Ухвала

від 10.02.2025 по справі 915/191/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

10 лютого 2025 року Справа № 915/191/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) про забезпечення позову

особи, що можуть отримати статус учасника справи:

відповідач: Фізична особа-підприємець Жилевська Оксана Вікторівна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

без виклику учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

07.02.2025 Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 2257/02.02.01-40/02/3/25 від 29.01.2025 (з додатками), в якій просить суд:

1. Фізичній особі-підприємцю Жилевській Оксані Вікторівні, РНОКПП НОМЕР_1 , повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку загальною площею 74 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0016 по вул. Будівельників, 10 у м. Миколаєві у придатному для використання стані шляхом звільнення від будівель та споруд.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Жилевською Оксаною Вікторівною. РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого манна 1 151305548101 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33494947 від 20.01.2017 08:52:26).

3. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201 720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРЇІОУ 04056612).

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву № 2258/02.02.01-40/02/3/25 від 29.01.2025 про забезпечення позову, в якій міська рада просить суд:

1. Накласти арешт на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101.

2. Заборонити Жилевській Оксані Вікторівні, РНОКПП НОМЕР_1 , здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 та вживані будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва га введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016. у т.ч. подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду.

3. Заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (адреса: вул. Адміральська. 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову разом з поданням позову та до відкриття провадження у справі.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її часткове задоволення, виходячи з такого:

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступають вимоги міської ради до фізичної особи-підприємця про повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, зокрема, таке.

Позов мотивовано тим, що орендар в порушення умов договору та положень чинного законодавства спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди орендодавцю не повернув, що свідчить про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпоряджанні на розсуд власника ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 23.01.2025 № 409357474) Жилевська Оксана Вікторівна є власником об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1 151305548101.

Належний відповідачу кіоск-магазин є фактично тимчасовою спорудою, що узгоджується з його технічними характеристиками згідно довідки-характеристики Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.07.2001 № 9181 та наведеними ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі».

Відповідно до змісту акту обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 23.10.2021 № 21 вбачається, що зазначена споруда розташована без документів на право користування земельною ділянкою та без визначення місця її розташування у зв`язку з відсутністю паспорту прив`язки.

Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання іншим особам, у т.ч. теперішньому власнику нежитлової будівлі кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101 права користування цією земельною ділянкою та права на забудову спірної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна по зазначеній вище адресі.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. Водночас земельна ділянка на даний час використовується відповідачем без належних правових підстав.

Внаслідок неправомірних дій Жилевської О.В., власник спірної земельної ділянки - Миколаївська міська рада, всупереч статті 41 Конституції України, статтям 317,321 Цивільного кодексу України, статтям 78, 90 Земельного кодексу України позбавлений можливості користуватися і розпоряджатись своєю власністю.

Вказане свідчить про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпоряджанні на розсуд власника ділянки.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивачем зазначено такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову:

- щодо накладення арешту на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101, позивач зазначає, що на теперішній час відповідач як власник названого майна може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкту на користь третіх осіб, що безумовно утруднить та навіть може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки шляхом повернення такої земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду в даній справі, а позивачу необхідно буде звертатись до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об`єкту, що призведе до тривалого непоновлення інтересів територіальної громади та нецільового використання бюджетних коштів територіальної громади міста через необхідність повторної сплати судового збору;

- щодо заборони Жилевській Оксані Вікторівні, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, у т.ч. подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду, а також заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, позивач зазначає, що відповідачем на земельній ділянці можуть бутті добудовані наявні на даній земельній ділянці споруди або збудовані інші будівлі та споруди, які у подальшому будуть введені Жилевською О.В. в експлуатацію. Зазначені обставини стануть підставою для державної реєстрації права власності вже на відповідний об`єкт нерухомого майна відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказане безумовно унеможливить поновлення прав позивача через неможливість виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Як вбачається з доданих до позовних матеріалів доказів міською радою подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, відповідно до Інформаційної довідки № 409357474 від 23.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлова будівля кіоск-магазин за літ. А, загальною площею 30,6 кв.м., що знаходиться за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд. 10 , належить на праві власності Жилевській Оксані Вікторівні .

За такого, суд зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Судом також взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 по справі № 753/22860/17 про те, що невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходів забезпечення позову.

При цьому сам факт наявності права власності на спірне майно вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101 є адекватним і пов`язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, який дозволить уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна.

Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє відповідачу використовувати майно, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101.

Водночас, решта заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, у вигляді заборони Жилевській Оксані Вікторівні, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, у т.ч. подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду, а також заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог, під час розгляду яких судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно.

Відтак, вказані заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом позовних вимог.

Також суд наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України).

Таким чином, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона Жилевській Оксані Вікторівні, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, у т.ч. подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду, а також заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, може мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідача та невизначеного кола інших осіб, що є недопустимим з огляду на приписи ст. 6 ГК України і, за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Враховуючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016, а також заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:002:0016.

Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Миколаївської міської ради № 2258/02.02.01-40/02/3/25 від 29.01.2025 про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення, виходячи із наведених заявником обставин у даній справі, станом на даний час не є доцільним.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Миколаївської міської ради № 2258/02.02.01-40/02/3/25 від 29.01.2025 про забезпечення позову у справі № 915/191/25 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/191/25, а саме: накласти арешт на нежитлову будівлю кіоск-магазин за літ. А загальною площею 30,6 кв.м по вул. Будівельників, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151305548101.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Миколаївської міської ради № 2258/02.02.01-40/02/3/25 від 29.01.2025 про забезпечення позову у справі № 915/191/25 відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 10.02.2025.

5. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.

6. За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Боржник: Фізична особа-підприємець Жилевська Оксана Вікторівна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова