Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/3363/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/3363/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко О.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.08.2023 (повний текст складено та підписано 28.08.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 (повний текст складено та підписано 18.09.2023)

у справі №910/3363/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 282 492, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності позивачу вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051);

- стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 282 492, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було внесено зміни в автоматизований банк даних парку вантажних вагонів щодо граничного строку експлуатації вагонів позивача, у зв`язку з чим вагони позивача всупереч строку служби визначеного технічними рішеннями № 5433 та № 5460 з 01.02.2022 набули статусу таких, що не мають продовженого строку служби та не приймаються відповідачем до навантаження та перевезення, що призвело до понесення позивачем збитків.

Короткий зміст оскаржених судових рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" - задоволено.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051).

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" 282 492 грн 00 коп. - збитків та 6 921 грн 38 коп. - судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив, зокрема, з того, що оскільки відповідно до технічних рішень № 5433 від 05.05.2021 та № 5460 від 11.05.2021 строк служби спірних вагонів позивача № 23884224, № 22500037, № 23996051 продовжені до 01.05.2023, до 05.05.2023 та до 11.05.2023 відповідно, та підстави для застосування положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 щодо зміни граничного строку використання вагону відсутні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності позивачу вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051).

В основу вищевикладених висновків суд першої інстанції поклав правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №910/8493/22.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 282 492, 00 грн, з яких: - 131 670, 00 грн сума штрафу сплачена позивачем орендарю - ТОВ "Рейл Лоджистікс" за договором № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017; - 150 822, 00 грн - сума неотриманої позивачем з вини відповідача орендної плати за договором № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 за період вимушеного виведення вагонів з оренди до дати їх заміни аналогічними вагонами у такій самій кількості, тобто за період з 05.03.2022 по 29.09.2022, суд дійшов висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" 18 900 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним із складністю даної справи, відтак суд вважав за можливе покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 900, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 17.08.2023 у справі №910/3363/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим. При цьому скаржник стверджував, що:

- враховуючи введений в дію Наказ МІУ №647 було обмежено рух у навантаженому стані на коліях загального користування України вантажних вагонів, граничний строк експлуатації якого сплив у відповідності до вимог Наказу МІУ №647 - як вагонів АТ "Укрзалізниця", так і вагонів інших компаній-власників. Однак, дане обмеження, не стосується курсування вагонів по власним коліям підприємств-власників та залізничних колій інших країн;

- в системі національного законодавства до прийняття Наказу MIY №647 не існувало однопредметних Наказу МІУ №647 нормативно-правових актів; нормативно-правове регулювання на рівні державних органів, уповноважених встановлювати у порядку, передбаченому чинним законодавством, правила поведінки в частині суспільних правовідносин, предметом яких був би порядок проведення операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів та встановлення граничних строків експлуатації вантажних вагонів - було відсутнє; відтак, правовідносини на рівні "власник рухомого складу - держава (державний регулятор)" в частині встановлення граничних строків експлуатації рухомого складу до прийняття Наказу МУ №647 - не існували.

Отже, підстави стверджувати, що АТ "Укрзалізниця" порушено принцип незворотної дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praetorian non valet), та, відповідно, статтю 58 Конституції України під час застосування Наказу МІУ №647 - відсутні, що обумовлюється відсутністю двох однопредметних нормативно-правових актів, які в порушення статті 58 Конституції України могли діяти в один і той самий період та, відповідно, неправомірно (хибно) регулювати одну й ту саму сферу суспільних відносин;

- під час розгляду судом першої інстанції спору із застосуванням статті 58 Конституції України останнім помилково не враховано суб?єктний склад спірних правовідносин та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів);

- обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

- судом першої інстанції не враховано, що позивач безпідставно намагається стягнути з відповідача збитки, які по суті є штрафною санкцією, а не упущеною вигодою.

Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє підлягає скасуванню, з огляду на те, що заявлена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає часу витраченому представником позивача під час розгляду даної справи. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов обгрунтованого висновку щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу за підготовку та подання позову, відповіді на відзив та запереченні на клопотання про зупинення провадження у справі, вартість яких становить - 2700,00 грн; Однак, передчасно дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу на участь адвоката в судових засіданнях в сумі 16 200, 00 грн. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, який відповідає вимогам частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу становить 7 425,00грн., з яких: - послуги з формування та подання позову, відповіді на відзив та запереченні на клопотання про зупинення провадження - 2 700,00 грн.; - участь в судових засіданнях - 4 725,00,00 грн.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

22.11.2023 через канцелярію суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу на рішення від 17.08.2023, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві позивач наголошував на тому, що:

- аналогічні доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі вже були предметом дослідження в аналогічних відносинах Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8493/22 та повністю ним спростовані (відхилені) як безпідставні необґрунтовані;

- твердження скаржника про те, що положення ст. 58 Конституції України нібито не поширюються на юридичних осіб, є хибним, та спростовується наступним: - Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023р. у справі №910/8493/22 вже зробив висновок про можливість та правомірність поширення на юридичних осіб положень ст. 58 Конституції України; - Конституція України, будучи актом найвищої юридичної в ієрархії нормативно-правових актів, є не єдиним документом, який закріплює принцип "незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів";

- позивач, надав суду докази, які беззаперечно доводять ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, в тому числі в частині пред?явлення вимоги щодо стягнення з відповідача завданих збитків.

Також, 22.11.2023 через канцелярію суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення від 07.09.2023, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.

Позивач зазначив, що твердження апелянта про те, що присуджена на користь позивача у даній справі правнича допомога у розмірі 18 900,00 грн не відповідає критерію співмірності та реально витраченому представником позивача часу, - не підтверджене жодним належним доказом та ґрунтується виключно на припущеннях та суб?єктивних помилкових розрахунках відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв і клопотань учасників справи

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 апеляційну скаргу у справі №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2023 апеляційну скаргу у справі №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

19.10.2023 матеріали справи №910/3363/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/3363/23. Судове засідання призначено на 05.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/3363/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

01.11.2023 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/3363/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/3363/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/3363/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/3363/23 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/3363/23. Судове засідання призначено на 05.12.2023.

10.11.2023 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/3363/23 , призначено на 26.12.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці з 22.12.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3363/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.12.2023, справу №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

19.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці з 25.12.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3363/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.12.2023, справу №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

26.12.2023 через канцелярію суду відповідачем подано пояснення у справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2024.

25.01.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про понесені судові витрати, в якій останній просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 400 грн за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення від 17.08.2023 та витрати в розмірі 5 400 грн за результатом розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення від 07.09.2023.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3363/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.03.2024, справу №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

25.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2024.

17.04.2024 через канцелярію суду позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №6550/18/10-24 від 10.04.2024, які з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, не враховуються колегією суддів під час апеляційного перегляду, оскільки позивачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції.

Також, 17.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/3992/23.

Судове засідання призначене на 17.04.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3363/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.04.2024, справу №910/3363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/3363/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко О.В., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024. Розгляд апеляційних скарг призначено на 09.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 клопотання Акціонерного товариства "Укрзалізниця" задоволено. Зупинено провадження у справі №910/3363/23 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №910/3992/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/3363/23. Розгляд справи призначено на 22.01.2025.

22.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та заява про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Розглянувши вказану заяву позивача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки зазначені в обґрунтування заяви підстави, а саме: зміна правової позиції Верховного Суду стосовно відносин, що аналогічні спірним правовідносинам у справі №910/3363/23, не свідчать про відсутність предмету спору та наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

У судовому засіданні 22.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 22.01.2025 з`явився представник відповідача, який надав пояснення по справі. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 16.12.2024. До того ж позивач просив розглядати справи без участі його представника.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всіх учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (постачальник) укладено договір поставки № 2/2020/2, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити залізничні вагони, на умовах цього договору. Товар, що поставляється, повинен перебувати в базі даних по власниках вагонів і моделям вагонів в АБД ПВ (Автоматизована База Даних вантажних вагонів для країн СНД і Балтії).

Згідно специфікації № 1 від 02.03.2020 до договору поставки № 2/2020/2 від 02.03.2020, позивач придбав наступні вагони, зокрема № 22500037, № 23884224, № 23996051.

Вищевказані вагони позивача знаходяться в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на підставі укладеного між ними договору №2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 (в редакції додаткової угоди №09 від 07.12.2020, додаткадої угоди № 12 від 26.11.2021, додатку №29 від 01.02.2022, що є його невід`ємними частинами).

Отже, ТОВ "Рейл Інвестментс" є власником вагонів №22500037, №23884224, №23996051, а ТОВ "Рейл Лоджистікс" їх орендарем.

В технічних паспортах форми ВУ-4М щодо вагонів позивача відображено, зокрема, що:

- останній деповський ремонт вагону № 22500037 був проведений 20.07.2017, капітальний - 25.05.2021;

- останній деповський ремонт вагону № 23996051 був проведений 23.08.2017, капітальний - 28.05.2021;

- останній деповський ремонт вагону № 23884224 був проведений 21.09.2017, капітальний 19.05.2021p.

Граничні строки (дати) експлуатації (строк служби) вагонів позивача на коліях загального користування визначені у Технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037 та №23884224), виконаному ТОВ "ІЦ РЕСУРС" та погодженому Департаментом розвитку і технічної політики АТ "Українська залізниця" 17.05.2021, а також Технічному рішенні №5460 від 11.05.2021 (щодо вагону №23996051), виконаному ТОВ "ЦІ РЕСУРС" та погодженому Департаментом розвитку і технічної політики АТ "Українська залізниця" 13.05.2021.

Відповідно до Технічного рішення №5433 граничний строк експлуатації (строк служби) продовжено: вагону №22500037 - до 05.05.2037, вагону № 23884224 - до 01.05.2037. Технічним рішенням №5460 граничний строк експлуатації (строк служби) вагону №23996051 продовжено до 11.05.2037.

Аналогічна інформація щодо продовження строку служби вагонів позивача вказана і в їх технічних паспортах форми ВУ-4М.

30.11.2021 Міністерством інфраструктури України прийнято наказ №647, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.12.2021 за №1677/37299 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" (далі - наказ №647).

Пунктом 1 наказу №647 затверджено Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, що додається.

Також, відповідно до п. 2 наказу №647 затверджено строки продовження експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), що додаються.

У пункті 5 наказу №647 зазначено, що останній набирає чинності з 01.01.2022, але не раніше ніж через один місяць з дня його офіційного опублікування.

Підпунктом 1.1 п. 1 Додатку до Наказу №647 для типу вантажних вагонів з кодом 204 (а саме під таким кодом значиться тип вагонів позивача) граничний строк експлуатації встановлений на рівні 48 років (з дати побудови).

В картотечних даних ГІОЦ УЗ 1367 2610 21.02.2022 11:44 ВУ зазначено, що дата побудови вагону № 22500037 - 1974 р., а вагонів № 23884224, №23996051 - 1973 р.

26.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою №283/09/22 від 26.09.2022, в якій вказував про недопустимість самовільного внесення відповідачем даних до АБД ПВ відносно вагонів позивача, які не відповідають фактичному строку їх служби, що зазначений у технічному рішенні №5433 та технічному рішенні №5460, та просив відповідача привести такі дані у відповідність до вищевказаних технічних рішень.

Листом № ЦВ-10/268 від 20.10.2022 відповідач надав відповідь на вищезазначену вимогу позивача, в якому зазначив, що технічні рішення на продовження строку служби вантажних вагонів, які не відповідають вимогам нормативів, встановлених наказом № 647. що має статус нормативно-правового акту, не можуть бути реалізовані.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що в чинному Технічному рішенні №5433 та Технічному рішенні №5460 зазначено, що строк служби (граничний строк експлуатації) вагонів позивача №22500037, №23884224, №23996051 продовжений відповідно до 05.05.2037, 01.05.2037 та 11.05.2037. Проте після набрання чинності наказом №647 вказані вище строки служби вагонів позивача були протиправно та безпідставно змінені відповідачем в АБД ПВ відповідно на 01.01.2022 та 31.12.2021. Вказані дії відповідача обмежили позивача, як власника, у реалізації своїх прав відносно залізничних вагонів, зокрема, у праві користування вагонами, тобто їх повноцінного використання у господарській діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що заборона експлуатації (навантаження) вагонів позивача з вищезазначених причин зумовила їх простій у перевезеннях, що негативно вплинуло на виконання договірних відносин та залізничну логістику. Наказ №647 не містить норми, яка б скасовувала чи зупиняла дію раніше виконаних (тобто до набрання чинності Наказом №647) технічних рішень (в тому числі Технічного рішення №5433 та Технічного рішення №5460) на залізничні вагони в частині продовжених строків їх служби (експлуатації). Позивач зазначає, що технічні рішення є чинними та мають застосовуватися в частині продовженого строку служби вагонів позивача до спливу зазначеного у них строку, тобто до 2037 року, а наказ №647 не передбачає автоматичної зміни граничних строків експлуатації (строку служби) вагонів, що визначені у технічних рішеннях, виконаних до набрання ним чинності.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував на тому, що до прийняття наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 на законодавчому рівні не існувало порядку продовження строку експлуатації вантажних вагонів, які належать власникам на території України. Відповідач вказує, що вагони власності ТОВ "Рейл Інвестментс", яким продовжено строк служби до введення у дію наказу, можуть експлуатуватися на під`їзних коліях підприємств України, а також за кордоном, на території країн, де наказ № 647 не діє. Також, відповідач заперечив проти стягнення збитків.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

