Рішення

від 16.02.2021 по справі 607/17670/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2021 Справа №607/17670/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л. ,

за участю секретаря Комінярської О.М.,

представника позивача - адвоката Матвійчука В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 30 січня 2018 року між відповідачем та позивачем укладено шлюб. До реєстрації шлюбу у них народилася спільна дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що на даний час неповнолітня дитина проживає з позивачем. Вказує, що відповідач інших осіб на утриманні не має, фінансово не забезпечує та не утримує дитину, а її матеріальна допомога носить лише разовий характер, що унеможливлює забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача - адвокат Матвійчук В.В. в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити, окрім того просить справу розглядати у відсутності відповідача, не заперечує стосовно ухвалення заочного рішення. Зазначає, що близько року тому відповідач покинула чоловіка і спільну дитину та не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, при цьому, залишила чоловікові і свою дитину, яка не є рідною по крові позивачу ОСОБА_1 , вихованням та утриманням якої також займається позивач ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неможливості прибуття її в судове засідання суд не повідомила.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки, щодо заочного вирішення справи не заперечує сторона позивача.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 30 січня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

У сторін по справі народилася дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопілььского міського управління юстиції, актовий запис № 2172.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем достатнього доходу, що б давав підстави для визначення розміру аліментів у сумі 10000 грн.

Разом із цим, при визначені розміру аліментів, суд також приймає до уваги ту обставину, що відповідачем не представлено жодних доказів щодо того, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я він не може надавати матеріальне утримання неповнолітній дитині.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітньої дитини сторін, враховуючи вік дитини, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дитини та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Вимогу про більший розмір аліменти суд вважає безпідставною, недоведеною, оскільки позивачем не надано доказів, що майновий стан відповідача дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 10000 гривень на дитину.

Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, із відповідача у дохід держави слід стягнути 840,80 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 29, 81, 137, 141, 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., щомісячно, починаючи 19 жовтня 2020, до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840,80 гривень судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Сторонам направити копію рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 17 лютого 2021 року.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич