Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/11036/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа №910/11036/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Кравчука Г.А.

Коротун О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024

у справі №910/11036/24 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення 75 959,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (далі - ТОВ "ВП "Імпульс Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ) заборгованості у розмірі 75 959,55 грн, з яких: 71 457,12 грн - заборгованість з відшкодування вартості на комунальні послуги, 3 044,00 грн - інфляційні втрати, 1 458,43 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди від 20.10.2023 №553, в частині оплати вартості комунальних послуг в розмірі 71 457,12 грн, спожитих Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 20.09.2023 до 31.12.2023. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 1 458,43 грн трьох процентів річних та 3 044,00 грн інфляційних втрат, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 позов задоволено.

Стягнуто з Київського КЕУ на користь ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" 71 457,12 грн заборгованості, 3 044,00 грн інфляційних втрат, 1 458,43 грн трьох процентів річних та 3 028,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 71 457,12 грн заборгованості за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію за договором обґрунтовані та підлягають задоволенню. Крім того, на переконання місцевого господарського суду, позов в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовами договору та вимогам закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Київське КЕУ звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник звертає увагу на те, що у Київського КЕУ з позивачем відсутні будь-які договірні, так і позадоговірні зобов`язання, а тому відповідач жодних прав ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" не порушував. Споживачем наданих послуг з постачання електроенергії була Військова частина НОМЕР_1 , і саме остання є належним відповідачем у даній справі, що виключає Київське КЕУ зі складу відповідачів.

Крім того, апелянт стверджує, що відшкодуванню підлягають лише фактично понесені витрати на сплату електроенергії, відповідно, позивачем не можуть бути нараховані три проценти річних та інфляційні нарахування, якщо вони не були заявлені енергопостачальною організацією до позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 апеляційну скаргу Київського КЕУ у справі №910/11036/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського КЕУ на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11036/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.01.2025.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11036/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

24.01.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Київського КЕУ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 - без змін.

Колегія суддів, розглянувши відзив на апеляційну скаргу дійшла висновку про залишення його без розгляду, з огляду на таке.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №910/11036/24 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.01.2025. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.

Таким чином, відзив на апеляційну скаргу поданий позивачем з пропуском строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №910/11036/24.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.10.2023 між ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" (орендодавець) та Київським КЕУ (орендар) укладено договір оренди №553, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1802,1 м2, що розміщені за адресою, зазначеною в пункті 1.1 договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору назване в пункті 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.3 договору, при підписанні даного Договору, сторони усвідомлюють, підтверджують дійсність та керуються об`єктивними обставинами, які зумовили фактичне виникнення правовідносин між сторонами до підписання даного договору, а саме:

- нерухоме майно, зазначене у пункті 1.1 договору, використовується для розміщення Військової частини НОМЕР_1 з 20.09.2023;

- Військова частина НОМЕР_1 , згідно з наказом від 18.09.2023 №417/2, який погоджено Обухівською районною військовою адміністрацією наказом від 10.10.2023 №9ДКС, зайняла нерухоме майно, зазначене у пункті 1.1 договору, з 20.09.2023, про що укладено акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.09.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 та орендодавцем.

За умовами пункту 2.3 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця. З урахуванням фактичного використання нерухомого майна, зазначеного у пункті 1.1 договору, для розміщення Військової частини НОМЕР_1 з 20.09.2023, на підставі акта приймання-передачі від 20.09.2023 та у порядку визначеному частиною 3 статті 631 ЦК України, сторони домовились про те, що умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли з 20.09.2023, що відповідає початку фактичного використання Військовою частиною НОМЕР_1 орендованого майна.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з фактичним споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат пов`язаних з споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до моменту скасування або припинення воєнного стану, на території України та Києва чи Київської області включно (пункт 10.1 договору).

Сторони, на підставі частини 3 статті 631 ЦК України, також встановили, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 20.09.2023. Факт виникнення таких відносин з 20.09.2023 - момент початку фактичного використання орендованого нерухомого майна для розміщення Військової частини НОМЕР_1 підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.09.2023 року, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та орендодавцем (пункт 10.2 договору).

За актом прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 20.09.2023 балансоутримувач (ТОВ "ВП "Імпульс Плюс") передав користувачу (Військова частина НОМЕР_1 ) нежитлові приміщення, загальною площею 1802,1 м2, що розміщені за адресою, визначеною в пункті 1.1 договору.

Крім того, відповідно до акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 20.10.2023 орендодавець (ТОВ "ВП "Імпульс Плюс") передав, а орендар (Київське КЕУ) прийняв в тимчасове користування об`єкт оренди.

29.01.2024 позивач листом №13 направив відповідачу для підписання акти приймання-передавання електричної енергії за жовтень-грудень 2023 року та січень 2024 року, де також зазначив про необхідність сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію Військовою частиною НОМЕР_1 .

Листом від 21.02.2024 №517/838 відповідач повідомив, що документи позивачем надані в кінці грудня 2023 року, у зв`язку з чим відповідач не мав змоги укласти договір на відшкодування вартості електричної енергії з позивачем за спожиту військовим підрозділом електроенергію у зв`язку з закриттям бюджетного 2023 року та відсутністю кошторисних призначень за даним напрямком. Стосовно відшкодування електроенергії за 2024 рік, зазначив, що відповідач здійснює відшкодування електроенергії на підставі договору на відшкодування електроенергії, що укладається відповідно до фактичних показників приладів обліку та акта фактичного використання послуг. До вказаних документів необхідно долучити копії документів, що свідчать про фактично встановлені ціни на послуги постачальником таких послуг та запропонував надати підписаний проект договору на відшкодування електроенергії.

22.02.2024 позивач направив на адресу відповідача підписаний примірник договору про відшкодування витрат, пов`язаних із споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв. Проте, відповідачем підписаний примірник вищезазначеного договору повернуто не було.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" зазначає, що відповідач не виконав обов`язку, передбаченого пунктом 4.6 договору оренди та не відшкодував витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, в тому числі за фактично спожиті комунальні послуги, з огляду на що заборгованість відповідача, відповідно до рахунків, актів зняття показників, актів наданих послуг за жовтень-грудень 2023 року становить 71 457,12 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про відсутність у нього обов`язку зі сплати послуги енергопостачання, оскільки Київське КЕУ не є споживачем цих послуг, а у даному випадку споживачем є Військова частина НОМЕР_1 . При цьому, у відповідача відсутній укладений договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, у пункті 4.6 договору погоджено, що орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з фактичним споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат пов`язаних із споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв.

Відповідний обов`язок кореспондується з нормами Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, відповідно до якого оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення.

Колегія суддів зауважує, що спірний договір оренди укладений саме з відповідачем, як квартирно-експлуатаційним органом, у зоні відповідальності якого знаходиться займаний об`єкт, з огляду на що, саме відповідач повинен був укласти договір про відшкодування вартості комунальних послуг, відповідно до умов договору оренди та відшкодувати вартість спожитої електричної енергії.

У той же час, між сторонами не було укладено договору про відшкодування вартості спожитої електроенергії, який би регулював правовідносини між сторонами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обов`язок з відшкодування витрат за спожиту електроенергію покладено саме на відповідача (орендаря) умовами самого договору оренди від 20.10.2023 №553, навіть не зважаючи на неукладення відповідного договору з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

При цьому, як зазначалось вище, відсутність у вказаному періоді діючого договору на відшкодування витрат балансоутримувача не звільняє відповідача від обов`язку здійснити таке відшкодування, так як обов`язок Київського КЕУ з відшкодування позивачу вартості спожитої електроенергії встановлений договором оренди, який був чинним у спірному періоді.

Місцевий господарський суд також обґрунтовано відхилив посилання відповідача, як на підставу невиконання відповідного обов`язку, відсутність відповідних бюджетних асигнувань, оскільки сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17.

Обсяги та вартість фактично спожитих комунальних послуг підтверджуються наявними в матеріалах доказами, які відповідачем не спростовані.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлену електричну енергію на суму 71 457,12 грн, за період з 20.09.2023 до 31.12.2023 правомірні і підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором позивачем нараховано до стягнення 3 044,00 грн інфляційних втрат та 1 458,43 грн трьох процентів 3% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нараховані позивачем суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим, ці вимоги також підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Київського КЕУ задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Київське КЕУ.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/11036/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Київське квартирно-експлуатаційне управління.

4. Матеріали справи №910/11036/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Коротун