Рішення

від 25.02.2025 по справі 924/66/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"25" лютого 2025 р. Справа № 924/66/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши в залі судових засідань № 305 матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Надія», с. Вихилівка Хмельницького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп», м. Київ

про стягнення 67942,49 грн основного боргу, 2260,17 грн інфляційних втрат, 484,73 грн 3 % річних,

представники сторін: не з`явився

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 у справі № 924/66/25 позов Селянського (фермерського) господарства «Надія», с. Вихилівка Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп», м. Київ про стягнення 67942,49 грн основного боргу, 2260,17 грн інфляційних втрат, 484,73 грн 3 % річних задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, ЛІТ "А", офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь Селянського (фермерського) господарства «Надія» (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Вихилівка, ідентифікаційний код 14175364) 67942,49 грн (шістдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 49 коп.) основного боргу, 312,10 грн (триста дванадцять гривень 10 коп.) 3 % річних, 951,19 грн (дев`ятсот п`ятдесят одну гривню 19 коп.) інфляційних втрат, 2371,53 грн (дві тисячі триста сімдесят одну гривню 53 коп.) витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 172,63 грн 3 % річних, 1308,98 грн інфляційних втрат відмовлено.

Представником Селянського (фермерського) господарства «Надія» подано до суду заяву від 15.02.2025 про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.02.2025 розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Позивач надіслав суду заяву про проведення засідання за відсутності представника, вимоги підтримує у повному об`ємі.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

При вирішенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу судом враховується таке.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться ордер Серія ВХ № 1086764 на надання правничої допомоги Селянському (фермерському) господарству «Надія» адвокатом Плавуцьким В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 14.01.2025 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 412 від 07.07.2008).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

14.01.2025 між Селянським (фермерським) господарством «Надія» (Клієнт) та адвокатом Плавуцький В.В. (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт доручає, а Виконавець відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе зобов`язання надавати юридичні консультації, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта у Господарському суді Хмельницької області за позовом Селянського (фермерського) господарства «Надія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 118-10/24С від 21.10.2024.

Згідно з п. 4 договору сторони договору узгодили, що гонорар адвоката за виконання цього договору є фіксованим та становить 15000,00 грн. В разі дострокового розірвання договору Виконавець повертає частину гонорару з розрахунку 2000,00 грн за 1 год. наданої правничої допомоги. Гонорар підлягає сплаті Клієнтом у термін 90 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6 договору договір про надання правничої допомоги вважається виконаним після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Як передбачено п. 11 договору, при укладенні цього договору Клієнт усвідомлює, що сума оплати гонорар, сплачений Виконавцю за цим договором не є фінансуванням або гарантією позитивного рішення по справі на користь Клієнта, а є винагородою за роботу Виконавця, а оплата додаткових витрат є компенсацією витрат понесених Виконавцем в зв`язку з здійсненням захисту (представництва) Клієнта.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а саме до винесення Господарським судом Хмельницької області рішення у справі за позовом Клієнта до ТОВ «ВВТ Груп» про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 118-10/24С від 21.10.2024 (п. 13 договору).

У описі робіт (наданих послуг) у справі № 924/66/25 відповідно до договору про надання правничої допомоги від 14.01.2024 адвокатом Плавуцьким В.В. визначено вартість наданих послуг у розмірі 15000,00 грн з тривалістю робіт 09 год. 00 хв., а саме: 0,30 год. укладення договору про надання правничої допомоги, 1 год. правовий аналіз договору поставки № 118-10/24С від 21.10.2024 та інших первинних документів до нього, 0,30 год. надання консультацій Клієнту та визначення способу захисту порушеного права, 1 год. проведення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, 4 год. складення та подання до суду позовної заяви та виготовлення додатків до неї, 0,30 год. складання та подання до суду заяви про проведення судового засідання без участі учасника, 0,30 год. надання консультації та роз`яснення Клієнту ухваленого судом рішення від 11.02.2025, 0,30 год. складання та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, 0,30 год. складання та підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Адвокатом Плавуцьким В.В. виставлено позивачу рахунок-фактуру № 2 від 15.02.2025 про надання правничої допомоги від 14.01.2025 на суму 15000,00 грн.

15.02.2025 Клієнтом та Виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 14.01.2025, відповідно до п. 1 якого Виконавець надав Клієнту правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 14.01.2025 про стягнення з ТОВ «ВВТ Груп» заборгованості за договором № 118-10/24С від 21.10.2024 в обсязі наведеному в описі наданих послуг та у повній відповідності з укладеним договором.

Вартість послуги, яка підлягає сплаті Клієнтом за надання правничої допомоги Виконавцю становить 15000,00 грн (п. 3 акта).

При розгляді заяви позивача про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто, із наведеного слідує, що відшкодуванню підлягають не тільки витрати на професійну правничу допомогу, що вже фактично понесені позивачем, але й такі, що будуть понесені у майбутньому.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому у пп. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями чч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (чч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Отже, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат у фіксованому розмірі 15000,00 грн не в повній мірі узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат. Так, проаналізувавши надані представником позивача послуги згідно опису робіт (наданих послуг) від 15.02.2025, судом зауважується, що такі послуги як укладення договору про надання правничої допомоги (0,3 год.), правовий аналіз договору поставки № 118-10/24С від 21.10.2024 та інших первинних документів до нього (1 год.), надання консультацій Клієнту та визначення способу захисту порушеного права (0,30 год.), проведення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (1 год.), складення та подання до суду позовної заяви та виготовлення додатків до неї (4 год.) (пункти 1-5 опису) охоплюється однією послугою, а саме підготовка та подання до суду позовної заяви. Разом з тим, щодо надання такої послуги як складання та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення (0,30 год.) (п. 8 опису) судом зауважується, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору (правова позиція викладена ОП КГС ВС у постанові від 02.02.2024р. по cправі № 910/9714/22).

За таких обставин, очевидно, що загальна вартість послуг та витрачений адвокатом час (гонорар) є завищеними.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (детальному описі робіт, виконаних адвокатом), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв співмірності судових витрат відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, зважаючи на те, що така справа не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката, зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи № 924/66/25 в сумі 15000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 8000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. У задоволенні решти витрати на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Селянського (фермерського) господарства «Надія» від 15.02.2025 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, ЛІТ "А", офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь Селянського (фермерського) господарства «Надія» (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Вихилівка, ідентифікаційний код 14175364) 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим.: 1 - до справи; Позивачу та відповідачу надіслати додаткове рішення до електронного кабінету Електронного суду.