11.08.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №841 "Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування", відповідно до якої:

- установити, що після закінчення строку експлуатації вантажних вагонів, установленого виробником, допускається продовження строку їх експлуатації на залізничному транспорті загального користування;

- Міністерству інфраструктури у тримісячний строк розробити та затвердити Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, та визначити строк продовження експлуатації таких вагонів.

На виконання вказаної постанови Міністерство інфраструктури України прийняло наказ №647, яким затвердило порядок, що встановив механізм проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником.

Цей порядок вперше в українському законодавстві передбачив, зокрема, термін граничний строк експлуатації вантажного вагона, яким визначив строк, що складається зі строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вантажного вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Згідно з приписами порядку строк експлуатації вантажного вагона - період часу експлуатації (строк служби) вантажного вагона, який установлений виробником та зазначений у технічних умовах на виготовлення вантажного вагона, а строк продовження експлуатації вантажного вагона - визначений Мінінфраструктури для кожного календарного року період часу експлуатації на залізничному транспорті загального користування вантажного вагона.

Порядок передбачив також, що термін продовження строку експлуатації не може встановлюватись за межами граничного строку експлуатації вантажного вагона. Після перебігу граничного строку експлуатації вантажного вагона його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/3992/23, до закінчення перегляду якої зупинялося провадження у даній справі, додатковим джерелом аналізу мети введення в національне законодавство терміну граничний строк експлуатації вантажного вагона, а також похідної від нього заборони використання вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації є пояснювальні записки до опублікованих Кабінетом Міністрів України та Міністерством інфраструктури України проєктів згаданих постанови та наказу, метою прийняття яких було врегулювання механізму продовження строку експлуатації вантажних вагонів на залізничному транспорті та підвищення заінтересованості операторів вантажних вагонів у закупівлі нових вантажних залізничних вагонів українських виробників.

У записках, зокрема, наведена інформація про те, що:

- з наявних в Україні вантажних вагонів у кількості 174,07 тис. одиниць 72,5% (126 тис. одиниць) експлуатуються із вичерпаним нормативним строком експлуатації;

- через існуючий технічний стан українських вантажних вагонів переважна більшість їх позапланових ремонтів в експлуатації відбувається через несправність кузовів та рам;

- зношені вантажні вагони потрапляють у позапланові ремонти практично після кожного вивантаження або перед кожним навантаженням і виконання ремонтних робіт щодо таких вагонів порушує нормальну технологію перевізного процесу;

- впродовж 2020 року на залізничному транспорті України зареєстровано 813 транспортних подій, у яких 212 осіб загинули та 140 осіб отримали травми, з них: 479 аварій, з яких 126 аварій в наслідок зіткнення, сходження з рейок рухомого складу залізничного транспорту;

- за останні три роки імпорт та тимчасове використання російських вживаних вантажних вагонів на українських залізницях створили негативні наслідки для вітчизняного вагонобудування, а на сьогодні практично його зупинили через неконкурентні ціни нових вагонів в порівнянні із вживаними;

- при досягненні терміну подвійного строку експлуатації обмежується курсування інвентарного парку вантажного вагону в межах України з можливістю вантажних операцій в суміжних країнах Європи;

- через конкуренцію на ринку надання послуг з технічного діагностування та відсутність обмежень на прийняття позитивного рішення про можливість продовження строку експлуатації практично всі технічні рішення спеціалізованих організацій приватної форми власності стосовно продовження строку експлуатації приватних вантажних вагонів визначають можливість продовження їх строку експлуатації;

- практична відсутність ризиків відповідальності у власника вагона за наслідки незадовільного технічного стану вагона та відсутність нормативно визначених вимог до технічного стану вантажних вагонів при продовженні їх строку експлуатації фактично приводить до можливості видачі спеціалізованими організаціями позитивного технічного рішення про можливість продовження строку експлуатації на вагони будь-якого технічного стану за умови виконання йому визначеного ремонту;

- заради отримання замовлень з ремонту вагонів в умовах жорсткої конкуренції, має місце порушення технології ремонту вантажного вагону та недотримання нормативних параметрів вагона при випуску його з ремонту;

- час від часу відбуваються транспортні події через несправності вантажних вагонів, які виникли через фізичний знос конструктивних елементів рами вагона, що мали бути замінені при ремонті, але дефект яких неможливо було визначити під час такого ремонту.

Водночас, згідно з аналізом регуляторного впливу до проєктів головною ціллю запровадження державного регулювання експлуатації вантажних вагонів є унеможливлення експлуатації вантажних вагонів із вичерпаним ресурсом, які не забезпечують безпеку перевезень вантажів та забезпечення належного рівня безпеки на залізничному транспорті згідно з вимогами Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996.

З викладеного слідує, що держава, виявляючи ініціативу у цій сфері суспільних відносин чітко усвідомлювала коло проблем, які потребували від неї негайної реакції та втручання, зокрема: зношеність вагонного парку та необхідність його комплексного оновлення; наплив застарілих вагонів з росії; неможливість використання таких вагонів під час здійснення перевезень у європейські країни; небезпеку використання старих вагонів, яке вже неодноразово призводило до аварій на залізниці; стимулювання українського виробництва; мінімізація суб`єктивних (людських) факторів у процесах та інше.

Як наслідок, у порядку, затвердженому наказом №647, було введено поняття граничного строку експлуатації вантажних вагонів та імперативно й однозначно встановлено, що після перебігу цього строку їх експлуатація у навантаженому стані припиняється. Такий строк повністю відокремлено від впливу людського фактору, зокрема, і від технічних рішень, що видаються в межах продовження строку експлуатації, адже за визначенням складається він зі строку експлуатації вантажного вагона, тобто строку установленого виробником та зазначеного у технічних умовах на виготовлення вантажного вагона, а також зі строку продовження експлуатації вантажного вагона, який визначається Мінінфраструктури для кожного календарного року. Тому, передбачений порядком, затвердженим наказом №647, граничний строк експлуатації вантажних вагонів ніяк не залежить від технічний рішень щодо продовження строку експлуатації цих вагонів.

Верховним Судом зроблено висновок, що приписи вказаного порядку щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації таких вагонів поширюються і на ті вагони, строки служби яких згідно технічних рішень були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об`єктивних технічних (технологічних) процесів. Будь-яке інше розуміння вказаних норм суперечитиме меті та цілям, на які було направлено державне регулювання цієї сфери суспільних відносин, а наданий поза волею держави дозвіл на використання застарілих вагонів на залізничних коліях загального призначення буде втручанням у державне регулювання залізничної галузі України, в тому числі, з питань безпеки руху.

Підтвердженням правильності саме такого підходу слугують і внесені з метою забезпечення сталих залізничних перевезень під час воєнного стану в Україні у порядок, затверджений наказом №647, у 2024 році зміни (наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №62 від 22.01.2024), згідно з якими порядок було доповнено пунктом наступного змісту: "Установити, що терміни продовження строку експлуатації (служби) вантажних вагонів, зазначених у технічних рішеннях про продовження строків експлуатації (служби) вантажних вагонів, виданих спеціалізованими організаціями за результатами проведення комплексу діагностичних операцій вантажних вагонів до набрання чинності цим наказом, залишаються чинними".

Тобто, держава не відмінила чи змінила впроваджену нею заборону використання вантажних вагонів поза межами грачиного строку експлуатації, а свідомо зробила виключення із вказаного правила виключно з метою забезпечення сталих залізничних перевезень під час воєнного стану в Україні.

Так, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладених у рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999, №3-рп/2001 від 05.04.2001 та №6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно правовим актом.

Однак, специфіка спірних правовідносин сторін полягає у тому, що, по-перше, ці відносини хоч і виникли до набрання чинності порядком, затвердженим наказом №647, проте продовжують тривати і після набрання ним чинності. По-друге, порядок не скасував виданих до набрання ним чинності технічних рішень та не зобов`язав суб`єктів господарювання провести повторний огляд вагонного парку. По-третє, приписи порядку не спрямовані на втручання у право власності суб`єктів господарювання, тобто таке право може бути у повній мірі реалізоване, вагони і досі можуть використовуватись в межах підприємств, можуть бути продані чи у ненавантаженому стані переправлені в країни, які допускають використання таких вагонів.

Більше того, до набрання чинності порядком у національному законодавстві не існувало нормативно-правового акта, який би врегульовував питання оцінки залишкового ресурсу залізничних вагонів та порядку продовження строку їх експлуатації, установленого виробником, а тому по залишковому принципу учасники цих правовідносин при вирішенні відповідного питання керувалися Положенням про продовження строку служби вантажних вагонів, які курсують у міждержавному сполученні, затвердженим 14.05.2010 Радою залізничного транспорту країн СНД і Положенням про продовження строку служби вантажних вагонів Укрзалізниці, затвердженим наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №148-Ц/од від 21.05.2015, жодне з яких поняття граничного строку експлуатації вантажних вагонів не містило.

За висновками касаційного суду, запроваджене державою у Порядку правове регулювання граничного строку експлуатації вагонів не містить протирічь із приписами ст. 58 Конституції України та рішеннями Конституційного Суду України, в яких тлумачився зміст вказаної статті. Тому, таке регулювання застосовується і до спірних правовідносин, які виникли і тривають між учасниками цієї справи.

Водночас, реалізація запровадженого державою регулювання у спірних правовідносинах могла відбутися лише єдиним способом, а саме шляхом внесення залізницею даних про граничні строки експлуатації вантажних вагонів до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів, що і було зроблено. При цьому, зміна строків використання вагонів позивача у спірних правовідносинах була здійснена державою, а не відповідачем.

Як наслідок, судова палата в постанові від 12.09.2024 у справі №910/3992/23 відступила від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.06.2023 у справі №910/8493/22, про те, що залізниця не мала підстав для зміни строків використання вагонів на підставі Порядку, затвердженого наказом №647.

Додатково Верховним Судом також підсумовано, що запроваджене державою регулювання суспільних відносин безумовно вплинуло на майнову сферу багатьох учасників залізничних перевезень, проте, по-перше, приватний економічний інтерес у такій важливій сфері суспільних відносин не може превалювати над необхідністю забезпечення безпеки залізничних перевезень та охорони навколишнього середовища, а по-друге, відновлення такого економічного інтересу повинно вирішуватися в межах правовідносин з державою, наприклад, в рамках інвестиційних, комерційних спорів, а не шляхом заявлення вимог до рівноправного суб`єкта (Української залізниці), який в силу свого монопольного становища, що наділяє його рядом (крім безпосереднього здійснення залізничних перевезень) обов`язків, пов`язаних, зокрема, із веденням та адмініструванням баз даних у спірних правовідносинах лише виконав чітку вказівку обов`язкового регуляторного акта і альтернативи цьому не мав.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності позивачу вагонів, у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051), не можуть бути задоволені за жодних умов, адже є намаганням ототожнити граничний строк експлуатації вагонів зі строком продовження експлуатації, які не є рівнозначними й одне одного не підміняють, так як граничний строк експлуатації вантажних вагонів технічними рішеннями не встановлюється.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 по справі №910/3992/23.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків з приводу того, що за наявності відповідних технічних рішень, якими строк служби спірних вагонів був продовжений, що також відображено в технічних паспортах вагонів, відповідач не мав підстав для зміни строку використання вагонів на підставі порядку, затвердженого наказом №647.

У зв`язку з викладеним, вимога позивача про стягнення з АТ "Українська залізниця" завданих збитків у розмірі 282 492, 00 грн, яка є похідною від вимоги про зобов`язання вчинити дії, оскільки, як стверджує прозивач, саме незаконні дії відповідача призвели до того, що вагони позивача не приймалися відповідачем до навантаження та перевезення, також не підлягає задоволенню.

Щодо додаткового рішення, то враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції і у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" відмовлено, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача - 18 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, отже, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 теж підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 скасовується, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 900,00 грн відмовляється.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 та додаткове рішення від 07.09.2023 у справі №910/3363/23 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10 382 (десять тисяч триста вісімдесят дві) грн 07 коп.

Матеріали справи №910/3363/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.02.2025 після виходу з лікарняного головуючого судді Коробенка Г.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Тищенко

Г.А. Кравчук