Рішення

від 11.02.2025 по справі 613/48/25

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/48/25 Провадження № 2/613/234/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участі секретаря судового засідання Нагорної С.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Носенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/48/25 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості (далі по тексту Богодухівська філія ХОЦЗ, відповідач), у якому просить: 1) безстроковий трудовий договір, укладений 25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , розірвати у відповідності до вимог ч. 3ст. 38 КЗпП України; 2) зобов`язати Богодухівську філію Харківського обласного центу зайнятості припинити трудовий договір №1 від 25 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю роботодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено трудовий договір № 1, згідно з яким позивачку прийнято на посаду підсобного робітника, без запису у трудовій книжці. В період з лютого 2017 року ОСОБА_1 перебувала в декретній відпустці, за час перебування у декретній відпустці у позивачки народилась друга дитина, після чого декретну відпуску було продовжено.

В період перебування позивачки у відпустці, а саме у квітні 2021 року роботодавець припинив свою діяльність, у зв`язку з чим трудовий договір від 25 січня 2017 року був фактично припинений.

ІНФОРМАЦІЯ_2 роботодавець ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 вказує, що фактично на даний час вона знаходиться у трудових правовідносинах із ФОП ОСОБА_2 на підставі укладеного 25 січня 2017 року безстрокового трудового договору, відповідно до якого позивачка свої зобов`язання виконувала до виходу у декретну відпустку та отримувала відповідну заробітну плату.

Стверджує, що у зв`язку зі смертю самого роботодавця вона не має можливості звільнитися у встановленомуст. 38 КЗпП Українипорядку і працевлаштуватися на законних підставах чи отримати статус безробітної особи.

22.05.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу припинення трудового договору у разі смерті роботодавця, на що була отримана відмова із роз`ясненням, що з приводу припинення трудового договору необхідно звернутись до Державної служби зайнятості.

08.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості, де їй також надано відмову, у зв`язку з тим, що питання припинення трудового договору після смерті власника вирішується в судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09.01.2025 відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

27.01.2025 відповідачем подано письмовий відзив на позов, у якому зазначено, що з огляду на дату звернення ОСОБА_1 до Богодухівської філії ХОЦЗ (08.06.2024) та дату, коли відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для припинення трудового договору № 1 від 25.01.2021 із ФОП ОСОБА_2 (лист від 21.06.2024, отриманий ОСОБА_1 08.07.2024), сплив тримісячний строк, встановлений ст.233 КЗпП України, протягом якого працівник міг звернутися до суду з позовом про вирішення трудового спору.

Крім того, оскільки Богодухівська філія ХОЦЗ не є юридичною особою (є відокремленим підрозділом ХОЦЗ без статусу юридичної особи), вона не може бути відповідачем у справі в силу ч.2 ст.48 ЦПК України.

Також зазначено, що у Богодухівської філії ХОЦЗ відсутні повноваження щодо розірвання трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та працівником відповідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 містять розбіжності з одного боку, позивачка просить розірвати трудові відносини відповідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України, з іншого боку зобов`язати Богодухівську філію ХОЦЗ припинити трудовий договір у зв`язку зі смертю роботодавця (п.8-1 ст.36 КЗпП України).

На момент фактичного припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квітні 2021 року чи смерті ОСОБА_2 у жовтні 2021 року механізму припинення трудових відносин у зв`язку зі смертю роботодавця службою зайнятості передбачено не було. Лише Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, передбачено підставу припинення трудових відносин у зв`язку зі смертю роботодавця фізичної особи, та визначено механізм припинення трудових відносин з померлим роботодавцем шляхом подання заяви до органу служби зайнятості. Порядок припинення трудових відносин з підстав, передбачених ч.8-1 ст.36 КЗпП України, був затверджений лише 14.10.2022 постановою КМУ № 1172 та набрав чинності 20.10.2022. Трудові відносини між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 фактично припинені у квітні 2021 року у зв`язку з державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності ФОП, про що зазначає і позивач у позовній заяві. Отже, безстроковий трудовий договір № 1 від 25.01.2017 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не може бути припинений у зв`язку зі смертю роботодавця. Адже, відповідно до ст.184 КЗпП України звільнення жінок, які мають дітей до 3 років, з ініціативи роботодавця не допускаються, крім повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення. Отже, позивач мала можливість розірвати трудовий договір із ФОП ОСОБА_2 у квітні 2021 року. На момент смерті ОСОБА_2 не був роботодавцем у розумінні законодавства та не використовував найману працю, оскільки свою підприємницьку діяльність припинив у квітні 2021 року.

Приписами Порядку припинення трудових відносин з підстав, передбачених ч.8-1 ст.36 КЗпП України, затвердженого постановою КМУ від 14.10.2022 № 1172, передбачено подання працівником до органу служби зайнятості для припинення трудового договору з підстав смерті роботодавця, зокрема, копій документів про смерть роботодавця або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи померлою, інформацію про роботодавця (зокрема, його РНОКПП), копію примірника трудового договору та копію трудової книжки (за наявності).

Відповідно до ч.3 ст.48 КЗпП України роботодавець на вимогу працівника вносить до трудової книжки, зокрема, записи про прийняття на роботі. У трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про початок трудових відносин із ФОП ОСОБА_2 ..

Богодухівська філія ХОЦЗ не перешкоджає позивачу у реалізації свого права на працю, оскільки кожний працездатний громадянин має право звертатися до будь-якого центру зайнятості з питання пошуку роботи, навіть без отримання статусу безробітного.

Отже, на думку відповідача, Богодухівська філія ХОЦЗ не може бути відповідачем по справі за позовом ОСОБА_1 та не має повноважень щодо припинення трудового договору № 1 від 25.01.2017 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю роботодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити. Зазначила, що у квітні 2021 року подавала ФОП ОСОБА_2 заяву про звільнення, і була впевнена в тому, що її звільнено.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.04.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2450000 0000 008401, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_1 .

25.01.2017 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір № 1 від 25.01.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі її заяви від 25.01.2017 прийнято на роботу підсобним працівником.

При вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України. Трудовий договір набирає чинності з моменту підписання або з дати, визначеної у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівника до роботи. Спори з виконання умов договору розглядаються судом (п.п.8-10 договору).

25.01.2017 ФОП ОСОБА_2 було видано наказ (розпорядження) № 1-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 26.01.2017.

Запису про прийняття ОСОБА_1 на роботу у її трудову книжку ФОП ОСОБА_2 не внесено.

25.01.2017 ОСОБА_1 подала ФОП ОСОБА_2 заяву про застосування податкової соціальної пільги.

20.10.2017 ФОП ОСОБА_2 подано розрахунок суми страхової виплати ОСОБА_1 (№ листа непрацездатності АГЦ № 879753, причина непрацездатності вагітність та пологи) в сумі 13645,80 грн.

07.11.2017 ФОП ОСОБА_2 було подано до Богодухівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області заяву-розрахунок про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду, відповідно до якої ФОП ОСОБА_2 просив здійснити фінансування для надання ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за 126 днів в сумі 13645,80 грн. за період з 13.09.2017 по 16.01.2018.

16.01.2018 ФОП ОСОБА_2 подано до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звіт по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за 2017 рік, відповідно до якого у 2017 році ФОП ОСОБА_2 виплачено допомогу по вагітності та пологах в сумі 13645,80 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань станом на 09.08.2023, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) був взятий на облік з 21.04.2010 у Богодухівській ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області, станом на 09.08.2023 має статус «припинено».

Позивачкою надано копію заяви від 20.04.2021 на ім`я ПП ОСОБА_2 , в якій вона просить звільнити її з роботи за власним бажанням.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, 22.04.2021 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , підстава власне рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29.10.2021.

Відповідно до відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 станом на 11.01.2023, у вказаному Реєстрі наявні відомості про прийняття позивачки на роботу ФОП ОСОБА_2 з 26.01.2017, на підставі наказу.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 станом на 11.01.2023, ОСОБА_1 страхувальником ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) нараховувалась заробітна плата за період з січня 2017 року по січень 2018 року та з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, і сплачувались страхові внески за неї з січня 2017 року по січень 2018 року та у жовтні 2019 року. Починаючи з березня 2020 року ОСОБА_1 не нараховувалась ФОП ОСОБА_3 заробітна плата, і з листопада 2019 року не сплачувалися за неї страхові внески.

За період з листопада 2017 року по вересень 2022 року страхові внески за позивачку сплачувалися Управлінням соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації (код 13196386).

22.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, листом від 28.05.2024 № 15262-17221/С-07/8-2000/24 позивачці роз`яснено положення Порядку припинення трудового договору у разі смерті роботодавця фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення померлою, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 14.10.2022 (далі по тексту Порядок № 1172), та рекомендовано звернутися з питанням припинення трудового договору у разі смерті роботодавця-фізичної особи до Державної служби зайнятості. Зазначено, що після надходження від центру зайнятості інформації про припинення трудового договору такі відомості будуть відображені в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який ведеться Пенсійним фондом.

08.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Богодухівської філії ХОЦЗ з питання припинення трудового договору із ФОП ОСОБА_2 .. Листом від 21.06.2024 № 1141/12.2/60-20 позивачці, з посиланням на п.2 Порядку № 1172, зазначено, що оскільки ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність 22 квітня 2021 року і на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав статусу фізичної особи-підприємця, Богодухівська філія ХОЦЗ не має підстав для припинення трудового договору № 1 від 25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 1172. Рекомендовано вирішити дане питання в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.4 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 36 КЗпП України станом на дату припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (21.04.2021) було передбачено, що підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогамЗакону України"Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбаченихЗаконом України "Про очищення влади"; 7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбаченихстаттею 290Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

У свою чергу, статтею 38 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Частиною 3 статті 38 КЗпП України (в редакції, чинній на дату припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 ) було передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Чинною редакціїю ч.3 ст.38 КЗпП України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Верховний суд у постанові від 22 квітня 2020 року по справі № 199/8766/18 зазначив, що за змістомстатті 38 КЗпПрозірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і, які працівник визначає самостійно.

У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3ст. 38 КЗпП) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3ст. 38 КЗпП України, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з ч. 3ст. 38 КЗпП Україниє порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору. Водночас для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 та у постановах Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16-ц та від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц.

Разом з тим, позивачка у позовній заяві, заявляючи вимоги про розірвання трудового договору у відповідності до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України, не зазначає про факт порушення ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю, умов трудового чи колективного договору, натомість, вказує, що позбавлена можливості звільнитися у встановленому порядку на підставі ст.38 КЗпП України саме у зв`язку зі смертю роботодавця.

При цьому, позивачка у позовній заяві не посилається на судове рішення, яким встановлено факт невжиття ФОП ОСОБА_2 заходів щодо припинення трудового договору (як це передбачено чинною редакцією ч.3 ст.38 КЗпП України).

Надавши копію заяви від 20.04.2021 на ім`я приватного підприємця ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням, позивачка не надає жодних доказів того, що ця заява була фактично подана ФОП ОСОБА_2 і подана в період, коли він вважався роботодавцем (здійснював підприємницьку діяльність) (підпису ФОП ОСОБА_2 чи уповноваженої ним особи про прийняття заяви, доказів направлення заяви поштою на ім`я роботодавця та її отримання тощо).

Походження копії цієї заяви (ким вона була їй видана, де знаходиться її оригінал) позивачкою вказано не було.

При цьому, вказуючи на те, що формально вона перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , позивачка не посилається на те, що роботодавцем було відмовлено їй у задоволенні її заяви про звільнення за власним бажанням.

Крім того, як зазначалось вище, підстава звільнення працівника за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) передбачає його звільнення через два тижні після письмового попередження про це роботодавця у разі, якщо працівником не зазначено поважних причин неможливості продовжувати роботу, коли звільнення відбувається у строк, про який просить працівник.

Разом з тим, виходячи зі змісту заяви від 20.04.2021, позивачкою у заяві не було зазначено поважних причин неможливості продовжувати роботу і строку, з якого вона бажала бути звільненою.

З огляду на викладене, наявними матеріалами справи не підтверджується факт порушення ФОП ОСОБА_2 трудового договору або вимог трудового законодавства.

Згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, в тому числі, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст..51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За визначенням ч.1 ст.1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності`роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Як зазначалось вище, 22.04.2021 ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, з 22.04.2021 він не є фізичною особою-підприємцем та не є роботодавцем.

Слід також відмітити, що в силу ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років -частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Отже, фактично підставою для припинення трудових відносинміж ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП (повна ліквідація суб`єкта підприємницької діяльності-роботодавця), разом з тим, ОСОБА_1 не було заявлено вимог про припинення трудових відносин з цих підстав.

При цьому, доказів невжиття ФОП ОСОБА_2 заходів щодо припинення трудового договору, яке є підставою для припинення трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, позивач також не надала.

З позовної заяви та пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, неможливо з`ясувати факт невжиття ФОП ОСОБА_2 заходів щодо припинення трудового договору з позивачкою.

З Реєстру застрахованих осіб не вбачається нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та сплати за неї страхових внесків ФОП ОСОБА_3 після внесення запису про припинення його підприємницької діяльності.

Клопотань, які б дозволили суду з`ясувати ці обставини, отримавши відповідні докази, позивачкою подано не було.

В силуч.3ст.2,ч.1ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін та диспозитивності.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Отже, позивач, у разі неможливості самостійно надати докази порушення ФОП ОСОБА_2 трудового договору або трудового законодавства, або ж невжиття заходів щодо припинення трудового договору роботодавцем (підстав для розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України), була наділена правом подати суду клопотання про витребування цих доказів, разом з тим, таких клопотань позивачкою подано не було.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

З урахуванням наявних у справі доказів, у суду відсутні підстави для розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у відповідності до ч.3 ст.38 КЗпП України.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Богодухівської філії ХОЦЗ припинити трудовий договір № 1 від 25.01.2017, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю роботодавця, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, частину 1 статті 36 КЗпП України доповнено пунктом 8-1, який передбачає підставу припинення трудового договору - смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.36 КЗпП України для припинення трудового договору з підстав, передбаченихпунктом 8-1частини першої цієї статті, працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості, філії регіонального центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії документів, що підтверджують обставини, зазначені у пункті 8-1частини першої цієї статті (за наявності). Датою припинення трудового договору вважається день подання відповідної заяви. Районний, міськрайонний, міський центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості за місцем звернення працівника у день припинення трудового договору повідомляє про це:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок припинення трудового договоруз підстав, передбаченихпунктом 8-1частини першої цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1172 затверджено Порядок припинення трудового договору у разі смерті роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою.

Згідно з п.3 Порядку № 1172 для припинення трудового договору працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого центру зайнятості:

заяву про припинення трудового договору (далі - заява) з викладенням відповідної інформації про смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;

копії документів, що підтверджують смерть роботодавця або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (за наявності);

копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відповідну відмітку в паспорті громадянина України);

інформацію про роботодавця: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) роботодавця - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або індивідуальний податковий номер (для фізичної особи - підприємця) (за наявності такого у роботодавця);

копію примірника трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, а у випадку їх відсутності - відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

копію трудової книжки (за наявності).

За визначенням п.2 Порядку № 1172 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує обов`язки та трудову функцію і працює на підставі трудового договору у роботодавця - фізичної особи;

роботодавець - фізична особа - фізична особа, яка використовує найману працю працівника на підставі трудового договору, зокрема фізична особа - підприємець;

центр зайнятості - районні, міськрайонні, міські центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості.

Згідно з п.5 Порядку датою припинення трудового договору вважається день подання заяви працівником.

Водночас, з урахуванням положень ч.1 ст.1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» та факту припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності з 22.04.2021, слід дійти висновку, що з цієї дати ОСОБА_2 не є роботодавцем позивачки.

Припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відбулося значно раніше смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та пов`язане саме з припиненням його підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, до спірних відносин не застосовуються положення п.8-1 ч.1, ч.ч.3, 4 ст.36 КЗпП України та Порядку № 1172, а у Богодухівської філії ХОЦЗ, з урахуванням викладених вище обставин, відсутні підстави для припинення трудового договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з підстави, передбаченої п.8-1 ст.36 КЗпП України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов`язання Богодухівської філії ХОЦЗ припинити трудовий договір № 1 від 25.01.2017, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю роботодавця, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 43, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Богодухівська філія Харківського обласного центру зайнятості, адреса: 62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Миколи Моргунова, 7, код ЄДРПОУ 45030868.

Повний текст рішення складено 11.02.2025.

Суддя О.С. Сеник