Постанова

від 04.02.2025 по справі 296/9508/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/9508/17 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 40 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді : Талько О.Б.,

суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

з участю секретаря : Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/9508/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирськогомузичного фаховогоколеджу ім.В.С.Косенка Житомирськоїобласної ради,третя особа- ОСОБА_2 ,про дискримінацію,відшкодування моральноїшкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Кашапової Вікторії Олексіївни, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що навчалася на четвертому курсі Житомирського музичного фахового коледжу імені В.С. Косенка ( попередня назва Житомирське музичне училище імені В. Косенка) Житомирської обласної ради за спеціальністю « хорове диригування». На початку вересня 2016 року вона отримала персональне запрошення на участь у вокальному конкурсі Міжнародного музичного фестивалю, який проводився у ОСОБА_4 . Представником організації, яка виступала спонсором цього фестивалю, для неї була відкрита віза на три місяці у посольстві Південної Кореї в Україні та придбані авіаквитки на переліт за маршрутом « Київ-Париж-Сеул» на 13 вересня 2016 року та у зворотньому напрямку, за маршрутом « Сеул Париж- Київ», на 9 грудня 2016 року.

Позивачка зазначає, що відповідно до вимог статті 62 Закону України « Про вищу освіту» має право, зокрема, на участь у конкурсах, заходах з освітньої та мистецької діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, на академічну мобільність, участь у формуванні індивідуального навчального плану. Звертає увагу на частину четверту статті 42 Закону України « Про освіту», якою передбачено, що особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами. Таке ж право було передбачене й Положенням про організацію освітнього процесу у Житомирському музичному училищі.

Окрім того, відповідно до положень Закону України « Про вищу освіту» та Статуту музичного училища до основних завдань вищого навчального закладу віднесено створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів, а безперервність процесу здобуття освіти реалізується шляхом формування потреби та здатності особистості до самоосвіти й залучення до творчої та концертно-конкурсної діяльності обдарованої студентської молоді.

ОСОБА_1 вказує, що, маючи ґарантовані законодавством вказані вище права, 12 вересня 2016 року вона разом зі своєю мамою з`явилася до керівництва музучилища з метою подання заяви про звільнення її від відвідування занять на час перебування у ОСОБА_4 , з наданням можливості у подальшому відпрацювати навчальний матеріал, шляхом затвердження індивідуального навчального плану та графіку навчання. Для цього вона надала усі необхідні документи ( запрошення організатора-спонсора для відкриття візи, візу, авіаквитки). Проте, завуч музичного училища ОСОБА_5 відмовилася приймати відповідну заяву та додані документи, пояснюючи тим, що, на її переконання, мати відправляє доньку не на вокальний конкурс.

Оскільки секретаря адміністрації навчального закладу у той час не було на робочому місці, позивачка зазначає, що не мала можливості залишити заяву у приймальні для її подальшого розгляду. Тому її мама наступного дня, 13 вересня 2016 року, повторно відвідала музучилище з вимогою офіційно зареєструвати вказану заяву. При цьому, жодних заборон щодо встановлення індивідуального графіку навчання, незгоди з виїздом за межі України чи офіційної відмови у задоволенні цієї заяви адміністрація відповідача не висловлювала й не приймала відповідних рішень з даного питання. Вказані обставини свідчили про те, що подана її законним представником заява була задоволена й відсутні підстави для вирішення питання щодо оформлення академічної відпустки.

Позивачка також вказує, що після повернення з ОСОБА_6 вона 12 грудня 2016 року приступила до занять та відпрацювання пропущеного навчального матеріалу. Нею було здано три заліки з навчальних дисциплін : «вокал», «хор» та « фортеп`яно». Проте здати академічну заборгованість та заліки з інших дисциплін вона не змогла, оскільки викладачі посилалися на відсутність у них часу для цього та дозволу адміністрації.

Наголошує на тому, що керівництво навчального закладу мистецького профілю не тільки не створило необхідних та рівних умов й можливостей для реалізації учасниками освітнього процесу своїх здібностей і талантів, а й за три місяці не розробила, не затвердила і не довела до її відома, а також відома педагогічного колективу індивідуальний навчальний план для неї на перше півріччя 2016-2017 навчального року, не перевела її на індивідуальний навчальний графік.

Незважаючи на те, що вона та її законний представник усіляко намагалися врегулювати питання здачі академічної заборгованості, фактично керівництво музичного училища докладало зусиль для того, щоб відрахувати її зі складу студентів цього навчального закладу й позбавити її права на освіту, ґарантованого Конституцією України, Законами України « Про освіту», « Про вищу освіту», Загальною декларацією прав людини 1948 року, статтею 2 протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вважає, що такі дії відповідача вказують на дискримінаційний утиск щодо неї, оскільки чинилися перешкоди в організації навчального процесу внаслідок ухилення від затвердження для неї індивідуального навчального плану.

Також вказує, що адміністрація музичного училища дискредитувала її в очах студентського та педагогічного колективу, шляхом розповсюдження у грудні 2016 року безпідставних сумнівів щодо причин її поїздки до ОСОБА_6 , внаслідок чого було створено атмосферу зневаги й безпідставного осуду за те, що вона наважилася самостійно шукати шлях для реалізації своїх творчих здібностей.

Про дискримінаційний утиск також свідчить й зневажливе та вороже ставлення до неї директора та завуча під час навчального процесу, обмеження у реалізації права на

здачу академічної заборгованості.

Окрім того, протягом періоду з 12 грудня по 22 серпня 2017 року адміністрація музичного училища протиправно вимагала надати нотаріально засвідчений переклад українською мовою запрошення та авіаквитків, а також витягу із її закордонного паспорта.

Вказує, що у зв`язку з протиправними діями відповідача вона змушена була звернутися до суду з метою захисту свого права на здобуття освіти. Під час розгляду даної справи адміністрація музичного училища надавала недостовірну інформацію й намагалася приховати факт існування в навчальному закладі студентської ради.

Позивачка також зазначає, що зазнала прямої дискримінації, адже 21 грудня 2016 року педагогічна рада музучилища прийняла рішення про її недопуск до зимової сесії через невиконання навчального плану, тоді як іншим студентам 4 курсу за спеціальністю «хорове диригування», а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було дозволено здати академічну заборгованість і вони були допущені до зимової сесії.

Вважає, що допущена відносно неї дискримінація мала місце за ознаками самоідентифікації, творчої індивідуальності, свободи світогляду та релігійних переконань, з метою позбавлення її права на освіту шляхом відрахування з навчального закладу.

Також стверджує, що адміністрація відповідача зневажливо ставилася до неї через те, що вона завжди самостійно вирішувала будь-які питання організаційного та творчого характеру, самостійно та наполегливо завойовувала право на участь у вокальному конкурсі в ОСОБА_4 , свідомо оцінювала рівень власних творчих можливостей і талантів, наполягала на сприянні в направленні її на вокальні конкурси, з розумінням та повагою ставиться до людей різних національностей та релігійних переконань й прийняла матеріальну допомогу від спонсора її поїздки на вокальний конкурс корейської релігійної організації « Good News Mission» ( «Місія Благая Вість»), яку відповідач вважає релігійною сектою, у зв`язку з чим проявив релігійну нетерпимість й допустив переслідування щодо неї на ґрунті свободи світогляду та релігійних переконань, на відміну від прихильного ставлення до православних християн, якими є студенти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Внаслідок дискримінації її було позбавлено права на освіту й спричинено моральну шкоду, адже вона зазнала тривалих переживань, пов`язаних з можливим негативними впливом упередженого ставлення до неї зі сторони адміністрації музичного училища та перспективи щодо організації її навчального процесу. Вказану моральну шкоду вона оцінює у розмірі 15000 грн.

Окрім того, вона перебувала у стані психологічного стресу від підриву її репутації як творчої особистості та посягань на її життєві принципи, честь та гідність як людини і громадянина, внаслідок створення негативного психологічного клімату в колективі, формування неправдивої думки про неї та причин її поїздки за кордон. Розмір цієї моральної шкоди вона оцінює у сумі 15000 грн.

Також їй спричинено моральну шкоду у розмірі 15000 грн. , адже вона глибоко розчарована від того, що адміністрація навчального закладу зруйнувала її віру в те, що вчителі покликані спрямовувати її на досягнення творчих і духовних вершин, розкривати її мистецький потенціал й навчати жити за законами доброти і любові.

Окрім того, їй спричинено моральну шкоду внаслідок незаконного відрахування з навчального закладу, оскільки вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатися до суду з позовом про визнання недійсним та скасування наказу про відрахування з навчального закладу, поновлення на навчання. Зазначену моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 15000 грн.

Перебування у пригніченому стані від усвідомлення того, що відповідач проігнорував вимоги законодавства щодо негайного поновлення її прав, також свідчить про спричинення їй моральної шкоди у розмірі 15000 грн.

Усвідомлюючи те, що її безпідставно позбавили права на отримання диплома молодшого спеціаліста, вона перебувала у стані емоційного стресу, що також спричинило моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Моральна шкода у розмірі 15000 грн. спричинена й тим, що був порушений звичайний життєвий уклад, вона вимушена була докладати додаткових надмірних зусиль для коригування творчих планів, організації та налагодження звичайного режиму життя, для того, щоб знайти у собі мужність залишитися вірною своїм світоглядним переконанням і не втратити віру в людей.

Таким чином, загальний розмір спричиненої їй моральної шкоди становить 105000 грн.

Враховуючи вищезазначене, Бінбауер А.С. просила встановити, що при організації навчального процесу в Житомирському музичному фаховому коледжі ім. В.С. Косенка в 2016-2017 навчальному році та при прийнятті рішення педагогічної ради від 21 грудня 2016 року ( протокол №3) про її недопущення до зимової сесії, мала місце дискримінація по відношенню до неї за ознаками самоідентифікації, творчої індивідуальності, свободи світогляду та релігійних переконань, з метою позбавлення її права на освіту.

Також просила стягнути із Житомирського музичного фахового коледжу ім. В.С. Косенка на свою користь 105000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки адвокат Кашапова В.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що , окрім позовних вимог про встановлення факту дискримінації та відшкодування моральної шкоди, завданої дискримінацією, позивачка просила також відшкодувати моральну шкоду, спричинену внаслідок її незаконного відрахування з навчального закладу.

При зверненні до суду з даними вимогами ОСОБА_11 зазначено три ознаки, за якими вона зазнала дискримінації ( самоідентифікація, творча індивідуальність, свобода світогляду та релігійних переконань). Також вказано про порушення її права на освіту, а також про відсутність правомірності та обґрунтованості мети в діях відповідача. При цьому, протиправність дій відповідача встановлена рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 5 квітня 2017 року, яке набрало законної сили.

Вказує на ту обставину, що спосіб досягнення відповідачем мети не був належним та пропорційним.

Вважає, що суд невірно трактував поняття дискримінації, її ознаки та належним чином не встановив обставини справи.

Звертає увагу на те, що термін «ознака», використаний в українському перекладі статті 14 Конвенції та статті 1 Протоколу №12, має певні вади. В англомовному тексті цих статей використано термін «status», який за своїм значенням дещо відрізняється від українського терміну «ознака» і є дещо ширшим. Цей термін може бути перекладений і як « характеристика» або ж «сукупність характеристик», і як власне « ознака», і навіть « статус». «Звужений» переклад змісту Конвенції може призвести до звуженого розуміння самого явища дискримінації, коли неможливість виявлення чіткої ознаки призводить до хибного висновку про відсутність дискримінації як такої.

При вирішенні спору суд залишив поза увагою зміст частини другої статті 81 ЦПК України й переклав тягар доведення на позивачку у справі, в якій вона звільнена від такого обов`язку.

Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням усіх чотирьох принципів недискримінації, які визначені статтею 2 Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що, застосовуючи триступеневий тест для виявлення дискримінації, стає очевидним відсутність ознак дискримінації у спірних правовідносинах.

Щодо тверджень позивачки про неврахування таких ознак дискримінації, як « самоідентифікація» та « творча індивідуальність», то суд надав чітку та повну відповідь з даного питання. Окрім того, нечітке формулювання ознак, які, на думку позивачки, свідчать про наявність дискримінації щодо неї, виключають можливість стверджувати про обґрунтованість позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Кашапова В.О., підтримала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвока Хільчевський С.О., не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що під час здобуття позивачкою освіти у Житомирському музичному училищі ім. В. Косенка Житомирської обласної ради, назва якого у подальшому змінена на « Житомирський музичний фаховий коледж ім. В.С. Косенка Житомирської обласної ради», на четвертому курсі навчання за спеціальністю « хорове диригування», адміністрацією відповідача видано наказ №28-с від 26 грудня 2016 року про її відрахування з контингенту студентів за невиконання навчального плану.

Передумовою для цього слугували наступні обставини.

Так, 13 вересня 2016 року заступник начальника Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації звернувся листом до директора музичного училища з проханням вирішити питання щодо звільнення від занять з подальшим відпрацюванням пропущених годин ОСОБА_1 , студентки 4 курсу відділення « хорове диригування» - учасниці Міжнародного фестивалю, що проходитиме у м. Сеул ( Південна Корея), з 13 вересня по 9 грудня 2016 року ( включаючи період підготовки, репетиційний та пост фестивальне турне). Також вказано, що витрати на перебування на фестивалі бере на себе міжнародна благодійна організація « International Youth Fellowship».

Відповідачем не заперечувався той факт, що мати позивачки 13 вересня 2016 року зверталася до адміністрації музичного училища із письмовою заявою про звільнення доньки від відвідування занять на час її участі у міжнародному фестивалі, з подальшим відпрацюванням навчального матеріалу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 13 вересня по 9 грудня 2016 року була відсутня на навчанні в музичному училищі у зв`язку з тим, що приймала участь у Міжнародному фестивалі в м. Сеул ( ОСОБА_12 ).

Після повернення в Україну вона у грудні 2016 року приступила до занять та склала іспити із трьох навчальних дисциплін, проте у подальшому не була допущена до сесії. 12 грудня 2016 року позивачка надала адміністрації навчального закладу пояснювальну записку, в якій повідомила про те, що була відсутня на заняттях із 13 вересня по 9 грудня 2016 року у зв`язку з тим, що у цей час перебувала у ОСОБА_4 й приймала участь у міжнародному вокальному конкурсі.

16 грудня 2016 року адміністрація відповідача письмово запросила позивачку разом з одним із батьків на засідання звуженої педагогічної ради, на якому буде розглядатися питання про її подальше навчання в музичному училищі. Також наголошено на тому, що вона зобов`язана надати належним чином посвідчені документи, які підтверджують поважність причин її відсутності на навчанні.

Долучений до матеріалів справи витяг з протоколу №3 засідання звуженої педагогічної ради Житомирського музичного училища від 21 грудня 2016 року містить інформацію про те, що членами педради вирішувалось питання про допуск до зимової сесії студентів четвертого курсу ОСОБА_13 ( хор), ОСОБА_14 (хор), ОСОБА_15 (хор), ОСОБА_16 ( фортеп`яно).

Досліджений судом протокол №3 засідання звуженої педради від 21 грудня 2016 року також містить інформацію про допуск до сесії студентки ОСОБА_16 , у якої відсутні атестації з навчальних дисциплін « сольфеджіо», « гармонія», «СМЛ».

У вказаному протоколі зазначено, що студентка ОСОБА_17 була відсутня на заняттях у листопаді-грудні 2016 року, але надала лікарняні листи, які підтверджують законні підстави її відсутності. Студентка ОСОБА_18 через відсутність на заняттях протягом трьох місяців має заборгованість майже з усіх предметів, окрім «хор», «фортеп`яно», «постава голосу». Пропущено 75 % навчального матеріалу, документів, які б підтверджували законні підстави для пропусків занять, ОСОБА_18 не надала.

На засіданні педагогічної ради була присутня бабуся студентки ОСОБА_14 , яка пояснила відсутність її онуки на заняттях протягом трьох місяців участю у конкурсі в м. Сеул , ОСОБА_12 . Також пояснила, що внаслідок відсутності у м. Житомирі спеціалістів з перекладу документів з корейської мови на українську, а також значною вартістю послуг з перекладу, вона не має можливості надати належним чином оформлені документи на підтвердження факту перебування онуки на вказаному фестивалі. Також повідомила про те, що цей захід фінансувався відомою на весь світ релігійною організацією, й після закінчення вокального конкурсу 3 жовтня 2016 року її онука працювала волонтером в цій релігійній організації, давала уроки англійської мови для корейських дітей.

За наслідками розгляду питань порядку денного педрадою прийнято рішення допустити студентів до складання зимової сесії, дозволити студентці ОСОБА_7 здати заборгованість та допустити її до зимової сесії, не допустити студентку ОСОБА_19 до складання зимової сесії через невиконання навчального плану, пропуски занять без поважних причин.

На підставі вказаного рішення педагогічної ради директором музучилища й був виданий наказ про відрахування позивачки зі складу студентів цього навчального закладу.

Матеріали справи також свідчать, що на звернення законного представника позивачки ОСОБА_20 , заступник начальника Управління культури Житомирської обласної адміністрації листом від 26 грудня 2016 року повідомив про те, що для допущення ОСОБА_1 до сесії необхідно надати до музичного училища офіційний переклад українською мовою листа-запрошення щодо її участі у Міжнародному фестивалі творчої молоді у Південній Кореї.

Судом також встановлено, що позивачка оскаржила до суду наказ директора музичного училища про її відрахування зі складу студентів цього навчального закладу.

Під час судового розгляду даного спору мати позивачки неодноразово письмово зверталася до відповідача із проханням надати можливість для відпрацювання донькою навчальних годин, які були пропущені з поважних причин протягом періоду із 13 вересня по 11 грудня 2016 року.

На її звернення адміністрацією музичного училища надано відповідь, в якій в черговий раз запропоновано надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують поважність причин відсутності її доньки на заняттях.

Листом від 24 березня 2017 року позивачка повідомила адміністрацію музучилища про неможливість надання офіційного нотаріально засвідченого перекладу документів, що підтверджують факт її участі у міжнародному музичному фестивалі, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях законодавства.

Судом також досліджувався лист відповідача від 29 березня 2017 року за №51, в якому зазначено, що на засіданні звуженої педагогічної ради, яке відбулося 24 березня 2017 року, розглянуто питання щодо надання можливості ОСОБА_21 відпрацювати пропущені навчальні години згідно з графіком навчального процесу на перше півріччя 2016-2017 року. З даного приводу вказано, що позивачка не з`явилася на засідання та не забезпечила явку свого представника й не надала документи, які підтверджують її участь у міжнародному фестивалі. Також у листі зазначено, що на підставі публікацій у засобах масової інформації членами педради з`ясовано, що « International Youth Fellowship» ( « Міжнародне молодіжне спілкування») є підрозділом релігійної протестантської секти « Good News Mission» ( місія « Благая Вість») пастора Ок Су Пака та 13-ий Чхунджанський фестиваль пам`яті Корея відбувся не з 13 вересня 2016 року до 11 грудня 2016 року, як вказано у заяві позивачки, а з 6 червня 2016 року до 3 жовтня 2016 року, у тому числі фінал, що відбувся з 29 вересня 2016 року до 3 жовтня 2016 року.

Також у цьому листі звернуто увагу на неможливість допуску до складання атестаційних заліків та іспитів студентів, які не відпрацювали навчальний план в загальній кількості 480 годин.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 5 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, скасовано наказ Житомирського музичного училища ім. В. Косенка Житомирської обласної ради в частині відрахування ОСОБА_22 з навчального закладу.

Поновлено ОСОБА_22 на 4 курс навчання у Житомирському музичному училищі ім. В. Косенка Житомирської обласної ради за держзамовленням, за спеціалізацією « хорове диригування».

При вирішенні даного спору суди виходили з того, що після повернення в Україну позивачка повернулася до навчання та робила спроби відпрацювати пропущений матеріал, проте адміністрація навчального закладу не надала їй такої можливості й навіть не обговорила питання щодо розроблення для неї індивідуального навчального плану.

Окрім того, суд зазначив, що позивачку було відраховано зі складу студентів ще до завершення екзаменаційної сесії й наказ від 26 грудня 2016 року про її відрахування був оприлюднений 23 грудня 2016 року, шляхом його розміщення на дошці оголошень раніше дати його видання.

Також вказано, що підставою видання спірного наказу зазначене рішення педради від 22 грудня 2016 року, яке суду не надане, а у витязі з протоколу №3 звуженої педагогічної ради йдеться не про відрахування, а про допуск ОСОБА_14 до зимової сесії.

На виконання рішення суду директором музичного училища 1 вересня 2017 року видано наказ про поновлення ОСОБА_22 на навчання у Житомирському музичному училищі ім. В.С. Косенка Житомирської обласної ради на 4 курсі навчання за спеціальністю « хорове диригування» у 2017-2018 навчальному році.

18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до директора музичного училища із заявою про її відрахування зі складу студентів за власним бажанням.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що невдоволення адміністрації навчального закладу самоідентифікацією студентки ОСОБА_14 дійсно мало місце та мало зовнішній прояв у будь-якій формі.

Окрім того, суд зазначив про те, що факт дискримінації щодо позивачки за ознакою її творчої індивідуальності не знайшов свого підтвердження. Також не встановлено й факту дискримінації за ознакою свободи світогляду та релігійних переконань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, згідно з частиною другою статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно доЗакону України« Прозасади запобіганнята протидіїдискримінації вУкраїні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, коли внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях ( рішення ЄСПЛ від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства»).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю ( рішення ЄСПЛ у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, п.п. 48, 49 рішення у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 204 року №14-рп/2004).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

За приписами статті 14 Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом.

Тобто особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою, зокрема до суду. При цьому, позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з`ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача саме ознак та характеристик дискримінації.

Крім того, суд вірно виходив з того, що нечітке формулювання ознак, які, на думку позивачки, свідчать про наявність в діях відповідача дискримінації щодо неї, виключають можливість задоволення позовних вимог про встановлення факту дискримінації.

Суд обґрунтовано заначив, що згідно з наказом від 26 грудня 2016 року №28-с позивачка була відрахована зі складу студентів у зв`язку із невиконанням навчального плану. У свою чергу, невиконання нею навчального плану було зумовлене неправомірними діями відповідача, що й було встановлено рішенням суду у цивільній справі №296/10749/16-ц.

Однак, порушення відповідачем вимог законодавства при вирішенні питання щодо допуску позивачки до навчання та при її відрахуванні зі складу студентів, не свідчить про її дискримінацію.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що використання відповідачем терміну «секта» у листі на звернення позивачки, не є відображенням особистого зневажливого ставлення адміністрації навчального закладу до міжнародної релігійної організації, а також щодо самої позивачки, оскільки така інформація була отримана із засобів масової інформації, про що зазначено у листі.

Належним чином дослідивши зміст протоколу засідання звуженої педагогічної ради від 21 грудня 2016 року, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що недопуск позивачки до складання заліків та іспитів під час зимової сесії не свідчить про поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

При розгляді позовних вимог щодо встановлення факту дискримінації суд надав вичерпну відповідь на усі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду з даного питання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту дискримінації та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дискримінації.

Однак, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного відрахування позивачки з навчального закладу.

Так, відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному бою та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, конкретний розмір моральної шкоди у кожному окремому випадку встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судом правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Беззаперечним є той факт, що внаслідок незаконного відрахування зі складу студентів навчального закладу позивачка була позбавлена права на освіту, внаслідок чого їй спричинено моральну шкоду.

Враховуючи характер правопорушення та обставини справи, а також з огляду на вимоги розумності, на користь позивачки підлягає стягненню 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного відрахування з навчального закладу, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -адвоката КашаповоїВікторії Олексіївни, задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з Житомирського музичного фахового коледжу ім. В.С. Косенка Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_3 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Житомирського музичного фахового коледжу ім. В.С. Косенка Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_3 169 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 11 лютого 2025 року.