Герб України

Рішення від 11.02.2025 по справі 711/4664/22

Соснівський районний суд м.черкас

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

Справа № 711/4664/22

Провадження №2/712/67/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пироженко В.Д.

при секретарі Каплі А.С

за участі представника позивача Ченцова О.Є.

за участі відповідачів ОСОБА_1 ОСОБА_2

за участі представника відповідачів адвоката Орленка В.В.

за участі відповідача ОСОБА_3

за участі представників відповідача адвокатів: Заволокіна О.О. Семенюк О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним договору дарування майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (м. Черкаси вул. Сумгаїтська, 4) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним договору дарування майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 08.06.2021 року АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області стало відомо про існування рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010, згідно якого за ОСОБА_4 визнано право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу, вимощення, що розташовані по АДРЕСА_3 . Виявилося, що вказані сарай і огорожа, на які судом було визнано право власності за ОСОБА_4 - це павільйон і огорожа, які знаходяться в державній власності в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, і на які зареєстровано право оперативного управління АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765398871101).

На підставі вказаного судового рішення за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101). В подальшому зазначені об`єкти нерухомого майна було передано ОСОБА_5 за договором дарування, далі - згідно свідоцтва про право на спадщину право власності перейшло до ОСОБА_2 , а згодом - за договором купівлі-продажу до ОСОБА_3 . Внаслідок вказаних подій, у Державному реєстрі речових прав наразі існує подвійна реєстрація права власності на ті ж самі об`єкти (на сарай і огорожу) - за ДСНС України і за ОСОБА_3 .

Постановою Черкаськогоапеляційного судувід 16.12.2021по справі№ 2-1542-2010скасовано рішенняСоснівського районногосуду від11.02.2021та ухваленонове рішення,яким взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_4 ,(правонаступник ОСОБА_1 )до Черкаськоїміської радипро визнанняправа власності відмовлено.Третьою особоюпо данійсправі був ОСОБА_2 .Підставою відмовистало,те, що оскаржуваним рішенням було порушено права апелянтів внаслідок визнання права власності на частину майна, яке на момент ухвалення рішення перебувало на балансі ГУ МНС України в Черкаській області, водночас управління не було залучене до участі у справі в суді першої інстанції. Таким чином, задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, місцевий суд не перевірив, чи не порушує це права та законні інтереси інших осіб, у тому числі, попереднього землекористувача, беручи до уваги й те, що умовами договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем було визначено, що на земельній ділянці вже були розташовані об`єкти нерухомого майна».

Отже, першоджерело виникнення права власності ОСОБА_3 на сарай і огорожу (рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010) визнано недійсним. Тому наступні правочини щодо вказаного майна є недійсними і існує потреба у приведенні даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідність до дійсних прав на нього. За таких обставин звертаються до суду з вимогами щодо визнання - недійсними договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі- продажу в частині передачі права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться в адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081 і припинення права власності ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно.

Виникнення права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що розташовані по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) і реєстрація цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 істотно обмежує права АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області як особи, за якою зареєстровано право оперативного управління на вказане майно та створює суттєві перешкоди для реалізації повноважень АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області як державної аварійно-рятувальної служби, яка утворена з метою запобігання, реагування та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні відповідальності. Вказане майно без згоди АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області може бути далі відчужене, реконструйоване, знищене тощо.

Отже майно, на яке ОСОБА_4 визнав право власності згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010, останній 05.03.2010 року подарував ОСОБА_5 згідно договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 632.

Позивач в позові вказує, що враховуючи те, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010 було скасовано постановою Черкаського апеляційного суду від 16.12.2021, ОСОБА_4 не мав прав власності на вказане у рішенні майно, що розташоване по АДРЕСА_3 , а тому не міг подарувати його за договором від 05.03.2010 року № 632 ОСОБА_5 і, відповідно, договір в частині передачі права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за вказаною адресою: (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081, не відповідає положенням статтей 13, 203, 317, 717 ЦК України, а тому має бути визнаний в цій частині недійсним.

Крім того, згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.09.2022 року право власності на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 56994471101), в тому числі на сарай «Д» і огорожу «6», згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель, серія та номер: 3279, виданого 27.07.2022, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., перейшло до ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), однак враховуючи, що вище вказане рішення першої інстанції було скасовано, тому ОСОБА_4 не мав прав власності на вказане у рішенні майно, а тому передача права власності на сарай «Д» і огорожу «6», за договором дарування від 05.03.2010 року № 632 ОСОБА_5 , а надалі згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-3327 від 05.12.2019 року ОСОБА_2 , згодом згідно вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 є незаконним.

Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу від 27.02.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в частині передачі права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що розташовані по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 71101) не відповідає положенням статтей 13, 203, 317, 655 ЦК України, а тому має бути визнаний в цій частині недійсним.

Оскільки рішення суду першої інстанції, яке стало передумовою для подальшого укладення договору дарування, видачі свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, визнано незаконним і скасовано, тому мають бути визнані судом недійсними в частині передачі права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101), а право власності ОСОБА_3 на вказане майно припинено.

Просить визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 05 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за № 632, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., в частині передачі права власності (дарування) на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-3327, видане 05.12.2019 року державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. на ім`я ОСОБА_2 в частині передачі права власності (спадкування) на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, серія та номер: 3279, виданий 27.07.2022, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині передачі права власності на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Припинити право власності ОСОБА_3 на сарай «Д» і огорожу «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081; номер запису про право власності: 47435234.

Здійснити розподіл судових витрат понесених позивачем при поданні позовної заяви та заяви про накладення арешту на майно.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.11.2023 року зупинено провадження по справі до розгляду Черкаським апеляційним судом за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 16.12.2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 , правонаступник ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2024 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.07.2024 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В ході розгляду справи, 22.02.2023 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог та остаточно просив визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 05 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за № 632, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., в частині передачі права власності (дарування) на сарай «Д», огорожу «6» та елінг «Е», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-3327, видане 05.12.2019 року державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. на ім`я ОСОБА_2 в частині передачі права власності (спадкування) на сарай «Д», огорожу «6» та елінг «Е», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, серія та номер: 3279, виданий 27.07.2022, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині передачі права власності на сарай «Д», огорожу «6» та елінг «Е», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081.

Припинити право власності ОСОБА_3 на сарай «Д», огорожу «6» та елінг «Е», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101) на земельній ділянці з кадастровим номерок 7110136700:01:028:0081; номер запису про право власності: 47435234.

Здійснити розподіл судових витрат понесених позивачем при поданні позовної заяви та заяви про накладення арешту на майно.

12.05.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Орленко В.В. надав до суду відзив, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказує, що позивач в обґрунтування позовної заяви посилається на те, що на сьогоднішній день існує подвійна реєстрація на одне й те саме нерухоме майно проте за різними власниками. З витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, управителем майна по АДРЕСА_4 стало АРЗ СП ГУДСНС в Черкаській області з 27.07.2020 р. Реєстрацію іншого речового права проведено на підставі наказу 145 від 16.07.2020 р власника майна Державної служби України з надзвичайних ситуацій. В інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно по АДРЕСА_4 вбачається, що право власності за ДСНС України на вказане майно зареєстроване 03.11.2015 р. на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , видане 03.11.2015р. Черкаським міським управлінням юстиції. Вважає, що позивачем надані суперечливі докази з приводу підстав виникнення права власності за ДСНС України так і права оперативного управління за АРЗ СП ГУДСНС в Черкаській області.

Крім того, АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області надало інвентаризаційний опис необоротних активів по АДРЕСА_4 , за підписом головного бухгалтера у якому в графі: «фактична наявність» відсутня інформація про те, що майно з інвентарними номерами 10330132 та 10330133 не перебуває у фактичному користуванні управителя майна (АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області).

Також у висновку службового розслідування від 19.04.2021 р. зазначено, що комісією виявлено майно, яке перебуває на балансі АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081, по АДРЕСА_3 . В той же час, позивач вказує, що спірне майно перебуває за адресою АДРЕСА_4 , та на підтвердження надано витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому наведено перелік майна та його фактичне місце знаходження майна. Відповідно до законодавства України для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. Проте, вказаних документів позивачем не надано до суду. Таким чином, якби майно дійсно було б на балансі АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області при фактичному користуванні третіх осіб, то про це неодноразово зазначалось би в протоколі інвентаризаційних комісій підприємства, орган державної влади міг би звернутись з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні своїм майном.

Зазначене свідчать про те, що АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області не має жодного відношення до майна, зокрема, сараю і огорожі, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 . Натомість, все майно, яке перераховано в інвентаризаційному описі АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області перебуває у фактичній наявності за адресою АДРЕСА_4 , КДНЗ 71101136700:01:028:0251.

Відповідач ОСОБА_1 разом зі своїм батьком та чоловіком, починаючи з 2007 року, будували вказане нерухоме майно, зокрема елінг і сарай. Кожного року вони щось сім`єю добудовували і фактично користувались своєю нерухомістю. На сьогоднішній день власником майна є ОСОБА_3 , яка теж вільно користується і розпоряджається вказаним майном.

Більш того, батько ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який був власником майна до 2019 (до дня своєї смерті) платив податок на землю, а до 2021 р. рахувався в реєстрі речових прав на нерухоме майно як користувач земельної ділянки.

Чинним законодавством передбачено, що з вимогою про скасування свідоцтва про право на спадщину може звертатись тільки спадкоємець майна.

Більш того, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2019, та про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 04.03.2010 р. зі спливом строку позовної давності, тому до даних вимог необхідно застосувати строк позовної давності. Позивач не довів, що звернувся до суду у межах позовної давності, та не довів, що він є спадкоємцем вказаного майна.

30.03.2023 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що 25.05.2023 року отримано відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 , де останній звертає увагу на відмінність адрес « АДРЕСА_3 та « АДРЕСА_4 » та зазначає, що жодного відношення до майна, зокрема, сараю і огорожі, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 позивач немає. В той же, час така відмінність сталася внаслідок того, що у документах, які ОСОБА_4 надав суду при розгляді справи № 2-1542-2010 про визнання права власності (рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року № 4-1075), договір оренди землі від 28.065.2009 року, інвентарна справа стояла адреса АДРЕСА_3 . Відповідно судом за даною адресою визнано право власності. Однак, звертає увагу на те, що земельна ділянка « АДРЕСА_3 » передавалася в межах земельної ділянки « АДРЕСА_4 ». Також не надано жодних доказів з приводу того, що відповідач ОСОБА_1 разом зі своїм батьком та чоловіком починаючи з 2007 року будували вказане нерухоме майно, зокрема, елінг та сарай. Натомість технічний паспорт на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_4 підтверджує, що станом на 2002 рік сарай і огорожа існували на даній ділянці. Крім того, земельна ділянка була надана ОСОБА_4 в оренду лише 28.05.2009 року.

Вважає невірною думку представника відповідача, що з вимогою про скасування спадщини може звертатись лише спадкоємець, оскільки відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Тобто вичерпного переліку осіб не визначено.

Вважає, що позовна давність ними не пропущена, оскільки про те, що на сарай, огорожу та гараж для пожкатеру визнано право власності третіми особами достоменно стало відомо після 16.07.2021 року (дата подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги ГУ ДСНС України в Черкаській області про скасування рішення суду першої інстанції від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010, внаслідок чого представник міг ознайомитися з матеріалами справи, зокрема, інвентарною справою на нерухоме майно по АДРЕСА_3 .

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити посилаючись на викладені в позовній заяві підстави.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з викладених у відзиві на позовну заяву підстав

Відповідач ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову.

Третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Пояснень щодо заявленого позову позивачем до суду не направили.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема, громадян, передбачені положеннями ч.2 ст.59 ЗК України (у редакції, яка булла чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибрежних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибрежні захисні смуги вздовж річок ( у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосхови та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибрежних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибрежних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтованих розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року № 4-1075 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_3 », надано приватному підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 796 кв.м по АДРЕСА_3 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування рибогосподарчої діяльності за рахунок землекористування відділу пожежної безпеки управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (на території водоохоронної зони Кременчуцького водосховища у межах міста Черкаси) при умові виконання висновку Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 19.12.2006 № 712.

Згідно договору оренди землі від 28.06.2009 року, укладеного між Черкаською міською радою та ОСОБА_4 , останній приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 796 кв.м під розташування господарчої діяльності, що за призначенням відноситься до категорії земель водного фонду, яка знаходиться в АДРЕСА_3 .

У пункті 3 вказаного договору оренди зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна та інфраструктури: не житлові будівлі.

Пунктом 9 вказаного договору оренди визначено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється: землі промисловості - у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становила 1964,0 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010 визнано за ОСОБА_4 право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу, вимощення, що розташовані по АДРЕСА_3 .

На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56994471101).

В подальшому, постановою Черкаського апеляційного суду від 16.12.2021 року, вказане рішення першої інстанції від 11.02.2010 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , правонаступник ОСОБА_1 до Черкаської міської ради відмовлено.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 визнано право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу, вимощення, що розташовані по АДРЕСА_3 , однак, виявилося, що вказані сарай і огорожа, на які судом було визнано право власності за ОСОБА_4 - це павільйон і огорожа, які знаходяться в державній власності в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, і на які зареєстровано право оперативного управління АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765398871101).

Згідно договору дарування нерухомого майна від 05.03.2010 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 нежитлові будівлі: елінг «Е», сарай «Д», навіс «Ж, вимощення «ІІ», огорожа «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 796 кв.м., кадастровий номер 7110136700:01:028:081.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у спадок майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 , 1957 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а саме: елінг Е, сарай Д, навіс Ж, навіс З, вимощення ІІ, огорож 6, що знаходяться в м. Черкаси по вул. Набережна, 85). Зазначене майно належало померлому ОСОБА_5 на підставі зазначеного договору дарування від 05.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В.

У своєму позові позивач вказує, що існує подвійна реєстрація на нерухоме майно, а саме: сарай «Д», огорожа «6» та елінг «Е» за різними власниками, тобто за ДСНС України та ОСОБА_3 .

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, управителем майна по АДРЕСА_4 стало АРЗ СП ГУДСНС в Черкаській області з 27.07.2020 р. Реєстрацію іншого речового права проведено на підставі наказу 145 від 16.07.2020 р власника майна Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

В інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно по АДРЕСА_4 зазначено, що право власності за ДСНС України на вказане майно зареєстроване 03.11.2015 р. на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , видане 03.11.2015р. Черкаським міським управлінням юстиції.

Отже, позивачем надані суперечливі докази з приводу підстав виникнення права власності за ДСНС України так і права оперативного управління за АРЗ СП ГУДСНС в Черкаській області.

Крім того, АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області надало інвентаризаційний опис необоротних активів по АДРЕСА_4 , за підписом головного бухгалтера у якому в графі: «фактична наявність» відсутня інформація про те, що майно з інвентарними номерами 10330132 та 10330133 не перебуває у фактичному користуванні управителя майна (АРЗ СП ГУ ДСНС в Черкаській області).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Як вбачається із змісту оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав у спадок зазначене майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_11 , 1957 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало померлому на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу м. Черкаси, 05.03.2010 року за р. № 632, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 56994471101.

Отже, спадкування вказаного майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , 1957 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулося на користь спадкоємця першої черги сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрована в ЧООБТІ.

Відповідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.07.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продав ОСОБА_3 нежитлові будівлі (а саме: елінг літ. Е, сарай літ. Д, навіс - літ. Ж, навіс літ. З, вимощення ІІ, огорожа № 6, що знаходяться по АДРЕСА_3 . Земельна ділянка, площею 0,0796 га, на якій знаходяться нежитлові будівлі, має кадастровий номер 7110136700:01:01:028:0081, не приватизована.

Факт належності ОСОБА_3 нежитлових будівель, а саме: елінг літ. Е, сарай літ. Д, навіс - літ. Ж, навіс літ. З, вимощення ІІ, огорожа № 6, що знаходяться по АДРЕСА_3 , підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 310141897 від 19.09.2022 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7117287512021 від 17.11.2021 земельна ділянка площею 0,0796 га з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081, що за адресою: АДРЕСА_3 належить до земель комунальної власності, право власності зареєстровано за Черкаською міською радою.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_4 визнано право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу, вимощення, що розташовані по АДРЕСА_3 . Виявилося, що вказані сарай і огорожа, на які судом було визнано право власності за ОСОБА_4 - це павільйон і огорожа, які знаходяться в державній власності в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, і на які зареєстровано право оперативного управління АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765398871101).

Згідно відповіді начальника АРЗ СП ГУ ДСНС Диченка Б. від 07.03.2023, майно з інвентарним номерними номерами НОМЕР_3 , 10330133 обліковується за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 87. Майно з інвентарним номером 10310099 на балансі АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області відсутнє.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину лише сторонами. Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи, права або охоронювані інтереси яких порушені таким правочином. За визнанням недійсним правочинів до суду звертаються не тільки сторони, а й інші особи, на стані яких негативно відбивається цей правочин, або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.

Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка звертається з позовом про визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

У цій справі судом встановлено, що позивач не був стороною оскаржуваних правочинів.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач є заінтересованою особою, яка в силу вимог частини третьої статті 215 ЦК України набула право на звернення до суду з цим позовом.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Позивач в позові вказує, що враховуючи те, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2010 року у справі № 2-1542-2010 було скасовано постановою Черкаського апеляційного суду від 16.12.2021, ОСОБА_4 не мав прав власності на вказане у рішенні майно, що розташоване по АДРЕСА_3 , а тому передача права власності на сарай «Д», огорожу «6» та елінг «Е», за договором дарування від 05.03.2010 року № 632 ОСОБА_5 , а надалі згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-3327 від 05.12.2019 року ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 27.07.2022 року є незаконним. Вважає, що оскаржувані договори не відповідають положенням статтей 13, 203, 317, 717 ЦК України, а тому договори та свідоцтво про право на спадщину мають бути визнані в цій частині недійсними.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном у відповідності до статті 317 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховний Суд у Постанові від 10 травня 2023 року по справі № 715/310/22 дійшов висновку, що як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи на момент вчинення спірних правочинів, права позивача жодним чином не порушувалися, оскільки остання не була стороною таких правочинів та не мала на той період жодних прав та обов`язків відносно нерухомого майна, що було предметом укладених правочинів.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно доч.1,2ст.321ЦК Україниправо власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Кінцева набувачка майна ОСОБА_3 не порушувала права позивача, оскільки право власності на споруди набула правомірно, на підставі договору купівлі-продажу, що в силу ст. 330 ЦК України говорить про її добросовісність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані позивачем правочини не суперечать вимогам вказаної статті та ніяким чином не порушують його право власності.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ним вимог (частина перша ст. 11, 13 ЦПК України).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 331/6927/16-ц.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна із чужого незаконного володіння ( ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ( ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення з чужого незаконного володіння.

Отже, правочин може бути визнано недійсним лише у разі доведення позивачем у справі наявності відповідних умов (обставин), з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Факт заволодіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку. Це фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові незалежно від того, є він фактичним володільцем майна. Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув права власності на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває права володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об2єк нерухомості, набуває на нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Аналогічний правовий висновок викладений у ПВП ВС від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконного позбавлений. Тобто зміст такого позову полягає не у визнанні недійсними договорів дарування чи купівлі-продажу, про що просив позивач, а у внесені до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю земельну ділянку чи нерухоме майно.

Позивачем заявлено вимоги стосовно визнання недійсним договору дарування майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, зазначаючи про те, що майно. Яке вибуло з їх володіння є майном позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є неналежним способом захисту своїх прав, а тому вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище зазначене, суд вважає, вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, оскільки до спірних правовідносин слід застосувати інститут витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись: ст.ст. 6, 12, 13, 17, 18, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. 16, 203 215, 216, 236, 321, 328, 387, 391, 655, 717 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним договору дарування майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Позивач: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 25576385 м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4).

Відповідачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (м. Київ, вул. Гончара, 55 код ЄДРПОУ 38516849).

Повний текст рішення складений 11.02.2025

СудСоснівський районний суд м.Черкас
Дата ухвалення рішення11.02.2025
Оприлюднено13.02.2025
Номер документу125068266
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них дарування

Судовий реєстр по справі —711/4664/22

Ухвала від 30.05.2025

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Рішення від 11.02.2025

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Рішення від 28.01.2025

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 25.07.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 02.11.2023

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 08.06.2023

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 25.11.2022

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 25.11.2022

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Пироженко (В.Д.) В. Д.

Ухвала від 21.09.2022

Цивільне

Придніпровський районний суд м.Черкас

Казидуб О. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні