Рішення

від 29.01.2025 по справі 757/25784/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25784/23-ц

пр. № 2-2038/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача за допомогою відеоконференції ОСОБА_2 - Цимбалістого В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, встановлення ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача у такий же спосіб, у який вона була поширена, стягнути з відповідача 500 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 21 травня 2023 року на офіційному YouTube-каналі ТОВ «Телеканал «Прямий», який має 2,82 млн підписників (користувачів), опубліковано відеоролик щодо позивача під назвою «!Харківський авіаційний інститут може очолити кандидат, пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?», який містить неправдиву інформацію про співпрацю позивача з країною-агресором та інформацію щодо вчинення позивачем адміністративного корупційного правопорушення у 2016 році, яка вже втратила актуальність і була навіть видалена з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення у зв`язку із наявним скасуванням наказу № 268-а від 16 жовтня 2013 року про призначення позивача уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції Університету 01 грудня 2017 року. Інформація, зазначена у сюжеті відеоролику, зводить публічний наклеп на позивача, містить безпідставні звинувачення, які нічим не доведені та не підкріплюються жодними доказами в реальному житті щодо ведення злочинної діяльності позивачем. Відеосюжет наніс непоправну шкоду честі, гідності та знецінив ділову репутацію позивача перед великою аудиторією громадян. Відеоролик містить пряме безпідставне звинувачення позивача у здійсненні колабораційної діяльності з країною-агресором, яке не підтверджується жодним наявними доказами, відсутні відкриті кримінальні провадження щодо позивача у зв`язку із веденням ним протиправної незаконної діяльності, відсутній вирок суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст.ст. 111-1 і 111-2 КК України. У позовній заяві вказано, що позивач нічого з вищезазначеного не здійснює і ніколи не здійснював, жодної участі у закликах, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань не брав, на території країни-агресора позивач востаннє був у 2004 році. Відповідно ролик містить неправдиву, образливу інформацію та безпідставні звинувачення позивача у здійсненні кримінального правопорушення, що призвело до приниження честі, гідності та знецінення ділової репутації, з огляду на той факт, що позивач є публічною особою та обіймає певні посади.

Також, на офіційному веб сайті (https://khai.edu/ua/) та YouTube каналу Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» в розділі «Новини» було опубліковано відеоролик «Я ректор! Фрагмент спілкування кандидата у ректорі ХАІ ОСОБА_4 з д-р. техн. наук, радником ректора із забезпечення якості освіти, професором каф. 104, ОСОБА_5 (фрагмент запису зустрічі кандидата на посаду ректора ХАІ ОСОБА_4 зі співробітниками університету) 18 травня 2023 pоку, розповсюджувачем якого є ОСОБА_2 , який обіймає посаду Керівника прес-служби ХАІ. Відповідач ОСОБА_2 розсилав відеоролик серед співробітників ХАІ, але розсилав не посилання, а файл в форматі mp4, який не є форматом YouTube. Тобто, відповідач розсилає відеоролик, який було створено для розповсюдження в ефірі телекомпанії авторами ролику. Це вказує, що відповідач ОСОБА_2 - або автор, або безпосередньо співпрацює з авторами відеоролику та своїми діями завдав непоправної шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Вказано, що опубліковані відеоролики містять не тільки запис заяв позивача, скільки є змонтованими фрагментами відеозапису з зустрічей позивача, як з кандидатом на посаду ректора Національного аерокосмічного університету імені М. С. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», вирвані з загального відеозапису таких зустрічей фрази слів, слова та речення зазначені позивачем, були перекручені та підставлені під думки авторів відеороликів, з метою принизити честь, гідність та знецінити ділову репутацію позивача, яка напрацьовувалася самовідданою працею в науковій галузі та в повсякденному житті. З метою дискредитувати позивача як особистість перед виборами на посаду ректора Національного аерокосмічного університету імені Жуковського М. С. «Харківський авіаційний інститут». Відеоролик «Я ректор!» (Фрагмент спілкування кандидата у ректорі ХАІ ОСОБА_3 з д-р. техн. наук, радником ректора із забезпечення якості освіти, професором каф. 104, ОСОБА_5 видалено 24 травня 2023 року з офіційного вебсайту (https://khai.edu/ua/4) та YouTube каналу Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського М. Є. «Харківський авіаційний інститут». На підтвердження зазначеного до позову додається скріншот з сайту щодо видалено, відеоролику з відповідним текстовим супроводженням. На момент подання даної позовної заяви на зазначених Інтернет-ресурсах повністю відсутня інформація щодо зазначеного вище відеоролику.

Відповідач ТОВ «Телеканал «Прямий» позов не визнав, представник відповідача у відзиві, заперечуючи проти задоволення позову, вказав, що у спорі відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, а саме відсутня сукупність обставин, зазначених в абз. 1 п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Відповідач вважає, що відсутня обставина, передбачена пунктом «а» абз. 1 п. 15 постанови № 1 - а саме, факт поширення інформації в ефірі телеканалу «Прямий». Відповідач не є власником ані сайту YouTube, ані YouTube-каналу «Телеканал Прямий», а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного. Поширена інформація не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не містить фактичних даних та є оціночним судженням, яка не виходить за рамки суспільної моралі. Частково інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, дійсно стосується особи позивача, зважаючи на згадування його прізвища та у відеозаписі. Разом з тим, вказана інформація хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за межі суспільної моралі, висловлювання, використані у відео, не носять характер образи, приниження честі і гідності позивача, не є брутальними чи непристойними. Позивачем не доведено, що саме внаслідок поширення оскаржуваної інформації було завдано шкоди діловій репутації, а також відсутні докази так званих репутаційних втрат, чи інших доказів того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків, що дискредитує його. Зважаючи на викладене, оскаржувана інформація не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей, метою цих дій не було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, представник відповідача у відзиві, заперечуючи проти задоволення позову, вказав, що позивач не надав доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є автором чи співавтором відеороликів, а також доказів поширення останнім інформації. Крім того, у ролику «Я ректор!», які у ролику «Харківський авіаційний інститут МОЖЕ очолити кандидат пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?» з 2:51 хв до 2:54 хв та з 3:09 хв до 3:24 хв міститься виключно уривки з прямою мовою позивача. В цих уривках жодних інших висловлювань відповідачів чи буд-яких інших осіб не міститься, тобто позивач вказує, що недостовірна інформація - та, яку він особисто повідомляє у ролику. Отже позивач скористався своїм правом участі у публічному заході і надав згоду на фіксацію цього заходу за своєї участі. При цьому в подальшому висловлює якісь претензії щодо відео в якому говорить тільки він. З позову не вбачається, яку саме інформацію з програми під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », викладена з 0:23 по 0:32 секунди: «… Хоча й раніше ОСОБА_6 сам притягався до адміністративної відповідальності у справі невжиття заходів щодо протидії корупції на посаді проректора цього ж вищого навчального закладу…» є достовірною. Постановою Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/7142/16-п від 06 червня 2016 року ОСОБА_3 , працюючого проректором з НПР Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ», мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 172-9 КУпАП (Невжиття заходів щодо протидії корупції), та накладено на нього адміністративне стягнення на користь держави у вигляді штрафу в розмірі 2 125, 00 грн. Внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказаним рішенням суду, керівником ХАІ увільнено останнього від виконання обов`язків уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції в ХАІ. Про це свідчить зміст наданого позивачем наказу № 456 від 29 листопада 2017 року «Про скасування наказу від 16 жовтня 2013 року № 268-а «Про визначення особи з питань запобігання та виявлення корупції». Тоді як відсутність інформації щодо позивача в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, не спростовує того факту, що позивач притягувався до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Отже, інформація у програмі «Харківський авіаційний інститут МОЖЕ очолити кандидат пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?» про те, що позивач притягувався до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення є достовірною. Позивач зазначає (абзац 3 на сторінці 3 клопотання): «Зазначена інформація має бути спростована у такий саме спосіб, у який була розповсюджена, тобто відповідач має опублікувати відеоролик на своєму офіційному вебсайті (https://khai.edu/ua/)». Отже, спочатку позивач зазначає, що веб-сайт (https://khai.edu/ua/) є офіційним сайтом ХАІ, а потім вказує, що це офіційний сайт відповідача, не надавши жодного доказу на підтвердження власних доводів. Інформація у програмі «Харківський авіаційний інститут МОЖЕ очолити кандидат пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?» (з 3:34 хв. по 3:54 хв.) «... Тому виникають запитання як особа, яка позиціонує себе ректором має прямі зв`язки з країною агресором та чи може його активність у встановленні контактів з особами з Міністерства та керівниками оборонних підприємств бути заздалегідь спланованим маневром, враховуючи джерело їхнього з Корчевським фінансування. Але дати відповідь на ті запитання мають вже органи державної безпеки» - є оціночними судженнями. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 розповсюдив саме відеоролик «Я ректор!» з недостовірною інформацією, нібито, на Інтернет ресурсах ХАІ та серед працівників ХАІ. Однак не висуває вимог спростувати таку інформації на тих же ресурсах або серед тих же співробітників. При цьому позивач просить суд зобов`язати відповідача опублікувати відео на спростування інформації, яка міститься не в цьому, а в іншому відео - у програмі «Харківський авіаційний інститут може очолити кандидат пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?». Але позивач не надав жодного доказу, що відповідач будь-яким способом розповсюджував вказане відео. Також позивач просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації відеоролику на своєму офіційному вебсайті (https://khai.edu/ua/) та YouTube каналі ХАІ. Однак, як було зазначено, позивач сам вказав, що вебсайт (https://khai.edu/ua/) є сайтом саме ХАІ та не надав доказів належності цього сайту відповідачу. Враховуючи викладене, не зрозумілим є те, яким чином можна зобов`язати відповідача здійснити публікацію відео на ресурсах, до яких він не має відношення. Позивач просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 зазначити інформацію щодо вчинення позивачем адміністративного корупційного правопорушення у 2016 році, яка б відображала не актуальність вказаного правопорушення». Що позивач має на увазі, не зрозуміло. Яку інформацію та якого змісту відповідач має зазначити? Також не зрозуміло словосполучення: «не актуальність вказаного правопорушення». Коли правопорушення не актуальне відповідачеві не відомо. Оскільки у законодавстві про протидію корупції відсутнє поняття «не актуальне корупційне правопорушення». При цьому рішення суду, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, набрало законної сили та не скасоване станом на дату подання позову. Так само недоведеною стороною позивача є завдання йому матеріальної і моральної шкоди.

У відповіді на відзив представника відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» представник позивача вказала, що на диску міститься відеозапис завантажений з YouTube офіційного каналу «Телеканал «Прямий», останній є єдиним автором цього сюжету, який було опубліковано виняткового на YouTube-каналі «Телеканал «Прямий». Так під час відвідування офіційної сторінки YouTube каналу «Телеканал «Прямий» опис щодо володільця кану місить не тільки назву та логотип відповідача, з дотриманням кольорової гами щодо такого логотипу, а й посилання на офіційний сайт - http://prm.ua/ - ТОВ «Телеканал «Прямий» код ЄДРПОУ 04948693. Також опис каналу містить наступне: «Підпишіться на «Прямий», щоб нічого не пропустити! Ми - не просто YouTube - представництво ефірного телеканалу, а окреме велике медіа з ексклюзивними блогами, коментарями та інтерв`ю…», що свідчить про авторство і публікація відео сюжету належить саме відповідачеві ТОВ «Телеканал «Прямий». Опублікований відео сюжет не містить оціночної інформації, а містить пряме звинувачення позивача у злочинній діяльності, якою він не займається і ніяких злочинів не вчиняв.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

22 червня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю та передано судді Батрин О. В., для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

23 червня 2023 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху /а. с. 33-43/.

13 липня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду у загальному позовному порядку /а. с. 44/.

29 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду від представника відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» надійшов до суду відзив на позов /а. с. 53-64/.

07 вересня 2023 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністерства освіти і науки України № 254-к-23 від 01 вересня 2023 року «Про виконання обов`язків ректора» /а. с. 74-76/.

18 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» на позов /а. с. 77-85/.

17 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив представника відповідача Ружинського С. І. на позов /а. с. 93-141/.

23 січня 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у компанії Google LLC (м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12) інформацію щодо власника Youtube каналу «Телеканал Прямий» (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який було зареєстровано 14 квітня 2017 року /а. с. 155-160, 163, 167-174/.

05 березня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті /а. с. 195/.

03 травня 2024 року на підставі розпорядження керівника апарату Ліннік Н. В. № 184 від 03 травня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями і 08 травня 2024 року передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом /а. с. 207-208/.

19 листопада 2024 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Харківського апеляційного суду у справі № 953/11417/23 від 04 листопада 2024 року /а. с. 214-223/.

28 січня 2025 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи скриншоти офіційної сторінки Youtube відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» про вилучення відео, свідчення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

29 січня 2025 року у судовому засіданні представник позивача подала для долучення до матеріалів справи клопотання про уточнення вимог щодо інформації, яку позивач вражає такою, що порушує права на захист честі та гідності.

Ухвалою суду від 29 січня 2025 року, постановленою на місці, після заслуховування думки представників сторін, прийнято заяву представника позивача, якою фактично не змінюються позовні вимоги, відмолено у частині долучення скриншотів та інших доказів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 заперечував проти задоволення позову, просив відмовити, з підстав, наведених у відзиві сторони.

Представник відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» у судове засідання, про час, дату і місце проведення якого повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку, не з`явився, заяви по суті або з процесуальних питань, окрім вищевказаних, до суду не находили.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Обставини справи. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

21 травня 2023 року на YouTube-каналі «Телеканал «Прямий» опубліковано відео під назвою: «! ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На веб-сайті https://khai.edu/ua/ та YouTube каналі Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського М. Є. «Харківський авіаційний інститут» у розділі «Новини» було опубліковано ролик «Я ректор!» - фрагмент спілкування кандидата у ректори ХАІ ОСОБА_3 з д-р. техн. наук, радником ректора із забезпечення якості освіти, професором каф. 104, ОСОБА_5 , котрий 24 травня 2023 року видалений з веб-сайту (https://khai.edu/ua/) та YouTube каналу Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського М. Є. «Харківський авіаційний інститут».

22 травня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до організаційного комітету ХАІ з листом щодо надання пояснень, з яких підстав і хто проводив відеозапис його зустрічей як кандидата на посаду ректора Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» з колективом університету та ВСП (коледжу), на проведення якого позивач згоду свою не надавав. А також, з вимогою щодо надання повного відеозапису таких зустрічей.

Відповідно до службової записки № 5 від 23 травня 2023 року ОСОБА_3 отримав відповідь від Організаційного комітету виборів ХАІ, у якій Організаційний комітет зазначає, що не давав нікому розпорядження і не проводив відеозйомку зустрічей ОСОБА_10 з працівниками та здобувачами освіти в ХАІ як кандидатом на посаду ректора, які відбулись 17-18 травня 2023 року в аудиторії № 307 головного корпусу. Відповідь містить твердження, що жоден з членів Організаційного комітету особисто також не робив відео зйомку зустрічей позивача в ХАІ та запевнив, що у них відсутні відеозаписи таких зустрічей з працівниками та здобувачами освіти в ХАІ як кандидата на посаду ректора, які відбулися 17-18 травня 2023 року в аудиторії № 307 головного корпусу.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою статті 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Тобто для розгляду даної категорії справ необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір, а автори, спільною творчою діяльністю яких створено твір (твір, створений у співавторстві), є співавторами.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Також позивачем не доведено, що відповідач ТОВ «Телеканал «Прямий» є власником YouTube-каналу Телеканал Прямий, на якому розміщено спірний інформаційний матеріал під назвою «!Харківський авіаційний інститут може очолити кандидат, пов`язаний з росією, у Міносвіти мовчать?». При цьому, в даному випадку позивачем пред`явлені вимоги не у порядку розділу VII Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо поширення інформації в ефірі телеканалу, а шляхом визнання недостовірної інформації, яка розміщена на вебсайті у мережі Інтернет. Крім цього, не надано суду доказів авторства або співавторства відповідача ОСОБА_2 у спірного відеоролика, як і поширення його будь-яким способом, як і те, що він є власником чи адміністратором сайту (https://khai.edu/ua/) та YouTube каналу ХАІ.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELS v. BELGIUM, параграф 47).

Враховуючи, що сторона позивача не надала доказів авторства спірної інформації ТОВ «Телеканал «Прямий», ОСОБА_2 , як і поширення останніми, не вбачається можливим оцінка інформації на предмет наявності фактів чи оціночних суджень у межах цього позову, пред`явленого до вказаних відповідачів.

Частково інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати дійсно стосується особи позивача, зважаючи на згадування його прізвища у заголовку та у відеозаписі. Разом з тим, вказана інформація хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за межі суспільної моралі, висловлювання, використані у відео, не носять характер образи, приниження честі і гідності позивача, не є брутальними чи непристойними. Позивачем не доведено, що саме внаслідок поширення оскаржуваної інформації було завдано шкоди діловій репутації, а також відсутні докази так званих репутаційних втрат, чи інших доказів того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків, що дискредитує його. Зважаючи на викладене, оскаржувана інформація не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей, метою цих дій не було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, що інформація була створена і поширена відповідачами, що вона стосувалася позивача, факт її недостовірності з негативним впливом на позивача шляхом порушення його немайнових прав, та не довід, що його право порушено саме визначеними відповідачами. Отже вимоги позивача про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, не підлягають задоволенню, як і похідна вимога про спростування інформації та стягнення відшкодування шкоди.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає задоволенню.

ІV. Розподіл судових витрат.

Відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Цимбалістим В. А. укладено договір про надання правової допомоги від 26 вересня 2023 року /а. с. 131-132/.

29 вересня 2023 року, згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг, який містить найменування послуг, їхній обсяг, кількість витраченого часу і вартість, яку 29 вересня 2023 року сплатив відповідач адвокатові Цимбалістому В. А., відповідно до укладеного договору 26 вересня 2023 року, у розмірі 15 600, 00 грн /а. с. 133, 134/.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, встановлення ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 600, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2025 року.

Суддя І. В. Литвинова