Ухвала

від 22.01.2025 по справі 757/59999/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 січня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, відносно,

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Торез, Донецької обл., громадяни України, з вищою освітою, не одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

за участю: прокурора захисників підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 16 лютого 2025 року включно. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваній альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах, визначених п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України, або застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання із покладенням процесуальних обов`язків.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підозра є необґрунтованою, оскільки в інкримінованих ОСОБА_6 діях відсутній склад злочину.

Зокрема, доводи сторони обвинувачення обґрунтовуються виключно висновком аналітичного дослідження від 18.01.2024, який носить ймовірний характер, а висновок експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 14.02.2024, складений без застережень та рекомендацій контролюючого податкового органу.

На переконання сторони захисту, зібрані стороною обвинувачення докази є неналежними та недопустимими, які не містять будь-якого об`єктивного підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_6 протиправних дій.

Вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують тримання підозрюваної під вартою.

Зауважує, що слідчим суддею визначено непомірний розмір застави, без врахування майнового стану підозрюваної.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 жовтня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 62021000000000862, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 України.

17 травня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

27 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

19 грудня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в межах 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року клопотання слідчого задоволено, продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 лютого 2025 року включно. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Продовжуючи щодо підозрюваної ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної ОСОБА_6 із інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що її причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, є обґрунтованою.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень. Наведені обставини у підозрі, об`єктивно зв`язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дані правопорушення.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі щодо відсутності у інкримінованих ОСОБА_6 діях складу кримінального правопорушення, а також посилання на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, є передчасними та такими, що підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження по суті.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування на час розгляду клопотання слідчим суддею.

Зокрема, підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на кількість та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , та суворість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може виїхати за межі України, тим самим реалізувати вказаний ризик. Те, що у підозрюваної є матір похилого віку, що має хронічні захворювання, не спростовує заявленого ризику, зокрема не виключає перебування матері ОСОБА_6 разом із нею за кордоном у разі виїзду підозрюваної.

Як зазначив слідчий, на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, не встановлено всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, не встановлені всі особи, причетні до розслідуваної діяльності, всі місця зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових/електронних записів з алгоритмом дій учасників. Відтак, для уникнення покарання за скоєння особливо тяжких злочинів підозрювана може самостійно або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, органом досудового розслідування обґрунтовано ризик незаконного впливу на свідків, експертів, інших підозрюваних у даному провадженні. Зокрема, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, співучасників кримінального правопорушення, може особисто вчинити дії чи схиляти їх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск, підкуп.

Окрім того, слідчим суддею зазначено, що в матеріалах, долучених до клопотання, наявні докази того, що ОСОБА_6 , перебуваючи у камері слідчого ізолятора, може користуватися мобільним телефоном, тим самим, координувати дії інших, невстановлених на даний час осіб, щодо реалізації вказаного ризику.

Разом із тим, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань зі співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Вказане підтверджується тим, що, як зазначають слідчий та прокурор, на даний час у кримінальному провадженні залишаються невстановленими службові особи Міністерства енергетики України та працівники ДП «ВК «Краснолиманська», які виступали пособниками у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим підозрювана, перебуваючи на волі, може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування.

Підозрювана також може зловживати своїми процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування. Крім того, інкриміновані ОСОБА_6 злочини передбачають обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що може спонукати її вчиняти дії, направлені на його приховання або відчуження.

Доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованість існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Щодо обґрунтованості визначення розміру застави, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку колегії судів, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваній ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, слідчим суддею враховано існуючі ризики, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваної у їх сукупності, визначив заставу у межах 20 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 000 грн., яка належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків у випадку внесення застави.

Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом. Доводи та твердження про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв`язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/59999/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Провадження 11сс/824/1151/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.183,199 КПК