Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/619/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/619/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А.В.,

представників учасників справи:

позивача - Волосович С. К.,

відповідача - Чернюшок М. І.,

третя особа - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач)

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 (суддя Підченко Ю. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (головуючого: Кропивної Л. В. суддів: Ходаківської І. П., Барсук М. А.)

у справі № 910/619/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКОЙЛ» (далі - позивач, скаржник, Товариство, ТОВ «ЮКОЙЛ»)

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ОІЛ» (далі - ТОВ «АВІА ОІЛ»)

про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4, 5, 7, 9 рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2023 № 56-р/тк в частині, що стосується позивача.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. ТОВ «ЮКОЙЛ» звернулося з позовом до АМК про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4, 5, 7, 9 рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2023 № 56-р/тк (далі - Рішення) в частині, що стосується позивача.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи;

- висновки, викладені у Рішенні, не відповідають обставинам справи;

- немає переконливого доведення обставин, які мають значення для справи, і які АМК визнав встановленими.

2. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.06.2024 у цій справі, залишеним без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, позов задовольнив. Визнав недійсними пункти 1, 3, 4, 5, 7, 9 рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.10.2023 № 56-р/тк в частині, що стосуються ТОВ «ЮКОЙЛ».

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що АМК не встановив беззаперечних доказів, що ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» вчинили порушення, передбачені п. 1 ст. 50 та п. 4 частини другої статті 6 Законом України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурах закупівель, яка проводилася Державним підприємством «АНТОНОВ» за допомогою електронної системи закупівель «Prozorro».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій застосували статтю 86 ГПК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме що «питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України», викладеного у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 15.12.2020 у справі № 910/2025/20, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, що «господарські суди в розгляді справ про визнання недійсними рішень Комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Комітету, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Комітету відповідних правових норм», викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме що «питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно Комітету. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи», викладеного у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 6 Закону без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме що «відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству (наявність між суб`єктами господарювання відносин правомірного корпоративного контролю) не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства» викладеного у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 904/5655/20.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. ТОВ «ЮКОЙЛ» у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про помилковість його твердження, та вказує, що касаційне оскарження судових рішень фактично є спробою АМК ініціювати повторне дослідження та переоцінку Верховним Судом доказів у справі, і просить касаційне провадження за касаційною скаргою АМК закрити.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АВІА ОІЛ» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість, вказує на законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду і прийняття його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просить касаційне провадження за касаційною скаргою АМК закрити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини:

- Державне підприємство «АНТОНОВ» (далі також - Замовник) провів процедуру закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 8163)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-19-002160-a, очікувана вартість 18 500 000, 00 грн без ПДВ (далі також- Закупівля-1).

6.1. Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію ТОВ «ЮКОЙЛ» та укладено з переможцем договір від 08.04.2020 № 9.35532020.

6.2. Замовник провів процедуру закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 9301)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-04-17-008825-b, очікувана вартість 13 700 000, 00 грн без ПДВ (далі також- Закупівля-2).

6.3. Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію ТОВ «ЛЮКС УКРАЇНА» та укладено з переможцем договір від 08.05.2020 № 9.3593.2020.

6.4. Замовник провів процедуру закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 9535)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-05-13-002982-а, очікувана вартість 11 500 000, 00 грн без ПДВ (далі також- Закупівля-3). Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію ТОВ «АВІА ОІЛ».

6.5. Проте, відповідно до рішення від 28.05.2020 № 123 відповідальної особи тендерну пропозицію ТОВ «АВІА ОІЛ» відхилено у зв`язку з тим, що ТОВ «АВІА ОІЛ» повідомило (листом від 28.05.2020 вих. № 20/05.28-01) про неможливість поставки авіаційного палива.

6.6. Замовник уклав договір від 03.06.2020 № 9.3684.2020 із ТОВ «ЄВРОЛІМ».

6.7. Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 60/60/61-рп/к.21 (далі також - Справа) про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ОІЛ» законодавства про захист економічної конкуренції та подання про попередні висновки Четвертого відділу досліджень та розслідувань Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.06.2023 № 60-03/119п, прийняла рішення № 56-р/тк від 27.10.2023 (далі також - Рішення № 56-р/тк) яким визнано, зокрема, що:

- ТОВ «ЮКОЙЛ» та інший учасник (далі також - Учасники) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 8163), яка проводилася Державним підприємством «АНТОНОВ» за допомогою електронної системи закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-19-002160-a);

- ТОВ «ЮКОЙЛ» та інший учасник (далі також - Учасники) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 9301), яка проводилася Державним підприємством «АНТОНОВ» за допомогою електронної системи закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-04-17-008825-b);

- ТОВ «ЮКОЙЛ» та інший учасник (далі також - Учасники) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі за предметом «Авіаційне паливо (заявка 9535), яка проводилася Державним підприємством «АНТОНОВ» за допомогою електронної системи закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-05-13-002982-а);

- за вказані порушення на ТОВ «ЮКОЙЛ» накладено штраф в загальному розмірі 27 356 409,00 грн.

6.8. Доводи Комітету щодо наявності у діях позивача та інших Учасників Торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:

1) знаходженні за однією адресою в сусідніх приміщеннях;

2) використанні в господарській діяльності одного й того ж номера телефона;

3) пов`язаності сталими господарськими відносинами;

4) пов`язаності ТОВ «ЮКОЙЛ» господарськими відносинами з працівниками іншого учасника;

5) отриманні ліцензій, наданих у складі тендерних пропозицій, для ТОВ «АВІА ОІЛ» та ТОВ «ЮКОЙЛ» одними особами, пов`язаними трудовими відносинами з одним із відповідачів у Справі;

6) залученні однієї сторонньої (третьої особи) до підготовки документів, що були у складі тендерних пропозицій;

7) вході в аукціон з однакової ІР-адреси, з якої ТОВ «АВІА ОІЛ» подавало тендерну пропозицію та яка була надана йому у користування;

8) поданням тендерних пропозицій у близький проміжок часу з різницею 17-18 хвилин зі статичних ІР-адрес, доступ до яких надавався за однією адресою (місцезнаходженням).

6.8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- Стосовно знаходження Учасників за однією адресою в сусідніх приміщеннях.

Орендодавець надавав в оренду ТОВ «ЮКОЙЛ» згідно з Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 100/18 від 1 грудня 2018 року з додатками, приміщення за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32, офіс 434. (далі - Договір Оренди 1). Строк дії зазначеного договору до 31.10.2021 включно.

Орендодавець надавав в оренду ТОВ «АВІА ОІЛ» згідно з Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 101/18 від 1 грудня 2018 року з додатками, приміщення за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32, офіси 433, 427 (далі - Договір Оренди 2). Строк дії зазначеного договору до 31.10.2021 включно.

Згідно з Додатковою угодою № 2/К від 2 березня 2020 року до Договору оренди 2 ТОВ «АВІА ОІЛ» користується лише приміщенням кімнати № 433.

Крім того, між Орендодавцем та ТОВ «АВІА ОІЛ» укладений ще один Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 101/19-1 від 28 лютого 2019 року з додатками, а саме приміщення за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32, офіс 432 (далі - Договір Оренди 3). Строк дії зазначеного договору до 31.12.2021 включно.

Факт знаходження ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» в одній будівлі не може свідчити про узгодження будь-яких дій, оскільки за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32, орендують приміщення десятки різних суб`єктів господарювання. Вказана обставина не є фактором, підтвердження узгодженості поведінки ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» у торгах, що призвів до спотворення їх результатів, у вигляді усунення між ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» конкурентної боротьби.

Закупівлі 1-3, поведінку Учасників на яких досліджував АМКУ, відбувались у березні-травні 2020 року.

У листі Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України від 28.04.2021 № 01-9-224 зазначено, що між Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України та ТОВ «АВІА ОІЛ», ТОВ «ЮКОЙЛ» протягом 2016-2020 років існували господарські відносини у вигляді двосторонніх договорів оренди нерухомого майна.

Відповідно до договору від 01.12.2018 № 100/18, укладеного між Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна та ТОВ «ЮКОЙЛ», останнім орендовано приміщення № 434 загальною площею 42,28 кв. м., розміщене на 4му поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32.

На четвертому поверсі вказаної будівлі, окрім ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» орендують приміщення ще 19 юридичних та фізичних осіб.

Отже, оренда ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» з 2016 року різних приміщень в одній будівлі не пов`язана з участю у процедурах Закупівлі 1-3, що відбувались у березні-травні 2020 року та не слугувала обміну інформацією щодо участі в торгах.

Крім того, з метою підтвердження своєї позиції позивачем було укладено з ТОВ «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» договір № 047/12-23 від 20.12.2023 про надання послуг з проведення експертизи, на підставі якого проведено семантико-текстуальну експертизу тексту Рішення № 56-р/тк.

Відповідно до висновків проведеної експертизи висновки, що викладені в п.п. 43, 108, 166 Рішення № 56-р/тк, про те, що «фактичне місцезнаходження Відповідачів за однією адресою, у сусідніх офісах (кімнатах) свідчить про можливість обміну інформацією між Відповідачами, що й зумовило їх домовленість про підготовку й участь у процедурах Закупівлі 1-3» по суті є припущенням.

Місцезнаходження юридичних осіб жодним чином не впливає на участь у будь-яких торгах та не обмежує право суб`єкта господарювання бути учасником публічних закупівель.

Наведені відповідачем у Рішенні № 56-р/тк доводи щодо розташування учасників за однією адресою не є підтвердженням факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час участі в процедурах Закупівель 1-3.

- Щодо використанням в господарській діяльності одного й того ж номеру телефону.

ТОВ «АВІА ОПЛ» у Листі № 60-01/2384 повідомило, що використовує в господарській діяльності номер телефону (044) 424 74 93 з 2013 року - часу початку оренди офісного приміщення в Орендодавця, та вважало, що вартість обслуговування телефонної лінії входить до орендної плати, оскільки наявність телефонної лінії була обов`язковою умовою підписання Договору Оренди 2.

ТОВ «ЮКОЙЛ» листом від 23 квітня 2021 № 23.04/1 повідомляло відповідача, що в період з 2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «ЮКОЙЛ» орендувало у Інституту Геофізики ім. С.І. Субботіна Національна Академія Наук України офісне приміщення - кабінет № 433 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 32. До кабінету № 433 Інститутом Геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України була проведена телефонна лінія (044) 424-74-93. Оскільки у ТОВ «ЮКОЙЛ» вже був укладений договір з ВАТ «Укртелеком» про надання послуг електрозв`язку від 28.08.2001 року, то телефонну лінію закріпили за абонентом - ТОВ «ЮКОЙЛ».

З 01.01.2013 року ТОВ «ЮКОЙЛ» відмовилось від оренди кімнати № 433. Телефонна лінія, закріплена за ТОВ «ЮКОЙЛ», якийсь час залишалась в користуванні нових орендарів без переоформлення договору на право використання.

Позивач наголошує, що з 01.01.2013 року телефон (044)424-74-93 у своїй господарській діяльності ТОВ «ЮКОЙЛ» не використовувало та не використовує, а в кінці кожного року ТОВ «ЮКОЙЛ» надавало рахунки новому орендарю на компенсацію телефонних послуг за телефонною лінією (044)424-74-93.

ТОВ «ЮКОЙЛ» неодноразово надсилало листи до ПАТ «Укртелеком» з проханням переоформити обслуговування телефонної лінії (044) 424-74-93.

На даний час, ПАТ «Укртелеком» знято з обслуговування телефонну лінію за № (044) 424-74-93 за абонентом - ТОВ «ЮКОЙЛ».

Відповідно до інформації наданої Інститутом Геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України від 28.04.2021 № 01-9-224, в кабінет 434, який орендує ТОВ «ЮКОЙЛ» проведені телефонні лінії - (044) 452 45 46, (044) 423 14 80. В кабінет 433, який орендує ТОВ «АВІА ОІЛ» проведена телефонна лінія - (044) 424- 74-93.

З 2011 року по 2012 року ТОВ «ЮКОЙЛ» орендувало кабінет № 433 з проведеною телефонною лінією (044) 424-74-93. В 2013 році ТОВ «ЮКОЙЛ» відмовилось від оренди зазначеного кабінету. Так як вільні телефонні лінії на той момент були відсутні Інститут Геофізики ім. С.І. Субботіна Національної наук України звернувся до ТОВ «ЮКОЙЛ» з проханням залишити телефонну лінію (044) 424-74-93, яка була проведена в кабінет 433, внаслідок чого зазначена телефонна лінія залишилася в користуванні орендарів зазначеного кабінету.

Що стосується зазначення номеру телефону (044) 424-74-93 у договорі про надання послуг з Державним підприємством «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України, встановлено наступне.

Підготовкою зазначеного договору та контролем за виконанням договору відповідно до договору від 05.01.2015 № 18 займалася залучена особа ОСОБА_1 , яка не є працівником ТОВ «ЮКОЙЛ», внаслідок чого номер телефону НОМЕР_1 був зазначений, як контактний.

Також, слід зазначити, що за інформацією, яку надав ТОВ «ЮКОЙОЛ» залучена особа ОСОБА_1 при здійсненні своєї діяльності, яка, в тому числі, не пов`язана з діяльністю Товариства, окрім свого мобільного телефону, зазначав/вказував номер телефону НОМЕР_1 , як контактний телефон.

Таким чином, наведені в розділах 4.1.2, 4.2.2, 4.3.2 Рішення АМКУ обставини не можуть свідчити про спільну (узгоджену) поведінку ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» під час участі у Закупівлях 1-3.

Враховуючи викладене, використання номерів телефонів не може свідчити про ведення спільної/ координованої господарської діяльності під час підготовки та участі в Закупівлях 1-3.

- Щодо пов`язаності Учасників сталими господарськими відносинами.

Наявність самого лише факту здійснення комунікації між учасниками торгів у вигляді господарських відносин, не є підставою для висновку про узгодженість їх дій.

Ринок постачальників авіаційного пального є дуже невеликим, а тому закупівля пального у одних і тих самих компаній, що представлені на такому ринку, є сталою діловою практикою.

Згідно висновку експерта № 2812/1 від 26.01.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи зроблено висновок, що:

- Підприємствами, що впродовж 2020 року займалися постачанням авіаційного палива марки Джет А-1 (JET А-1), марки ТС-1, марки PT та розташовані на території України, були: ТОВ "АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД"; ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА"; ТОВАРИСТВО ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮКОЙЛ»; ТОВ "ЄВРОЛІМ", ТОВ "ТРАНС.НАФТА ОЙЛ", ТОВ "ОККО-АВІА", ТОВ "АВІА ОІЛ", ТОВ "ГЛУСКО УКРАЇНА", ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОКАР УКРАЇНА» та ТОВ "ЕКОРОМ ABIA".

- На території України існували негативні фактори на ринку авіаційного пального, які зумовлювали зменшення обсягів постачання авіаційного палива марки Джет А-1 (JET А-1), марки ТС-1, марки PT, зокрема, зменшення польотів пов`язаних з пандемією Covid-19.

З наведеного вбачається, що ринок авіаційного пального представлений невеликою кількість суб`єктів господарювання, що й призводить до виникнення господарських відносин між ними.

Комітетом не доведено, що між ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» існує спільний розподіл результатів та ризиків від здійснення господарської діяльності та укладались договори про спільну діяльність.

- Стосовно пов`язаності ТОВ «ЮКОЙЛ» господарськими відносинами з працівниками ТОВ «АВІА ОІЛ».

ТОВ «ЮКОЙЛ» уклало у 2016 році договори з ФОП Саустенко В.О. та ФОП Козаченко Г.О., а саме:

- договір № 2 з ФОП Саустенком Віктором Олександровичем, який зареєстрований як фізична особа-підприємець на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», номер запису: 2065000000004317 від 01.09.2016 на поставку оливи та мастил;

- договір № 3 з ФОП Козаченко Ганною Олександрівною, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (3267706926) про надання інформаційно-консультаційних послуг.

- договір від 22 вересня 2016 року № 4 про нерозголошення конфіденційної інформації з ФОП Козаченко Ганною Олександрівною, відповідно до якого: ТОВ «ЮКОЙЛ» довіряє ФОП Козаченко Ганні Олександрівні конфіденційну інформацію, яка є необхідною для виконання нею своїх обов`язків, передбачених договором про надання послуг від 22 вересня 2016 року № 4, а ФОП Козаченко Ганна Олександрівна зобов`язується зберігати надану конфіденційну інформацію, яка стала відома у зв`язку з виконанням нею своїх зобов`язань за укладеним з нею договором, або поза таким виконанням та використовувати її виключно в порядку, передбаченому цим Договором.

Як вбачається з доводів позивача та не було спростовано належними доказами відповідачем, протягом 2020 року ФОП Саустенко Віктор Олександрович постачав ТОВ «ЮКОЙЛ» товари, які не були предметом закупівель та не стосувались процедур закупівель 1-3: UA-2020- 03-19-002160-а, UA-2020-04-17-008825-b, UA-2020-05-13-002982-a.

Фізичні особи, які працюють за такими договорами, не зараховуються до штату працівників підприємства.

Отже, доводи Комітету про наявність господарських відносин між ТОВ «ЮКОЙЛ» та працівниками ТОВ «АВІА ОІЛ» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

- Щодо отриманням ліцензій, наданих у складі тендерних пропозицій, для ТОВ «АВІА ОІЛ» та ТОВ «ЮКОЙЛ» одними особами, пов`язаними трудовими відносинами з одним із відповідачів.

Обставини встановлені у п. 69 Рішення АМКУ не стосуються періодів проведення Закупівель 1-3 у березні-травні 2020 року та не можуть впливати на участь ТОВ «ЮКОЙЛ» у Закупівлях 1-3. ТОВ «ЮКОЙЛ» не залучало Тенісон О.Ю. до підготовки тендерних пропозицій для участі товариства у закупівлях. Доказів протилежного Комітетом надано не було.

Отримання Тенісон О.Ю. у 2019 році для ТОВ «ЮКОЙЛ» ліцензії на право оптової торгівлі пальним № 990614201901253 жодним чином не може бути пов`язаним з участю ТОВ «ЮКОЙЛ» у березні-травні 2020 року у Закупівлях 1-3.

Обставини встановлені у п. 70 Рішення АМКУ також не стосуються участі ТОВ «ЮКОЙЛ» у Закупівлях 1-3 у березні-травні 2020 року, оскільки довіреність видана Тюнькіній Н.О. 08.02.2020 задовго до проведення Закупівлі-1 (дата оприлюднення інформації про Закупівлю-1 19 березня 2020 р.), Закупівлі 2 (дата оприлюднення інформації про Закупівлю-2 17 квітня 2020 р.), Закупівлі-3 (дата оприлюднення інформації про Закупівлю-3 13 травня 2020 р.).

Крім того, видача довіреності ТОВ «АВІА ОІЛ» № 26-01 від 08.07.2020 також не стосується періоду проведення Закупівель 1-3, оскільки видана після їх завершення.

Таким чином, не відповідає дійсності та обставинам справи висновок, викладений Комітетом в п.п. 74, 138, 195 Рішення № 56-р/тк про наявність координованого ведення ТОВ «АВІА ОІЛ» та ТОВ «ЮКОЙЛ» господарської діяльності, доступ до інформації про господарську діяльність один одного, обмін інформацією між Учасниками, що нібито зумовило їх домовленість про підготовку й участь в Закупівлях.

- Щодо залучення однієї сторонньої (третьої особи) до підготовки документів, що були у складі тендерних пропозицій.

ТОВ «ЮКОЙЛ» з ФОП Куликом Ярославом Миколайовичем укладено договір від 04.01.2017 та № 04/01-17 про надання послуг, тобто задовго до участі ТОВ «ЮКОЙЛ» у Закупівлях 1-3.

Однією з умов ФОП Кулика Ярослава Миколайовича при підписанні договору було виділення йому робочого місця та телефонної лінії для здійснення своєї діяльності, яка, в тому числі, не пов`язана з діяльністю ТОВ «ЮКОЙЛ». ФОП Кулик Ярослав Миколайович зазначену умову пояснив тим, що з усіма суб`єктами господарювання з якими він укладає договори про надання послуг, ця умова є обов`язковою, оскільки йому необхідно виконувати свої обов`язки, передбачені договором про надання послуг та здійснювати свою діяльність, яка, в тому числі, не пов`язана з діяльністю ТОВ «ЮКОЙЛ», не заважаючи та не відволікаючи співробітників ТОВ «ЮКОЙЛ». Враховуючи викладене ТОВ «ЮКОЙЛ» надало ФОП Кулику Ярославу Миколайовичу робоче місце, вихід до мережі Інтернет та телефонну лінію.

Відповідно до зазначеного договору, ФОП Кулик Я.М. надавав консультаційні послуги з підготовки, відправки, здобуття, зберігання, а також іншої обробки документів, що реалізовують процес підготовки і (та) участі Клієнта в аукціонах (торгах) на електронних торговельних майданчиках; здійснював перевірку та завантаження документів ТОВ «ЮКОЙЛ» на електронні торговельні майданчики

Згідно з пунктом 4.3. договору від 04.01.2017 та № 04/01-17 ФОП Кулик Ярослав Миколайович виконуючи вимоги договору, не вправі розголошувати дані і передавати третім особам документацію ТОВ «ЮКОЙЛ» та відомості, які є конфіденційною інформацією, а також використовувати їх у своїх інтересах.

Відповідно до пункту 4.6. договору від 04.01.2017 та № 04/01-17 ФОП Кулик Ярослав Миколайович гарантує повну конфіденційність всієї інформації, пов`язаною з інтересами ТОВ «ЮКОЙЛ».

ТОВ «ЮКОЙЛ» уклало з ФОП Куликом Ярославом Миколайовичем договір від 04.01.2017 №04/01-17/1 про нерозголошення конфіденційної інформації, відповідно до якого: ТОВ «ЮКОЙЛ» довіряє ФОП Кулику Ярославу Миколайовичу конфіденційну інформацію, яка є необхідною для виконання ним своїх обов`язків, передбачених договором про надання послуг № 04/01-17 від 04.01.2017 року, а ФОП Кулик Ярослав Миколайович зобов`язується зберігати надану конфіденційну інформацію, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням ним своїх зобов`язань за укладеним з ним договором, або поза таким виконанням та використовувати її виключно в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору від 04.01.2017 № 04/01-17/1 конфіденційна інформація» означає будь-які інформацію та матеріали, в тому числі, але не обмежуючись, комерційну, фінансову, правову, корпоративну, технічну або технологічну інформацію, які будь-яким чином та у будь-який спосіб стосуються діяльності ТОВ «ЮКОЙЛ», а також його працівників, консультантів, аудиторів, постачальників, контрагентів та інших бізнес партнерів в рамках діяльності ТОВ «ЮКОЙЛ» отримані Куликом Я.М. під час виконання своїх обов`язків за договором № 04/01-17 від 04.01.2017 року незалежно від того, у який спосіб їх було отримано (від ТОВ «ЮКОЙЛ» чи інших осіб, усно чи письмово, в документарній, електронній або будь-якій іншій формі чи на іншому носії), в тому числі щодо всіх комерційних таємниць ТОВ «ЮКОЙЛ», іншої конфіденційної, приватної та стратегічної для діяльності ТОВ «ЮКОЙЛ» інформації, включаючи, але не обмежуючись, зокрема інформацією та документами, які стосуються підготовки тендерних пропозицій та участі Товариства у процедурах закупівлі.

Відповідно до пункту 3. договору від 04.01.2017 № 04/01-17/1 ФОП Кулик Я.М., у разі допущення розголошення конфіденційної інформації в порушення своїх зобов`язань за договором зобов`язується: відшкодовувати всі прямі дійсні збитки ТОВ «ЮКОЙЛ», передати ТОВ «ЮКОЙЛ» всі доходи, що були одержані, або повинні були бути одержані в майбутньому та сплатити ТОВ «ЮКОЙЛ» вартість переданої ФОП Кулику Ярославу Миколайовичу конфіденційної інформації, а у випадку розголошення інформації після розірвання договору з ТОВ «ЮКОЙЛ» - також штраф в розмірі 300 000,00 грн.

Залучення третіх осіб для підготовки тендерних пропозицій не суперечить вимогам Закону та Закону № 922.

Позивач надав Висновок № 1-29/12/2023 від 29.12.2023 за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа.

За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки: в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що він не мав будь-яких домовленостей з представниками ТОВ «ЮКОЙЛ» про вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час проведення тендерів із закупівлі авіаційного палива, які проводились впродовж 2020 року; в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що він не мав будь-яких домовленостей з представниками ТОВ «АВІА ОІЛ» про вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час проведення тендерів із закупівлі авіаційного палива, які проводились впродовж 2020 року; в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що під час проведення аукціонів у тендерах із закупівлі авіаційного палива, які проводились впродовж 2020 року, він діяв на підставі окремих письмових інструкцій директора ТОВ «ЮКОЙЛ» Безлюдного Юрія Миколайовича ; в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що під час проведення аукціонів у тендерах із закупівлі авіаційного палива, які проводились впродовж 2020 року, він діяв на підставі окремих письмових інструкцій директора ТОВ «АВІА ОІЛ» Бичека Костянтина Івановича ; в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що він не розголошував конфіденційну інформацію ТОВ «ЮКОЙЛ»; в ході дослідження із застосуванням поліграфа у Кулика Я.М. виявлено реакції, які свідчать про те, що він не розголошував конфіденційну інформацію ТОВ «АВІА ОІЛ».

Таким чином, укладення ТОВ «ЮКОЙЛ» з іншим учасником договорів з Куликом Я.М. про надання послуг (у тому числі з підготовки до торгів) не підтверджують наявність обміну інформацією та вчинення антиконкурентних узгоджених дій Учасниками саме під час підготовки та участі в Закупівлях 1-3. Суб`єкти господарювання не позбавлені права укладати господарські договори з метою забезпечення своєї діяльності з третіми особами та не можуть бути обізнані про схожі правочини своїх конкурентів на ринку.

- Щодо входу в аукціон з однакової ІР-адреси, з якої інший учасник подавало тендерну пропозицію та яка була надана йому у користування та поданням тендерних пропозицій у близький проміжок часу з різницею 17-18 хвилин зі статичних ІР-адрес, доступ до яких надавався за однією адресою (місцезнаходженням).

ТОВ «ЮКОЙЛ» листом від 23 квітня 2021 № 23.04/1 повідомляло відповідача, що також у своїй діяльності користувалося IP-адресами відкритих мереж wi-fi Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук та IP-адресами мобільних точок доступу 4G. ТОВ «ЮКОЙЛ» має відкритий доступ до wi-fi мережі, яким можуть користуватися будь-які працівники та будь-які суб`єкти господарювання без обмеження у доступі.

Із листа Смарттендер від 22.03.2021 № 257 вбачається:

1) у процедурі закупівлі UA-2020-03-19-002160-а:

- ТОВ «АВІА ОІЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_2 ;

- ТОВ «ЮКОЙЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_3 .

2) у процедурі закупівлі UA-2020-04-17-008825-b:

- ТОВ «АВІА ОІЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_2 ;

- ТОВ «ЮКОЙЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_3 .

3) у процедурі закупівлі UA-2020-05-13-002982-a:

- ТОВ «АВІА ОІЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_2 ;

- ТОВ «ЮКОЙЛ» здійснило подання комерційної пропозиції з ІР-адреси НОМЕР_3 .

Лист Смарттендер від 22.03.2021 № 257 підтверджує, що ТОВ «ЮКОЙЛ» здійснило подання комерційної пропозицій в електронному вигляді зі своєї ІР-адреси НОМЕР_3 самостійно у Закупівлях 1-3.

Крім цього, відповідно до пункту 5.3. Договору від 04.01.2017 та № 04/01-17 про надання послуг ФОП Кулик Ярослав Миколайович в разі необхідності та за дорученням ТОВ «ЮКОЙЛ» приймає на себе зобов`язання надавати консультаційні послуги Товариству в Тендерних процедурах, а саме:

- надавати інформаційні та консультаційні послуги з підготовки, відправки, здобуття, зберігання, а також іншої обробки документів, що реалізують процес підготовки і проведення аукціонів (торгів) на електронних торгівельних майданчиках;

- перевіряти документи ТОВ «ЮКОЙЛ» та завантажувати їх на електронні торгівельні майданчики тощо.

Однією з умов ФОП Кулик Я.М. при підписанні договору було виділення йому робочого місця та телефонної лінії у Товаристві для здійснення своєї діяльності, яка, в тому числі, не пов`язана з діяльністю Товариства. Після підписання договору від 04.01.2017 та № 04/01-17 з ФОП Куликом Ярославом Миколайовичем, ТОВ «ЮКОЙЛ» виділило йому робоче місце, телефонну лінію та надало доступ до мережі Інтернет.

ТОВ «ЮКОЙЛ» здійснювало використання доступу до мережі Інтернет засобами wi-fi роутеру, пароль на точку доступу до якого не було встановлено, що давало можливість підключатися й іншим особам, які знаходилися в межах діапазону роздачі точки доступу wi-fi роутеру до мережі Інтернет, у тому числі, і працівникам інших суб`єктів господарювання та відвідувачам, які перебувають в будинку.

Таким чином, наведені в розділах 4.1.7, 4.2.7, 4.3.7 Рішення АМКУ обставини не можуть свідчити про спільну координацію дій ТОВ «ЮКОЙЛ» та ТОВ «АВІА ОІЛ» та обмін інформацією під час участі у процедурах Закупівлі 1-3.

6.9. Позивач вважає, що Рішення № 56-р/тк є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

7. Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 16.01.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУД

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Причиною виникнення спору у цій справі № 910/619/24 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення недійсним. Як встановили суди попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.10. Скаржник посилається на справи № 910/2988/18, 922/2513/18, 914/1696/18, 910/10212/19, 927/741/19, 910/2576/20, 910/17126/19, 910/4542/20, 910/2025/20, 916/2670/18, 910/21627/21, зазначаючи про те що, суди попередніх інстанцій не врахували таких правових висновків Верховного Суду, зокрема, у частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів, у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

8.10.1. Предметом розгляду справи № 910/2988/18 є визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Комітету від 28.12.2017 № 7-р/тк-тв у справі № 20-02/2016 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.10.2. Предметом розгляду справи № 922/2513/18 є визнання недійсним та скасування рішення від 02.08.2018 № 84-р/к зі справи № 2/01-14-17 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які стосуються ТОВ "Енергія - 3000".

8.10.3. Предметом розгляду справи № 914/1696/18 є визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.07.2018 № 63-13-р/к у справі № 2-01-83/2017 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.10.4. Предметом розгляду справи № 910/10212/19 є визнання недійсними та скасування пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 39, 40, 42, 43, 45, 46, 48, 49, 51 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 37-р/тк у справі № 2-26.206/4-2018 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.10.5. Предметом розгляду справи № 927/741/19 є визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення Відділення від 05.07.2019 № 75/06/13-р/к у справі № 02-05/13-2016 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів).

8.10.6. Предметом розгляду справи № 910/2576/20 є визнання недійсним рішення від 10.12.2019 № 784-р щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.10.7. Предметом розгляду справи № 910/17126/19 є визнання частково недійсним рішення від 03.09.2019 №583-р у справі №143-26.13/107-18 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» у частині, що стосується ТОВ «Голекс», з підстав порушення пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.10.8. Предметом розгляду справи № 910/4542/20 є визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення ТОВ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.10.9. Предметом розгляду справи № 910/2025/20 є визнання недійсним рішення від 10.12.2019 № 784-р у справі № 143-26.13/148-17/04-22-01/17 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.10.10. Предметом розгляду справи № 916/2670/18 є визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.09.2018 № 09-р/к у справі №10-03/2018р щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів-1.

8.10.11. Предметом розгляду справи № 910/21627/21 є визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 26.10.2021 № 144-р/тк у справі № 143-26.13/116-20 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.11. Так, Верховний Суд зазначає, що справи № 910/2988/18, 922/2513/18, 914/1696/18, 910/10212/19, 927/741/19, 910/2576/20, 910/17126/19, 910/4542/20, 910/2025/20, 916/2670/18, 910/21627/21 і ця справа № 910/619/24 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, втім, кожна справа за участю АМК стосовно оскарження його рішень є унікальною. Правові ж позиції у наведених справах стосуються застосування статті 86 ГПК України, яка є нормою процесуального права та як норма процесуального права є загальною, встановлює оптимальний порядок застосування оцінки доказів.

8.12. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.13. Сама собою різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.14. Відповідно до приписів Закону:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

8.15. Так, скаржник вказує, що спір у цих правовідносинах виник у зв`язку з оскарженням Рішення АМК, згідно з яким визнано, що, зокрема, ТОВ «ЮКОЙЛ» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурах закупівель UA-2020-03-19-002160-а, UA-2020-04-17-008825-b, UA-2020-05-13-002982-а.

8.16. Втім, суди попередніх інстанцій задовольнили позов і визнали недійсним Рішення в частині, що стосується ТОВ «ЮКОЙЛ».

8.17. Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

8.18. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

8.19. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим та/чи визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію, встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

8.20. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

8.21. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

8.22. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

8.23. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19.

8.24. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

8.25. Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами з урахуванням усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20 (на які вказує скаржник у касаційній скарзі).

8.26. Натомість застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний характер для усіх справ, в тому числі які виникають у спорах щодо захисту економічної конкуренції, адже встановлює оптимальний порядок оцінки доказів, на підставі яких вирішується справа по суті, а тому має класичний, регулятивний характер, у кожній конкретній справі оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмета та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

8.27. За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

8.28. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

8.29. Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

8.30. За змістом статті 35 Закону при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

8.31. Отже, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону виключною компетенцією АМК. Такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18, від 30.01.2020 зі справи № 910/14949/18, на які посилається скаржник.

8.32. Водночас у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази і в разі їх підтвердження вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, на яку також посилається скаржник.

8.33. Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

8.34. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України фактично впроваджує у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто із введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу; іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що вона покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно у статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- отже, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- у цьому випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17]. Такий стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

8.35. Слід також зазначити, що сукупна оцінка доказів у порядку статті 86 ГПК України, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження. Тобто з урахуванням основних завдань та виключних повноважень АМК встановлення і доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій має бути здійснено останнім у тому числі і через призму наведеного у статті 61 Конституції України поняття «щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності». Саме такий підхід може свідчити про повноту виявлення кола причетних (зокрема до порушення) осіб з доведенням дійсних мотивів їх поведінки, що, крім того, є підставою для притягнення їх до відповідальності.

8.36. Так, АМК, приймаючи Рішення, виходив з того, що: ТОВ «ЮКОЙЛ» та інший відповідач у антимонопольній справі знаходилися за однією адресою в сусідніх приміщеннях, що на думку АМК, свідчить про можливість обміну інформацією; вони використовували в господарській діяльності один і той же номер телефона; господарські відносини між з іншим учасником та ТОВ «ЮКОЙЛ» були сталими; ТОВ «ЮКОЙЛ» пов`язано господарськими відносинами з працівниками іншого учасника; ліцензії на право оптової торгівлі пальним отримані для іншого учасника та ТОВ «ЮКОЙЛ» одними й тими ж особами; залучено одну й ту саму третю особу до підготовки документів, що були в складі тендерних пропозицій; вхід в аукціон здійснений із однакової ІР-адреси та подання тендерних пропозицій здійснено в близький проміжок часу з різницею 17-18 хвилин зі статичних ІР-адрес, які мають спільну адресу місцезнаходження.

8.37. Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначила, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

8.38. Крім того, суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову обґрунтував наявністю судового рішення, яке набрало законної сили у справі 910/257/24, з висновками про відсутність доказів, що підтверджують обмін інформацією ТОВ «АВІА ОІЛ» з іншим учасником торгів, ТОВ «ЮКОЙЛ», та встановлена судом відсутність доказів узгодження ними поведінки на торгах, що не дозволяє апеляційному господарському суду при розгляді справи № 910/619/24 відступати від правомірності цих висновків. Тому обставини, встановлені у справі № 910/257/24 в силу ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді цієї справи № 910/916/24, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

8.39. Проте, як зазначено у п. 8.33 цієї постанови, спори щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, мають специфіку, яка полягає у тому, що в кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК стосовно кожного учасника щодо себе.

8.40. Вимога про визнання недійсним / скасування рішення органу Комітету розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені в такій справі обставини не набувають преюдиціального значення, у розумінні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Антимонопольного комітету України в частинах, які стосуються безпосередньо її (схожа правова позиція, викладена, зокрема, у постанові ВС від 29.09.2022 у справі № 910/17126/19).

8.41. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання, чи мали місце обставини, які наведені в розділі в цій постанови, та наявністю / відсутністю яких обґрунтовуються вимоги / заперечення сторін, вказав таке.

1. Оренда ТОВ «ЮКОЙЛ» та іншого учасника з 2016 року різних приміщень в одній будівлі не пов`язана з участю у процедурах Закупівлі 1- 3, що відбувалися у березні - травні 2020 року, та не сприяла обміну інформацією щодо участі в торгах. ТОВ «ЮКОЙЛ» та інший учасник знаходилися в одній будівлі, де знаходиться багато інших юридичних осіб, але не містяться за однією адресою.

2. Використання іншим учасником проведеної до орендованого ним офісного приміщення телефонної лінії, яка раніше була закріплена за попереднім орендарем такого приміщення, не може в достатній мірі свідчити про ведення спільної / координованої господарської діяльності під час підготовки та участі в процедурах закупівлі.

3. Недоведеність зазначених в Рішенні обставин про те, що сталі ділові та господарські відносини іншого учасника та ТОВ «ЮКОЙЛ» свідчать про єдність їх економічних інтересів, обізнаність із діяльністю один одного, оскільки ринок авіаційного пального представлений невеликою кількість суб`єктів господарювання, що й призводить до виникнення господарських відносин між ними.

4. Доводи Комітету про наявність господарських відносин між ТОВ «ЮКОЙЛ» та працівниками іншого учасника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з 2020 року ФОП Саустенко Віктор Олександрович постачав ТОВ «ЮКОЙЛ» товари, які не були предметом закупівель та не стосувалися процедур закупівель 1-3: UA-2020- 03-19-002160-а, UA-2020-04-17-008825-b, UA-2020-05-13-002982-a. Фізичні особи, які працюють за такими договорами, не зараховуються до штату працівників підприємства.

5. Залучення позивачем і третьою особою одних і тих же осіб для отримання довідок та підготовки власних тендерних пропозицій не свідчить про обмін інформацією між іншим учасником та ТОВ «ЮКОЙЛ» під час підготовки та участі в процесі закупівлі.

8.42. Однак, суди як першої, так і апеляційної інстанцій залишили поза увагою необхідність здійснення оцінки доказів у цій справі у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності (правова позиція, викладена, зокрема, у постановах від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 27.01.2022 у справі № 910/16243/20, від 09.11.2023 у справі № 924/1230/21, від 05.12.2023 у справі № 924/1266/21).

8.43. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій здійснили оцінку кожного доказу окремо, втім, не провели належної оцінки всіх встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами з урахуванням усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, їх вірогідності і взаємозв`язку, відповідно до статті 86 ГПК України

8.44. Поза увагою суду залишилося встановлення вірогідності щодо наявності / відсутності випадкового збігу всіх встановлених АМК обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, або ж обґрунтування збігу іншим чинником.(див. п. 8.35 цієї постанови).

8.45. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 ГПК України, а також досліджувати вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі в їх сукупності. Тобто питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій суди мають досліджувати з огляду на всю сукупність обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

8.46. Суди попередніх інстанцій, помилково не врахували наведених висновків Верховного Суду та оцінили лише кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи з огляду на всю сукупність з`ясованих та досліджених у справі обставин і доказів у їх взаємозв`язку і вірогідності.

8.47. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.48. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.49. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.50. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.51. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.52. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

8.53. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.54. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.55. Верховний Суд не бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.56. З огляду на те що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказаних порушень, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбаченими статтею 300 ГПК України.

9.3. Ураховуючи що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.4. Під час нового розгляду суду слід надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

9.5. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 910/619/24 скасувати.

Справу № 910/619/24 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова