Постанова

від 04.02.2025 по справі 906/1286/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Справа №906/1286/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2024 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 27.11.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання права відсутнім та встановлення наявності права

за участю представників:

позивача - Гринько К.В.,

відповідача - Алексійчука С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.11.2024 позов задоволено повністю. Визнано наявність у ТОВ "ОБІО" права на розрахунок вартості на оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 за тарифом для споживача електричної енергії 1 класу напруги для об`єктів: 1) найменування об`єкту - Виробництво, В-1, ком.27, ЗХВ, адреса об`єкту: вул.Промислова, 6, м.Житомир, 10025, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z1183083786206; 2) найменування об`єкту - Виробництво, В-2, ком.24, ЗХВ, адреса об`єкту: вул.Промислова, 6, м.Житомир, 10025, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z0001459018117 з 01.01.2023.

Визнано відсутність у АТ "Житомиробленерго" права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 за тарифом для споживача електричної енергії 2 класу напруги для відповідних об`єктів.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь ТОВ "ОБІО" 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи відсутність меж балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про внесення змін чи розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 та договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 04.03.2014, що свідчить про віднесення позивача до 1 класу напруги за умовами укладеного сторонами договору №141, та те, що іншої межі балансової належності сторонами не погоджено, суд дійшов висновок про неправомірність дій відповідача щодо віднесення позивача до споживачів із застосуванням тарифів для 2 класу напруги.

Враховуючи викладене та дослідивши відповідно до ст.76-78, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "ОБІО" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що справа №906/472/23 за позовом ТОВ "ОБІО" до АТ "Житомиробленерго" та справа №906/1286/23 за позовом ТОВ "ОБІО" до АТ "Житомиробленерго" мають однаковий предмет спору.

Відтак, вважає, що на дату винесення рішення по справі №906/1286/23 предмет спору був відсутній так як був проведений перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії та в подальшому за результатами розгляду справи №906/472/23 позивачу виставляються рахунки з розподілу (передачі) електричної енергії за тарифом для споживача електричної енергії по 1-му класу напруги.

З огляду на викладене, скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що як підстави (фактичні і правові підстави, якими ТОВ "ОБІО" обґрунтовує свої вимоги у двох справах), так і предмети спорів у справах №906/472/23 та №906/1286/23 не є тотожними один одному, а отже, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Крім того, звертає увагу, що оскільки наразі між сторонами ще залишаються неврегульовані питання щодо класу напруги ТОВ "ОБІО", зокрема, що розглядаються у справі №906/1169/23, та розгляд якої зупинено до набрання законної сили саме рішенням у справі №906/1286/23, то питання щодо відсутності предмету спору є передчасним.

Відповідач просив залишити апеляційну скаргу АТ "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2024 року без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІО" (споживач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (оператор системи) укладено договір №141 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт вул.Промислова, 6, м.Житомир, Житомирська область (т.1, а.с.18-25).

Відповідно до п.1.1 договору, цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2. договору).

За змістом п.2.1. договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Згідно з п.5.1., 5.3. договору, ціною договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені у паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються у додатку 4 до договору.

У відповідності до пп.6 п.6.1 договору, оператор системи зобов`язується надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 договору, інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП (п.12.7 договору).

Пунктом 12.8 договору визначено, що невід`ємною частиною договору є додатки: №1 "Заява-приєднання", №2 "Паспорт точки/точок обліку електричної енергії", №4 "Порядок розрахунків" зі зразком звіту про покази засобів обліку. Звіт про покази засобів обліку надається споживачем щомісячно та додатки зазначені в заяві-приєднання.

Додатком №2 (Паспорт точки (точок) розподілу за об`єктом споживача) до договору передбачено, що ступінь напруги приєднання об`єкту позивача за адресою: вул.Промислова, 6, м.Житомир, становить 10кВ (т.1, а.с.28).

Згідно з додатком №3.1. до договору, об`єкт споживача "виробничі приміщення В1, ком 27 та виробничі приміщення В2, ком.24 за адресою: вул.Промислова, 6, м.Житомир" віднесено до 1 класу напруги (т.1, а.с.29).

Згідно з додатком 8 до договору "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єкту ТОВ "ОБІО" м.Житомир, вул. Промислова, 6", межа балансової належності встановлена між ТОВ "ОБІО" та ФОП Шолох В.В. на відпайках секційних шин ЗРУ-10кВ П/СТ "ЗХВ" в сторону комірок № 24 та № 27 (т.1, а.с.30).

Електроустановки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В., відтак на виконання вимог ПРРЕЕ 19.02.2014 між ФОП Шолохом В.В. (власник мереж) та ТОВ "ОБІО" (споживач) був укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №6, відповідно до якого власник мережі зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги (т.1, а.с.50-54).

Згідно Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єкту, який є додатком №3 до договору №6 від 19.02.2014, ТОВ "ОБІО" є споживачем; межа розподілу балансової відповідальності за стан електромереж між власником мережі та споживачем встановлюється на відпайках секційних шин ЗРУ-10кВ п/с 110/10/6 ЗХВ в сторону комірок 24,27; власник мережі несе відповідальність за електропостачання від відтяжних гірлянд порталів ВРУ-110кВ п/с 110/10/6 ЗХВ зі сторони ПЛ-11-кВ "Житомирська" і ЗВА" до спайок секційних шин комірок №24, №27 (т.1, а.с.56).

Додатком №5 до договору №6 від 19.02.2014 визначено перелік об`єктів споживача, що живляться від мереж власника мережі, якому встановлено 1 клас напруги (т.1, а.с.57).

Також між ФОП Шолохом В.В. та АТ "Житомиробленерго" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-Я (т.1, а.с.59-63), у відомостях про приєднані електроустановки субспоживачів, що є додатком №3.3, зазначено, що ТОВ "ОБІО" є субспоживачем ФОП Шолоха В.В. та отримує електричну енергію на 1 класі напруги (т.1, а.с.64-66).

Позивач стверджує, що незважаючи на те, що у додатку №3.1. до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 та інших договорах визначено, що позивач є споживачем електричної енергії на 1 класі напруги, починаючи з січня 2023 року відповідач, всупереч нормативним актами у сфері розподілу електричної енергії, нараховував плату за послуги з розподілу по 2 класу.

Із метою недопущення порушень договірних правовідносин, ТОВ "ОБІО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до АТ "Житомиробленерго" про зобов`язання останнього здійснити перерахунок вартості послуг з розподілу електричної енергії за 1 класом споживання з 01.01.2023 та по дату ухвалення рішення.

Листом №510/16640 від 28.07.2023 АТ "Житомиробленерго" повідомило ТОВ "ОБІО" про те, що з 01.01.2022 набула чинності постанова НКРЕКП №1430 від 25.08.2021, якою внесені зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП №1175 від 05.10.2018, тому за об`єктом позивача вул.Промислова, 6, м.Житомир тариф на послуги з розподілу буде визначено на рівні другого класу. До листа додано примірник додаткової угоди №1-К до договору №141 від 27.12.2018 для підписання (т.1, а.с. 78-79).

Листом від 14.08.2023 ТОВ "ОБІО" повідомило відповідача, що підписання додаткової угоди №1-К буде можливим після внесення змін до додатку №3 Відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії, в частині визначення класу споживання електричної енергії за 1 класом (т.1, а.с.82-84).

У подальшому, АТ "Житомиробленерго" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "ОБІО" про визнання укладеною додаткової угоди №1-К (з додатками №2, №3), в додатках до яких змінило тариф для ТОВ "ОБІО" на 2 клас споживання електричної енергії (справа №906/1169/23).

Позивач, вважаючи, що АТ "Житомиробленерго" систематично порушує права ТОВ "ОБІО", як споживача електричної енергії, на розрахунок та сплату послуг за тарифом для 1 класу споживання електричної енергії, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Статтею 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що споживач зобов`язаний, в тому числі врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

За приписами ст.45 Закону "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

За приписами п. 1.2.1. Правил, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Пунктом 2.1.1. Правил визначено, що результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи (п. 2.1.2 Правил).

Судами встановлено, правовідносини між сторонами за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 виникли у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у яких відповідач є оператором системи розподілу, а позивач - субспоживачем електричної енергії (споживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

Станом на дату укладання сторонами вказаного договору діяв Порядок визначення класів споживачів (далі Порядок, в редакції чинній на момент укладення договору), затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052, який був обов`язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно п. 2 Порядку, основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам;

субспоживач - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача).

У відповідності до п.3 Порядку, споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

До 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВт та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями); 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт. год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Відповідно до пп.1 п.5 Порядку, клас субспоживача визначався за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з приписів п.5 вказаного Порядку, у додатку №3 до договору від 27.12.2018 "Перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми" сторонами визначено, що об`єкти позивача за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 6 відносяться до першого класу напруги (т.1, а.с.28).

Разом з тим, додатком №3.3. до договору 102-Я, укладеного між ФОП Шолох В.В. та АТ "Житомиробленерго" про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, визначено, що ТОВ "ОБІО" відноситься до споживачів по першому класі напруги (т.1, а.с.64-66).

01.01.2022 року постанова НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1431.

Поряд із цим, 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, зокрема п. 8.1 глави 8 доповнено трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

Апеляційний суд зауважує, що Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, який діяв з 01.01.2022, не передбачено порядку визначення класів для субспоживачів електричної енергії.

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, за позовом КП "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними: п.3 ч.1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; Постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052" позов задоволено частково; визнано протиправним та нечинним пп.3 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052"; позов в іншій частині залишено без задоволення (т.1, а.с.89-95).

Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), згідно з п.3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт - другий клас споживачів.

Судами встановлено, що за умовами договорів №141 від 27.12.2018 та №102-Я 2020 року, відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо у зв`язку з тим, що відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі ФОП Шолоха В.В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за першим класом напруги.

Окрім того, згідно з п.11.1 договору, договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктами 12.1, 12.2 договору сторонами передбачили, що інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Колегією суддів встановлено, що будь-які докази в підтвердження внесення змін до договору №141 від 27.12.2018 в порядку, встановленому п.12.2 договору, а саме письмово, в паперовій формі шляхом підпису уповноваженими особами, щодо визначення другого класу напруги для позивача як споживача, матеріали справи не містять та сторонами не надано. Розірвання даного договору у встановленому законом порядку, або укладення нового договору між сторонами, судом також не встановлено.

Доводи відповідача про те, що постановою НКРЕКП №1219 від 26.06.2020 внесено зміни до "Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії", а саме главу 12 Типового договору доповнено п.12.2, не заслуговують на увагу, оскільки договір №141 від 27.12.2018 не містить відповідних положень та не відповідає п.12.1, 12.2 договору, які погоджені сторонами, щодо внесення змін до нього.

Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору та доказів його розірвання, договір №141 від 27.12.2018 (з відповідними додатками) є чинним та таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України, ст.11, 202, 509 ЦК України, а також є обов`язковим для належного виконання сторонами.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно висновку експерта №1041/72201 від 18.04.2024 (т.2, а.с.9-56), за результатами судово-економічної експертизи, не підтверджено відповідність вимогам Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, віднесення ТОВ "ОБІО" до споживачів 2 класу напруги при визначенні тарифу на послуги АТ "Житомиробленерго" Житомирськкий РЕМ, що надаються за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 27.12.2018 №141.

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному висновку експерта як доказу в межах розгляду даної справи, враховує, що відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Таким чином, з огляду на наведене, а також дотримання експертом при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експертів про передбачену ст.384 та ст.385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, апеляційний суд вважає, що висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76,77 ГПК України в межах даної справи.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, тобто позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги, приймаючи до уваги, що за укладеним між сторонами договором №141 від 27.12.2018 ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача відповідає першому класу напруги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо віднесення позивача до споживачів із застосуванням тарифів для 2 класу напруги є неправомірними, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування роз`яснення НКРЕКП щодо застосування тарифів (лист НКРЕКП № 15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021), суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України і діє на підставі Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора. виконує інші функції та повноваження, визначені законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Відповідно до ч.1, 4 ст.14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Згідно з пп.7 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу, розподіл та постачання.

При цьому п.13 Положення про НКРЕКП передбачено, що рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з абз.3 ч.5, 9 ст.14 Закону про НКРЕКП також визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, із аналізу викладеного, вбачається, що саме рішення, а не роз`яснення НКРЕКП, є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

З огляду на викладене, лист від 31.12.2021 №15538/17.2.1/7-21, який є відповіддю на звернення відповідача та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжувало б певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер для позивача, а тому доводи апелянта щодо врахування вказаного листа для застосування тарифів не заслуговують на увагу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність предмета позову станом на момент розгляду даної справи, колегія суддів враховує наступне.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 у справі №906/472/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024, позов ТОВ "ОБІО" до АТ "Житомиробленерго" про визнання неправомірними дій АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "ОБІО" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень 2023 року, лютий 2023 року та по дату ухвалення рішення по 2 класу напруги та зобов`язання здійснити перерахунок послуг з розподілу електроенергії за період з січня 2023 року по дату ухвалення рішення, задоволено у повному обсязі.

Як вірно вказав суд першої інстанції, висновки суду у справі №906/472/23 щодо неправомірних дій АТ "Житомиробленерго" по нарахуванню вартості послуги з розподілу електричної енергії по 2 класу напруги стосувалися саме періоду за січень 2023 року, лютий 2023 року та по дату ухвалення рішення у справі №906/472/23, тобто по 15.04.2024 року.

Натомість, рішення у справі №906/472/23 не містить висновків щодо того, за яким тарифом (І чи ІІ класу напруги) за договором №141 від 27.12.2018 слід проводити розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії для споживача ТОВ "ОБІО" після ухвалення рішення у справі №906/472/23.

Предметом позову у даній справі є визнання наявності у ТОВ "ОБІО" права на розрахунок вартості оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018 за тарифом для споживача електричної енергії І класу напруги та визнання відсутності у АТ "Житомиробленерго" права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за вказаним договором з тарифом для споживача електричної енергії ІІ класу напруги.

Із аналізу викладеного, вбачається, що як і підстави позовів у справах №906/472/23 та №906/1286/23, якими ТОВ "ОБІО" обґрунтовує свої вимоги, так і предмети спорів у вказаних справах, не є тотожними, чим спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Крім того, апеляційним судом враховується, що АТ "Житомиробленерго" не погоджуючись з віднесенням ТОВ "ОБІО" до споживачів, яким встановлюється перший клас напруги, 25.08.2023 звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "ОБІО" про визнання укладеною у запропонованих позивачем редакціях додаткової угоди №1-К (з додатками №2 та №3) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №141 від 27.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2023, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, зупинено провадження у справі №906/1169/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/1286/23.

Суди дійшли висновку, що дана справа №906/1286/23 є пов`язаною зі справою №906/1169/23 та буде мати суттєве значення для вирішення питання щодо наявності права у АТ "Житомиробленерго" на зміну 1 класу напруги на 2 клас напруги для ТОВ "ОБІО".

Відтак, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що викладене додатково підтверджує про неврегульованість питання між сторонами щодо встановлення класу напруги для ТОВ "ОБІО", з огляду на що твердження відповідача про відсутність предмета спору є необґрунтованими та безпідставними.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга АТ "Житомиробленерго" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2024 у справі №906/1286/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "11" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.