Вирок

від 10.02.2025 по справі 448/2279/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 448/2279/24

Провадження №1-кп/944/893/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2025м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024141230000209 від 27.07.2024, про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Перемишль, Республіки Польща, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, безробітного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 в період часу з 23 год. 00 хв. 26.07.2024 до 01 год. 00 хв. 27.07.2024 перебував у готельно-ресторанному комплексі «Світлиця», що за адресою с. Шегині по вулиці Дружби, буд. 173, Яворівського району Львівської області, де у приміщенні ресторану спільно з ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої. В подальшому, ОСОБА_4 , близько о 01 год. 00 хв. в ході раптово виниклого конфлікту, діючи із прямим умислом, спрямованим на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв із столу у праву руку скляну пляшку з-під напою торговельної марки «Пепсі Кола» ємністю 0,33 л. та направився на територію готельно-ресторанного комплексу «Світлиця», де на той час перебував потерпілий та нахилившись до бетонного покриття, розбив пляшку і частиною, яка залишилася у нього в правій руці, наніс один удар в область шиї ОСОБА_6 , чим спричинив останньому сліпе поранення шиї з повним ушкодженням стінки гортані, яке є небезпечними для життя в момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті, зокрема, показав, що приблизно 01 год. 00 хв. 27.07.2024 на території готельно-ресторанного комплексу «Світлиця» частиною розбитої скляної пляшки з-під напою «Пепсі Кола» наніс один удар в область шиї ОСОБА_6 . У вчиненому щиро розкаявся, критично оцінив свою протиправну поведінку та просив його суворо не карати та не позбавляти волі. Зазначив, що добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України, суд встановив, що обвинуваченому суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння. Показання обвинуваченого є послідовними, логічними.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 , повністю підтвердив показання обвинуваченого в частині того, що конфлікт між ним та обвинуваченим стався 27.07.2024 приблизно о 01 год. 00 хв. на території готельно-ресторанного комплексу «Світлиця», так, під час побутового конфлікту, обвинувачений умисно наніс йому удар розбитою пляшкою з-під напою «Пепсі Кола» в область шиї, внаслідок чого заподіяв йому умисне тяжке тілесне ушкодження. Потерпілий наголосив на тому, що обвинувачений йому відшкодував завдану шкоди. Щодо призначення покарання, то просив не позбавляти ОСОБА_4 волі.

Обвинувачений, його захисник, потерпілий та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним вище, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, так як він умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання - не встановлено.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, не мав наміру ухилятися від відповідальності, відшкодував потерпілому завдану шкоду, щиро розкаявся, що свідчить про надання обвинуваченим критичної оцінки своїм діям, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Зарахування строку тримання під вартою обвинуваченого до моменту його звільнення з-під варти в залі суду слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

На час ухвалення вироку обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України згідно з ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 26.12.2024.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого до набуття вироком законної сили суд залишає без змін - цілодобовий домашній арешт.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не залишати цілодобово приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 27.07.2024 по 26.12.2024 включно, відповідно ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У силу ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 10.02.2025.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 31.07.2024 на змиви речовини бурого кольору та уламки скла зі слідами речовини бурого кольору - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 31.07.2024 на футболку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору та резинові тапки синього кольору - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 31.07.2024 на светр синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, джинсові шорти сірого кольору та змиви з обох рук ОСОБА_4 - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

диск типу DVD сріблястого кольору, на якому є написи 4,7 Gb 16 х зроблені заводським шляхом, барвником золотистого кольору - залишити при матеріалах кримінального провадження № 12024141230000209 від 27.07.2024;

змиви речовини бурого кольору та уламки скла зі слідами речовини бурого кольору, змиви з обох рук ОСОБА_4 , уламок прозорої скляної пляшки (саме в зовнішній поверхні уламка є паперова етикетка синьо-білого кольору з емблемою та написом: «PEPSI») - знищити;

светр синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, джинсові шорти сірого кольору - повернути ОСОБА_4 ;

медичну карту стаціонарного хворого № 68006, заведену на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається із 28 аркушів, - повернути КНП №1 Територіальне медичне об`єднання м.Львів, вул.Миколайчука, 9.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1