ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2025 Справа № 917/995/24
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/995/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Атолл», 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 5-А, код ЄДРПОУ 21049849,
до Фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса для листування, вказана у позові: 36000, м.Полтава, вул.Європейська, 158)
про cтягнення 1 307 026,00 грн (в редакції заяви від 22.10.2024р. вх.№14067)
Секретар судового засідання Гуйван Д.П.
Представники: згідно протоколу судового засідання
Суть справи: 17.06.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Атолл» до Приватного підприємця Буланного Ігоря Івановича про cтягнення 615 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки товарів № 19/10-21 від 19.10.2021 р. (з урахуванням заяви про виправлення описки у прохальній частині позову від 20.06.2024 р.). Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.06.2024 р. прийнято до розгляду вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Атолл» та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 01.08.2024 р. поновлено відповідачу строк на подання відзиву, відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Буланного І.І. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про виклик свідків, а також вирішено провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 20.08.2024 р. 19.09.24р. суд, з урахуванням усіх обставин справи, ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 07.11.2024р., про що повідомив учасників справи.
Протокольною ухвалою у засіданні 07.11.2024р. суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач доповнив позовні вимоги новими та просить стягнути з відповідача 1 307 026,00 грн попередньої оплати за договором поставки товарів № 19/10-21 від 19.10.2021 р., встановив строк відповідачу на подання реагувань на заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою від 03.12.2024р. суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи від 06.08.2024р. вх.10639 (в редакції клопотання від 28.11.2024р. вх.№16107) та про витребування доказів від 22.10.24р. вх.№13993; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів для огляду та приєднання до матеріалів справи від 27.07.2024р., про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 27.07.2024р., про виклик свідків для допиту у засіданні від 02.12.2024р. (вх. №16308 від 03.12.2024р.) , про витребування доказів від 02.12.2024р. (вхід. №16319 від 03.12.2024р.), про призначення судово-бухгалтерської експертизи від 03.12.2024р. вх.№16325 ; відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 02.12.2024 р. (вх. 03.12.2024р. №16310) про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів, залищив вказане клопотання про витребування доказів без розгляду.
Також даною ухвалою суд закрив підготовче засідання у справі, призначив розгляд справи по суті на 17.12.2024р., визначивши резервну дату засідання для розгляду справи по суті - 20.12.2024р.
Після закриття підготовчого провадження у справі від позивача -ТОВ «Фірма «Атолл» - надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи в якості доказів: дозволу слідчого ВРЗ у СГ та СД СВ Полтавського РУП ГУНП і Полтавській області Івана Дудки на використання копій документів з кримінального провадження №12024170420000278 від 15.02.2024р. у господарській справі №917/995/24, копій пояснення Буланного І.І. від 29.04.2024р., протоколу огляду від 29.05.2024р. Згідно ст..80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно ст..119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Фактично норма про можливість поновлення пропущеного строку є по суті пільгою, яка може застосовуватися тільки як виняток з загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем процесуальних строків.
Судом встановлено, що позивач, ініціюючи провадження та подаючи позов, не зазначав у ньому про неможливість подання доказів з поважних причин; заявляючи клопотання про поновлення строку на подання доказу, не навів обґрунтування поважності причин несвоєчасного подання доказів; не заперечував проти закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті, підтвердивши при цьому, що у нього відсутні будь-які інші докази, заяви і клопотання; за встановлених обставин, відсутні підстави для поновлення строку на подання додаткових доказів, про що судом постановлена відповідна протокольна ухвала.
Відповідачем до початку розгляду справи по суті подано до суду заперечення на відповідь на відзив на уточнену позовну заяву (після зміни предмету позову). Враховуючи, що заперечення подані у строк, встановлений судом (5 днів після отримання відповіді), суд приймає їх до розгляду. Стосовно доданих до заперечень від 09.12.2024р. додаткових доказів - сформованих і підписаних в односторонньому порядку відповідачем видаткових накладних №753 від 01.12.2023р., №756.2 від 01.11.2023р., №756.1 від 01.11.2023р, №758 від 01.12.2023р. - вказані докази є новими, які не подавалися відповідачем у встановлений строк без зазначення про неможливість причин такого подання, без обґрунтування поважності причин пропуску строку на їх подання та без клопотання про поновлення такого строку. Відтак, з огляду на приписи ст.80 ГПК України, до розгляду судом не приймаються.
У судових засіданнях 20.12.2024р., 21.01.2025р. та 30.01.2025р. суд розглянув справу по суті, заслухав представників сторін, дослідив відповідні докази. 30.01.2025р. відбулися судові дебати, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення, роз"яснено строк і порядок його оскарження та набрання ним законної сили.
Аргументи сторін, покладені в основу позовних вимог та заперечень проти них:
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021р. Позивач вказує, що на підставі договору відповідач отримав від нього попередню оплату за товар у сумі 1 714 286,00 грн, а саме:
по рахунку №1840 від 06.10.2022р. на суму 568 500,00 грн проведено попередню оплату в сумі 568 500,00 грн;
по рахунку №1871 від 12.05.2023р. на суму 16 416,00 грн проведено оплату на суму 16 416,00 грн;
по рахунку №1876 від 21.06.2023р. на суму 115 772,00 грн проведено оплату на суму 115 772,00 грн;
по рахунку №1877 від 19.06.2023р. на суму 418 040,00 грн проведено оплату на суму 418 040,00 грн;
по рахунку №1878 від 26.06.2023р. на суму 159 142,00 грн. проведено оплату на суму 159 142,00 грн;
по картці-замовлення від 02.10.2023р. на суму 161741,00 грн проведено оплату на суму 161 741,00 грн;
по рахунку №1887 від 23.10.2023р. на суму 65409,88 грн проведено оплату 70 000,00 грн;
по рахунку №1888 від 18.11.2023р. на суму 78 870,00 грн оплачено 78870,00 грн:
по рахунку №1890 від 07.12.2023р. оплачено 42 618,00 грн;
по рахунку №1891 від 08.12.2023р. на суму 83187,00 грн оплачено 83 187,00 грн.
Відповідач, за твердженням позивача, виконав зобов`язання з поставки обумовленого в рахунках і картці -замовленні товару лише частково, на суму 407 206 грн., не передано товар на суму 1 307 026,00 грн. Відтак, позивач просить повернути вказану суму грошових коштів. Позивач просить також відшкодувати понесені ним судові витрати, в т.ч. 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись у заявах по суті спору на таке:
- позивачем до позову не залучено належні і допустимі документальні докази стосовно того, як саме ТОВ «Фірма «Атолл» проведено сплату коштів попередньої оплати: в готівковій чи безготівковій формі; якими первинними документами, що сформовані безпосередньо юридичною особою ТОВ «Фірма «Атолл» підтверджується факт проведення/сплата попередньої оплати по зазначеним позивачем рахункам;
- записи на поданих позивачем рахунках та картці-замовленні про отримання коштів (без ідентифікації особи, що їх вчинила), не дають можливості ідентифікувати джерело походження грошових коштів; їх власника і ообу, яка надавала/передавала готівку; неможливо всановити правові підстави і призначння платежів при оплаті коштів у готівковій формі;
- подані документи не підтверджують той факт, що саме юридична особа- позивач здійснювала господарькі операції попередньої оплати у готівковій формі;
- подані до справи видаткові ордери, звіти про використання коштів/електронних грошей, наданих на відрядження або під звіт, за формою та змістом не відповідають вимогам законодавства (ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затв.Постановою Правління НБУ від 29.12.2017р. №148);
- відповідач наполягає на тому, що в межах спірних правовідносин рух активів, зміна зобов`язань чи власного капіталу у позивача не здійснювалися, а гр.. ОСОБА_1 , який ніби-то безпосередньо займався отриманням готівки від позивача і видачею готівки відповідачу, не є стороною договору поставки, жодні довіреності на нього, які б давали йому право діяти від імені юридичної особи - не виписувалися;
- у позивача як юридичної особи не виникли та були відсутні підстави здійснювати протягом одного дня господарські розрахункові операції у готівковій формі в значних сумах, адже це є порушенням п.6 Положення №148, яким встановлені ліміти для розрахунків готівкою протягом одного дня для суб`єктів господарювання;
- при отриманні відповідачем готівкових коштів він не підписував жодних касових документів, що в свою чергу свідчить про відсутність проведення фінансових розрахунків між сторонами договору;
- поставлені на об`єкт позивача (м.Полтава, вул.Соборності,5А) готові вироби отримувалися останнім без зауважень щодо їх кількості та комплектності, але від підписання видаткових накладених позивач відмовився, тому 25.01.2024р. через засоби електронного зв`язку було скеровано пакет накладних на адресу позивача з вимогою про їх перевірку і підписання (перша вимога була направлена без підпису відправника, повторно - з підписом вимоги), проте позивач не повернув відповідачу примірник видаткових накладних з підписом або зауваженнями до поставлених на об`єкт виробів;
- відповідач звертає увагу суду на те, що попередні оплати здійснювалися позивачем не одноразово, а протягом кількох місяців, що свідчить про можливість покупця у цей проміжок часу встановити відсутність надання спірних виробів, однак жодних претензій стосовно невиконання умов договору за цей період пред`явлено не було;
- по рахунку №1891 від 08.12.2023р. на суму 83 187,00 грн сплата попередньої оплати не здійснювалася, у зв`язку з цим роботи по виготовленню товарів не були закінчені, видаткова накладна не формувалася, у зв`язку з чим заборгованість відсутня; по іншим рахункам, зазначеним у позові, та картці-замовленні від 02.10.23р. поставка здійснена в повному обсязі, що підтверджується інформацією на флеш-накопичувачі, наданому до відзиву на позов;
- також у відзиві на позов відповідач зазначає, що заявлені адвокатом Панченко О.О. до стягнення витрати на правову допомогу адвоката не відповідають критеріям обгрунованості та пропорційності до предмету спору, оскільки вчинені адвокатом дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, просить відмовити у їх стягнення; повідомляє, що загальна сума витрат відповідача на правову допомогу становить 40 000,00 грн (за договорами з адвокатом Федорович Є.І. за договором від 17.07.2024р. - 20 000,00 грн., з адвокатом Тимохіною Л.С. за договором від 17.07.2024р. - 20 000,00 грн.) та просить покласти судові витрати на позивача в повному обсязі (відзив на позов - а.с.87-100, том 1).
Згідно відзиву на заяву в ред.заяви про зміну предмету позову (арк..справи 64-67, том 2) та у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву у новій редакції від 09.12.2024р., які прийняті судом до розгляду, як такі що подані у встановлений судом строк, відповідач додатково акцентує увагу на недоліках документів, що були додатково подані позивачем при зміні предмету позову і наполягає на тому, що ненадання позивачем до матеріалів справи витягу з касової книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та або по рахунку 685, по рахунку №301 «Каса», розрахунку 37 «Розрахунки з іншими контрагентами», ненадання ФОП Буланному І.І, заповненого з боку Позивача Акту звірки для проведення звірки взаєморозрахунків по договору №19/10-21 від 19.10.2021р у своїй сукупності слугує доказом того, що сума готівки в розмірі 1307026,00 грн не видавалася з каси підприємства ТОВ «Фірма Атолл» як попередня оплата, згідно умов п.3.1 договору №19/10-21 від 19.10.21р., оскільки матеріалами справи не підтверджується, що такі кошти є активом юридичної особи ТОВ «Фірма «Атолл» та по договору №19/10-21 від 19.10.21р. попередня оплата у готівковій формі також не підтверджується. На думку Відповідача, викладене свідчить, що залучені позивачем докази у справі: «видаткові касові ордери та звіти про використання коштів/електронних грошей. Виданих на відрядження або під звіт є доказом відсутності проведення господарської операції ТОВ «Фірмою «Атолл», а не її підтвердженням, адже матеріали справи не містять жодного видаткового касового ордеру, зі змісту якого вбачалося б, що на виконання умов п.3.1 Договору ТОВ «Фірма «Атолл» видала готівку ФОП Буланному І.І, як попередню оплату у розмірі 50% від суми вартості товару. Натомість зі змісту видаткових касових ордерів, які залучені до матеріалів справи, чітко вбачається, що впродовж тривалого часу попередня оплата проводилася позивачем не в розмірі 50%, а в розмірі 100%, при тому що позивач стверджує про невиконання своїх зобов`язань з поставки товару.
Крім того, у запереченнях на відзив на уточнену позовну заяву (в ред..заяви про зміну предмету позову) відповідач посилається на те, що поставка товару була здійснена за видатковими накладними, від підписання яких позивач ухилився.
Перелік доказів, наданих позивачем у обгрунтування позовних вимог:
договір поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021р., рахунки №1840 від 06.10.2022р., №1871 від 12.05.2023р., №1876 від 21.06.2023р., №1877 від 19.06.2023р., №1878 від 26.06.2023р. (2 шт.), №1887 від 23.10.2023р., №1888 від 18.11.2023р., №1890 від 07.12.2023р., №1891 від 08.12.2023р., картка-замовлення від 02.10.2023р., видаткові касові ордери від 31.10.2023р., від 16.10.23р., від 20.11.2023р., від 18.11.2023р., від 06.12.2023р., від 02.10.2023р., від 11.12.2023р., від 19.09.2023р., прибуткові касові ордери №1, 2,№4, №3, №8, №6, №7, платіжні інструкції АТ "Полтава-банк" та АТ КБ "Приватбанк" від 18.01.2023р. Звіти про використання коштів /електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, вимога від 12.09.2023р., вимога від 15.02.2024р., вимога від 21.02.2024р. (2 примірники), вимога від 04.03.2024р., заява про злочин від 02.02.2024р. та ін.
Перелік доказів, наданих відповідачем у спростування позовних вимог та обгрунтування поданих клопотань: копії закордонного паспорта гр. Буланного І.І. та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, договір №6 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2023р., Акт приймання-передачі до договору, договір поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021р., рахунки №1877 від 19.06.2023р., №1887 від 23.10.2023р., №1888 від 18.11.2023р.. №1891 від 08.12.2023р., картка-замовлення від 02.10.23р., видаткова накладна №757 від 01.1223р., №766 від 01.12.2023р., №767 від 01.12.2023р., №771 від 01.12.2023р., вимога від 21.02.2024р., флеш-накопичувач VEGA 16 GB (в конверті), матеріали кримінального провадження №1-кс/554/4022/20 і ін.
Судом встановлено наступні обставини справи:
19.10.2021р. між сторонами укладено договір поставки товарів №19/10-21 (копія - а.с.29-31), за умовами якого:
-постачальник (відповідач) зобов`язується передати, а покупець (позивач) прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору;
- найменування, кількість, ціна та інші індивідуальні ознаки товару вказуються у рахунках-фактурах або видаткових накладних. Які будуть складені по кожній партії товару і є невід`ємною частиною цього договору;
- всі розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України. Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 50% попередньої оплати вартсоті товару на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. При цьому днем оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше 3-х днів після приймання товару;
-приймання товарів за кількістю та якістю проводиться під час передачі покупцеві на підставі видаткових накладних;
- постачальник зобов`язується виготовити товар протягом 60 днів з дня підписання сторонами даного договору;
-товар вважається готовим для надання його в розпорядження покупця, якщо в строк, встановлений договором, він готовий до передачі покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це;
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2025р. (п.11.1).
Судом в процесі розгляду справи встановлено (і це визнається сторонами), що фактичні правовідносини сторін складалися в інший спосіб, ніж передбачено даним договором.
Так, жодних доказів у підтвердження того, що сторонами було проведено попередню оплату і здійснено поставку у встановлений договором строк (протягом 60 днів з дня підписання договору) не подано; натомість спір виник стосовно правовідносин, що склалися у жовтні 2022р. - 2023 році, коли, за твердженням позивача, ним здійснювалися оплати (подекуди часткові, не завжди у 50% розмірі, а у більшому чи меншому розмірі, часто - розмірі 100% суми рахунку, переважно - в готівковій формі) виставлених відповідачем рахунків. Однак, як вказує позивач, обумовлений товар йому поставлений не був (частково), в процесі досудового листування повернути отримані в якості попередньої оплати кошти відповідач відмовився.
Натомість відповідач, як було зазначено судом вище, вважає, що у нього відсутній обов`язок повертати зазначені в позові суми коштів за мотивами відзиву на позов, які викладені судом вище та будуть детально проаналізовані судом далі у мотивувальній частині цього рішення.
Відтак, для правильного вирішення судом вказаного спору суд досліджує та оцінює аргументи сторін стосовно передачі/не передачі коштів у певній сумі позивачем на користь відповідача, а також поставки/не поставки обумовленого договором товару відповідачем на адресу позивача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного:
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 3, 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу приписів частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, у пункті 3.1 Договору сторонами визначено обов`язок Покупця частково оплатити Товар до його передання Продавцем у розмірі 50% вартості - попередня оплата.
Як вже було зазначено судом вище, при виконанні даного договору сторони вчиняли дії в інший спосіб, ніж було погоджено договором, тож суд при розгляді справи досліджує фактичні правовідносини сторін. Так, судом досліджено документи, які надані позивачем у підтвердження його доводів про передачу відповідачу грошових коштів у якості попередньої оплати за даним договором (згідно заяви про зміну предмету позову від 22.10.2024., а.с.35-40, том 2):
1) рахунок №1840 від 06.10.2022р. ( арк.справи 41, том 2, (не підписаний відповідачем, виписаний не ним, а іншою особою ОСОБА_3 , який, як з"ясувалося під час розгляду справи по суті, є сином відповідача) на суму 568 500,00 грн. (калькуляція сходів на 1 марш, всього на 6 маршів). За твердженням позивача, відповідач отримав 568 500 грн. 16.06.2022р., що ним « …підтверджено у вимогах, направлених на адресу позивача», виконав робіт на суму 105 796,00 грн., заявлено до стягнення за цим рахунком 462 704,00 грн.
Однак суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтверження відповідача про отримання ним суми 568 500,00 грн по вказаному рахунку № НОМЕР_2 , який, до того ж, виписаний не ним, а іншою особою, і не підписаний. На пряме питання представника позивача при розгляді справи по суті відповідач повідомив, що він дійсно отримував певну суму коштів для виготовлення сходів на 6 маршів, і витратив їх в т.ч. і на інші роботи, які були необхідні для виготовлення сходів на 6 маршів, оскільки це складний технологічний процес, який включає в себе багато етапів різних робіт, і при отриманні грошових коштів (оскільки готівка отримувалася хаотично в різні періоди часу) сторони не ідентифікували їх конкретно як попередню оплату саме по рахунку №1840.
Також судом досліджено наявний у матеріалах справи документ, складений і підписаний відповідачем станом на 25.01.2024р., який надавався ним позивачу з метою звірки стану взаємних розрахунків (копія а.с.194, том 1), на який звертав увагу позивач та у якому відображено передплату за позицією « 736 калькуляція сходів на 6 маршів» у сумі 355 000,00 грн. Однак, як пояснив відповідач, даний документ ним розроблено для упорядкування власних розрахунків та стану виконання робіт за договором, і він жодним чином не свідчить про визнання заборгованості за вказаним рахунком. Суд, дослідивши наявні у справі докази у сукупності, приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем спірної суми саме за рахунком №1840; відтак, вважає позовні вимоги про стягнення 462 704 грн попередньої оплати за цим рахунком необгрунтованими.
2) рахунок №1871 від 12.05.2023р. на суму 16 416,00 грн. , арк.справи 41, том 2, зворот) («панелі проєма вхід на другий поверх») - оплата 16 416,00 грн, про що свідчить власноручний підпис відповідача на видатковому касовому ордері від 11.12.2023р. про видачу Буланному І.І. 100 000,00 грн. (а.с.52, том 2, зворот). Даний доказ розглядається судом у взаємозв"язку з прибутковим касовим ордером №9, видатковим касовим ордером від 11.12.2023р. №9 та Звітом про використання коштів/електронних грошей , виданих на відрядження (арк..справи 50 зворот -52, том 2), якими позивач підтверджує надходження грошових коштів до ТОВ «Фірма «Атолл» від ОСОБА_4 згідно договору про ПБФД №11/12-23 від 11.12.23р., видачу від ТОВ «Фірма «Атолл» гр..ОСОБА_1 100 000,00 грн з призначенням платежу: «Авансовий платіж за виготовлення дерев`яних виробів ФОП Буланному І.І. згідно договору №19/10-21 від 19.10.2021р. по рах.№1871 від 16.05.2023р. - 16 416,00 грн, по рах.№1890 від 07.12.2023р. - 42 618,00 , по рах.№1876 від 21.06.2023р. - 15 772,00 грн, доплата по карті замовлення від 02.10.2023р. - 883,00 грн, доплата згідно рах.№1891 від 06.12.2023р.- 23 187,00 грн, ін.оплата по дог. - 1124,00 грн.»
Суд звертає увагу на те, що у Звіті та касовому ордері міститься посилання на рахунок №1871 від 16.05.2023р., в той час як поданий позивачем до справи рахунок за цим номером датовано 12.05.2023р.; однак оскільки сторонами не стверджується та не подається доказів існування іншого рахунку з цим номером, суд вважає вказану невідповідність опискою, що не впливає на суть справи.
Відповідачем належних та допустимих доказів поставки товару на вказану суму чи повернення оплати не надано.
3) рахунок №1876 від 21.06.2023 р.на суму 115 772,00 грн ., арк..справи 42, том 2 («двері та панелі на вікна 4 поверх») - оплата 18.01.2023р. згідно платіжної інструкції №710 на суму 100 000,00 грн та готівкою по вищедослідженому у п.2 даного переліку видатковому касовому ордеру №9 від 11.12.2023р. через ОСОБА_1. (касовий ордер містить посилання на номер рахунку №1876 та суму 15 772,00 грн.). Позивачем заявлено до стягнення 115 772,00 грн сплачених по цьому рахунку коштів.
Однак, суд звертає увагу на наступне: як уже було зазначено, правовідносини сторін склалися таким чином: відповідач виставляє рахунок, позивач сплачує попередню оплату (повністю чи частково по рахунку). В даному випадку дата стверджуваної оплати в безготівковій формі - 18.01.2023р., тобто, майже на 5 місяців раніше, ніж було виставлено рахунок №1876. Враховуючи, що жодною стороною не було надано будь-яких доказів у підтвердження погодження найменування, асортименту, ціни і вартості товару будь-яким іншим чином, аніж шляхом виставлення відповідачем рахунків, які оплачувалися позивачем (і до моменту виставлення яких у позивача були відсутні підстави для оплати), а також враховуючи заперечення відповідача з цього приводу, у суду немає підстав кваліфікувати проведену за платіжною інструкцією №710 оплату на суму 100 000,00 грн саме як попередню оплату за рахунком №1876, як про це стверджує позивач. У платіжній інструкції у графі призначення платежу вказано: «виготовлення та монтаж дерев`яних виробів зг.дог.№19/10-21 від 19.10.2021р.. без ПДВ», тобто, посилання на рахунок платіжна інструкція не містить. Наявність на примірнику платіжної інструкції напису - рукописного тексту «Аванс 3 поверх. Аванс за панелі на вікна та балконні двері», виконаного невстановленою особою у невстановлений час, не є підставою для віднесення цього платежу саме на рахунок №1876. Відповідач не спростовує, що дана оплата проводилася в межах спірного договору, однак оскільки позивачем в підстави позову покладено конкретні рахунки і оплати за ними, встановити наявність порушення зобов`язання відповідачем саме на цю суму з наявних у справі матеріалів неможливо. Відтак, за цим рахунком обґрунтованою визнається сума попередньої оплати - 15 772,00 грн.
4) рахунок №1877 від 19.06.2023р. на суму 418 040,00 грн, арк.справи 42 зворот, том 2 («панелі стельові 4 поверх»)- відповідач отримав передоплату 286 130,00 грн 20.11.2023р. , що підтверджується власноручним підписом на рахунку №1877 + по видатковому касовому ордеру №1 через ОСОБА_1 в сумі 131 910,00 грн. Судом досліджено видатковий касовий ордер №1 від 19.09.2023р. (а.с.50, том 2) у взаємозв`язку з прибутковим касовим ордером №1 від 19.09.2023р., видатковим касовим ордером №1 від 19.09.2023р. та Звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт №2 від 19.09.2023р., які надані позивачем у підтвердження видачі гр.. ОСОБА_1 від ТОВ «Фірма «Атолл» 260 000, 00 грн., підстава: авансовий платіж за виготовлення дерев`яних виробів ФОП Буланному І.І. зг.договору №19/10-21 від 19.10.2021р., в т.ч. по рахунку №1877 від 19.06.2023р. - 131 910,00 грн. (а.с.48-50, том 2).
Відповідачем докази поставки товару на вказану суму чи повернення оплати не надано, доказів формування видаткової накладної на цю суму не подано, згідно вимоги відповідача від 21.02.2024р. (а.с.48) ця позиція відображається у розділі розпочатих, але не закінчених робіт.
5) Рахунок 1878 від 26.06.2023р. на суму 159 142,00 грн (а.с.13, том 2, зворот), ««панелі на вікна та на балконні двері, 3 поверх»): за даними позивача, оплата проведена 18.01.2023р. згідно платіжної інструкції №710 у сумі 100 000,00 грн та 02.10.2023р. готівкою 59 142,00 грн по видатковому касовому ордеру №2 , про що відповідач особисто розписався. Суд оцінює даний доказ у взаємовзв`язку з прибутковим касовим ордером №2 від 02.10.2024р., видатковим касовим ордером №2 від 02.10.2023р. та звітом про використання коштів /електронниї грошей, виданих на відрядження або під звіт №3 від 02.10.2023р., які позивач надає у підтвердження видачі гр.. ОСОБА_1 100 000,00 грн для подальшої передачі як авансовий платіж за виготовлення дерев`яних виробів ФОП Буланному І.І. зг.договору №19/10-21 від 19.10.2021р., в т.ч доплата за панелі на вікна та балконні двері 3 поверх зг.рах.№1878 від 26.06.2023р. - 59 142,00 грн та по карті замовлень від 02.10.2023р. - 40 858,00 грн (а.с.53-55, том 2). За даними позивача по даному рахунку готові вироби на суму 142 403,00 грн та відсутні додатково замовлені вироби (позиція 12-16 в рахунку) на суму 16 739,00 грн. Суд погоджується з твердженнями відповідача, який звертає увагу на невідповідність дат у рахунку (червень 2023р.) та платіжній інструкції (січень 2023р.), однак виходить з того, що за даним рахунком позивач не заявляє до стягнення ці спірні 100 000,00 грн, просить стягнути тільки 16 739,00 грн.
6) картка-замовлення від 02.10.2023р. на суму 161 741,00 грн: по ній 16.10.2023р. проведено попередню оплату у сумі 120 000,00 грн, про що свідчить особистий підпис відповідача на картці-замовленні (а.с.33, том 1); 40 858,00 грн - по видатковому касовому ордеру від 02.10.2023р. (а.с. 53 зворот, досліджено при дослідженні доказів по п.5), 11.12.2023р. - 883,00 грн - видатковий касовий ордер №9 через ОСОБА_1 ( досліджено при дослідженні доказів по п.2), 11.12.2023р. По цьому рахунку позивач вказує: готові вироби на суму 159061,00 грн та відсутні наличники, карнизи на вхідних дверях на суму 2680,00 грн. Відповідач доказів поставки на вказану суму чи повернення попередньої оплати не надав.
7) Рахунок №1887 від 23.10.2023р. на 65 409, 88 грн , попередня оплата проведена згідно видаткового касового ордеру №4 від 31.10.2023р. на суму 70 000,00 грн, про що відповідач особисто розписався (том 1, а.с.34, 35). Видатковий касовий ордер містить посилання на рах.1887 від 23.10.23р. Згідно даних позивача, по цьому рахунку відсутні замки електронні 3 і 4 поверх, ключі, програмуючі картки на суму 65 409,88 грн. Відповідачем зворотного не доведено. З матеріалів справи вбачається, що дані предмети були вилучені з майстерні відповідача в ході огляду, проведеного сділчим СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області в ході досудового розслідування №12024170420000278 від 15.02.2024р. (опис речей і документів, які були вилучені в ході огляду - додаток до протоколу огляду від 24.04.2024р., а.с.133, том 1).
8) Рахунок №1888 від 18.11.2023р. на суму 78 870,00 грн., а.с.36, том 1 («панелі на стінах кухня 4 поверх»), отримання коштів у вказаній сумі підтверджено особистим підписом відповідача (а.с.36, том 1). За даними позивача, товар на вказану суму не поставлений, відповідачем зворотнє не доведено.
9) Рахунок №1890 від 07.12.2023р. на 42 618, 00 грн («тумби умивальника в санвузли 2 поверх», а.с.45, том 2, зворот, оплачено за видатковим касовим ордером №9 від 11.12.2023р. 42 618,00 грн (а.с.50-52, том 2, досліджено при дослідженні по п.2 цього переліку. За даними позивача, вказаний товар не поставлено, оплату не повернуто, відповідачем зворотнє не доведено.
10) Рахунок №1891 від 08.12.2023р. від 08.12.2023р. на суму 83 187,00 грн. (а.с.46, том 2) «кухня 3 поверх», оплачено 08.12.2023р. на суму 60 000,00 грн, що підтверджено влсансоручним підписом відповідача на рахунку, 11.12.2023р. - за видатковим касовим ордером №9 від 11.12.2023р. в сумі 23 187,00 грн (а.с.50-52, том 2, досліджено при дослідженні по п.2 цього переліку). За даними позивача, вказаний товар не поставлено, оплату не повернуто, відповідачем зворотнє не доведено.
Цілком очевидно, що відповідач не виготовив товар протягом 60 днів з дня підписання договору - проте і позивач не надав жодних доказів внесення попередньої оплати відповідачу у вказаний строк. Відтак, встановлюючи факт та момент порушення договору відповідачем, суд виходить з того, що строк поставки товару мав бути 60 днів з дня внесення попередньої оплати по кожному з виставлених відповідачем рахунків, або (як максимум) - 60 днів з дня пред"явлення відповідних вимог. Проте навіть станом на час подання позову та розгляду справи у суді доказів поставки товару позивачу не подано, отже, позивач правомірно скористався наданим йому правом втавити вимогу про повернення сплаченої попередньої оплати. Обраний позивачем спосіб захисту є належним і ефективним.
Аргументи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову, суд відхиляє, виходячи з наступного:
Одним з основних доводів відповідача є те, що позивачем не проведено попередню оплату за договором, яку він просить повернути, оскільки умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено тільки безготівковий розрахунок; при цьому днем оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше трьох днів після приймання товару.
Відповідач у відзиві на позов та відзиві на заяву про зміну предмету позову проводить детальний аналіз приписів ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв.Постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017р. та наполягає на тому, що подані позивачем докази у підтвердження отримання оплат відповідачем не відповідають за формою та змістом вищевказаним нормативним актам; їх обсяг не є достатнім для достеменного встановлення передачі коштів позивачем відповідачу та їх отримання останнім. Так, надані позивачем копії видаткових касових ордерів не містять підписів керівника та головного бухгалтера підприємства, до них не додано заяв на видачу готівки; не подано витягів з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та оригіналу журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; у видаткових касових орерах від 19.09.2023р. та від 11.12.2023р. , які заповнені від руки, підстава видачі готівки не зазначена та будь-які реквізити позивача відсутні; також у них відсутні найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію особи одержувача та отримання готівки саме відповідачем.
Суд зазначає, що сторонами при оформленні документально правовідносин, що виникли між ними, дійсно допущено цілий ряд порушень, в тому числі при оформленні документів про взаєморозрахунки, які, однак, не позбавляють ці документи доказової сили. Суд, як вже зазначалося вище, під час розгляду даної справи встановлює її фактичні обставини, виходячи при оцінці доказів з їх належності та допустимості та оцінюючи їх за внутрішнім переконанням.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Водночас законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами.. Відповідно до частин першої, третьої статті 86 ГПК України суд має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що за обставинами справи відповідач, під час досудового листування між сторонами, фактично визнав отримання коштів готівкою на виконання договору поставки товарів від 19.10.2021р. №19/10-21 від позивача в сумі 2 688 400,00 грн (вимога від 21.02.2024р., складена відповідачем особисто, підписана, скріплена печаткою та направлена на адресу позивача, а.с.51-52), а під час розгляду справи - заперечує факт отримання будь-яких готівкових коштів від позивача, посилаючись на недоліки в оформленні видаткових касових ордерів, суд вбачає в діях відповідача ознаки суперечливої поведінки. Тобто, фактично склалася ситуація, коли, з одного боку, визнаючи отримання готівкових коштів у сумі 2 688 400,00 грн в межах договору, що зафіксовано у його письмовій вимозі, під час розгляду справи в суді відповідач змінює позицію та одночасно:
1) заперечує факт отримання грошових коштів взагалі, посилаючись на дефекти складених документів;
2) визнаючи факт отримання готівки, заперечує факт отримання цих коштів саме від позивача - ТОВ «Фірма «Атолл» (при цьому відповідач в ході розгляду справи так і не зазначив, від кого ж тоді в такому випадку отримав грошові кошти та в межах яких правовідносин - як ФОП чи фізична особа, хоча позивачем неодноразово ставилося це питання). Тільки під час розгляду справи по суті відповідач почав стверджувати, що фактично мав правовідносини не з ТОВ "Фірма "Атолл", а з фізичною сообою ОСОБА_1 , для родини якого і виготовляв меблі (на аналізі цих доводів суд зупиниться нижче в даному рішенні).
3) стверджує про поставку всього оплаченого позивачем товару до приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Соборності,5 і передачу його позивачу.
При цьому, як зазначалося судом в ухвалі про закриття підготовчого провадження, відповідач у жодній заяві по суті справи не заперечив того факту, що підписи на наданих позивачем документах про отримання готівкових коштів (на рахунках, у видаткових касових ордерах, картці-замовленні) належать саме йому, а не іншій особі, а під час розгляду справи по суті прямо підтвердив це.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». При цьому сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Це ж саме стосується і доводів відповідача стосовно порушення форми і порядку розрахунків. Так, згідно ч.2,3 ст.1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Згідно п.6 розд.ІІ Положення №148, на яке посилається відповідач, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно;
2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.
Вочевидь, дані ліміти сторонами при проведенні готівкових розрахунків були перевищені, що, однак, не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, як на цьому наполягає відповідач. У постанові ВС КЦС від 09.08.2023р. у справі №201/8058/21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2024р. у справі № 369/12714/19 зроблено висновок про те, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались (аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19)
До того ж, відповідальність учасників спірних правовідносин (одним з яких є сам відповідач) за порушення вимог законодавства щодо порядку та форми здійснення розрахунків не впливає на висновки суду у цій справі з урахуванням встановлених обставин.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що завданням суду при розгляді даної справи є, серед іншого, з`ясування обставин, пов`язаних з походженням та акумулюванням значних сум готівки в касі підприємства ТОВ «Фірма «Атолл», оприбуткування певних операцій, правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідачем, і т.д., оскільки, з огляду на предмет і підставу позову, вказані обставини не охоплюються предметом доказування у даній справі.
Твердження відповідача про те, що з інформаційних даних ряду видаткових касових ордерів чітко вбачається, що ТОВ «Фірма «Атолл» видала готівку не Буланному І.І. , а гр.. ОСОБА_1 , спростовується наявними у справі доказами: так, позивач демонструє і доводить як видачу грошових коштів підприємством гр.. ОСОБА_1 , так і подальшу передачу цих грошових коштів гр.. ОСОБА_1 відповідачу. При цьому, дійсно, у видаткових касових ордерах, які позивач надає у підтвердження передачі грошових коштів від гр.. ОСОБА_1 до відповідача (від 11.12.2023р., а.с.52 зворот, том 2) відсутні дані про назву юридичної особи, підписи головного бухгалтера і керівника юридичної особи (уц ій графі міститься підпис гр.. ОСОБА_1 ), підпис касира, посилання на реквізити документу, який засвідчує особу одержувача і т.д., що однак не спростовує раніше викладених висновків суду з цього питання. Так, суд вважає доречними пояснення представника позивача, що при отриманні готівкових коштів через певну особу - гр.. ОСОБА_1 , особа, що отримує кошти (у даному випадку - відповідач), мала б видати певний підтверджуючий документ - фіскальний чек, розписку і т.д.; однак, відповідачем цього у жодному випадку зроблено не було (доказів зворотнього не надано), тож передача коштів фіксувалася, як вбачається з матеріалів справи, довільно: шляхом вчинення на рахунках і карті-замовлення власноручних написів відповідачем «отримав передплату 60 000 , 8.12.2023», «отримав 78 870 гр 18.11.2023», «отримав 120 тис.грн. 16.10.23» , а також з використанням бланків видаткових касових ордерів, на яких зафіксовано дату, суму, містяться підписи особи, яка передала кошти та її отримала (при цьому, як зазначено судом вище, вказані докази оцінюються судом не окремо, а у тісному взаємозв`язку з прибутковими касовими ордерами, видатковими касовими ордерами про видачу коштів від ТОВ «Фірма «Атолл» гр.. ОСОБА_1 та звітами про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт).
Встановлення при цьому наявності трудових відносин між позивачем - ТОВ «Фірма «Атолл» та гр.. ОСОБА_1 (на чому наполягає відповідач) не є необхідним , оскільки чинним законодавством не передбачено видачу готівкових коштів підприємством тільки виключно особам, пов`язаним з підприємством трудовими правовідносинами.
Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що у розрахунках позивча двічі враховано одну і ту ж оплату (за платіжними інструкціями від 18.01.2023р.), оскільки цілком очевидно, що по цим інструкціям проводилися 2 різні платежі з різних р/р позивача в різних банках (АТ КБ «Приватбанк» і АТ «Полтава-банк»), хоч і в один день та на однакову суму.
Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача, на яких його представники особливо наполягали під час розгляду справи по суті, щодо недоведеності факту отримання грошових коштів відповідачем саме від позивача - ТОВ «Фірми «Атолл». Натомість представники відповідача наполягають на тому, що вказані кошти відповідач якщо і отримував - то від фізичної особи ОСОБА_1 , тобто, ТОВ «Атолл» не є належним позивачем у справі. По-перше, як уже зазначено судом вище, дані заперечення з вказівкою на гр. ОСОБА_1 як безпосереднього замовника меблів та платника, були надані вже під час розгляду справи по суті, що суперечить ст.161 ГПК України, за приписами якої при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом ( позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) та унеможливило залучення гр. ОСОБА_1 до участі у справі.
По-друге, дані твердження суперечать іншим матеріалам справи, з яких не вбачається наявності будь-яких господарських відносин між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем (або фізичною особою) Буланним І.І .. Натомість встановленою є наявність договірних відносин між ТОВ «Фірма «Атолл» та ФОП Буланним І.І. З документів, на які посилається позивач як на підставу позову, прослідковується їх зв`язок саме з господарським договором від 19.10.2021р., укладеним між ТОВ «Фірма «Атолл» та ФОП Буланним І.І.: у виписаних відповідачем рахунках отримувачем та платником він вказує ТОВ «Фірму «Атолл»; на рахунку №1876 від 21.06.2023р. хоч і не вказано отримувача і платника, однак міститься відмітка про передачу рахунку С.Вікторівні 21.06.2023р. ( ОСОБА_4 , як вбачається з матеріалів справи, є директором ТОВ «Фірма Атолл»), і т.д.
Крім того, у вимозі від 21.02.2024р., яку відповідач направляв позивачу - саме ТОВ "Фірма Атолл" - він посилається на укладений між сторонами договір та підтверджує передачу покупцем постачальнику грошових сум на розрахунковий рахунок та гтівковими когтами на різні суми в якості авансових платежів без зазначення номеру рахунку та призначення платежу на загальну суму 2688400,00 грн (а.с.127-128). Вказане у сукупності свідчить про те, що відповідач у повній мірі усвідомлював, що має договірні правовідносини саме з ТОВ «Фірма «Атолл», а не з фізичною особою ОСОБА_1 і отримує грошові кошти по договору №19/10-21 від 19.10.2021р. Твердження представників відповідача про те, що даний договір є удаваним чи фіктивним, суд оцінює критично; доказів визнання договору недійсним не надано.
Відтак, з урахуванням усіх обставин справи у сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження передачі готівкових грошових коштів відповідачу та їх отримання останнім є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування цих обставин.
Наступним спірним у цій справі є питання, чи передавав відповідач товар, оплачений позивачем. Згідно умов укладеного договору, приймання товару за кількістю та якістю проводиться на підставі видаткових накладних під час передачі покупцеві (п.4.1). В матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні - відсутні, відповідачем подано до справи копії сформованих ним та підписаних в односторонньому порядку видаткових накладних №757 від 01.12.2023р., №766 від 01.12.2023р. , №767 від 01.12.2023р. , №771 від 01.12.2023р. (а.с.123-126, надані разом з відзивом на позов), а також накладних №753 від 01.12.2023р., №756.2 від 01.11.2023р., №756.1 від 01.11.2023р., №758 від 01.12.2023р. (подані з порушенням строку і порядку подання доказів, не приймаються судом до розгляду) та пояснення, що видаткові накладні у 2-х примірниках передавалися директору позивача на підпис разом з товаром, однак підписані накладні йому повернуті не були.
Досліджуючи дані докази, суд виходить з наступного:
Як правомірно зазначає відповідач з посиланням на судову практику Верховного Суду, обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись не тільки первинними документами, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.
Так, згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Однак, жодних належних доказів у підтвердження своїх доводів стосовно поставки товару в порядку, передбаченому договором та законодавством, на суму, вказану позивачем (в тій частині, яка визнана судом обґрунтованою), які б дозволяли суду достеменно встановити поставку товару, відповідач не надав. Так, відповідачем не надано навіть доказів направлення чи передачі іншим чином видаткових накладних позивачу, адже згадування про їх передачу 25.01.24р. позивачу у письмові вимозі від 21.02.2024р. не є таким доказом. Суд підкреслює, що видаткові накладні, підписані тільки однією стороною - постачальником (продавцем), можуть визнаватися доказом, що підтверджує поставку товару покупцю, за певних обставин, за наявності інших доказів, які у сукупності підтверджують реальне виконання договору. Однак, , будь-яких інших доказів передачі товару, вказаного у спірних рахунках і картці-замовлення (доказів виготовлення товару та повідомлення позивача про його готовність, докази здійснення перевезення товару до офісу позивача чи будь-яких інших доказів, які б спростовували вимоги позивача), до суду не надано. Зосередившись на аргументах стосовно «сумнівного» походження коштів у позивача, неналежного ведення ним бухгалтерського обліку та фінансової звітності. порушення касової дисципліни позивачем і т.д, відповідач у підтвердження поставки товару покладається на флеш-накопичувач з зафіксованими на ньому відео приміщення позивача та фото виготовлених відповідачем меблів. Даний доказ досліджено судом у судовому засіданні. Однак на підставі цього доказу ідентифікувати наявні на відео та фото меблі та вироби як такі, що виготовлені відповідачем та поставлені ним на виконання умов договору поставки саме в тому обсязі, як це передбачено в документах, покладених позивачем в основу підстав позову (рахунки та картка-замовлення), та на суму, що визнана судом обґрунтованою, об`єктивно неможливо. В той же час, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Іншими словами, доводи відповідача про те, що позивач отримував товар, який є предметом спору, в повному обсязі разом з накладними, проте не підписував їх, не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Відповідач, як субєкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен усвідомлювати можливі наслідки неналежного оформлення чи відсутності документів, що підтверджують передачу товару, вживати для цього всіх розумних заходів (наприклад, негайно зупинити поставку товару, у разі якщо покупець відмовляється оформляти відповідні документи), та несе ризик настання несприятливих наслідків, пов"язаних з їх відсутністю. Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19. У світлі цього доводи адвокатів відповідача про те, що відповідач є юридично необізнаним і введений позивачем в оману, є недоречними.
Відтак, на підставі поданих доказів суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 744 322 грн. В іншій частині (про стягнення попередньої опалти за рах.№1840 в сумі 462 704,00 грн та 100 000 грн по рах.1876 від 21.06.2023р) доводи позивача, на переконання суду, не підтвердилися матеріалами справи, тож позовні вимоги про стягнення 562 704 грн задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного:
Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).
У відповідності до ч. 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Обома сторонами в перших заявах по суті прави вказано про понесення ними судових витрат на правову допомогу адвоката та зроблено заяви рпо розподіл судових витрат.
Позивачем подано: Договір №01-14/05/24 від 14.05.2024р. про надання правничої допомоги між ТОВ Фірма «Атолл» та Адвокатським бюро «Олени Панченко» (арк..справи 65-67, том 1), за умовами якого:
- клієнт надає, а бюро приймає на себе обов`язки щодо 1) попереднього опрацювання матеріалів, отриманих від суду та/або клієнта, підготовки правової позиції по справі;
- підготовка позовної заяви до ФОП Буланного Ігоря Івановича про стягнення попередньої оплати за договором поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021р., обговорення позовної заяви з клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням клієнта;
- підготовчка до ведення справи в суді першої інстанції;
- пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вичення судової практики по аналогічній категорії справ;
- усних консультацій, роз`ясення, узгодження позиції по справі, обговорення з клієнтом ходу ведення справи в суді першої інстанції;
- складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді першої інстанції;
- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені Адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Панченко Олена Олександрівна. Розмір гонорару за надану в межах цього договору правничу допомогу становить 20 000,00 грн. за виконання робіт, визначених у п.1.1 даного договору. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури.Дія договору припиняється після вручення клієнту повного тексту судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи, зазначеної в п.1.1 даного договору.
Позивачем подано рахунок №31/24 від 17.05.2024р. на суму 20 000,00 грн та докази його оплати клієнтом у вказаній сумі, призначення платежу «Оплата за надання правничої допомоги згідно договору №01-14/05/24 від 14.05.2024р.» (а.с.68-69), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №471 адвоката Панченко О.О., посвідчення адвоката України від 07.12.2017р., а також ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.05.2024р. (а.с.9). Адвокат Панченко О.О. представляла інтереси позивача в суді першої інстанції на підставі вказаного ордеру.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти відшкодування судових вттрат у вказаному позивачем розмірі з тих підстав, що «заявлені до стягнення втрати на правову допомогу адвокатом Панченко О.О., представником ТОВ «Фірма «Атолл» не відповідають кртеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК Украни, оскільки таі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи». Також, з посиланням на судову практику Верховного Суду, вказує на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку.
В свою чергу, Відповідачем подано: Договір про надання правниої допомоги №17/07/24 від 17.07.2024р., укладений між ним та Фізичною особою-підприємцем, адвокатом Федорович Є.І., за яким: Виконавець (адвокат) бере на себе зобов`язання надати юридичні послуги правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується в порядку і строки, що встановлені цим договором, здійснити оплату за отримання правничої допомоги, які безпосередньо пов`язані із представництвом та супроводженням справи №917/995/24 в судах господарської юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанцій;
- сторони узгодили,що за цим договором в суді першої інстанції, незалежно від обсягу робіт/послуг та часу, витраченого виконавцем, вартість послуг правничої допомоги визначається сторонами у фіксованому розмірі в сумі 20 000,00 грн., які підлягають сплаті не пізніше 10 календарних днів, що настають за днем ухвалення судового рішення у даній справі;
- договір набирає чинності з дня його підписання і діє до вирішення справи по суті, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань;
До відзиву були подані свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Федорович Є.І., ордер на надання правничої допомоги від 26.07.2024р.
Крім того, відповідачем подано Договір про надання правничої допомоги від 17.07.2024р., укладений між ним та адвокатом Тимохіною Л.С. (від імені Адвокатського бюро «Тимохіна Атум»), за яким виконавець (адвокат) бере на себе зобов`язання надати юридичні послуги правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується в порядку і строки, що встановлені цим договором, здійснити оплату за отримані юридичні послуги. За цим договором юридичні послуги пов`язані з наданням правничої допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва ФОП Буланного І.І. як відповідача у Господарському суді Полтавської області щодо розгляду справи про стягнення з ФОП Буланного І.І. передоплати за Договором поставки товарів №19/10-21, укладеним між ФОП Буланним І.І. та ТОВ «Фірма Атолл» від 19.10.2021р., справа №917/995/24.
За цим договором правнича допомога пов"язана з представництвом та супроводженням справи у Господарському суді Полтавської області. Враховуючи суму позову та складність срави Сторони домовилися, що вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн. і може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди. Виконавець повинен скласти і надати замовнику Акт виконаних робіт (наданих послуг) після завершення роботи у Господарському суді Полтавської області. Вартість юридичних послуг за надання правничої (правової) допомоги оплачується Замовником після проголошення рішення Господарським судом Полтавської області у справі №917/995/24. Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до вирішення справи по суті, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.
До відзиву на позов додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №509 адвоката Тимохіної Л.С., ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції інтереси відповідача представляди адвокати Тимохіна Л.С. та Федорович Є.І.
30.01.2025р. адвокатами Федорович Є.І та Тимохіною Л.С. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи Актів про надану правничу допомогу, докази оплати відповідачем наданих послуг станом на 30.01.2025р. у сумі по 15 000,00 грн кожному з адвокатів.
Відтак, відповідач заявив до відшкодування 40 000,00 грн витрат на правову допомогу. Позивач жодних письмових заперечень з цього приводу чи клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не надав, пі час розгляду справи по суті (на етапі судових дебатів) звертав увагу суду на неспівмірність вказаних судових витрат та завищення їх розміру.
Враховуючи усі обставини справи у сукупності, предмет спору, суму позову, якість і кількість поданих до суду документів, кількість проведених судових засідань та їх тривалість і т.д., суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність посилань обох сторін на неспівмірність розміру заявлених обома сторонами витрат та покладення на сторони витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір. з урахуванням приписів ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129,232-233,238-240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича ( юридична адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Атолл» (36000, м.Полтава. вул.Соборності, 5А, код ЄДРПОУ 21049849) 744 322,00 грн боргу, 11 164,83 грн судового збору, 11 389,55 грн витрат на професійну правовову допомогу.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Атолл» (36000, м.Полтава. вул.Соборності, 5А, код ЄДРПОУ 21049849) на користь Фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича ( юридична адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 17 220, 90 грн витрат на професійну правову допомогу .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається у 20-денний строк з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Повне рішення складено 10.02.2025р.
Суддя О.С.Мацко
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2025 |
Оприлюднено | 12.02.2025 |
Номер документу | 125059799 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Мацко О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні