Рішення

від 11.02.2025 по справі 515/269/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/269/24

Провадження № 2/513/65/25

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Україна" про розірвання договору оренди землі, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Саратського районного суду Одеської області за підсудністю з Татарбунарського районного суду Одеської області, згідно з розпорядженням в.о. голови суду О.А. Дем`янової від 22 лютого 2024 року надійшла вказана цивільна справа.

Так, 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Україна" про розірвання договорів оренди землі.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, площею 2 га, кадастровий номер: 5125081600:01:001:1771. 01 жовтня 2015 року між нею та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Україна" було укладено договір земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до договору відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату щорічно в період з 01 серпня по 31 грудня поточного року, за який вноситься орендна плата. Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В порушення умов вказаного договору, відповідач орендну плату за користування земельно ділянкою, починаючи з 2020 року по теперішній час не сплатив. З 24 лютого 2022 року підприємство не функціонує. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою сплатити оренду плату, але відповіді так і не отримала. Враховуючи викладене, позивач просить розірвати вказаний договір оренди землі.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. У своїй позовнй заяві просить справу розглянути без виклику сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлений завчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою відповідача, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Виклик відповідача в судове засідання здійснено через офіційний веб-портал "Судова влада України", шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. Суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області площею 2 га, кадастровий номер: 5125081600:01:001:1771, на підставі Свідоцтва про право власнос і на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 11 червня 2013 року Реєстраційною службою Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10 червня 2013 року.

01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Україна" був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років (п. 8), який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 квітня 2018 року згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 40657169, номер запису про інше речове право 25743344.

Жодна із сторін не оспорювала факт укладення вказаних правочинів та їх чинність.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 15 Закону України, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. ст.21,24 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті "д" ч. 1ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок: аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Пунктом 9 Договору від 01 жовтня 2015 року про оренду земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 5125081600:01:001:1771, сторони погодили що, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 183 539,84 грн, що становить 5506,20 грн за кожен рік. За бажанням орендодавця, орендна плата може сплачуватись в натуральному або відробітковому вигляді.

Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься щорічно з 01 серпня по 31 грудня поточного року, за який вноситься орендна плата.

У п.37 Договору оренди передбачено, що їх дія припиняється шляхом розірвання лише у разі: взаємної згоди сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже у разі систематичної несплати орендної плати, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Починаючи з 2020 року відповідач не виконує свої обов`язки передбачені договором по сплаті орендної плати.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, у справах даної категорії на позивача покладається процесуальний обов`язок довести факт укладення договору оренди землі та проведення державної реєстрації іншого речового права (права оренди) за орендарем, а на відповідача довести факт відсутності систематичної несплати орендної плати чи істотності допущеного порушення умов договору.

Позивач, як на підставу розірвання договорів оренди, посилається на систематичну несплату відповідачем орендної плати за 2020-2023 роки.

Згідно з ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Так, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договору оренди землі та оплати позивачу коштів за користування земельною ділянкою за період 2020-2023 роки у встановлений договором строк. Твердження позивача про неотримання орендної плати за користування земельною ділянкою з 2020 відповідачем не спростовані.

За таких обставин, а саме доведеності факту систематичного порушення зобов`язань, яке полягає у несплаті відповідачем орендної плати за два роки у строк, передбачений договором оренди землі, що є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, наявні підстави для розірвання спірного договору, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.4,13,81,141,263-265,268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Україна" про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 5125081600:01:001:1771, розташованої в межах території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Україна", ЄДРПОУ 39726390.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Україна", код ЄДРПОУ 39726390, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять грн 20к.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повне рішення складено 11.02.2025 року.

Суддя В. С. Миргород