міське капітальне будівництво» позовних вимог, які, в свою чергу, дійсно наразі задоволенню не підлягають.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А за правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином здійснено представником відповідача в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції суттєвих порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж в апеляційній скарзі позивача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу позивача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.02.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.О. Турецька


Суд	П'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.01.2025
Оприлюднено	12.02.2025
Номер документу	125044794
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Єфіменко К. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.01.2025 по справі 1540/4631/18П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —1540/4631/18

Постанова від 22.01.2025

Постанова
від 22.01.2025 по справі 1540/4631/18
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД