Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/18499/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/18499/20 (910/17891/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи та їх представників:

від ТОВ «Ді.Ер.Ай.»: Джас І.В. - за ордером серії АІ № 1518581 від 11.01.2024

та розпорядник майна ТОВ «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко О.О. - за посвідченням № 766 від 14.05.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 10.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай»

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів

в межах справи № 910/18499/20

за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів.

На обґрунтування позовних вимог позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка О.О. вказав, що на виконання обов`язків, визначених ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства та на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/18499/20, було проведено інвентаризацію майна боржника та за її результатами виявлено ряд правочинів, які суперечать приписам чинного законодавства, відповідають ознакам недійсності правочину, визначеним ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, та вчинені на шкоду кредиторам боржника (фраудаторні правочини).

Так, було виявлено інформацію про договір безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» (відповідач) грошові кошти у розмірі 1 231 995,00 грн, а також договір про відступлення права вимоги від 10.05.2017 на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» грошові кошти у розмірі 14 641 400,00 грн, при цьому, не отримало від цих операцій жодного прибутку. Також, як зазначає позивач, у нього відсутній оригінали чи копії цих договорів.

Як зазначає позивач, оспорювані правочини суперечать меті діяльності господарського товариства, а також вчинені боржником на шкоду кредиторам, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, у тому числі, на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 10.07.2024) позов задоволено; визнано недійсним договір безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.»; застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» 1 231 995,00 грн; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.05.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.»; застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» 14 641 400,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» судовий збір в розмірі 5 368,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 238 100,93 грн.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 2, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 3, 13, 15, 16, 203, 215, 216, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закону про банкрутство) та мотивоване тим, що оспорювані правочини очевидно не мали правової та господарської мети - одержання прибутку, крім того, були укладені в період існування невиконаних зобов?язань перед іншими кредиторами, що свідчить про наявність ознак фраудаторності оспорюваних правочинів.

Також, з огляду на, зокрема, доводи позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про поважність причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича строку позовної давності за позовними вимогами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд, відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» сплату судового збору у розмірі 357 150,00 грн за вимоги майнового характеру за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) до прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови за результатом розгляду по суті поданої апеляційної скарги; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23); скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог; витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» № 910/18499/20 для дослідження доказів при розгляді апеляційної скарги по суті.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права; не дослідженням доказів по справі; неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» зазначає, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № К-01-03/20 від 17.03.2020 та договір про відступлення права вимоги від 10.05.2017 виконані обома сторонами та не суперечать вимогам визначеним у ст. 203 ЦК України, що не дає підстави для визнання їх недійсними у відповідності до ст. 215 ЦК України.

Крім того, договір про відступлення права вимоги від 10.05.2017 укладений поза межами «підозрілого періоду», оскільки провадження у справі № 910/18449/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2020.

Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції не надано оцінки заявленому відповідачем клопотанню про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Поміж іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» посилається на відсутність у матеріалах справи оригіналу/копії договору № К-01-03/20 від 17.03.2020 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а отже місцевим господарським судом не досліджено умов договору, прав та обов`язків сторін, виконання сторонами умов договору та інших обставин, що пов`язані з вищезазначеним договором.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

15.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить, залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) в оскаржуваній частині - без змін.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» надійшла відповідь на відзив розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поліщук В.Ю., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18449/20 (910/17891/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів в межах справи № 910/18499/20; за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

22.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18449/20 (910/17891/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23), поміж іншого, відмовлено у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23); апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) залишено без руху.

10.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» надійшла заява про усунення недоліків, з додатками.

10.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» надійшла нова редакція апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) в якій просить, зокрема, поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20(910/17891/23); скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20(910/17891/23) в частині визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» в частині про визнання недійсними договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.».

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23), зокрема, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23); відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18499/20 (910/17891/23); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) призначено на 06.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4142/24 від 04.11.2024 у зв`язку з ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді Поліщука В.Ю., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18449/20 (910/17891/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) відкладено на 27.11.2024; запропоновано розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражному керуючому Охріменку Олексію Олександровичу завчасно, а саме до 25.11.2024 (включно) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати письмові пояснення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» про витребування матеріалів справи № 910/18499/20 та клопотання про залишення позову без розгляду та повернення позовної заяви позивачу; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» завчасно, а саме до 25.11.2024 (включно) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати письмові пояснення щодо клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4535/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18499/20 (910/17891/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23), поміж іншого, оголошено перерву у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) до 22.01.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/215/25 від 20.01.2025 у зв`язку із перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18499/20 (910/17891/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Явка представників учасників справи

22.01.2025 у судове засідання з`явилися представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» та розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко Олексій Олександрович.

Заяви та клопотання учасників справи

04.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича надійшло клопотання про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) у задоволенні клопотання розпорядника майна ТОВ «Хімреактив» арбітражного керуючого Охріменка О.О. про повернення апеляційної скарги без розгляду відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» надійшло клопотання про те, що арбітражний керуючий Охріменко О.О. не може представляти інтереси ТОВ «Хімреактив».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» про те, що арбітражний керуючий Охріменко О.О. не може представляти інтереси ТОВ «Хімреактив» відмовлено.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 22.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» підтримала доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20(910/17891/23) в частині визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» в частині про визнання недійсними договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020, договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.».

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко Олексій Олександрович у судовому засіданні 22.01.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17891/23) - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» та розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка О.О., обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 42 КУзПБ.

Приписами ст.ст. 14, 74 ГПК України передбачено, що тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Таким чином, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Близька за змістом правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Необхідно вказати, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Згідно з абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Нормами ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Зазначене розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Відтак, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Так, необхідно вказати, що у відзиві на позов відповідач підтвердив факт укладення з позивачем договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020 та договору про відступлення права вимоги від 10.05.2016 та вказав, що датою вчинення договору про відступлення права вимоги є саме 10.05.2016, а не 10.05.2017, як вказує позивач, в підтвердження чого до відзиву долучено копію договору про відступлення права вимоги від 10.05.2016. Разом з тим, в порушення вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2023, копію витребуваного договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020 для долучення до матеріалів справи, не надав.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума коштів у розмірі 14 641 400,00 грн, відповідно до даних виписки щодо руху коштів по рахунку ТОВ «Хімреактив» НОМЕР_1 здійснювалася вісьма платежами, і в кожному з них призначенням вказано саме договір 10.05.2017, зокрема:

- 14.07.2017 платіжним дорученням № 598 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 3 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 02.08.2017 платіжним дорученням № 617 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 15.08.2017 платіжним дорученням № 643 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 29.08.2017 платіжним дорученням № 648 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 21 400,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 01.09.2017 платіжним дорученням № 652 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 7 165 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 18.09.2017 платіжним дорученням № 671 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 1 600 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 21.11.2017 платіжним дорученням № 764 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 57 170,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017року. Без ПДВ.»;

- 21.11.2017 платіжним дорученням № 765 на рахунок ТОВ «Ді.Ер.Ай.» перераховано суму 797 830,00 грн з призначенням платежу: «Часткове перерахування коштів, зг. Договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017 року. Без ПДВ.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідача про помилку в даті укладання договору про відступлення прав вимоги (дата 10.05.2016 замість дати 10.05.2017), оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив, що отримана від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» сума 14 641 400,00 грн зарахована та обліковується як виконання зобов`язань по договору про відступлення прав вимоги від 10.05.2016, а не від 10.05.2017.

За таких обставин, надана відповідачем копія договору про відступлення прав вимоги від 10.05.2016, не є доказом у даній справі, оскільки не входить до предмету доказування.

Також, згідно з наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку позивача, останній у період з березня 2020 року по листопад 2020 року перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 231 995,00 грн, відповідно до договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020.

Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Слід зазначити, що станом на момент укладення оспорюваних правочинів у боржника вже була наявна заборгованість перед кредиторами, поміж інших, перед Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 135 681 028,23 грн та Приватним акціонерним товариством «Росава» у розмірі 378 154, 00 грн.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/18874/16, яке набрало законної сили 13.06.2017, за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» про стягнення заборгованості, позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі, а саме вирішено стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» «Хімреактив» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1289-09 від 23.02.2009 у загальному розмірі 135 681 028,23 грн, з яких: 90 454 240,00 грн прострочена заборгованість по кредиту, 23 910 036, 95 грн заборгованість по відсоткам, 21 316 751,28 грн пеня, 206 700,00 грн витрати по сплаті судового збору.

Крім того, рішеннями Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі № 910/2220/17 та у справі № 910/2461/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» на користь Приватного акціонерного товариства «Росава» заборгованість у сумі 320 000,00 грн, судовий збір у сумі 4 800,00 грн, заборгованість у розмірі 58 154,00 грн, пеню у розмірі 1 695,23 грн та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Також, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.10.2021, постановленої за результатами попереднього засідання у справі № 910/18499/20, визнано кредиторські вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» наступних конкурсних кредиторів:

Приватне акціонерне товариство «Росава» у розмірі 4 063 535,23 грн, з яких: 25 224,00 грн вимоги першої черги, 4 038 311,23 грн - вимоги четвертої черги;

Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» у розмірі 4 252 550,30 грн, з яких: 4 248 010,30 грн - забезпечені заставою майна боржника, 4 540,00 грн - вимоги першої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору застави акцій від 29.11.2007 №2345А/1107, договору про внесення змін від 26.09.2008 до вказаного договору застави акцій, договору застави акцій від 29.12.2014 № 3673А/1214;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» у розмірі 135 892 268,23 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 135 887 728,23 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 1289-09 від 23.02.2009;

Приватне акціонерне товариство «Авторадіатор» у розмірі 45 004 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 45 000 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору № Б-10-171/23 від 31.03.2010;

Приватне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» у розмірі 36 154 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 36 150 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника за актами на пред`явлення векселів від 10.05.2018,18.12.2017;

Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» в розмірі 18 943 962,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 18 939 422,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору № Б-11-74/2 від 10.02.2011;

Благодійну організацію «Благодійний фонд «Інститут соціальних програм» у розмірі 745 447 850,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 745 443 310,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договорів доручення на проведення соціальних та благодійних програм №23/09-1 від 23.09.2016 та № 30/09-1 від 20.09.2017;

Благодійну організацію «Благодійний фонд «Здоровий зір» у розмірі 126 614 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 126 610 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають договору доручення № 05/04-2 від 05.04.2018;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький шкірзавод» у розмірі 11 924 625,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 11 920 085,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають договору № Б-10-33 8/1 від 15.06.2010;

Акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» у розмірі 38 846 114,00 грн., з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 38 841 574,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань Боржника, які випливають з договорів № Б-10-171/7 від 31.03.2010 та № Б-09-572/16 від 30.09.2009.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі № 910/18499/20 визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив»:

Приватне акціонерне товариство «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» у розмірі 138 613 772,07 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 97 087 743,55 грн - вимоги четвертої черги та 41 521 488,41 грн - вимоги шостої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань Боржника, які випливають з договору № Б-10-392/1 від 30.06.2010; крім того, встановлено, що кредитор являється векселедержателем простого векселя серії АА № 00543150Ю, номіналом 40 000 000,00 грн, строк платежу: за пред`явленням не раніше 01.01.2010.

Відтак, матеріалами справи № 910/18499/20 підтверджується, що до укладання оспорюваних правочинів, боржник вже мав значні грошові зобов`язання перед юридичними особами, які в подальшому визнані кредиторами у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив».

За змістом ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13).

Так, договір про відступлення права вимоги було укладено 10.05.2017, договір безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 було укладено 17.03.2020, а із позовом про визнання недійсними яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» звернулося у листопаді 2023 року (тобто після введення в дію КУзПБ).

Як вже зазначалось вище, провадження у справі № 910/18499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» відкрито 09.12.2020.

До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений цією статтею КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, такий строк, з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019, може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022. Положення ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019.

До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство. Укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Необхідно вказати, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Відтак, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Отже, з огляду на наявність непогашеної заборгованості перед кредиторами на момент укладення оспорюваних правочинів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що боржник уклав спірні договори, в супереч інтересам товариства.

Слід зазначити, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

До того ж, правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Близькі за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (п. 153), постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п. 10.34); постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22).

Необхідно вказати, що у даній справі оспорювані правочини очевидно не мали правової та господарської мети - одержання прибутку, крім того були укладені у період існування невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваних правочинів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними оспорюваних правочинів.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приписами ч. 3 ст. 216 ЦК України визначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи темпоральний (часовий) критерій вчинення оспорюваних правочинів, а саме договору про відступлення права вимоги - 10.05.2017, то до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній з 19.01.2013.

В свою чергу, до правовідносин, що стосуються договору безвідсоткової поворотної фінансової позики № К-01-03/20 від 17.03.2020 застосуванню підлягають норми КУзПБ.

Слід зазначити, що ст. 20 Закону про банкрутство містила норми, аналогічні нормам ст. 42 КУзПБ щодо підстав та умов визнання недійсними правочинів боржника.

Відтак, згідно з ч. 3 ст. 42 КУзПБ, ст. 20 Закону про банкрутство - у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, оскільки за змістом ст. 42 КУзПБ, ст. 20 Закону про банкрутство кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, ефективність застосування лише цього наслідку недійсності правочину, без реальної можливості повернення майна боржнику, не буде ефективним.

За таких обставин, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог стосовно застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальному розмірі 15 873 395,00 грн.

Стосовно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.05.2017, необхідно зазначити таке.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини у п.п. 62, 66 рішення від 20.12.2007 по справі «Фінікарідов проти Кіпру», наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності; - питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №5023/5507/12, від 18.01.2021 у справі №29/5005/6325/2011, від 18.11.2020 у справі №910/15324/19).

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц викладено правовий висновок про те, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності арбітражний керуючий Охріменко О.О. зазначив, що останній був призначений розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023.

При цьому, саме в процедурі розпоряджання майном, за наслідками розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника арбітражним керуючим Охріменко О.О. було виявлено фраудаторність оспорюваного правочину, його невідповідність п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України.

Поміж іншого, встановлено, що у період наявності значного обсягу грошових зобов`язань перед контрагентами, які в подальшому у справі № 910/18499/20 визнані його кредиторами, боржник протягом липня-листопада 2017 року перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай.» грошові кошти у розмірі 14 641 400,00 грн з вказівкою на оспорюваний правочин, при цьому, копії та оригінал даного договору у позивача відсутні.

За таких обставин, лише інвентаризація майна та документів боржника розпорядником майна Охріменком О.О. на виконання обов`язків, встановлених ст. 44 КУзПБ, дала змогу виявити вчинення оспорюваного правочину, і його негативні наслідки для боржника та його кредиторів.

Також, позивач також просить врахувати, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/18499/20 і запровадження процедури розпоряджання майном боржника - з 09.12.2020 - до моменту подачі даного позову трирічний строк позовної давності не сплив.

В разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (постанова Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

У наведеній постанові Верховий Суд також дійшов висновку, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Отже, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення ст. 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992).

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції належним чином дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про поважність причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка О.О. строку позовної давності за позовними вимогами, а відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ер.Ай» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18449/20 (910/17891/23) залишити без змін.

3. Справу № 910/18449/20 (910/17891/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 11.02.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков