Постанова

від 30.01.2025 по справі 524/10484/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/10484/24 Номер провадження 22-ц/814/711/25Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Чумак О.В.,

судді: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Полтавіцивільну справуза апеляційною скаргою адвоката Шаповала Валерія Дмитровича, який представляє позивачку ОСОБА_1

на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2024 року, постановлену суддею Хіневич В.І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство "Автозаводське" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31 травня 2024 року, прийняте на 4 Пленарному засіданні позачергової XXІV сесії VІІІ скликання «Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання та визначення його балансоутримувача», яким закріплено за КГЖЕП «Автозаводське» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на праві господарського відання нерухоме майно нежитлове (підвальне) приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 та визначено КГЖЕП «Автозаводське» балансоутримувачем нерухомого майна і замовником будівельних робіт на даному об`єкті.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 20 травня 2023 року. З набуттям права власності на вказану квартиру набула право спільної сумісної власності і на допоміжні приміщення у будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Оскаржуване рішення порушує її права, як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2024 року вказану позовну заяву направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третьої особи Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Автозаводське» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування рішення.

Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Шаповал В.Д., який представляє позивачку ОСОБА_1 , подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивачки вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на предмет та характер спору, який виник між сторонами, оскільки пов`язаний з оспоренням права власності позивача на нежитлове (підвальне) приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи належним чином повідомлялися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до матеріалів позовного провадження ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31 травня 2024 року, прийняте на 4 Пленарному засіданні позачергової XXІV сесії VІІІ скликання «Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання та визначення його балансоутримувача», яким закріплено за КГЖЕП «Автозаводське» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на праві господарського відання нерухоме майно нежитлове (підвальне) приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 та визначено КГЖЕП «Автозаводське» балансоутримувачем нерухомого майна і замовником будівельних робіт на даному об`єкті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третьої особи Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Автозаводське» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування рішення.

Відмовляючи позивачці у відкритті провадження за її позовом, суд першої інстанції, виходив з того, що з огляду на предмет позовних вимог спір непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства,а відноситьсядо адміністративноїюрисдикції, оскільки є публічно-правовим.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду, приймаючи до уваги наступне.

Згідно вимогстатті 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленимст. 186 ЦПК, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першоюстатті 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/13961/17.

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31 травня 2024 року, прийняте на 4 Пленарному засіданні позачергової XXІV сесії VІІІ скликання «Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання та визначення його балансоутримувача», яким закріплено за КГЖЕП «Автозаводське» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на праві господарського відання нерухоме майно нежитлове (підвальне) приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 та визначено КГЖЕП «Автозаводське» балансоутримувачем нерухомого майна і замовником будівельних робіт на даному об`єкті.

При цьому позивачка посилається на те, що відповідачем порушено її право власності на нежитлове (підвальне) приміщення, яке розташоване в будинку за вказаною вище адресою, оскільки вона є власником квартири, що знаходиться в цьому будинку.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, восьмоїстатті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 Цивільного кодексу Українита пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, колегія суддів вважає, що між сторонами фактично виник спір, пов`язаний з реалізацією права позивачки, як власника квартири у багатоквартирному будинку, на допоміжне приміщення (підвал), яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

Тобто, між сторонами виник спір про цивільне право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Приймаючидо увагинаведене,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга адвоката Шаповала Валерія Дмитровича, який представляє позивачку ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 жовтня 2024 року скасуванню, з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Шаповала Валерія Дмитровича, який представляє позивачку ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Крюківського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від25жовтня 2024року скасувати.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 довиконавчого комітетуКременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті,третя особакомунальне госпрозрахунковежитлово-експлуатаційнепідприємство "Автозаводське"Кременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті провизнання незаконнимта скасуваннярішення направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук