Постанова

від 05.02.2025 по справі 369/9696/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/9696/22 головуючий у суді І інстанції Волчко А.Я.

провадження № 22-ц/824/4033/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ПРАЙМ» про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним Договір № 00918 від 25 вересня 2018 року про надання послуг єдиної централізованої загальної охорони Житлового комплексу «Білий Шоколад» відповідно до ст. 217 ЦК України і застосувати наслідки визнання договору недійсним, передбачені ч. 1 і ч. 5 ст. 216 та ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 вересня 2018 року.Квартира позивача знаходиться в багатоквартирному будинку на території Житлового комплексу « Білий Шоколад ». За вказаною адресою позивачу надаються житлово-комунальні послуги: з управління багатоквартирним будинком і вивезення побутового сміття (з 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс ЮА» (далі - ТОВ «Центрсервіс ЮА»), код 43799466, основний вид діяльності 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів); з газопостачання; з водопостачання і водовідведення; з електропостачання. ТОВ «Білий Шоколад» припинив надавати позивачу послуги з управління багатоквартирним будинком з 2021 року. 25 вересня 2018 року позивач змушений був підписати Договір № 00918 про надання послуг єдиної централізованої загальної охорони ЖК «Білий Шоколад», оскільки забудовник не віддав би документи для оформлення права власності на його квартиру АДРЕСА_1 , яка придбавалась на підставі договору купівлі-продажу майнових прав. У вступній частині оспорюваного Договору зазначено, що ТОВ «Білий Шоколад» на договірних умовах фактично погодило та дозволило ТОВ «Група Прайм» здійснювати охоронну діяльність на території ЖК «Білий Шоколад», у зв`язку з чим Виконавець здійснює обстеження комплексу; впроваджує діяльність служби охорони у Комплексі; підтримує громадський порядок; постійно спостерігає та доглядає за територію Комплексу; встановлює пропускний та внутрішньооб`єктовий режим на території Комплексу; узгоджує порядок проходу/проїзду на територію Комплексу; попереджає незаконні дії по відношенню до майна жителів Комплексу; підтримує безпечні умови знаходження мешканців у Комплексі. Предметом оспорюваного Договору є (п.1.1 розділу 1) є те, що: Виконавець зобов`язується надавати, на умовах, визначених цим Договором, чинним в Україні законодавством послуги, що визначені у п.1.2 Договору та відповідними Правилами проживання та співжиття, користування приміщеннями та майном у Житловому Комплексі «Білий Шоколад», розробленими відповідно до цього Договору, а Замовник зобов`язується забезпечити виконання положень цього Договору та здійснити своєчасну оплату отриманих послуг. У п.1.2 Договору зазначено, що Відповідач надає єдину централізовану загальну охорону Комплексу, що включає в себе підтримання громадського порядку, встановлення контрольно-пропускного режиму для проходу громадян та в`їзду/виїзду транспортних засобів на територію Комплексу (цілодобово), а також чергування (періодичного патрулювання) шляхом обходу території Комплексу з одночасним зовнішнім оглядом житлових/нежитлових приміщень, які знаходяться на території Комплексу на предмет виявлення незаконного проникнення, пошкодження або знищення майна та протидію правопорушникам у скоєнні ними протиправних дій та якщо необхідно, з переданням відповідної інформації до правоохоронних органів (далі - Послуги); впровадження у Комплексі домофонної системи; охорону особистого конкретно визначеного майна мешканців Комплексу (за окремим договором), якщо таке передається на зберігання згідно з відповідними актами передачі майна та вказаних у додатку умов та вартості; послуги консьєрж-служби (за умови укладення додаткової угоди до цього Договору). Місцем надання послуг є Київська область, с. Білогородка, вул. М. Величка, 11а (п.1.3 Договору). При цьому, як вбачається із інших умов Договору, і по факту послуги надаються по усій території ЖК, контрольно-пропускний пункт зі шлагбаумом знаходиться не на прибудинковій території будинку №11-А по вул. Величка Михайла у с. Білогородка , а на вході на територію ЖК. У п.1.5 оспорюваного Договору вказано, зокрема, що ТОВ «Білий Шоколад» вчасно і в повному обсязі готує та надає Виконавцю документи, необхідні для надання Послуг; повідомляє Виконавця про знаходження на території Комплексу покупців приміщень та несе відповідальність у разі порушень з їх сторони; має право вимагати якісно та оперативного надання Послуг; має право вимагати інформації про поточний стан справ по наданню Послуг. В обов`язки Виконавця (відповідача), що передбачені п.2.1 розділу 2 «Права та обов`язки сторін» оспорюваного Договору, входить, зокрема: встановити контрольно-пропускний режим для проходу громадян та в`їзду (виїзду) транспортних засобів на територію Комплексу (цілодобово); здійснювати чергування (періодичного патрулювання) шляхом обходу території Комплексу з одночасним зовнішнім оглядом житлових/нежитлових приміщень, які знаходяться на території Комплексу на предмет виявлення незаконного проникнення, пошкодження або знищення майна та протидію правопорушникам у скоєнні ними протиправних дій з переданням відповідної інформації до Національної поліції; затвердити порядок та часи в`їзду (виїзду) транспортних засобів; організовує та забезпечує, у разі потреби, на окремих умовах охорону фізичних осіб, особистого конкретного визначеного майна мешканців Комплексу, та переданих під охорону матеріальних цінностей, про що складається відповідний акт прийому під охорону; має право вимагати від усіх осіб, які мають зайти, проїхати на територію Комплексу дотримання встановленого порядку пропускного режиму. У п. 2.3 оспорюваного Договору зазначені повноваження Замовника. Зокрема, останній повинен: дотримуватися встановлених Правил проживання та співжиття, користування приміщеннями та майном у Комплексі; вчасно сплачувати Послуги. Вартість послуг і порядок оплати передбачені Розділом 3 Договору у розмірі 100 (сто) грн. з одного особового рахунку (однієї квартири/нежитлового приміщення та одного автомобіля) з правом збільшення плати лише у разі збільшення кількості автомобілів. У розділі 5 «Дія Договору» передбачено: момент набрання чинності оспорюваним Договором - момент його підписання Сторонами; розірвання Договору у будь-який час по взаємній згоді Сторін. Позивач вважає вищезазначений Договір таким, що не відповідає вимогам законодавства України та таким, що порушує його права як споживача послуг. Так, повноваження (права і обов`язки) співвласників багатоквартирного будинку по вул. Величка Михайла, 11 корпус А в с. Білогородка , можуть здійснюватися лише щодо цього багатоквартирного будинку і території навколо нього, визначеної відповідно до містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок 11-А, а не території, на якій розташований ЖК «Білий Шоколад». Кожний співвласник зобов`язаний своєчасно сплачувати лише за спожиті житлово- комунальні послуги. Охоронні послуги (зокрема території, ЖК «Білий Шоколад»), не належить до житлово-комунальних послуг. Охорона фізичної особи та/або її майна надається на підставі цивільно-правового договору. Повноваження (права і обов`язки) управителя багатоквартирного будинку (будь-то ТОВ «Білий Шоколад» чи ТОВ «Центрсервіс ЮА») можуть стосуватися виключно забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку № 11 корпус А по вул. Величка Михайла в с. Білогородка і його прибудинкової території. Управитель багатоквартирного будинку № 11 корпус А по вул. Величка Михайла в с. Білогородка і його прибудинкової території ( ТОВ «Білий Шоколад» чи ТОВ «Центрсервіс ЮА») не має права приймати рішення щодо питань, які не стосуються житлово-комунальних послуг, перелік яких визначений законодавством України; про скликання загальних зборів мешканців будинку №11 корпус А мешканців будинку № 11-А чи усіх мешканців ЖК «Білий Шоколад» позивача не повідомляли, відповідно позивач не брав в них участі і не приймав у встановленому законом порядку рішення про охорону не лише прибудинкової території будинку 11-А, але й усього Житлового Комплексу і тим більше щодо встановлення контрольно-пропускного пункту з шлагбаумом при в`їзді на територію ЖК «Білий Шоколад». Також, позивач особисто не уповноважував ні ТОВ «Білий Шоколад» укладати від його імені будь-які договори охорони, чи вести переговори з метою необхідності (потреби) позивача в охороні з відповідачем чи іншим суб`єктом господарювання на охорону прибудинкової території будинку №11 корпус А і на охорону території усього ЖК «Білий Шоколад», ні відповідача визначати його потреби в охороні території та надавати їх. До того ж, у 2021 році надавати послуги з управління багатоквартирним будинком став ТОВ «Центрсервіс ЮА», про це стало відомо із рахунків на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком та витрат на вивіз сміття. Також, у позивача відсутня потреба у отриманні послуг щодо охорони від відповідача. Всупереч вимог ст. 905 ЦК України оспорюваний Договір не містить строку Договору, оскільки розділ 5 «Дія Договору» передбачає лише момент набрання чинності Договором і право його розірвати у будь-який час за взаємною згодою Сторін. Отже, відсутність істотних умов, як то предмет і строк оспорюваного Договору є такими, що не відповідають вимогам законодавства України, значить решта його умов як похідних від істотних умов оспорюваного Договору є незаконними. Відповідач грубо порушив умови оплати послуг (істотна умова договору), встановлені в Розділі 3 оспорюваного Договору. Пунктом 3.1 встановлено у розмірі 100 (сто) грн. з одного особового рахунку (однієї квартири/нежитлового приміщення та одного автомобіля) з правом збільшення плати лише у разі збільшення кількості автомобілів. Натомість, починаючи з липня 2018 року в односторонньому порядку відповідач змінив розмір оплати на 200 грн. Про це позивачу стало відомо з чергового рахунку на оплату послуг. При цьому, ТОВ «Група Прайм» письмово і завчасно не попередило і не ініціювало внесення змін у Договір, як того вимагає ЦК України і Закон України «Про захист споживачів», а тому такі дії слід розцінювати як порушення умов Договору та чинного законодавства. Окремо зазначено, що відповідач позбавляє ОСОБА_1 права розірвати вищезазначений Договір, що підтверджується копією письмового звернення позивача до відповідача та відповіддю останнього.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини вказані ним у позовній заяві та зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки аналізу оскаржуваного договору і правовідносинам та правовій аргументації і застосованим позивачем нормам матеріального права, які свідчать про їх невідповідність оскаржуваному договору вказаним у позові вимогам законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року ТОВ «ГРУПА ПРАЙМ» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) уклали Договір № 00918 про надання послуг єдиної централізованої загальної охорони ЖК «Білий Шоколад».

У вступній частині оспорюваного Договору зазначено, що після проведення попередніх переговорів з ТОВ «Білий Шоколад», яке на договірних умовах фактично погодило та дозволило ТОВ «ГРУПА ПРАЙМ» здійснювати охоронну діяльність на території ЖК «Білий Шоколад», з метою попередження можливих правопорушень чи злочинів будь-яких осіб, недопущення протиправних дій у відношенні до житлових/нежитлових приміщень і майна у Комплексі, розуміючи необхідність сумісного синергетичного вирішення питання щодо створення єдиної централізованої загальної охорони Комплексу, Сторони домовились, що беруть на себе певні обов`язки за цим Договором, після окреслення та розподілу завдань та функцій по цьому напряму життєдіяльності та благоустрою Комплексу. У зв`язку з чим, за умовами даного Договору Виконавець здійснює обстеження комплексу; впроваджує діяльність служби охорони у Комплексі; підтримує громадський порядок; здійснює постійне спостереження та доглядає територію Комплексу; встановлює пропускний та внутрішньооб`єктовий режим на території Комплексу; узгоджує порядок проходу/проїзду на територію Комплексу; попереджає незаконні дії по відношенню до майна жителів Комплексу; підтримує безпечні умови знаходження мешканців у Комплексі.

Предметом оспорюваного Договору (п.1.1 розділу 1) є те, що: Виконавець зобов`язується надавати, на умовах, визначених цим Договором, чинним в Україні законодавством та на підставі Ліцензії послуги, що визначені у п.1.2 Договору та відповідними Правилами проживання та співжиття, користування приміщеннями та майном у ЖК «Білий Шоколад», розробленими відповідно до цього Договору, а Замовник зобов`язується забезпечити виконання положень цього Договору та здійснити своєчасну оплату отриманих послуг.

У п.1.2 Договору зазначено, що Виконавець надає єдину централізовану загальну охорону Комплексу, що включає в себе підтримання громадського порядку, встановлення контрольно-пропускного режиму для проходу громадян та в`їзду/виїзду транспортних засобів на територію Комплексу (цілодобово), а також чергування (періодичного патрулювання) шляхом обходу території Комплексу з одночасним зовнішнім оглядом житлових/нежитлових приміщень, які знаходяться на території Комплексу на предмет виявлення незаконного проникнення, пошкодження або знищення майна та протидію правопорушникам у скоєнні ними протиправних дій та якщо необхідно, з переданням відповідної інформації до правоохоронних органів (далі - Послуги); впровадження у Комплексі домофонної системи; охорону особистого конкретно визначеного майна мешканців Комплексу (за окремим договором), якщо таке передається на зберігання згідно з відповідними актами передачі майна та вказаних у додатку умов та вартості; послуги консьєрж-служби (за умови укладення додаткової угоди до цього Договору).

Місцем надання послуг є Київська область, с. Білогородка, вул. М. Величка, 11а (п.1.3 Договору).

У п.1.5 Договору № 00918 вказано, серед іншого, що ТОВ «Білий Шоколад» вчасно і в повному обсязі готує та надає Виконавцю документи, необхідні для надання Послуг; повідомляє Виконавця про знаходження на території Комплексу покупців приміщень та несе відповідальність у разі порушень з їх сторони; має право вимагати якісно та оперативного надання Послуг.

В обов`язки Виконавця (відповідача), що передбачені п.2.1 розділу 2 «Права та обов`язки сторін» оспорюваного Договору, входить, серед іншого: встановити контрольно-пропускний режим для проходу громадян та в`їзду (виїзду) транспортних засобів на територію Комплексу (цілодобово); здійснювати чергування (періодичного патрулювання) шляхом обходу території Комплексу з одночасним зовнішнім оглядом житлових/нежитлових приміщень, які знаходяться на території Комплексу на предмет виявлення незаконного проникнення, пошкодження або знищення майна та протидію правопорушникам у скоєнні ними протиправних дій з переданням відповідної інформації до Національної поліції; затвердити порядок та часи в`їзду (виїзду) транспортних засобів; організовує та забезпечує, у разі потреби, на окремих умовах охорону фізичних осіб, особистого конкретного визначеного майна мешканців Комплексу, та переданих під охорону матеріальних цінностей, про що складається відповідний акт прийому під охорону; має право вимагати від усіх осіб, які мають зайти, проїхати на територію Комплексу дотримання встановленого порядку пропускного режиму.

У п. 2.3 оспорюваного Договору зазначені повноваження Замовника. Зокрема, останній повинен: дотримуватися встановлених Правил проживання та співжиття, користування приміщеннями та майном у Комплексі; завчасно повідомляти Виконавця про візит сторонніх осіб; інформувати Виконавця про наймачів, орендарів приміщень у Комплексі, для оформлення безперешкодного доступу останніх на територію Комплексу; завчано повідомляти Виконавця про вивіз речей з комплексу та перелік таких речей, в разі необхідності; особисто відповідати та дбати за збереження пропуску (який надає право в`їзду, виїзду транспортного засобу), у тому числі за передачу пропуску третім особам та як слідство особисто відповідає за несанкціонований виїзд транспортного засобу з території ЖК; сприяти у якісному виконанні функцій охорони території Комплексу; сповіщати про помічені порушення, які сталися на території Комплексу; сповіщати про підозрілих осіб на території Комплексу, транспорт та залишені без нагляду речі (предмети) на території Комплексу; вчасно, без затримок сплачує Послуги; не залишати на території Комплексу власні або чужі речі (предмети) без догляду; може вимагати якісного та оперативного надання Послуг; вправі вимагати надання інформації про поточний стан справ по наданню Послуг; може вимагати компенсувати нанесені збитки, у зв`язку із неякісним наданням Послуг та які відбулися по вині Виконавця; сприяти та не перешкоджати Виконавцю виконувати обов`язки, покладені на нього цим Договором.

Згідно п. 5.1, п. 5.2 Договору № 00918 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами; Договір може бути розірваний в будь-який час по взаємній угоді Сторін, в якій визначаються майнові вимоги Сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.

20 липня 2022 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ «ГРУПА ПРАЙМ» з повідомленням про відмову від Договору 00918 від 25 вересня 2018 року.

Відповіддю за вих. № 291 та за вих. № 336 ТОВ «ГРУПА ПРАЙМ» було відмовлено у розірванні Договору 00918 від 25 вересня 2018 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів) (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №278/1621/21, від 21.04.2022 у справі №397/791/17 та інші).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

У ст. 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

- розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;

- розірванні договору в судовому порядку;

- відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;

- припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;

- недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду); (постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №159/4766/21 (провадження № 61-15464св23), від 13.12.2023 у справі № 295/13310/21 (провадження №61-12351св22), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18)).

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21.12.2021 в справі №148/2112/19 (провадження №61 18061св20)).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорення правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Вирішуючи даний спір і відмовляючи у позові, суд першої інстанції з`ясував характер спірних правовідносин сторін, дослідив обставини справи і наявні у ній докази, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку про недоведеність обставин на які посилається позивач.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, які суд першої інстанції належним чином дослідив та надав їм вірну правову оцінку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначаючи про примушення його до підписання Договору № 00918 від 25 вересня 2018 року, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Як вбачається із копії оспорюваного Договору останній був підписаний сторонами, що підтверджує факт погодження останніх з умовами договору.

Також, як встановлено судом та не спростовано позивачем, вказуючи по суті про перевищення відповідачем та ТОВ «Білий Шоколад» власних повноважень, зокрема те, що управитель багатоквартирного будинку не мав права приймати рішення з питань, які не стосуються житлово-комунальних послуг, позивач не оскаржував такий/такі договір/договори, укладені між управителем та ТОВ «ГРУПА ПРАЙМ».

При цьому, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що посилаючись на порушення норм ст. 33 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо свободи пересування, ОСОБА_1 не надає доказів порушення його права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Також, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що надаючи копії рахунків на оплату із збільшеним розміром оплати за послуги, позивач не оскаржує саме збільшення такого розміру.

В даному випадку, як було зазначено вище, усі дії, вчинені відповідачем після укладення договору та обставини, що виникли після укладення договору, в тому числі і збільшення рівня оплати за договором, порушення умов оплати, відсутність потреби у подальшому отриманні послуг щодо охорони від відповідача - не є обставинами, що можуть бути підставами до визнання договору недійсним, оскільки виникли після його укладення.

Розірвання договору, що був укладений сторонами, та визнання його недійсним є різними за правовими наслідками категоріями, що по суті позбавляє суд можливості надання оцінки правовідносинам сторін з точки зору розірвання договору в межах позову про визнання його недійсним.

Посилання позивача на вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання йому послуг від яких він не може відмовитись, а одержати їх можна лише в одного виконавця, який нав`язує свої вимоги, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Вказуючи на не можливість відмови від укладеного договору, позивач не звернув уваги, що укладений між сторонами договір не є договором про управління багатоквартирним будинком чи договором про надання житлово-комунальних послуг, а відтак законодавство України не визначає його, як такий, укладення якого є обов`язком сторін.

З огляду на договірний характер правовідносин між сторонами, зміна його істотних умов, а саме зміна розміру оплати, зміна обставин, які тягнуть за собою втрату у замовника необхідності в послугах охорони, можуть бути підставою до розірвання договору в судовому порядку.

При цьому відмова виконавця договору «Про надання послуг єдиної централізованої загальної охорони Житлового Комплексу «Білий Шоколад» від розірвання договору за згодою сторін, ніяким чином не позбавляє права позивача ставити питання про його розірвання в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині відсутності істотних умов договору в підписаному між сторонами договорі «Про надання послуг єдиної централізованої загальної охорони Житлового Комплексу «Білий Шоколад», апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність згоди сторін, щодо будь-якої істотної умови договору свідчить про його не укладеність.

Не укладений договір не може бути визнаний недійсним, оскільки не створює будь яких наслідків.

Вважаючи договір не укладеним, особа має право на звернення до суду з позовом в частині наслідків не укладеного правочину. При цьому визнання договору не укладеним не є належним способом захисту.

Аналогічна за змістом позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Надавши оцінку характеру спірних правовідносин, що виникли між

сторонами під час укладення спірного договору, установивши відсутність порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав до визнання договору недійсним та відповідно і відсутність підстав до задоволення позову.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.