Постанова

від 10.02.2025 по справі 400/2204/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2204/24

Перша інстанція суддя Лісовська Н. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача:Яковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме:

- визнання протиправними дій, які полягають у нездійсненні переведення ОСОБА_1 на облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області;

- зобов`язання перевести на облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та здійснювати виплату пенсії за місцем реєстрації ОСОБА_1 з моменту фактичного звернення, а саме з 15 серпня 2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції належним чином не встановлено обставин зміни позивачем місця свого проживання та обставин звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що саме пенсійний орган мав обов`язок щодо роз`яснення умов призначення пенсії позивачу, а як наслідок доводи пенсійного органу про те, що позивачем подано заяву про призначення пенсії за невідповідною формою не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію

В свою чергу, пенсійним органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення позову без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проживав в Автономній Республіці Крим (м. Керч) та у грудні 2021 року виїхав до міста Южноукраїнська Вознесенського району Миколаївської області на постійне місце проживання.

Статус внутрішньо переміщеної особи у позивача відсутній.

При цьому, 15 серпня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області через Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату пенсії за місцем фактичного проживання.

Листом від 14 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повідомило позивача про те, що продовжити виплату пенсії можливо на підставі документів пенсійної справи, у тому числі з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Вирішення питання поновлення виплати пенсії особам, які переселилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя на територію, підконтрольну українській владі, стане можливим після прийняття нормативно-правового акту.

Не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позову, так як позивачу не призначалась пенсія у межах спірних правовідносин, а як наслідок він не має права на поновлення виплати пенсії, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку - 56 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

При цьому, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1).

Згідно п. 2.9 Порядку № 22-1, під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

До заяви опікуна (піклувальника) додається рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування або відповідне рішення суду; батьків-вихователів - договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; прийомних батьків - договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї; патронатного вихователя - договір про патронат.

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Згідно ст. 7 Угоди, при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії у колишньому місці проживання припиняється, якщо пенсія такого виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.

Згідно п. 1 постанови КМУ від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» передбачено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Колегією суддів встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача до 09 грудня 2021 року було м. Керч в Автономній Республіці Крим.

В свою чергу, з 09 грудня 2021 року зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Південноукраїнськ (колишній Южноукраїнськ) Вознесенського району Миколаївської області.

При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, після досягнення встановленого ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку, позивачу не призначалась пенсія за віком органами Пенсійного фонду України.

Між тим, позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії від 15 серпня 2023 року, яку розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що вбачається з копії направленого позивачу листа від 14 вересня 2023 року № 17938-1737В/С-02/8-1400/23.

Із зазначеної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вбачається, що позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії, зокрема з підстав відсутності доказів припинення виплати пенсії позивачу окупаційною владою Російської Федерації.

Тобто, всупереч вимогам заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не вирішено питання про призначення пенсії позивачу, що свідчить про допущену пенсійним органом протиправну бездіяльність.

Доводи пенсійного органу про те, що заява позивача про призначення пенсії не відповідала затвердженій додатком № 1 до Порядку № 22-1 формі, не приймаються колегією суддів, так як відповідна обставина не позбавляла пенсійний орган обов`язку вирішувати питання про призначення пенсії позивача.

Більш того, жодного висновку про те, що заява позивача про призначення пенсії не відповідала затвердженій додатком № 1 до Порядку № 22-1 формі, не викладено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14 вересня 2023 року № 17938-1737В/С-02/8-1400/23.

З іншого боку, щодо доводів пенсійного органу про те, що позивачу не може бути призначена пенсія Пенсійним фондом України без отримання доказів припинення виплати пенсії позивачу окупаційною владою Російської Федерації, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, позивачем не заперечується, що під час проживання в Автономній Республіці Крим, яка знаходиться в тимчасовій окупації Російською Федерації, йому призначено виплату пенсію з 2015 року.

В свою чергу, надаючи правову оцінку відповідним доводам пенсійного органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яка діяла на момент реєстрації позивачем свого місця проживання в України, вбачається, що пенсії у колишньому місці проживання (країні співдружності) припиняються, якщо пенсія такого виду передбачена законодавством за новим місцем проживання (іншій країні співдружності) пенсіонера.

В даному випадку, як зазначено вище та не заперечується пенсійним органом, позивач з грудня 2021 року зареєстрований в Миколаївській області, а тому за вищевказаною Угодою виплата пенсії позивачу має бути припинена саме пенсійними органами РФ, якщо позивач отримував відповідну пенсію.

Крім того, неможливість витребування будь-яких довідок з тимчасово окупованих території АР Крим, на переконання колегії суддів, не є підставою для відмови позивачу у вирішенні питання про призначення пенсії, який є громадянином України та може мати право на отримання пенсійних виплат від Пенсійного фонду України

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено зазначених обставин даної справи, а як наслідок зроблено помилковий висновок про необхідність залишення позову без задоволення.

З іншого боку, щодо обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, позивачем оскаржено дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області.

Між тим, як зазначено вище, позивачу не призначалась пенсія органами Пенсійного фонду України, а як наслідок спірні дії не можуть бути виконаними Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області у межах спірних правовідносин допущено протиправну бездіяльність, так як ним не здійснено належного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 15 серпня 2023 року.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15 серпня 2023 року.

З іншого боку, щодо способу захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

В даному випадку, пенсія позивачу може бути призначена з 15 серпня 2023 року, а саме з дня звернення з відповідною заявою до пенсійного органу.

При цьому, враховуючи той факт, що пенсійним органом не досліджено питання про виконання позивачем умови призначення пенсії за віком, визначених у ч 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно вирішити питання про призначенню ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15 серпня 2023 року, з урахування висновків суду, викладених у даній постанові.

Таким чином, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду у даній справі.

В свою чергу, щодо розподілу понесених позивачем судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В даному випадку, враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з пенсійного органу на користь позивача половину понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги (3028/2=1514 грн).

Щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегією суддів встановлено, що позивач бажає здійснити розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, загальною сумою 5 000,00 грн.

В свою чергу, перевіряючи можливість здійснення розподілу понесених позивачем судових витрат, а також встановлюючи розмір таких витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, сторони у справі, крім суб`єктів владних повноважень, мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов`язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб`єкта владних повноважень.

Так, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Крім того, розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Між тим, позивачем на підтвердження розміру понесених витрат до суду першої інстанції надано акт виконаних робіт від 07 березня 2024 року та банківську квитанцію.

Між тим, дослідивши зібрані матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дана справа є справою незначної складності.

При цьому, вирішуючи питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів порівнює обсяг та зміст доводів позовної заяви та апеляційної скарги, складених адвокатом, а також висновки, з яких виходила колегія суддів при задоволенні позовних вимог у даній справі.

Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи, надані докази, а також зміст наданої позивачу допомоги, судова колегія приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача, а як наслідок вважає за необхідне стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу, розміром 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15 серпня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15 серпня 2023 року, з урахування висновків суду, викладених у даній постанові.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, загальним розміром 2514,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян