Рішення

від 14.01.2025 по справі 607/17670/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2025 Справа №607/17670/20 Провадження №2/607/701/2025

Тернопільський міськрайоннийсуд Тернопільськоїобласті вскладі:головуючого суддіДзюбича В.Л.,за участюсекретаря судовогозасідання КочмарС.М.,представника позивача ОСОБА_1 адвокатаМатвійчука В.В.,представника відповідача ОСОБА_2 адвокатаФльорківа О.В.,розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

у с т а н о в и в :

19.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумів розмірі 10000 (десять тисяч) грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 30 січня 2018 року між відповідачем та позивачем укладено шлюб. До реєстрації шлюбу у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що на даний час неповнолітня дитина проживає з позивачем. Вказує, що відповідач інших осіб на утриманні не має, фінансово не забезпечує та не утримує дитину, а її матеріальна допомога носить лише разовий характер, що унеможливлює забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.06.2024 скасоване заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2021, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

28.06.2024 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки твердження позивача про те, що відповідач покинула спільну дитину і не надає матеріальної допомоги на утримання, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Так, відповідач протягом 2020-2023 років постійно проживала у Сполучених Штатах Америки. При цьому, протягом всього часу перебування відповідачки за кордоном, нею здійснювалося повне матеріальне забезпечення її сім`ї, регулярно передавалися кошти для утримання дитини, забезпечення сталого розвитку сина, його належного харчування, навчання, дозвілля тощо.

Більше того, протягом усього цього часу відповідач повністю оплачувала послуги з оренди квартири АДРЕСА_1 , де вони проживали. Так, за період користування вказаною квартирою з 01 червня 2019 року по 30 квітня 2024 року відповідач сплатила власниці квартири - ОСОБА_4 кошти в сумі 5800 доларів США в рахунок сплати орендної плати за договором оренди від 01.06.2019 р., що підтверджується відповідною розпискою, копія якої є в матеріалах справи.

Таким чином, у вказаний період перебування позивача за кордоном, остання брала безпосередню участь в утриманні сина, дбала про нього, матеріально забезпечувала сина, створювала для нього належні житлово-побутові умови і вказані обставини підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження обставин проживання дитини із позивачем та одноосібного виховання та утримання ним дитини останнім у встановленому законом процесуальному порядку не надано та матеріали справи не містять.

Водночас, неповнолітня дитина позивача та відповідача - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає із матір`ю за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач безпосередньо та власними силами і коштом забезпечує утримання неповнолітнього сина, його належне харчування, навчання, дозвілля та побут.

Вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів на утримання сина є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представника позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення вимог заперечив, оскільки ОСОБА_2 із кінця 2013 року постійно проживає в США і протягом всього часу перебування за кордоном нею здійснювалось повне матеріальне забезпечення сім`ї, регулярно передавались кошти для утримання дитини, забезпечення сталого розвитку сина, його належного харчування, навчання, дозвілля, тощо. Більше того, протягом усього часу відповідачка повністю оплачувала послуги з оренди квартири АДРЕСА_1 , де позивач із дитиною проживають на даний час.

Свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з трьох місяців від народження дитини її донька ОСОБА_6 пішла працювати. Дитина виховувалась у них. На початку, донька привозила дитину зранку, а ввечері забирала. А згодом почала привозити в понеділок, забирала в суботу. Коли дитина пішла до школи, донька забрала дитину до себе. Донька не була одружена з ОСОБА_7 , оскільки не хотіла взагалі виходити за нього заміж. Приблизно вже шість років як її донька та ОСОБА_1 узаконили свої відносини. ОСОБА_1 ніколи не забирав дитину від них, завжди чекав коли забере дитину донька після роботи. ОСОБА_2 на початку 2019 року поїхала до Америки, до батька та рідного брата, на пів року. Але у зв`язку з коронавірсуом були відмінені всі авіарейси і донька вирішили залишитись. Свідок вказала, що за період, коли донька знаходилась в Америці, її внук ОСОБА_3 всі вихідні, весь період коронавірусу, всі канікули, всі дні коли ОСОБА_8 хворів, він проживав у неї. Пояснила, що ОСОБА_1 не давав грошей на забезпечення життя дитини. Повністю дитину забезпечувала ОСОБА_2 , яка раз на два місяці передавала продукти харчування, одежу, гроші, які адресувалися дитині. Донька наказувала їй, щоб раз на тиждень вона давала кишенькові гроші дитині 200-300 грн. Також висилала кошти на день народження, на святкування. Крім того, один раз на два місяці донька передавала посилки ОСОБА_1 з продуктами харчування, взуттям, одягом, коштами для потреб дитини. Свідок додала, що ОСОБА_9 боявся тата, боявся запізнитися до нього, не хотів брати до дому гостинці, які йому постійно передавала матір з Америки. Також, донька передавала кошти за оренду квартири та кожного місяця вона передавала кошти ОСОБА_10 для оплати комунальних послуг. Коли донька повернулась з Америки, ОСОБА_11 був дуже замкнутий, закритий, не сприймав її як маму. Донька возила сина до психологів. Згодом дитина зізналася, що батько наговорював про маму неприємні речі. Коли в черговий раз донька поїхала до Америки, на короткий період часу, на три тижні, ОСОБА_8 не хотів говорити батькові про це, оскільки боявся що батько забере його до себе. За той період часу, коли донька ОСОБА_6 була відсутня в України, та перебувала в Америці, вона постійно висилала кошти для оплати оренди квартири, де проживав ОСОБА_12 разом із сином ОСОБА_13 . Особисто вона давала гроші господині квартири, які передавала їй донька, зокрема 120 доларів США за оренду квартири та 2000 грн. або 50 доларів США для оплати комунальних послуг. Донька сплачувала оренду квартири весь період часу до серпня 2024 року. В період з січня 2019 року по травень 2024 року ОСОБА_14 проживав разом із ОСОБА_15 . На сьогоднішній день ОСОБА_8 проживає разом із мамою в с. Біла.

Свідок ОСОБА_4 , яка власницею квартири, яку орендувала родина ОСОБА_16 (мама ОСОБА_17 , батько ОСОБА_18 та дитина ОСОБА_8 ). Пояснила, що ОСОБА_19 на початку орендувала та проживала в квартирі одна, після одруження проживала з чоловіком ОСОБА_20 період часу з 2019 року по 2024 рік за оренду квартири оплачувала ОСОБА_17 , як її не було, оренду сплачувала її мама. ОСОБА_21 ніколи їй не давав грошей за оренду квартири. ОСОБА_18 оплачував завжди за комунальні послуги, кошти перераховував через інтернет. З квартири ОСОБА_18 виїхав в червні 2024 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За вимогами ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 30 січня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

У сторін по справі народилася дитина:син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14.09.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 2172.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989, яка є першим і основним міжнародно-правовим документом, присвяченим широкому спектру прав дитини, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959.

Згідно з визначеними Декларацією принципами, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом.

Найкраще забезпечення інтересів дітей має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть їх батьки.

Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналізуючи вказані положення законодавства, суд приходить висновку, що правом на подання позову про стягнення аліментів на дитину може скористатися той з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Однак, Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин на які посилається позивач, а саме, що син постійно проживав разом із батьком та що він повністю його утримував, а відповідачка не надавала коштів на утримання сина, не забезпечувала його продуктами харчування чи одягом.

Водночас, Судом було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою про фактичне місце проживання без реєстрації №07-19/1397 виданою 24.06.2024 секретарем Білецької сільської ради на підставі Акту про фактичне місце проживання без реєстрації від 24.06.2024.

Крім того, квартира за адресою АДРЕСА_5 , перебувала в оренді, орендну плату за яку здійснювала відповідач, що стверджується договором оренди та показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 .

Також, Суд приймає до уваги доводи представника відповідачки про те, що остання здійснювала матеріальне утримання сина, оскільки такі доводяться дослідженою в судовому засіданні довідкою №4IIPFFUGT4NMRHH0 від 20.08.2024 виданою АТ КБ «ПриватБанк», зі змісту якої вбачається, що за період з 23.01.2020 по 05.05.2021 (10 платежів) відповідачкою було переказано на рахунок ОСОБА_1 1573, 11 доларів США.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачка фінансово не забезпечувала та не утримувала належним чином свою дитину, а її матеріальна допомога носить лише разовий характер, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами та показами свідків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ЦПК України, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вказане, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав разом з позивачем та знаходиться на його повному утриманні, а мати дитини не надавала коштів та іншої допомоги на його утримання, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, керуючись ст.ст.180-184, 191 СК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич