Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/11705/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа №910/11705/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Кравчука Г.А.

Коротун О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024

у справі №910/11705/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 133 207,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" (далі - ТОВ "Смарт Ексім") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") заборгованості у розмірі 133 207,66 грн, з яких: 127 440,00 грн - основний борг, 5 693,50 грн - інфляційні втрати, 74,17 грн - 0,1% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 18.09.2023 №ПЗ/НХ-23861/НЮ, в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 127 440,00 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 5 693,50 грн інфляційних втрат та 74,17 грн 0,1% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 позов задоволено.

Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Смарт Ексім" 127 440,00 грн основного боргу, 74,17 грн 0,1% річних, 5 693,50 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський виходив з того, що наявність та розмір заборгованості АТ "Укрзалізниця" за договором про закупівлю від 18.09.2023 №ПЗ/НХ-23861/НЮ у сумі 127 440,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Смарт Ексім", в частині стягнення з АТ "Укрзалізниця" суми основного боргу у розмірі 127 440,00 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, перевіривши розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх обґрунтованості (в межах нарахованих сум), у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Смарт Ексім", в частині стягнення з АТ "Укрзалізниця" 0,1% річних у розмірі 74,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 693,50 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню.

Так, скаржник зазначає, що оплата за роботи, виконані відповідно до спірного договору, може здійснюватися виключно через Державну казначейську службу України, оскільки договір оплачувався за рахунок бюджетних коштів, виділених за бюджетною програмою на 2023 бюджетний рік. Оскільки станом на 2024 рік фінансування за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відсутнє, а відповідно до умов договору (пункт 7.10), оплата може бути здійснена за наявності бюджетного фінансування, у боржника, відсутня можливість здійснити оплату за договором від 18.09.2023 №ПЗ/НХ-23861/НЮ. Спірний договір укладався на підставі бюджетної програми КЕКВ: 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), у зв`язку з чим твердження, що кошти не надійдуть та у відповідача ніколи не наступить обов`язок оплати є не вірним.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок покупця, відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати товарів за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини покупця (пункт 7.11 договору).

Також, відповідач звертає увагу на те, що нарахування штрафних санкцій за вказаним договором та позовні вимоги про сплату інфляції та 0,1% річних є таким, що суперечать умовам договору, оскільки відповідно до пункту 9.10 договору він від таких нарахувань звільняється. При, цьому апелянт вказує, що прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 20.01.2024, а не з 19.01.2024 як на це вказує позивач у своєму розрахункові та який задовольнив Суд першої інстанції.

Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів, а саме: заявку на оплату від 26.12.2023 №1014998, скріншоти заявки з електронної системи, історію зміни статусів документу 320149870.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/11705/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11705/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.01.2025.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11705/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

08.01.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, у відзиві позивач зазначає, що пункт 7.2 договору є констатацією того, що оплата буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, вже передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", адже договір укладено набагато пізніше прийняття цього Закону.

Також, позивач стверджує, що відповідач свідомо ініціював оплату в період, коли вона гарантовано була відхилена органом казначейства. Натомість жодних доказів того, що у 2024 бюджетному році відповідач намагався виконати своє зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем, до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивач вказує, що надані відповідачем докази, а також пояснення, свідчать про те, що фінансування оплати за договором не було одержане саме з вини відповідача: (1) у 2023 році - внаслідок свідомих дій відповідача і ініціювання оплати в період, коли Державна казначейська служба України вже не приймала заявки на оплату (докази цього відповідач надав разом з відзивом на позов); (2) у 2024 році - внаслідок бездіяльності відповідача - недбалості або умисної (докази ініціювання оплати у 2024 до матеріалів справи не надано). В обох випадках має місце вина покупця, у розумінні пункту 7.10 договору. Таким чином, наведені у відзиві на позов заперечення проти задоволення позову, а також надані відповідачем докази свідчать про недобросовісну поведінку відповідача і свідоме невиконання ним своїх зобов`язань за договором. Як наслідок, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату одержаного товару відсутні.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

18.01.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подані письмові пояснення по суті спору, в яких останній, зокрема зазначає, що позивач на власний розсуд підписав договір про закупівлю, відповідно до вимог тендерної документації та не відмовився від визначених замовником у тендерній документації умов договору. А тому, ТОВ "Старт Ексім" укладаючи договір закупівлі, прийняло та погодилось на усі його істотні умови, в т.ч. щодо строків та порядку оплати, які передбачали відкладальну обставину.

20.01.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення, в яких останній посилається на недобросовісність відповідача як сторони за договором, а також надає пояснення щодо наявності/відсутності у останнього коштів на оплату товару.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою додаткових доказів, а саме: заявки на оплату від 26.12.2023 №1014998, скріншотів заявки з електронної системи, історії зміни статусів документу 320149870, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.

Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.09.2023, за результатом проведеної закупівлі №UA-2023-08-22-000993-a, між АТ "Укрзалізниця" (покупець) та ТОВ "Смарт Ексім" (постачальник) укладено договір про закупівлю №ПЗ/НХ-23861/НЮ, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар для завершення робіт про проекту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Васильків - Васильків ІІ регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у Київській області", відповідно до специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації №1 (додаток 1) до договору.

Відповідно до пункту 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

За умовами пункту 4.7 договору акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені пунктом 4.3 договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього договору, підписуються особами, відповідальними за приймання товару.

Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України покупець здійснює фінансування будь-яких витрат, передбачених цим договором, лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань (пункт 7.1 договору).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що усі видатки покупця за цим договором здійснюються виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" за бюджетною програмою КЕКВ:3210- Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі за платіжними реквізитами, що вказані в цьому договорі та/або у відповідних рахунках постачальника (пункт 7.3 договору).

За змістом пункту 7.4 договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання покупцем бюджетних призначень відповідно до статей 48, 49 Бюджетного кодексу України на 45 робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару.

Відповідно до пункту 7.10 договору бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини покупця, оплата за товар здійснюється протягом 5 робочих днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування на рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України, а у разі зміни бюджетного фінансування покупець повідомляє про це постачальника. Факт надходження грошових коштів на рахунок покупця відкритий у Державній казначейській службі України, є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним договором, в розумінні пункту 2 частини1 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), при умові наявності підписаного сторонами акта прийому-передачі товару/видаткової накладної.

Ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок покупця, відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати товарів за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини покупця (пункт 7.11 договору).

Пунктом 7.12 договору встановлено, що фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів.

Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених у мовами цього договору (пункти 15.1, 15.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 127 440,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.11.2023 №31, актом прийому-передачі товару від 16.11.2023 та товарно-транспортною накладною від 16.11.2023 №29, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпні відбитками печаток цих суб`єкті господарювання.

Крім того, позивач зазначає 17.11.2023 ним зареєстровано податкову накладу від 16.11.2023 №40, у зв`язку з чим відповідач повинен був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною від 16.11.2023 №31 на суму 127 440,00 грн, у строк до 19.01.2024 включно.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, щодо вказаних обставин не висловлено заперечень.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 127 440,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 74,17 грн 0,1% річних та 56 932,50 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за спірним договором, поставивши відповідачу товар на суму 127 440,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.11.2023 №31, актом прийому-передачі товару від 16.11.2023 та товарно-транспортною накладною від 16.11.2023 №29.

За умовами пункту 7.4 договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання покупцем бюджетних призначень, відповідно до статей 48, 49 Бюджетного кодексу України, на 45 робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України та рахунку-фактури на поставлену партію товару.

Також, позивач у позові пояснив, що рахунок на оплату було надано відповідачу при поставці товару.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідна податкова накладна зареєстрована позивачем 17.11.2023, у зв`язку з чим відповідач повинен був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №31 від 16.11.2023 на суму 127 440,00 грн, у строк до 19.01.2024 включно.

Що стосується умови договору про оплату товару після отримання покупцем бюджетних призначень, відповідно до статей 48, 49 Бюджетного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що згідно зі статтею 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

У той же час, у матеріалах справи відсутні належні докази, подані у встановленому чинним законодавством порядку, щодо ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок покупця, відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати товарів за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 127 440,00 грн, станом на дату розгляду справи у суді, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наявність та розмір заборгованості АТ "Укрзалізниця" за договором у сумі 127 440,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Смарт Ексім", в частині стягнення з АТ "Укрзалізниця" наведеної суми основного боргу, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по оплаті поставленого позивачем товару, останнім, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 5 693,50 грн інфляційних втрат та 74,17 грн 0,1% річних, нарахованих за період з 19.01.2024 до 17.09.2024.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.2 договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегією суддів встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування відсотків річних та інфляційних, оскільки останній нараховує вищенаведені компенсаційні виплати на останній день виконання грошового зобов`язання - 19.01.2024.

У той же час, судова колегія, перевіривши розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх обґрунтованості (в межах нарахованих сум), у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Смарт Ексім" в частині стягнення з АТ "Укрзалізниця" 0,1% річних у розмірі 74,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 693,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на АТ "Укрзалізниця".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11705/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

4. Матеріали справи №910/11705/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Коротун