Рішення

від 03.02.2025 по справі 916/3456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3456/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглядаючи справу № 916/3456/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" (54017, м.Миколаїв, вул.Московська,44, кв.15 код ЄДРПОУ 39225602)

до відповідача: OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI. (Canakkale sehrinde ilcesinde №1310541394, Mesudiye Mahalessi, 5101. Sk. Buyuk Apt. B Blok №7 Kat: 3/12, AKDENIZ - MERSIN, 33060)

про стягнення заборгованості

Представники сторін

від позивача - не прибули;

від відповідача - не прибули.

в с т а н о в и в:

09.08.2023року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: стягнути з відповідача OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI. на користь позивача заборгованість а також покласти на відповідача судові витрати. Ціна позоову визначена позивачем у еквіваленті у національній валюті України як 1 312 327,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. відкрито провадження у справі та прийнято вказану позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.04.2024р. зупинено провадження у справі № 916/3456/23 до надходження відповіді про виконання компетентним органом Турецької Республіки судового доручення.

Станом на 28.10.2024р. судом отримано відповіді про виконання компетентним ораном Турецької Республіки) судового доручення про вручення відповідачу нотаріально засвідчених перекладів позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі № 916/3456/23.

Ухвалою від 28.10.2024р. суд поновив провадження у справі № 916/1876/23 для вчинення інших процесуальних дій.

Ухвалою від 28.10.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на на 23.12.2024р.

З матеріалів позовної заяви слідує, що місцезнаходженням відповідача OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI. є Турецька Республіка.

Судом встановлено, що відповідач у справі є нерезидентом та із матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача представництва на території України.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання, що проводить господарчу діяльність в Турецькій Республіці, то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція), учасниками якої, в тому числі, є Україна та Турецька Республіка.

Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Положеннями статті 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 4 Конвенції закріплено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Порядок здійснення вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень врегульовано Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 за № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 6.1-6.8 Інструкції, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2 - 6.14 цієї Інструкції. Доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Згідно пункту 2.3 Інструкції, переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Пунктом 6.7 Інструкції визначено, що суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до інформації, яка розміщена на вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http://www.hcch.net, Центральним органом Турецької Республіки є Ministry of Justice General Directorate for International Law and Foreign Relations Adalet Bakanlэgэ Ek Binasэ Namэk Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Cankaya / Ankara Turkey.

Отже, судові документи підлягають надісланню до Центрального органу запитуваної Держави - Турецької Республіки (Ministry of Justice General Directorate for International Law and Foreign Relations Adalet Bakanlэgэ Ek Binasэ Namэk Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Cankaya / Ankara Turkey) для їх подальшого вручення відповідачу у справі.

До суду надійшло повідомлення Міністерства юстиції України про вручення Міністерством юстиції Турецької Республіки судових документів відповідачу.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2023 року ТОВ "БРОКЕР ГРУПП" уклало з FADEL TRADING COMPANY s.a.r.l IMPORT EXPORT GENERAL TRADING LEBANON договір постачання свіжих томатів у кількості 18800 кг та свіжого авокадо у кількості 1800 кг, що підтверджується інвойсом №1-2023. Як вбачається з інвойсу здійснювалось на умовах СРТ - ODESA, UKRAINE. Перевізником було обрано відповідача турецьку компанію OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI..

На підтвердження договору було складено міжнародну транспортну накладну - CMR (Convention relative au contrat de transport international de Marchandise par Route). Оформивши CMR сторони підпорядкували свої відносини Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.).

Автівка відповідача з причепом-рефрижератор була завантажена у Ливані і рушила до України. По прибуттю в Україну з?ясувалося що весь товар було зіпсовано, при цьому згідно із висновком ОСОБА_1 холодильний агрегат автомобіля був справний і працював в режимі старт-стоп 22 дні. Режим старт-стоп програмується і підтримується автоматично, компресор наганяє необхідну температуру і вимикається потім у разі зміни температури в будь-який бік від запланованого, зазвичай це на 5 градусів, компресор знову наганяє необхідну температуру. При постійному режимі роботи рефрижератора компресор працює постійно, і перепадів температури не має.

3 інформації в мережі інтернет ISO 5524:1991 Tomatoes - Guide to cold storage and refrigerated transport, помідори у рефрижераторах слід зберігати при температурі від +7 до +14 градусів цельсія. У той час як, наприклад, відповідно до The Commercial Storage of Fruits, Vegetables, and Florist and Nursery Stocks виданого United States Department of Agriculture(https://www.ars.usda.gov/is/np/CommercialStorage/CommercialStor age.pdf стор. 218) авокадо слід зберігати при температурі +5.7°С. Тобто для того щоб режим зберігання був прийнятним для помідорів та авокадо одночасно температура має постійно підтримуватися на рівні +7°С, що не можливо, у режими роботи рефрижератора "старт-стоп". Таким чином порча товару відбулась через недотримання перевізником температурного режиму зберігання товару.

Відповідно до 4.1 ст.17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ч.3 перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом № 1-02 від 14.01.2022р. стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст.23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов?язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, місці така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в і під час прийняття його для перевезення.

Вартість вантажу вивначається на підставі біржового котирування такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов?язані з перевезенням вантажу, цілком випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до висновку експерта № 669 від 28.04.2023 року складеного судовим експертом Радієвською О.О. (додається), в Лівані поточна ринкова вартість однієї тонни помідорів складає 1496,67 доларів США що становить еквівалент 54733,22 грн(1496.67*36.57), вартість однієї тонни авокадо складає 3050 доларів США що становить еквівалент 111538.5 грн. (3050*36.57)

Таким чином, вартість партії втрачених помідорів складає 28 137,39 доларів США, що становить еквівалент 1 028 984,57 (28137.39*36.57) грн., а вартість партії авокадо становить 5 490(1.8*3050) доларів США, що складає еквівалент 200 769,3 (5490*36.57)грн.

Загальна вартість втраченого перевізником товару складає 33 627,39(28 137,39+ 5 490) доларів США, що становить еквівалент 1 229 753,65 грн.

Відповідно до митної декларації 23UA500130007986U8 позивачем за вищевказані товари було сплачено такі платежі:

1) за томати:

- мито на товари, що ввозяться на територію України суб?єктами господарювання - 76311,35 грн.;

- податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб?єктами господарювання - 167884.98 грн.

2) за авокадо:

- мито на товари, шо ввозяться на територію України субїєктами господарювання - 4976,26 грн.;

- податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб?єктами господарювання - 34170.29 грн.

Загалом митних платежів на суму: 283342,88 грн., ща за курсом вказаним у митній декларації (36.5686 грн.за 1 долар США) склало 7 748,25 доларів США.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов?язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар (товари) ісплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Конституції України). Зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина перша статті 524 ЦК України). Грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов?язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Оскільки у спірних правовідносинах, позивачем та кредитором одночасно є нерезидент - іноземна компанія, на ці правовідносини, окрім загального, поширюється і спеціальне законодавство України - Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб?єкти цієї діяльності.

Згідно ст.5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність2, усі суб?єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб?єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», що гривня є единим законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Отже, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов?язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

У відповідності до контракту, валютою розрахунків за товар сторони визначили - долар США.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 312 327, 41 грн., що складає еквівалент 41 375,64 доларів США є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" (54017, м.Миколаїв, вул.Московська,44, кв.15 код ЄДРПОУ 39225602) до відповідача: OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI. (Canakkale sehrinde ilcesinde №1310541394, Mesudiye Mahalessi, 5101. Sk. Buyuk Apt. B Blok №7 Kat: 3/12, AKDENIZ - MERSIN, 33060) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з OZ-AK TRANS ULUS.NAK. LTD. STI. (Canakkale sehrinde ilcesinde №1310541394, Mesudiye Mahalessi, 5101. Sk. Buyuk Apt. B Blok №7 Kat: 3/12, AKDENIZ - MERSIN, 33060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕР ГРУПП" (54017, м.Миколаїв, вул.Московська,44, кв.15 код ЄДРПОУ 39225602) вартість втраченого відповідачем товару у розмірі 1 028 984 (Один мільйон двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 53 коп., що складає еквівалент 33 627 (Тридцять три тисячі шістсот двадцять сім) доларів США 39 центів та митні платежі за втрачений товар у розмірі 283 342 (Двісті вісімдесят три тисячі триста сорок дві) грн. 88 коп., що складає еквівалент 7 748 (Сім тисяч сімсот сорок вісім) доларів США 25 центів та судовий збір в розмірі 19 685 (Дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 11 лютого 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна