Рішення

від 07.02.2025 по справі 705/7162/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/7162/24

2-а/705/28/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача Желізняк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора роти батальйону Управління патрульної поліції в м.Умань серії ЕНА №3710968 від 22.12.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.2 ст.307 КУпАП за те, що 22.12.2024 року о 20 годині 02 хвилини в м.Умань по вул.Європейська, керуючи транспортним засобом Fiat Doblo номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 рух праворуч та звернув ліворуч, чим порушив вимоги п.п. 8.4 ПДР України.

Не погоджується з вказаною постановою, тому що при виїзді на головну дорогу дорожній знак рух праворуч 4.2 був повернутий від нього на 90 %, тому він його не бачив. Вважає, себе невинним, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, просить суд скасувати постанову інспектора роти батальйону управління патрульної поліції в м.Умань серія ЕНА №3710968 від 22.12.2024, якою його ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.2 ст.307 КУпАП.

Представник відповідача ГУНП в Черкаській області направив на адресу суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, не погоджуючись з вимогами позивача та посилаючись на наступне.

Зазначають, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.12.2024 серії ЕНА №3710968 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 22.12.2024 о 19 годині 56 хвилин в м.Умань, вул.Європейська (Леніна) водій не виконав вимогу д.з. 4.2 рух праворуч та звернув ліворуч, чим порушив п.8.4 г. ПДР Порушення вимог наказових знаків, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, надають відеозаписи, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Вважають, що вказані докази є достатніми для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом», оскільки зазначені відеозаписи містять інформацію щодо предмету доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення ПДР України водієм автомобіля). Тому, враховуючи викладене, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судовомузасіданні підтримавподаний нимадміністративний позовта уточнивпозовні вимоги,просив вважативірною статтюКУпАП,за якоюна ньогонакладено стягнення ч.1ст.122КУпАП,яка вказанав оскаржуванійпостанові.Вважає,що складенавідносно ньогопостанова пропритягнення йогодо адміністративноївідповідальностіЕНА №3710968 від 22.12.2024 є незаконною, що порушує його права та інтереси, як учасника дорожнього руху, оскільки правопорушення, передбаченого ч.1ст.122КУпАП,він не вчиняв та працівник поліції під час розгляду справи не врахував, що дорожній знак 4.2 «рух праворуч», вимоги якого він нібито не дотримав, розташований з порушенням таким чином, що він не міг його бачити, здійснюючи виїзд з двору на головну дорогу, і тому він здійснив рух ліворуч, будучи впевненим, що не порушує ПДР України. При цьому ОСОБА_1 також пояснив, що за кілька хвилин до цих подій він проїжджав повз даний знак тільки в зворотному напрямку, тобто у двір, та бачив цей знак, який розташований перед виїздом з двору праворуч.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області позовні вимоги не визнав, проти задоволення заперечував, підтримав посилання на обставини, зазначені у відзиві.

Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали та інші докази по справі, приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 286 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено,що згіднопостанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №3710968від 22.12.2024,складеної поліцейськимУманського РУПГУНП вЧеркаській областістаршим сержантомполіції СемчукомВіталієм Володимировичем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,22.12.2024о 19год 56хвилин вм.Уманьпо вулиціЄвропейській (Леніна),керуючи транспортнимзасобом FiatDoblo НОМЕР_2 ,що належитьТОВ «Гарант-Сервіс»,не виконаввимогу дорожньогознаку 4.2.рух праворучта звернувліворуч,чим порушивп.8.4.гПДР порушення вимогнаказових знаків.

Даною постановоюна позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

До постанови додаються відео із службового автомобільного реєстратора та боді камери №19, 106.

Оскаржувана постанова містить підписи позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з правами, передбаченими ст.268 КУпАП та про отримання копії постанови.

Згідно положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена законодавством України.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Так, частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на. підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках,визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).

Відповідно до ч.5 ст.14Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Законом України «Про дорожній рух», а саме статтею 4 визначена компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить: підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; визначення порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України №833 від 10.11.2017 затверджений як Порядок функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі так і Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції.

У відповідності до положень п.1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Відповідно до п.1.1 ПДР України, регламентовано, що Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» відноситься до категорії наказових знаків, що встановлюють або скасовують певні режими руху, визначають учасників руху.

Відповідно до пункту 8.4г ПДР України наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Слід зазначити, що наказові знаки встановлюють або скасовують певні режими руху, визначають учасників руху. Відповідно до розділу D Віденської конвенції про дорожні знаки і сигнали наказують учасникам дорожнього руху певні дії, наприклад напрямок поворотів. Форма кругла, фон синій, малюнки білі.

Наказові знаки, зазвичай, встановлюються у безпосередній близькості перед дорожніми ділянками, де вводиться певний режим дорожнього руху чи місцях, де він скасовується. Іншими словами, знаки, що наказують, можуть бути встановлені на поворотах, перехрестях, перед конкретним сервісним об`єктом.

Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.3.б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно доч.1ст.122КУпАП,перевищення встановленихобмежень швидкостіруху транспортнихзасобів більшяк надвадцять кілометрівна годину,порушення вимогдорожніх знаківта розміткипроїзної частинидоріг,правил перевезеннявантажів,буксирування транспортнихзасобів,зупинки,стоянки,проїзду пішохіднихпереходів,ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах,а таксамо порушеннявстановленої длятранспортних засобівзаборони рухатисятротуарами чипішохідними доріжками,-тягнуть засобою накладенняштрафу врозмірі двадцятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.

Судом встановлено, що підставою для винесення працівником патрульної поліції оскаржуваної постанови передувало вчинення позивачем певних дій, як учасником дорожнього руху, а саме здійснення руху ліворуч на автомобілі Fiat Doblo номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача в межах дії наказового знаку 4.2 «Рух праворуч».

Вказані обставини зафіксовані на встановлений в службовому авто сертифікований реєстратор 70 mali, фіксація розмови велася на нагрудні відео реєстратори №19 та №106.

Згідно схемироздруківки дорожніхзнаківзазначено місце розташування дорожнього знаку 4.2. «Рух праворуч» в районі вулиць Європейська та Велика фонтанна в м. Умані.

Як вбачається з відеозапису фіксації події правопорушення, який був досліджений під час судового розгляду справи, 22.12.2024 о 19-55 год. в м.Умань по вул.Європейській, працівником поліції під час виконання службових обов`язків за допомогою сертифікованого технічного приладу, що має функції фото- і відеозапису було зафіксовано такі фактичні обставини вчинення правопорушення, як дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку. Зокрема зафіксовано, що в зоні дії дорожнього знаку 4.2. «рух праворуч» позивач, керуючи транспортним засобом Fiat Doblo НОМЕР_2 здійснив рух ліворуч.

Дані обставини не заперечувались позивачем.

Так, на відео чітко зафіксовано, що дорожній знак 4.2. «Рух праворуч» встановлений на перехресті праворуч безпосередньо перед виїздом з двору на дорожню ділянку вул. Велика фонтанна по ходу руху позивача на авто. Видимість та оглядовість даного знаку є цілком достатніми для його ідентифікації учасниками дорожнього руху. Місце встановлення даного знаку та його розташування відносно руху позивача на автомобілі Fiat Doblo номерний знак НОМЕР_2 не дає підстав для неоднозначного трактування вимог даного дорожнього знаку, що унеможливлювало би виконання позивачем ПДР у ситуації, що склалася.

Отже аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеозапису, дає підстави однозначно стверджувати про факт порушення ОСОБА_1 пункту 8.4г ПДР, зокрема не виконання вимог дорожнього знаку 4.2. «Рух праворуч» під час керування автомобілем Fiat Doblo номерний знак НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги твердження позивача, що знак 4.2 «Рух праворуч» розміщений з порушенням вимог його розташування, що позбавляло його можливості виконати умови даного дорожнього знаку, оскільки таке твердження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та повністю спростовується наявними в справі доказами, а тому суд сприймає їх як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Будь яких належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні позивачем до суду не додано.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за обставин, вказаних у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3710968, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. Вказана постанова складена поліцейським Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Старшим сержантом поліції Семчуком В.В. з дотриманням норм діючого законодавства та в межах його службових обов`язків.

За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст.ст.2, 5, 72-77, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3710968 від 22.12.2024, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11.02.2025.

Суддя: Р. В. Піньковський