Постанова

від 28.01.2025 по справі 376/2247/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року місто Київ

справа № 376/2247/18

апеляційне провадження № 22-ц/824/2544/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області у складі судді Клочко В.М. від 8 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що його бабусі ОСОБА_3 належала земельна частка (пай), площею 4,28 в умовних кадастрових гектарах, № 771 яка перебувала у колективній власності КСП "Кривошиїнське", згідно сертифікату серії КВ №034226, виданого Сквирською районною державною адміністрацією 12 грудня 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на вищезазначену земельну ділянку.

Посилаючись на те, що позивач є спадкоємцем за законом і фактично прийняв спадщину після ОСОБА_3 шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, відповідно до статті 549 ЦК УРСР, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), площею 4,28 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП "Кривошиїнське" Кривошиїнська сільська рада Сквирського району Київської області, № 771, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №034226, виданого Сквирською

районною державною адміністрацією 12 грудня 1996 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 8 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), площею 4,28 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП "Кривошиїнське" Кривошиїнська сільська рада Сквирського району Київської області, № 771, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №034226, виданого Сквирською районною державною адміністрацією 12 грудня 1996 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду обґрунтоване тим, що під час звернення до нотаріуса для оформлення спадщини позивачу було роз`яснено умови її прийняття, передбачені статтею 1273 ЦК України. Йому також повідомлено, що нотаріальне оформлення спадщини неможливе через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, а отримати його дублікат позивач не може. Відповідно до частини 4 статті 25 та частини 11 статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника, тому правовстановлюючі документи на таке майно не видаються. Ця обставина унеможливлює набуття позивачем спадкових прав у передбачений законом спосіб, що змусило його звернутися до суду з відповідною вимогою. Іншого способу визнати за ним право власності на спадкове майно, окрім судового порядку, не існує. При цьому відповідач визнав позов, а права третіх осіб не були порушені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким скасувати державну реєстрацію речового права на ім`я ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1931846932240) на земельну ділянку площею 3,3408 га, кадастровий номер: 3224083200:03:008:0012; зобов`язати Управління (Центр) надання адміністративних послуг Сквирської міської ради Київської області провести скасування державної реєстрації речових прав на ім`я ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1931846932240) на земельну ділянку площею 3,3408 га, кадастровий номер: 3224083200:03:008:0012.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_3 ніколи не була бабою ОСОБА_2 , жодних документів на підтвердження родинних зв`язків позивача та ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Крім того, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не 24 жовтня 2000 року як вказав позивач та зазначено у довідці № 788 від 3 серпня 2018 року, виданої Кривошиїнською сільською радою Сквирського району Київської області.

Суд першої інстанції не перевірив обставини, на які посилався позивач, та не урахував відсутність доказів: родинних зв`язків позивача з померлою, свідоцтва про

смерть, сертифікату на право на земельну частку (пай), звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса та відповідь нотаріуса на таке звернення, вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Зауважувала, що вона є рідною донькою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , єдиною спадкоємицею своїх батьків. ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 до дня своєї смерті в місті Васильків Київської області. При цьому, ОСОБА_3 була зареєстрована в селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області з 1979 року, про що достеменно знали працівники сільської ради. Вважає, що вона прийняла спадщину, після смерті матері, шляхом спільного проживання та ведення спільного господарства. Однак, оформити спадщину не могла, оскільки, за плином часу було втрачено оригінал правовстановлюючого документа, як сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №034266, зареєстрованого 16 жовтня 1996 року за № 171, площею 3,1 в умовних кадастрових гектарах, який був отриманий ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , посилаючись на те, що апелянт не приймала спадщини після смерті ОСОБА_3 , рішення про продовження строку на прийняття спадщини відсутнє, а відтак оскаржуваним рішення питання про права, свободи, інтереси та обов`язки апелянта не вирішувалися.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підставах та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження.

Представник Сквирської міської ради, яка є правонаступником Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, - ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно довідки Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області від 26 липня 2018 року № 760 земельна ділянка № НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_3 , відповідно до сертифікату серії КВ № 034226, виданого Сквирською РДА 12 грудня 1996 року. Земельна ділянка не використовується (а.с. 11).

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 034226, виданого Сквирською районною державною адміністрацією від 12 грудня 1996 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Сквирської районної державної адміністрації від 16 жовтня 1996 року № 331 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Кривошиїнське" розміром 3.1 в умовних кадастрових гектарах (а.с.96-97).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією довідки про смерть від 1 лютого 2001 року № 30, актовий запис № 50 (а.с. 98).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 747 від 31 травня 1950 року (а.с. 105).

25 грудня 1959 року ОСОБА_9 одружилася з ОСОБА_10 , після чого змінила прізвище на " ОСОБА_11 ", актовий запис від 25 грудня 1959 року № 25 (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 30 грудня 1959 року - а.с. 105).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо наявності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина 3 статті 352 ЦПК України).

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом

питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка є донькою померлої ОСОБА_3 , зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті матері. Тому визнання права власності на спірну земельну частку (пай) за ОСОБА_2 , який не є онуком померлої ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом порушує її права як спадкоємиці.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 щодо спадкового майна, а тому клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає.

Поняття спадкоємства (спадкування) можна визначити як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадковим правом регулюються суспільні відносини правонаступництва, тобто наступництва одних суб`єктів цивільного права - фізичних, юридичних осіб, держави, територіальної громади та інших учасників (спадкоємців) в правах та обов'язках фізичної особи, яка померла (спадкодавця). Об`єктом спадкового наступництва є спадщина (спадкове майно, спадкова маса), тобто вся сукупність прав та обов`язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою не є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.

Відповідно до статі 524 ЦК Української РСР, тут і далі в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державам, кооперативам та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (стаття 534 ЦК УРСР).

Статтею 541 ЦК УРСР передбачено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно із статтею 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичне вступлення в управління або володіння спадковим майном; подання заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем її відкриття. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК УРСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця (статті 560 ЦК УРСР).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 обґрунтував свої вимоги тим, що після смерті його бабусі ОСОБА_3 (24 жовтня 2000 року), він фактично прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, яка складається з земельної частки (пай), площею 4.28 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП "Кривошиїнське"Кривошиїнська сільська рада Сквирського району Київської області, № 771.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції погодився із доводами позивача, врахувавши визнання позову відповідачем і відсутністю порушення прав інших осіб.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження родинних зв`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 померла не ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 17 жовтня 2000 року; ОСОБА_3 мала доньку, яка є спадкоємицею першої черги - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, 13 серпня 1993 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося на користь своїх дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_1 . Зазначений заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Кривошиїнської сільської ради народних депутатів Пеклін В.Я., реєстровий номер 14 (а.с.8). Відповідні відомості наявні і в Спадковому реєстрі (а.с. 101).

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд першої інстанції не дослідив питання щодо наявності у позивача права спадкування за законом, не встановив фактичний розмір земельної частки, яка належала спадкодавиці, та не з`ясував наявність чи відсутність інших спадкоємців. Крім того, Кривошиїнська сільська рада не подавала заяву про визнання позову, а лише просила розглянути справу без її представника, не заперечуючи проти ухвалення рішення на розсуд суду.

Отже, зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Стосовно вимог ОСОБА_1 у апеляційній скарзі щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем та зобов`язання Управління (Центр) надання адміністративних послуг Сквирської міської ради Київської області вчинити ці дії, колегія суддів зазначає, що вони виходять за межі предмета розгляду даного спору, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 057 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 8 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкуваннявідмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1 057 грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді: