Ухвала

від 09.10.2024 по справі 757/54290/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54290/21-ц

пр. № 2-1584/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача-1: не з`явився,

представника позивача-2: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання частково недійсним свідоцтва на знак товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач-1, ОСОБА_3 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» (далі - позивач-2, ТОВ «Укрпак холдинг») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1), Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - відповдач-2, ДП «Український інститут інтелектуальної власності»), в якому просить:

- визнати частково недійсним Свідоцтво України № НОМЕР_2 від 25.11.2020 року на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ОСОБА_4 , щодо товарів та послуг 16, 35 класів та частини товарів 01 класу МКТП, а саме: «камеді (клеючі препарати) на промислові потреби; клеї на промислові потреби; клейковина на промислові потреби; клеючі препарати для наклеювання афіш; клеючі препарати для шпалер; клеючі препарати на промислові потреби; склеювальні речовини для взуття; склеювальні речовини для лагодження розбитих речей»;

- зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (ЄДРПОУ: 31032378) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання частково недійсним Свідоцтва України № НОМЕР_2 від 25.11.2020 року на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ОСОБА_1, щодо товарів та послуг 16, 35 класів та частини товарів 01 класу МКТП, а саме: «камеді (клеючі препарати) на промислові потреби; клеї на промислові потреби; клейковина на промислові потреби; клеючі препарати для наклеювання афіш; клеючі препарати для шпалер; клеючі препарати на промислові потреби; склеювальні речовини для взуття; склеювальні речовини для лагодження розбитих речей»;

- стягнути з ОСОБА_1 та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (ЄДРПОУ: 31032378) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 38 883,76 грн. (судовий збір - 1 816,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності - 37 067,76 грн.);

- стягнути з ОСОБА_1 та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (ЄДРПОУ: 31032378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» (ЄДРПОУ: 39994422) судові витрати у розмірі 60 540,00 грн. (судовий збір - 4 540,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 56 000,00 грн.).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.04.2023 року.

22.03.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про вирішення питання щодо заміни у справі відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на його функціонального правонаступника Державну організацію «Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій». В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації Національного органу інтелектуальної власності" від 28.10.2022 року № 943-р Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності з 08.11.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2023 року замінено у цивільній справі № 757/54290/21-ц первісного відповідача-2 - ДП «Український інститут інтелектуальної власності» належним відповідачем - Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДП «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»).

27.07.2023 року ДП «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року розгляд справи відкладено до 10.10.2023 року.

31.08.2023 року представник позивачів подав до суду відповідь на відзив, у якому просив задовольнити повному заяву у повному обсязі. Зазначав, що відзив підписано не уповноваженою особою та відзив підлягає поверненню, Торгова марка позивача-1 за свідоцтвом України від 10.04.2012 року № НОМЕР_4 та оскаржувана торгова марка відповідача-1 за свідоцтвом України від 10.08.2020 року № НОМЕР_2 є тотожними, що встановлено експертним висновком, зазначені торгові марки на стільки схожі, що їх можна сплутати.

21.09.2023 року ДП «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» подало до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що представником ОСОБА_6 в повній мірі виконані вимоги відносно підтвердження повноважень представника юридичної особи.

04.10.2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. На обґрунтування заяви зазначає, що дію спірного свідоцтва починаючи з 13.09.2023 року було закінчено у повному обсязі та стосовно всіх класів МКТП, про що зроблено відповідну публікацію в Офіційному електронному бюлетені «ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ» (ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ. ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. ГЕОГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ; Том 2, Бюлетень № 37) на сторінці 11.2.4.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2023 року розгляд справи відкладено до 05.02.2024 року.

03.01.2024 року до суду до суду надійшла аналогічна заява про закриття провадження у справі.

Згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2024 року № 2433807 справу було відкладено на 15.04.2024 року.

15.04.2024 року до суду надійшла заява від представника позивачів - ОСОБА_7 про відшкодування судових витрат, у якій зазначено, що справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору із відшкодування позивачам їх судових витрат, а саме: стягнути із ОСОБА_1 та ДП «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 38 883,76 грн. (судовий збір - 1 816,00 грн., витрати на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності - 37 067,76 грн.) та на користь ТОВ «Укрпак холдинг» судові витрати у розмірі 60 540,00 грн. (судовий збір - 4 540,00 грн., витрати на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності - 56 000,00 грн.).

Згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2024 року № 2738440 у судовому засіданні справу відкладено на 17.07.2024 року.

08.07.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, у яких останній просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат. Зазначав, що оскільки такий доказ, як висновок експерта, у судовому засіданні не досліджувався, відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Щодо витрат на правову правничу допомогу зазначив, що заявлений розмір є необґрунтованим та неспівмірним, а складність справи є незначною.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року розгляд справи відкладено до 09.10.2024 року.

У підготовче засідання представник позивачів не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі.

У підготовче засідання відповідач-1 та його представник не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У підготовче засідання представник відповідача-2 не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій при вирішенні заяви про закриття провадження у справі поклався на розсуд суду, а також просив відмовити в задоволенні заяви представника позивача про відшкодування судових витрат з УКРНОІВІ.

Дослідивши заяву представника відповідача-1 про закриття провадження у справі та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно з витягу із Офіційного електронного бюлетеня «ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ» (ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ. ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. ГЕОГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ; Том 2, Бюлетень № 37) а також копії прін-скріну із сайту УКРНОІВІ з відомостями щодо свідоцтва № НОМЕР_2 , дію спірного свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 починаючи з 13.09.2023 року було закінчено у повному обсязі та стосовно всіх класів МКТП.

У заяві про закриття провадження у даній справі представник відповідача зазначає, що предмет спору в справі відсутній, оскільки дію спірного свідоцтва починаючи з 13.09.2023 року було закінчено у повному обсязі та стосовно всіх класів МКТП, про що зроблено відповідну публікацію в Офіційному електронному бюлетені «ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ» (ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ. ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. ГЕОГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ; Том 2, Бюлетень № 37) на сторінці 11.2.4.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зробив висновок, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Так, вимоги позивачів стосуються часткового скасування свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , що на момент подання позову належало ОСОБА_1 .

Однак, починаючи з 13.09.2023 року дію спірного свідоцтва було закінчено у повному обсязі і стосовно всіх класів МКТП на підставі заяви власника Свідоцтва від 13.09.2024 року, про що зроблено відповідну публікацію в Офіційному електронному бюлетені «ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ» (ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ. ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. ГЕОГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ; Том 2, Бюлетень № 37) на сторінці 11.2.4.

Таким чином, починаючи з моменту публікації предмет спору фактично відсутній, у зв`язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Відтак, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі.

Крім того, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 сплатив судовий збір у розмірі 1 816,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.2021 року, та ТОВ «Укрпак холдинг» сплатило судовий збір у розмірі 4 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.2021 року № 1911.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У справі представник позивачів просить повернути сплачений позивачами судовий збір.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, сплачений позивачами судовий збір підлягає поверненню позивачам.

Що стосується вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне: «Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем, зокрема, долучено: договір про надання правової допомоги укладений 12.02.2021 року між позивачем ТОВ «Укрпак холдинг» та адвокатським об`єднанням «Гравітас», платіжну доручення № 6535 від 16.02.2021 на суму 56 000,00 грн., акт приймання передачі виконаних робіт від 04.10.2021 року, розрахунок судових витрат.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Крім того, суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 №910/7032/17).

Відповідач у справі у додаткових поясненнях просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі яка зазначена до відшкодування в даній справі не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укрпак холдинг» 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Окрім того, представник позивачів просить стягнути з відповідачів витрати на проведення експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 22.112023 року справа № 712/4126/22 провадження № 14-123цс23 зауважила, що відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновку судового експерта від 02.08.2021 року № 001-ТТМ/21 ОСОБА_9 , який має кваліфікацію судового експерта з свідоцтвом № НОМЕР_3 від 15.12.2017 року (висновок виготовлений на вимогу позивача), наявність квитанції від 02.06.2021 року про оплату проведення експертизи в розмірі 37 067,76 грн., стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи в розмір 37 067,76 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 255, 257, 260, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» до ОСОБА_1 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання частково недійсним свідоцтва на знак товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Провадження у справі № 757/54290/21-ц за позовом ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» до ОСОБА_1 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання частково недійсним свідоцтва на знак товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії про визнання частково недійсним свідоцтва на знак товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Повернути ОСОБА_3 суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., сплачену згідно квитанції від 01.09.2021 року.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» суму судового збору у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп., сплачену згідно платіжного доручення № 1911 від 01.09.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 37 067 (тридцять сім тисяч шістдесят сім) грн 76 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак холдинг» витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Роз`яснити позивачеві, що його повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 09.10.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький