Постанова

від 03.02.2025 по справі 910/3345/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 910/3345/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судових засідань : Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін

від позивача: Кобзаренко Ю.В.

від відповідача: Дуднік М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

у справі №910/3345/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ»

про витребування технічної документації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» 22 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами та дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 22 500, 00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зауважує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений до стягнення позивачем у розмірі 22 500,00 грн є недоведеним, занадто завищеним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності.

Крім того, апелянт вказує, що не можливо встановити обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів; доказами у справі не підтверджено кількості часу, яка була витрачена адвокатом на відповідні дії; який розмір витрат адвоката за кожну дію щодо надання професійної правничої допомоги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий суддя), суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3345/24.

09.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3345/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Суліма В.В. від розгляду справи № 910/3345/24. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий суддя), суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 залишено без руху.

26.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» надійшла заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий суддя), суддів: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 11.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 відкладено на 09.12.2024.

Протокольною ухвалою Північним апеляційним господарським судом 09.12.2024 було оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/3345/24 до 13.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 відкладено на 03.02.2025.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці з 31.01.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий суддя), суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 колегією суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий суддя), суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» (надалі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати відповідача передати позивачу технічну документацію на будинок (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9 б), а саме:

- технічний паспорт на багатоквартирний будинок.

- паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва;

- енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем;

- проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем;

- документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- технічну документацію обладнання котелень;

- технічну документацію на ліфти;

- план земельної ділянки;

- акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок;

- паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 позов задоволено.

04.07.2024 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 22 500, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» 22 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами та дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 22 500, 00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача посилається на: договір про надання правничої (правової) допомоги №9 від 14.03.2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «Ю.Д.К.», рахунок №1 від 14.03.2024 на суму 12 000, 00 грн, з платіжною інструкцією №141 від 15.03.2024 про оплату зазначеного рахунку та акт надання правничої допомоги за договором від 03.07.2024, з переліком наданих послуг на суму 22 500, 00 грн.

Також представник позивача надав копію ордера серії АІ №1568855 на ім`я адвоката Кобзаренка Ю.В.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.03.2024 між ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» та Адвокатським об`єднанням «Ю.Д.К.» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №9, відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились про те, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: судове представництво щодо отримання проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок.

Згідно з п. 4.1 договору сторони погодили, що оплата правничої допомоги буде здійснюватись в розмірі 12 000,00 грн на рахунок Адвокатського об`єднання «Ю.Д.К.» за підготовку заяв по суті справи, апеляційних та/або касаційних скарг та 3 500,00 грн за участь адвоката у кожному судовому засіданні.

Підставою для оплати правничої (правово) допомоги є рахунок, який надає Об`єднання (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4. договору встановлено, що після отримання клієнтом результатів правничої (правової) допомоги, сторони підписують акт.

Судом першої інстанції встановлено, що до заяви позивачем надано рахунок №1 від 14.03.2024 на суму 12 000, 00 грн, з платіжною інструкцією №141 від 15.03.2024 про оплату зазначеного рахунку та акт надання правничої допомоги за договором від 03.07.2024, з переліком наданих послуг на суму 22 500, 00 грн, підписаний зі сторони ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б», що підтверджує прийняття позивачем таких послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що від відповідача не надходили заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Як було зазначено вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі.

Також колегія суддів зазначає, що сторонами в договорі погоджено фіксовану ціну за надання послуг адвокатом у фіксованому розмірі та визначено за які послуги вона саме надавалась.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 22 500,00 грн є обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно поклав судові витрати на відповідача повністю.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 240, 244, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «УПРАВДОМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/3345/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3345/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.02.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко