Рішення

від 11.02.2025 по справі 924/66/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2025 р. Справа № 924/66/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 205 справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Надія», с. Вихилівка Хмельницького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп», м. Київ

про стягнення 67942,49 грн основного боргу, 2260,17 грн інфляційних втрат, 484,73 грн 3 % річних,

представники сторін: не з`явилися

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/66/25 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Селянське (фермерське) господарство «Надія» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» 67942,49 грн основного боргу, 2260,17 грн інфляційних втрат за період листопад грудень 2024 року, 484,73 грн 3 % річних за період з 21.10.2024 по 15.01.2025 на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 21.10.2024 № 118-10/24С. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки поставлено відповідачу товар (соя) на суму 485303,47 грн. Однак, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар у сумі 417360,98 грн (86 % вартості поставки товару). Отже, відповідач повністю не виконав свої грошові зобов`язання на суму 67942,49 грн.

У клопотанні від 10.02.2025 представник позивача просить суду провести судове засідання без його участі у зв`язку з участю в іншому судовому засідання (кримінальне провадження), позовні вимоги підтримує, вказав, що відповідач свої зобов`язання на сьогодні не виконав.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвала суду по даній справі від 20.01.2025 надіслана до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 20.01.2025.

Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

21.10.2024 між Селянським (фермерським) господарством «Надія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 118-10/24С, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соя (код Товару 1201900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2024 року, надалі іменований як "Товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

У п. 2.1. договору сторонами погоджено назву товару соя; кількість 27,00 т (+/- 10 %); ціну 15263,16 грн / т.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість товару становить 469800,06 грн.

Згідно п. 3.1. договору постачальник поставляє товар Покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов Інкотермс 2020 ТОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, 44/1), в подальшому "елеватор поставки". Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених у цьому договорі.

Як передбачено п. 3.2. договору, строк постачання товару по 24.10.2024. Поставка товару партіями допускається.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою поставки товару Постачальником вважається фактична його передача Покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням Покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в п. 6.1. договору.

У п. 4.1. договору передбачено умови оплати:

- 86 % вартості кожної партії товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою отримання оригіналів документів: договір, видаткові накладні та статутні документи.

Згідно з п. 4.2. договору у випадку порушення Постачальником вимог п. 5.1. цього договору, Покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості, до моменту усунення Постачальником такого порушення без застосування до Покупця будь-яких штрафних санкцій.

Як передбачено п. 4.3. договору, у випадку порушення Постачальником вимог п. 5.4. цього договору, Покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості, до моменту усунення Постачальником такого порушення без застосування до Покупця будь-яких штрафних санкцій.

Оплата товару партіями допускається (п. 4.4. договору).

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.4. договору Постачальник зобов`язується: надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2024 році та є суб`єктом оподаткування ПДВ; надати на першу вимогу Покупця всі інші необхідні документи, що підтверджують його статус як виробника сільськогосподарської продукції згідно вимог Податкового кодексу України в його останній редакції; надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні; зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Згідно з п. 11.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно з листом від 21.10.2024 № ФГ-0001, адресованого Селянським (фермерським) господарством «Надія» Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп», підтверджено, що соя урожаю 2024 року, поставлена згідно умов договору поставки від 21.10.2024 № 118-10/24С, є продукцією власного виробництва і вирощена на власних та/або орендованих землях в Хмельницькій області. Постачальник має статус сільгоспвиробника в 2024 році та є суб`єктом оподаткування.

Відповідно до видаткової накладної № 01 від 21.10.2024 Селянським (фермерським) господарством «Надія» (Постачальник) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (Покупець) товар (сою) в кількості 27,891 т на суму 485303,47 грн.

Постачальником виставлено Покупцю рахунок від 21.10.2024 № 01 на суму 485303,47 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 24.10.2024 № 905 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» сплачено Селянському (фермерському) господарству «Надія» 417360,98 грн за товар згідно рахунку від 21.10.2024 № 01 (договір від 21.10.2024 № 118-10/24С).

Відповідно до квитанції № 1 ДПС України 18.11.2024 зареєстровано податкову накладну № 1 від 24.10.2024 на суму 485303,47 грн у ЄРПН.

27.12.2024 Постачальник звернувся до Покупця з претензією від 27.12.2024 № ФГ-0005, у якій вимагав сплати заборгованість у розмірі 67942,49 грн згідно договору від 21.10.2024 № 118-10/24С. Надіслання претензії підтверджується експрес-накладною від 27.12.2024.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Селянське (фермерське) господарство «Надія»); Витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 2422214500014; довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку 4 групи на 2024 рік СФГ "Надія"; довідки, виданої АТ "Ощадбанк" СФГ "Надія", про відкриття рахунку; скріншоти електронної пошти про надіслання документів та переписки між сторонами в месенджері вайбер.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем у встановлений договором строк повністю не виконано свої зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що у п. 3.1. договору сторонами погоджено, що постачальник поставляє товар Покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов Інкотермс 2020 ТОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, 44/1), в подальшому "елеватор поставки".

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем договору поставки сільськогосподарської продукції, у якому міститься вказівка на місце виконання цього договору (місце передачі товару) Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість застосування в даному випадку правил підсудності, встановлених ч. 5 ст. 29 ГПК України, про пред`явлення позову за місцем виконання договору та розгляд даної справи Господарським судом Хмельницької області.

Близькі за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 912/3048/19.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соя (код Товару 1201900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2024 року, надалі іменований як "Товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи стверджується, що позивачем згідно видаткової накладної № 01 від 21.10.2024 поставлено відповідачу товар (сою) на суму 485303,47 грн.

Однак, відповідачем відповідно до платіжної інструкції від 24.10.2024 № 905 частково проведено оплату за поставлений товар на суму 417360,98 грн, що становить 86 % вартості поставленого товару згідно п. 4.1. договору.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 21.05.2019 у справі № 904/6726/17, від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, від 10.06.2019 у справі № 911/935/18, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 та від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, часткова оплата відповідачем поставленого йому товару свідчить про визнання ним основного боргу за договором та безспірність вимог позивача в частині основного боргу.

Проте, відповідачем в обумовлений договором строк не оплачено решту поставленого товару (14 % вартості партії товару). Такий строк оплати, як слідує з умов договору, а саме пунктів 4.1., 4.3., 5.4., та змісту позовної заяви, для відповідача розпочався протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної на товар 21.11.2024. Крім того, матеріали справи не містять доказів порушення позивачем умов пунктів 5.1.-5.5. договору щодо зобов`язання позивача надати відповідачу низку необхідних документів при поставці товару. Відповідач не звертався до позивача як з вимогами (претензіями) про надіслання оригіналів (копій) необхідних документів, так і з вимогами про неотримання ним товару.

Отже, сума боргу за поставлений позивачем товар з урахуванням часткової проплати становить 67942,49 грн (485303,47 - 417360,98).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» за договором поставки сільськогосподарської продукції від 21.10.2024 № 118-10/24С 67942,49 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Як слідує із позовних вимог, позивачем також заявлено до стягнення 2260,17 грн інфляційних втрат за період листопад грудень 2024 року, 484,73 грн 3 % річних за період з 21.10.2024 по 15.01.2025 (згідно розрахунку позивача).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума в розмірі 312,10 грн (за період з 21.11.2024 по 15.01.2025 на суму боргу 67942,49 грн). У задоволенні 172,63 грн 3 % річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", відповідно до якого вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 951,19 грн (за грудень 2024 року на суму 67942,49 грн). У задоволенні 1308,98 грн інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 67942,49 грн основного боргу, 312,10 грн 3 % річних, 951,19 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 172,63 грн 3 % річних, 1308,98 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (97,90 %) з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов селянського (фермерського) господарства «Надія», с. Вихилівка Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп», м. Київ про стягнення 67942,49 грн основного боргу, 2260,17 грн інфляційних втрат, 484,73 грн 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, ЛІТ "А", офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь селянського (фермерського) господарства «Надія» (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Вихилівка, ідентифікаційний код 14175364) 67942,49 грн (шістдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 49 коп.) основного боргу, 312,10 грн (триста дванадцять гривень 10 коп.) 3 % річних, 951,19 грн (дев`ятсот п`ятдесят одну гривню 19 коп.) інфляційних втрат, 2371,53 грн (дві тисячі триста сімдесят одну гривню 53 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 172,63 грн 3 % річних, 1308,98 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи;

Позивачу та відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.