Постанова

від 06.02.2025 по справі 160/225/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/225/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 №0235820714 форми "Р" на суму ПДВ 3 876 125,00 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання 3100900,00 грн. та штрафна санкція 775225,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 №0235840714 форми "ПН" на суму штрафної санкції з ПДВ у розмірі 4630,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 №0235820714 форми "Р" на суму ПДВ 3 876 125,00 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання 3100900,00 грн. та штрафна санкція 775225,00 грн.)

Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 №0235840714 форми "ПН" на суму штрафної санкції з ПДВ у розмірі 4630,75 грн.

Стягнув на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГ ЕКСІМ" (Ідентифікаційний код юридичної особи 36721948, 53073, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Златоустівка, вул. Підстепна, б. 69) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 26840,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом порушені норми матеріального права п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України та п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІ.

Так, ТОВ «АГ ЕКСІМ» не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» та ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС».

Під час перевірки встановлена неможливість підтвердити постачання добрива саме цими суб`єктами господарювання у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної, технологічної можливості у СГ (згідно ЄРПН відсутня будь-яка оренда, придбання електроенергії, води та т.п. яка необхідно для нормальної діяльності виробничого процесу для виготовлення добрив); встановлено не відповідність у кількості вироблення добрива (придбання сировини менша за реалізовану); відсутність трудових ресурсів ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» та недостатність трудових ресурсів ТОВ АГРОЕКО ПЛЮС»; не відповідність у документах, а саме п.3.2. Договору купівлі-продажу №3672-2110 від 21.10.2020, укладеного з ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (код 42296804) та п. 3.2. Договору купівлі-продажу №3672/07 від 16.07.2020 року, укладеного з ТОВ АГРОЕКО ПЛЮС» (код 43259810).

У ході перевірки встановлено не відповідність поставленого добрива, а саме: «Товар відпускається Продавцем в упаковці» та відповідно первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) та пояснень посадових осіб підприємства добриво отримувалося у кількості понад 20 тон насипом на вантажні автомобілі;

Також встановлена відсутність печаток на первинних документах: договорах, видаткових накладних, ТТН; відсутність на товарно-транспортних накладних від ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (код 42296804) підписів водіїв, які поставляли добриво, чим порушено ст.9 ч.2 Закону №996; не відповідність у ТТН щодо автомобілів та причепів; по СГ - ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» встановлено відсутність зареєстрованого виробництва Добрива «Екофосфоазотин плюс»; відповідно до відкритих джерел інформації не значиться такого добрива, як «Екофосфоазотин плюс»;

ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» не придбалась сировина та вода, яка використовується при виготовлені добрива; у виробничому процесі, отримуються рідкі суміші-біогумусу тобто Добриво органічне (біогумус). Поставка на ТОВ «АГ ЕКСІМ» відбувалась автомобілями призначеними для перевезення сипучих вантажів, а не рідких речовин;

Також встановлена відсутність законного джерела введення в обіг товару (відсутність його придбання у інших постачальників, та можливість для його створення самостійно), що доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару.

Щодо реальності поставки ТОВ «АГ ЕКСІМ» надало до заперечень копії листів від СГ, які не завірені печаткою.

У наданих позивачем документах вказані суперечливі відомості, а саме: у договорі про надання транспортних послуг №59 від 01.06.2020 замовник, вказаний банківський рахунок ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК» НОМЕР_1 який відповідно до АІС Податковий Блок Картка платника був відкритий лише у 22.12.2021 (більше року після дати договору), також у завірених копіях актів надання послуг від 28.08.2020 №1670 на суму «Послуги перевезення вантажу» всього з ПДВ 51 408грн., від 29.10.2020 №1671 на суму «Послуги перевезення вантажу» всього з ПДВ 68 544грн., від 30.11.2020 №1672 на суму «Послуги перевезення вантажу» всього з ПДВ 34 272грн. зазначений розрахунковий рахунок виконавця ТОВ «ЕКО ТРЕЙД-ВРОЖАЙ» UA313510050000026004879050338, який відкритий підприємством лише 20.01.2021 (після дати складання актів наданих послуг), а розрахунковий рахунок замовника UA183235830000026009052932919, який закрився 17.10.2020 (перед датою складання актів наданих послуг).

Також у копіях актом надання послуг від 30.10.2020 №795 зазначений р/р виконавця UA933235830000026004052945804 який закритий 17.10.2020 (перед датою складання акта наданих послуг).

Крім того, зазначені та надані до заперечень завірені копії не відповідають первинним документам, що були надані у ході проведення перевірки.

Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлені запити до ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ) по постачальниках добрив від 17.01.2022 №505/7/04-36- 07-20-14 по взаємовідносинах з ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК», від 17.01.2022 №506/7/04-36- 07-20-14 по взаємовідносинах з ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС», на які отримані тільки інформаційні довідки про реєстрацію СГ, підтвердження зустрічними звірками не отримано.

Скаржник посилається на подібність правовідносин у справах №160/225/24 та №160/15514/20.

Крім того, під час проведення перевірки документально не підтверджено здійснення господарських операцій з ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС», ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» щодо придбання та використання добрив, не підтверджено участь у оподатковуваних операціях використаних товарів «будівельних матеріалів» та «продуктів харчування», отже, до бюджету донараховано податок на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 на загальну суму 3 111 010грн. та не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на ТОВ «АГ ЕКСІМ» (умовний продаж на товар «будівельні матеріали» та «продукти харчування») за період перевірки з 01.01.2018 по 31.12.2020 у сумі ПДВ 76 809грн. (відповідальність передбачена штрафна санкція у сумі 7 158,25грн.).

У ході проведення перевірки встановлено списання будівельних матеріалів без надання первинних документів щодо виконання будівельних робіт (відсутні акти виконаних робіт, або інші документи).

У ході перевірки не надані первинні документи щодо зазначених операцій в частині виконання робіт, послуг, відсутні акти виконаних робіт (послуг), не відомо особу яка здійснювала будівельні роботи, а саме - «заміну вікон, замощення віконних пройомів, будівництво аварійного виходу, встановлення металевих дверей та решіток, убрані несущі стіни та вилиті нові» дані роботи відносяться до будівельних робіт (послуг). ТОВ «АГ ЕКСІМ» відповідно штатного розпису не має у штаті будівельників таким чином не відомо які спеціалісти виконали будівельні роботи. Крім того ТОВ «АГ ЕКСІМ» не має ліцензії на виконання будівельних робіт (послуг). Перевіркою встановлено використання, та списання матеріалів не пов`язаних з господарською діяльністю у зв`язку із не можливістю їх виконання самостійно та без актів виконаних робіт само зайнятих осіб або юридичних осіб.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість при списанні матеріалів, а саме відсутність аналітичного обліку матеріалів та економічного обґрунтування для їх списання. Надані документи не є підтверджуючими документами використання матеріалів в господарській діяльності. Порушено пункт 198.5 ст. 198 «г» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями):

Скаржник зазначає, що до перевірки не надані первинні документи що стверджують про необхідність проведення будівельних робіт. Перш ніж розпочати ремонт спеціальна комісія оглядає об`єкт. На підставі огляду складається відомість дефектів або дефектний акт, зазначається вид ремонту (поточний або капітальний). Якщо підприємство виконує роботи власними силами, то після закінчення робіт складається відомість виконаних робіт, де зазначається вид і найменування робіт, послуг, кількість і ціна використаних матеріалів, тмц, які були використані в ході ремонту.

У ході перевірки та до заперечень не надало дефектні відомості, конкретний перелік виконаних робіт (кошторис), не надано ліцензію на будівельні роботи у зв`язку з чим нараховані податкові зобов`язання з ПДВ за січень 2019 року у сумі - 59 927грн. (299 634,28 *20/100) є актуальними.

Також, у ході перевірки встановлено придбання від ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ФІЛІЯ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» у м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ32049199) продуктів харчування та товарів для не господарської діяльності. Підприємство не має на балансі їдальні, та інших закладів щоб протягом польових робіт готувати обіди, та використовувати придбані товари у власній господарській діяльності.

Зазначені товари в акті перевірці списані з балансу підприємства, але не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ- 16 881,79грн., в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями).

Позивач у позові вказує про зареєстровані податкові накладні на умовний продаж та нараховані податкові зобов`язання за період 2018-2020рр. на продукти харчування отриманні від ФІЛІЯ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» у м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ32049199), які були використанні для харчування робітників підприємства за принципом шведського столу без персоніфікації за принципом самообслуговування (наказ №09-01-18 від 09.01.2018) на суму 63 237,04 грн. в тому числі ПДВ 10 539,50грн.

Відповідно до даних ЄРПН було зареєстровано податкові накладні без реквізитів номенклатури товару, однак вказано № та дата ПН, суму податку на додану вартість зменшено на 10110 грн. в тому числі: за грудень 2018 на 65 52 грн., за грудень 2019 на 3558 грн.

До податкової накладної №9827982//20 від 23.12.2020 на суму ПДВ 1848,80грн. складені розрахунки коригувань від 24.12.2020 №9978374//20 (без зміни суми ПДВ), від 04.03.2021 №9974113//20 (зменшено суму ПДВ на 9,60грн.) та №9974114//20 (без зміни суми ПДВ), та від 31.12.2021 №9951411//20 (без зміни суми ПДВ).

А податкова накладна на збільшення зобов`язань з ПДВ (умовний ПДВ) від 15.03.2021 №5 на суму ПДВ 654,24грн., яка виписана та включена до податкових зобов`язань за березень 2021 року, що не входить до періоду перевірки.

Позивачем не наданні документи щодо передачі подарунків для першокласників пайовиків до КНЗ «Красівського НВК» (ЗОШ І-ІІІ ст.) на списання товарів, а саме: видаткові накладні, акти приймання-передачі благодійної допомоги.

У зв`язку з вказаним, донарахована сума податку на додану вартість підлягає зменшенню на 10110 грн. у тому числі: за грудень 2018 на 6552 грн., за грудень 2019 на 3558 грн.

Таким чином, позивачем порушено: п.44.1 ст.44, п.19 8.1, п.19 8.3 ст.19 8 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та підлягає зменшенню податковий кредит по взаємовідносинах із суб`єктами господарювання ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС», ТОВ «БЮДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» у податкових деклараціях за період з липня 2020 по грудень 2020 на суму - 3 031 393грн.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві зазначено, зокрема, що апелянт посилається на:

-відсутність матеріально-технічної, технологічної можливості у СГ (згідно ЄРПН відсутня будь-яка оренда, придбання електроенергії, води та т.п. яка необхідно для нормальної діяльності виробничого процесу для виготовлення добрив),

-встановлено не відповідність у кількості вироблення добрива (придбання сировини менша за реалізовану);

-недостатність трудових ресурсів ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» та у ТОВ АГРОЕКОПЛЮС»,

-не відповідність у документах, а саме: відповідно п.3.2. Договору купівлі-продажу №3672- 2110 від 21.10.2020 року укладеного з ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (код 42296804) та п.3.2. Договору купівлі-продажу №3672/07 від 16.07.2020 року укладеного з ТОВ АГРОЕКО ПЛЮС» (код 43259810) у ході перевірки встановлено не відповідність поставленого добрива, а саме «Товар відпускається Продавцем в упаковці», та відповідно первинних документів видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та пояснень посадових осіб підприємства добриво отримувалося у кількості понад 20 тон насипом на вантажні автомобілі;

-відсутність печаток на первинних документах: договорах, видаткових накладних, ТТН;

-на відсутність на Товарно-транспортних накладних від ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (код 42296804) підписів водіїв, які поставляли добриво. Порушена ст.9 ч.2 Закону №996 «...особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції»;

-не відповідність у ТТН щодо автомобілів та причепів;

-по СГ- ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» встановлено відсутність зареєстрованого виробництва Добрива «Екофосфоазотин плюс»;

-відповідно до відкритих джерел , інформації не значиться такого добрива, як «Екофосфоазотин плюс»;

-ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» не придбалась сировина та вода, яка використовується при виготовлені добрива; у виробничому процесі, отримуються рідкі суміші- біогумусу тоб-то Добриво органічне (біогумус). Але поставка на ТОВ «АГЕКСІМ» відбувалась автомобілями призначеними для перевезення сипучих вантажів, а не рідких речовин;

- відсутність законного джерела введення в обіг товару (відсутність його придбання у інших постачальників, та можливість для його створення самостійно) що доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару.

Позивач зазначає, що фактично висновок про відсутність поставок здійснено податковим органом на підставі неможливості відповідачем підтвердити постачання добрива саме цими суб`єктами господарювання, на підставі вищезазначених зауважень.

При цьому, податковим органом не доведено відсутність проведеного постачання добрив. Дані взяті на підставі припущень та з невідомих відкритих джерел інтернету та й взагалі переважно весь акт базуються на неперевірених даних взятих в загальнодоступній мережі Інтернет, а не з офіційних джерел, прискіпливо розглянуто форму деяких ТТН в момент перевірки, не розглянувши їх суть. Так, перевезення добрив здійснювалось за рахунок постачальників, які в свою чергу, наймали перевізників, що зазначено в ТТН.

Контрагентам задекларовано податкові зобов`язання по покупцю ТОВ «АГ Ексім» у повному обсязі та своєчасно, та, саме відповідачем цей факт не спростовується, а навпаки підтверджується актом перевірки, а також в ході судового розгляду.

Позивач зазначає, що у квітні 2018 року підприємство вирішило почати поточний поетапний ремонт нежитлової будівлі приміщення магазину, без виведення приміщення з експлуатації про необхідність та перелік робіт була складена дефектна відомість № 1 від 02.04.2018р., наказом від 02.04.2018 №05-04-18-1.

На підприємстві, згідно штатного розкладу в період проведення ремонтних робіт працювало 50-55 робітників. Згідно наказу від 02.04.2018 року №05-04-18-1 із спеціалістів: електрика, токаря, слюсаря та підсобних робітників підприємства була сформована тимчасова будівельна бригада для виконання поточних ремонтних робіт господарським способом.

Позивачам подавались докази в підтвердження вказаних операцій.

Контролюючим органом не враховано Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406, отже, твердження стосовно необхідності ліцензії безпідставні.

Щодо обґрунтування нарахованого ПДВ від здійснення арифметичної помилки в сумі 3510,0 гри. у т.ч. штрафна санкція 702 грн. апелянтом в скарзі не зазначається.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ «АГ ЕКСІМ», створено 04.08.2010, є фермерським господарством з видом діяльності і вирощування сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках зі здійсненням обробки землі, посів, збирання та перевезення продукції рослинництва власною та орендованою технікою.

ТОВ «АГ ЕКСІМ» є платником єдиного податку 4 групи та податку на додану вартість ІПН 367219404185.

На підприємстві вирощується: озима пшениця, озимий та ярий ячмінь, кукурудза, соняшник, озимий ріпак, соя. Виробництво однорічних сільськогосподарських культур відображено у статистичних звітах, а саме: у Звіті про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів та ягід і винограду №29-сг (річна). Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур №4сг (річна). Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-заг (місячна). Звіт про реалізацію продукції сільськогосподарського господарства №21 - заг (місячна).

Вирощування сільськогосподарської продукції здійснюється на орендованих земельних ділянках які розташовані у Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, Новопільська с/р, територія населених пунктів №4 до складу якої входять населені пункти, а саме с. Златоустівка, на загальній площі 1845,2646 га.

ТОВ «АГ ЕКСІМ» здійснює обробку землі, посів, збирання та перевезення продукції рослинництва власною та орендованою технікою (яка відображена у Додатку 10 до порядку обліку платників податків зборів пункт 7.2)

На підприємстві працює 43 робітника (наказ 33-20 від 27.12.20р , додаток штатний розпис на 2022 рік) у т.ч.: ІТР директор Корнієнко А.В. (наказ № 36-К від 22.07.2021р.), головний бухгалтер Журавко Н.С, економіст, бухгалтер, бухгалтер-касир, агроном, механік, інженер-енергетик, гідротехнік, комірник, бригадир, ваговий, медсестра - 12 робітників, (трактористи машиністи, оператор дощувальної машини, водії, слюсар-ремонтник, токар, підсобні робітники, сторожа) -31 робітників.

На підприємстві знаходяться в оренді два вантажних автомобілі HOWO самоскид., реєстраційний номер НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Договір оренди транспортних засобів № 01/06-21 від 01.06.2021р.), орендодавець ТОВ «Атлас Авто Транс АГ».

Для ведення виробничої діяльності підприємство використовує приміщення взяті в оренду, а саме:

- орендована частина Комплексу по переробці та зберіганню зерна-елеватор який розташований за адресою: Дніпропетровська області, Криворізький р-н. с. Златоустівка, вул. Підстепна, б.69 (елеватор «ж» - 279.2 кв.м., 2,391 тис.т та елеватор «е» - 279,2 кв.м, 2,391 тис.т елеватор «д» - 171,5 кв.м кв.м, 1,468 тис.т, де зберігається готова продукція та доводиться до товарного вигляду (сушиться, чиститься, калібрується) підприємство використовує власний посівний матеріал 1,2,3 репродукції, загальний обсяг потужностей для зберігання 6,250 тис.т. виробництва (Договір оренди № 30/08-19 від 30.08.19р. орендодавець ТОВ «АГ ІМПЕКС»). - орендований ангар Б, загальною площею 902,7 кв.м за адресою: Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна б.69, використовується для зберігання сільськогосподарської продукції та посівного матеріалу, добрив ( Договір оренди №16/01-21 від 16.02.21р.. орендодавець ТОВ «АГ ІМПЕКС»);

- орендована будівля гаражу-майстерні. Літ. «Б-2» (частина комплексу нежитлових будівель), розташована за адресою: Дніпропетровська обл.. Криворізький р-н, с. Златоустівка, вул. Підстепна б.65а, загальною площею 1 452,5 кв.м. використовується для зберігання запасів (запасних часин, ЗЗР. тощо), стоянки та ремонту сільськогосподарської техніки та автомобілів (Договір оренди № 01/03-17 від 01.03.2017 р., орендодавець ТОВ «АГ ІМПЕКС»).

- орендовані ємності металеві три штуки ((цистерна) (резервуар горизонтальний циліндричний РГС), об`ємом 40 000 л (40 куб. м) , що є частиною операторської складу ГСМ, який розташований за адресою: Криворізький район, с. Златоустівка. вул. Підстепна, б.65А. (Договір оренди №01/06-20 від 01.06.2020р., Договір оренди №28/04-21 від 28.04.2021р. Договір оренди №07/07-21 від 01.07.2021р.- орендодавець ТОВ «АГ ІМПЕКС») для зберігання пального (отримана ліцензія на зберігання пального).

- власне приміщення за адресою Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Златоустівка, вул. Руденко, буд. 476 . загальною площею 241.7 кв.м. використовуєте як склад для зберігання запасних частин, інструментів тощо.

ТОВ «АГ ЕКСІМ» для збільшення врожайності вирощених сільськогосподарський культур та для поліпшення структури ґрунту земельних ділянок (полів) уклав з ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС» договір купівлі продажу № 3672/2110 від 21.10.2020 та додаткові угоди до договору № 1 від 21.10.20 року та № 2 від 21.10.20 року та придбати добриво органічне (біогумус).

Поставка добрива органічного (біогумус) відбувалась згідно із п.3.9 договору купівлі продажу № 3672/2110 від 21.10.2020 року та додатковим угодам до договору №1 від 21.10.20р. та №2 від 21.10.20р. за рахунок ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС», на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного останнім з ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК».

На підставі направлень від 14.12.2021 року № 6553, № 6555, № 6556 , плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік , на підставі наказу Головним управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.11.2021 року № 5776-п проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальності «АГ ЕКСІМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи ДПС правильністю обчислення, повнотою і своєчасності сплати до бюджетних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 368/04-36-07-20-07/36721948 від 04.02.2022.

Проведеною перевіркою ТОВ «АГ ЕКСІМ» встановлені порушення, а саме:

1) п.44.1 ст.44, п. 46.1 ст. 46, ст.48. п.198.1. п.198.3, п.198,5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, 28.01.2016 №21 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України до бюджету донараховано податок на додану вартість за період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 на загальну суму 3 111 010 грн, у тому числі: за грудень 2019 року на суму ГТДВ - 77 768 грн. за липень 2020 року на суму ПДВ - 157 361 грн., за серпень 2020 року на суму ПДВ - 1 171 131 грн., за жовтень 2020 року на суму ПДВ - 963 815 грн., за листопад 2020 року на суму ПДВ - 341 689 грн., за грудень 2020 року на суму ПДВ - 399 246 грн.;

2) абз. 4 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «АГ ЕКСІМ» не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на ТОВ «АГ ЕКСІМ» за період перевірки з 01.01.2018 по 31.12.2020, а саме: за грудень 2018 року на суму ПДВ - 6552 грн. (обсяг 32760 *20/100), за січень 2019 року на суму ПДВ - 59 927 грн. (обсяг 299 635 *20/100), за грудень 2019 року на суму ПДВ - 8481 грн. (обсяг 42405*20/100), за грудень 2020 року на суму ПДВ - 1849 грн. (обсяг 9244,01 *20/100) податкові накладні не видається отримувачу товарів (покупцю) та у зв`язку з простроченням терміну її реєстрації в ЄРПН застосовується штраф відповідно абзац перший пункту 120-1.2 статті 120-1 в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020.

За грудень 2020 року штрафна санкція не застосовується, відповідно ст.52-1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року но останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються;

3) п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16,,п.57.1. єт.57 , п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України несвоєчасно сплачено до бюджету грошове зобов`язання з військового збору у встановлений строк в сумі 21 284,71 грн., в т.ч. по періодам: за вересень 2018 року у сумі 6 367,20 грн, за жовтень 2018 року в сумі 12 877,03 грн, за липень 2018 року в сумі 2 040, 48 грн;

4) п.51.1 ст.51, п.п. «б» гі. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015р. за №111/26556 встановлено, несвоєчасне подання у встановлені строки податкових розрахунків за формою 1-ДФ за IV КБ. 2020 року термін подання до 10.02.2021, фактично подано 12.02.2021 та податкові розрахунки за формою 1-ДФ підприємством надано з недостовірними даними, а саме: у податкових розрахунках:

-за І квартал 2018 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») 1224303024 потрібно 1424303024 з ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг, оренду або суборенду»,

-за II квартал 2018 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») НОМЕР_4 потрібно 2127209224 за ознакою доходу 106-«Надання майна в лізинг оренду або суборенду»,

-за III квартал 2018 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутність окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») 2234423287 потрібно 2234413287 за ознакою доходу 157 - «Дохід, виплачений самозайнятій особі»,

-за IV квартал 2018 року не вірно вказано реєстраційні номери облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні е окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») 3193121239 потрібно 3193112392, 1949910617 потрібно 1946910617, 2446308961 потрібно 2446308619, 1611890420 потрібно 1618904207 з ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг, оренду або суборенду»,

-за 1 квартал 2019 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО, код, помилки « 99») НОМЕР_5 потрібно 2884400652 за ознакою доходу І06 - «Надання майна і лізинг, оренду або суборенду»,

-за II квартал 2019 рок» не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99»; НОМЕР_6 потрібно НОМЕР_7 за ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг; оренду або суборенду»,

-за III квартал 2019 року не вірно вказано реєстраційні номери облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні і окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») НОМЕР_8 потрібно НОМЕР_9 , НОМЕР_10 потрібно НОМЕР_11 , за ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг, оренду або суборенду»,

-за IV квартал 2019 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорт; відсутні в окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») 2680408136 потрібно НОМЕР_12 потрібно 3072618436, НОМЕР_13 потрібно 2409405748, 1326619767 потрібне 1362619767, 2973307409 Потрібно 2973304093, 1!18004920 потрібно НОМЕР_14 , 329121275Ї потрібно НОМЕР_15 , 2563406624 потрібно 2568406624 за ознакою доходу 106 - «Наданні майна в лізинг, оренду або суборенду»,

-за І квартал 2020 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платник; податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні і окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») НОМЕР_16 за ознакою доходу 157 - «Дохід, виплачений самозайнятій особі»,

-за III квартал 2020 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платник; податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні і окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») НОМЕР_17 потрібно НОМЕР_18 за ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг, оренду або суборенду»,

-за IV квартал 2020 року не вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платник податків (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні і окремому реєстрі ДРФО, код помилки « 99») 1511209654 потрібно 1511209854, НОМЕР_19 потрібно 2640806771, НОМЕР_20 потрібно НОМЕР_21 , НОМЕР_22 потрібно НОМЕР_23 за ознакою доходу 106 - «Надання майна в лізинг, оренду або суборенду» зазначені помилки, що призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платників податків, які призвели до зміни платників податків.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 04.02.2022 року № 368/04-36-07-20-07/36721948, позивач подав заперечення, за результатами обговорення та урахуванням позиції членів комісії, які брали участь у засіданні комісії, відповідач вирішив висновки акту перевірки від 04.02.2022 № 368/04-36-07-20-07/36721948 викласти в такій редакції:

1) п. 44.1 ст. 44 , п. 46.1 ст 46, ст. 48, п. 198.1, п. 198.3, п. 1985 ст 198 Податкового кодексу України , п. 1 п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп 2.1, 2.2 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05,1995 №88, Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 №276 та 23.03.2018 №381) зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289» до бюджету донараховано податок на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 на загальну суму 3 100 900 грн у тому числі по періодам: за грудень 2019 року на суму ПДВ - 67 658грн, за липень 2020 року на суму ПДВ 157 361грн, за серпень 2020 року на суму ПДВ - 1 171 131грн, за жовтень 2020 року на суму ПДВ - 963 815грн, за листопад 2020 року' на суму ПДВ 341 689грн, за грудень 2020 року на суму ПДВ - 399 246 грн

2) абз.4 л.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ТОВ «АГ ЕКСІМ» не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на ТОВ «АГ ЕКСІМ» за період з 01.01.2018 по 31.12.2020:за січень 2019 року на суму ПДВ - 59 927грн. (обсяг 299 635 *20/100),за грудень 2019 року на суму ПДВ - 4 923грн. (обсяг 24615*20/100), за грудень 2020 року на суму ПДВ - 1849 грн. (обсяг 9244,01*20/100), податкові накладні не видаються отримувачу товарів (покупцю) та у зв`язку з простроченням терміну її реєстрації в ЄРПН застосовується штраф відповідно абзац перший пункту 120-1.2 статті 120-1 в редакції Закону № 466-ІX від 16.01.2020.

На підстави вищезазначених висновків, податковим органом прийнято податкові повідомлення- рішення:

-від 21.08.2023 №0235820714 форми "Р" на підставі встановленого порушення п.44.1 ст.44, п.46.1 ст.46, ст.48, п.198.1, 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України, згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, п.52-1 підр.10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на 3 876 125,00 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання 3100900,00 грн. та штрафна санкція 775225,00 грн.);

- від 21.08.2023 №0235840714 форми "ПН" на підставі встановленого порушення пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, ст. 120-1, п.52-1 підр.10 розділу ХХ ПК України та абз. 4 п.201.10 ст.201 ПК України визначено суму штрафної санкції з ПДВ у розмірі 4630,75 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2023 №0235820714 та №0235840714, товариство подало скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої ДПС України залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023 №0235820714, №0235840714, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб;

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За п. 46.1 ст. 46 ПК України, Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин): активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами.

Так, ТОВ «АГ ЕКСІМ» уклало з ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС» договір купівлі продажу № 3672/2110 від 21.10.2020 та додаткові угоди до договору № 1 від 21.10.20 та № 2 від 21.10.20 року та придбати добриво органічне (біогумус).

Поставка добрива органічного (біогумус) відбувалась згідно із п.3.9 договору купівлі продажу № 3672/2110 від 21.10.2020 року та додатковим угодам до договору №1 від 21.10.20р. та №2 від 21.10.20р. за рахунок ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС», на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного останнім з ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК».

Відповідно до п 1.1. договору № 3672/2110 від 21.10.2020р. та на умовах погоджених в заявці на поставку товару № 1 (вих. № 20/10-20 від 21.10.2020 р.) добриво органічне (біогумус) у жовтні 2022 року було поставлено на суму 4 197 442,80 грн, у тому числі ПДВ 699 573,80 грн, в кількості 421,43 т, згідно із видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме:

-видаткова накладна № 102 від 21.10.20 р. на суму 247 008,00грн., ттн № 102 від 21.10.2020 р.; видаткова накладна № 169 від 21.10.20 р. на суму 236 052,00грн., ттн № 169 від 21.10.2020 р.; видаткова накладна № 103 від 22.10.20 р. на суму 238 044,00грн., ттн № 103 від 22.10.2020 р.; видаткова накладна № 104 від 22.10.20 р. на суму 234 956,40грн., ттн № 104 від 22.10.2020 р.; видаткова накладна № 170 від 22.10.20 р. на суму 247 008,00грн., ттн № 170 від 22.10.2020 р.; видаткова накладна № 172 від 26.10.20 р. на суму 249 796,80грн., ттн № 120 від 26.10.2020 р.; видаткова накладна № 173 від 26.10.20 р. на суму 223 104,00грн., ттн № 130 від 26.10.2020 р.; видаткова накладна № 174 від 26.10.20 р. на суму 237 048,00 грн., ттн № 174 від 26.10.2020 р.; видаткова накладна № 175 від 27.10.20 р. на суму 206 172,00 грн., ттн № 175 від 27.10.2020 р.; видаткова накладна № 176 від 27.10.20 р. на суму 213 144,00 грн., ттн № 176 від 27.10.2020 р.; видаткова накладна № 177 від 27.10.20 р. на суму 242 028,00 грн., ттн № 1757від 27.10.2020 р.; видаткова накладна № 178 від 28.10.20 р. на суму 245 016,00 грн., ттн № 178 від 28.10.2020 р. видаткова накладна № 179 від 28.10.20 р. на суму 234 060,00 грн., ттн № 179 від 28.10.2020 р.; видаткова накладна № 180 від 28.10.20 р. на суму 246 012,00 грн., ттн № 180 від 28.10.2020 р.; видаткова накладна № 181 від 29.10.20 р. на суму 228 084,00 грн., ттн № 181 від 29.10.2020 р.; видаткова накладна № 183 від 29.10.20 р. на суму 223 104,00 грн., ттн № 183 від 29.10.2020 р.; видаткова накладна № 184 від 30.10.20 р. на суму 222 108,00грн, ттн № 184 від 30.10.2020 р.; видаткова накладна № 186 від 30.10.20 р. на суму 249 000,00грн., ттн № 186 від 30.10.2020 р.

Також були повернені надлишково поставлені, згідно із видаткової накладної (повернення) № ВП-0000015 від 28.12.20 р. на суму 243 03,40 грн., ттн № 15 від 28.12.2020 р.

Згідно із п 2.2. договору № 3672/2110 від 21.10.2020 року органічні добрива (біогумус) були 100% оплачені за кожну партію товару, згідно із виставлених рахунків, а саме: платіжне доручення № 1259 від 21.10.2020 р. на суму 720 008,40 грн., рахунок на оплату № 16 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 80 від 10.11.2020 р. на суму 699 989,80 грн., рахунок на оплату № 19 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 81 від 11.11.2020 р. на суму 1 000 000,00грн., рахунок на оплату № 19 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 82 від 18.11.2020 р. на суму 1 501 451 ,60грн., рахунок на оплату № 19 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 1 від 28.12.2020 р. на суму 275 992,00грн., рахунок на оплату № 19 від 21.10.20 р.

Продавцем ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС» оформлені та зареєстровані податкові накладні: ПН № 95 від 21.10.20 р., ПН № 172 від 21.10.20 р., ПН № 173 від 22.10.20 р., ПН № 174 від 23.10.20 р., ПН № 175 від 26.10.20 р., ПН № 176 від 26.10.20 р., ПН № 177 від 26.10.20 р., ПН № 178 від 27.10.20 р., ПН № 179 від 27.10.20 р., ПН № 180 від 27.10.20 р., ПН № 181 від 28.10.20 р., ПН № 182 від 28.10.20 р., ПН № 183 від 28.10.20 р., ПН № 184 від 29.10.20 р., ПН № 185 від 29.10.20 р., ПН№ 186 від 29.10.20 р., ПН № 187 від 30.10.20 р., ПН № 188 від 30.10.20 р., ПН № 189 від 30.10.20 р., Додаток 2 № 287 від 01.12.20 р., Додаток 2 № 28 від 01.12.20 р., Додаток 2 № 289 від 01.12.20 р., Додаток 2 № 301 від 28.12.20 р., на загальну суму 4 197 744,80 грн.

Заборгованість перед ТОВ «БІОДОБРИВО ОРГАНІК ПЛЮС» за поставлені добрива у позивача відсутня.

Також, ТОВ «АГ ЕКСІМ» уклало з ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» договір купівлі продажу № 3672/07 від 16.07.2020 р. та придбати добриво «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС».

Поставка добрив відбувалась згідно із п.3.9 договору купівлі продажу № 3672/07 від 16.07.2020р. та додатковим угодам до договору №1 від 16.07.20р. та №2 від 16.07.20р. за рахунок ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» на підставі договору про надання транспортних послуг укладеного останнім з ТОВ «ЕКО ТРЕЙД-ВРОЖАЙ».

Відповідно до п 1.1. договору № 3672/07 від 16.07.2020 року та на умовах погоджених в заявці на поставку товару № 1 добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» були поставлені на суму 4 885 102,26 грн, у тому числі ПДВ 814 183,71 грн, в кількості 316,803т, згідно із видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: видаткова накладна № 85 від 16.07.20 р. на суму 369 617,40 грн., ттн № 85 від 16.07.2020 р.; видаткова накладна № 86 від 17.07.20 р. на суму 367 767,00 грн., ттн № 86 від 17.07.2020 р.; видаткова накладна № 87 від 20.07.20 р. на суму 340 782,00грн., ттн № 87 від 20.07.2020 р.; видаткова накладна № 88 від 20.07.20 р. на суму 371 930,40 грн., ттн № 88 від 20.07.2020 р.; видаткова накладна № 89 від 21.07.20 р. на суму 367 150,20 грн., ттн № 89 від 21.07.2020 р.; видаткова накладна № 78 від 22.07.20 р. на суму 200 151,60 грн., ттн № 78 від 22.07.2020 р.; видаткова накладна № 90 від 22.07.20 р. на суму 369 154,80 грн., ттн № 90 від 22.07.2020 р.; видаткова накладна № 91 від 23.07.20 р. на суму 368 075,40 грн., ттн № 91 від 23.07.2020 р.; видаткова накладна № 92 від 24.07.20 р. на суму 340 011,00 грн., ттн № 92 від 24.07.2020 р.; видаткова накладна № 93 від 27.07.20 р. на суму 369 771,60 грн., ттн № 93 від 27.07.2020 р.; видаткова накладна № 94 від 27.07.20 р. на суму 372 084,60 грн., ттн № 94 від 27.07.2020 р.; видаткова накладна № 95 від 28.07.20 р. на суму 353 118,00 грн., ттн № 95 від 28.07.2020 р.; видаткова накладна № 96 від 29.07.20 р. на суму 348 646,20 грн., ттн № 96 від 28.07.2020 р.; видаткова накладна № 97 від 30.07.20 р. на суму 346 842,06 грн., ттн № 97 від 30.07.2020 р.

Відповідно до п 1.1. договору № 3672/07 від 16.07.2020 р. та на умовах погоджених в заявці на поставку товару № 2 добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» були поставлені на суму 3 085 850,40 грн, у тому числі ПДВ 514 308,40 грн, в кількості 200,120 т, згідно із видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: видаткова накладна № 135 від 03.08.20 р. на суму 356 973,00 грн., ттн № 135 від 03.08.2020 р.; видаткова накладна № 136 від 05.08.20 р. на суму 353 889,00 грн., ттн № 136 від 05.08.2020 р.; видаткова накладна № 137 від 07.08.20 р. на суму 292517,40 грн., ттн № 137 від 07.08.2020 р.; видаткова накладна № 143 від 07.08.20 р. на суму 388429,80 грн., ттн № 143 від 07.08.2020 р.; видаткова накладна № 144 від 10.08.20 р. на суму 346179,00 грн., ттн № 144 від 10.08.2020 р.; видаткова накладна № 145 від 11.08.20 р. на суму 334 151,40 грн., ттн № 145 від 11.08.2020 р.; видаткова накладна № 146 від 12.08.20 р. на суму 323 665,80 грн. ттн № 146 від 12.08.2020 р.; видаткова накладна № 147 від 13.08.20 р. на суму 332 301,00 грн., ттн № 147 від 13.08.2020 р.; видаткова накладна № 148 від 14.08.20 р. на суму 357 744,00 грн., ттн № 147 від 14.08.2020 року

Відповідно до п 1.1. договору № 3672/07 від 16.07.2020 р. та на умовах погоджених в Заявці на поставку товару № 3 (вих. 01/10-20 від 01.10.2020 р.) добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» були поставлені на суму 4 000 027,68грн., у тому числі ПДВ 666 671,28 грн., в кількості 275,484 т, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: видаткова накладна № 239 від 21.10.20 р. на суму 336 138,00 грн., ттн № - 239 від 21.10.2020 р.; видаткова накладна № 240 від 21.10.20 р. на суму 329 604,00 грн., ттн № 240 від 21.10.2020 р.; видаткова накладна № 241 від 22.10.20 р. на суму 334 264,92 грн., ттн № 241 від 22.10.2020 р.; видаткова накладна № 242 від 22.10.20 р. на суму 335 412,00 грн., ттн № 242 від 22.10.2020 р.; видаткова накладна № 243 від 23.10.20 р. на суму 326 278,92 грн., ттн № 243 від 23.10.2020 р.; видаткова накладна № 244 від 23.10.20 р. на суму 338 316,00 грн., ттн № 244 від 23.10.2020 р.; видаткова накладна № 256 від 28.10.20 р. на суму 333 960,00 грн., ттн № 256 від 28.10.2020 р.; видаткова накладна № 257 від 28.10.20 р. на суму 340 798,92 грн. , ттн № 257 від 28.10.2020 р.; видаткова накладна № 258 від 28.10.20 р. на суму 325 248,00грн., ттн № 258 від 28.10.2020 р.; видаткова накладна № 259 від 29.10.20 р. на суму 341 220,00 грн., ттн № 259 від 29.10.2020 р.; видаткова накладна № 260 від 29.10.20 р. на суму 321 618,00 грн., ттн № 260 від 29.10.2020 р.; видаткова накладна № 261 від 29.10.20 р. на суму 337 168,92 грн., ттн № 261 від 29.10.2020 р.

Відповідно до п 1.1. договору № 3672/07 від 16.07.2020 р. та на умовах погоджених в Заявці на поставку товару № 4 добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» були поставлені на суму 2 019 935,28 грн., у тому числі ПДВ 336 655,88 грн., в кількості 139,114 т, згідно із видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме :видаткова накладна № 295від 04.11.20 р. на суму 341 220,00 грн., ттн № 295 від 04.11.2020 р.; видаткова накладна № 296 від 04.11.20 р. на суму 323 070,00 грн., ттн № 296 від 04.11.2020 р.; видаткова накладна № 297 від 04.11.20 р. на суму 335 716,92 грн., ттн № 297 від 04.11.2020 р.; видаткова накладна № 298 від 05.11.20 р. на суму 335 557,20 грн., ттн № 298 від 05.11.2020 р.; видаткова накладна № 299 від 05.11.20 р. на суму 348 538,08 грн., ттн № 299 від 05.11.2020 р.; видаткова накладна № 300 від 05.11.20 р. на суму 335 833,08 грн., ттн № 300 від 05.11.2020 р.

На виконання п 2.2. договору № 3672/07 добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» були 100% оплачені за кожну партію товару, згідно виставлених рахунків , а саме: платіжне доручення № 6193 від 10.08.2020 р. на суму 520 000,00 грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6197 від 11.08.2020 р. на суму 161 340,00 грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6204 від 12.08.2020 р. на суму 570 000,00 грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6216 від 13.08.2020 р. на суму 570 000,00 грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6229 від 14.08.2020 р. на суму 351997,35 грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6221 від 14.08.2020 р. на суму 570000,00грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6231 від 17.08.2020 р. на суму 500000,00грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6230 від 17.08.2020 р. на суму 570000,00грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6247 від 18.08.2020 р. на суму 792000,00грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 6250 від 19.08.2020 р. на суму 79 613,31грн., Рахунок на оплату № 31 від 16.07.20 р.; платіжне доручення № 652 від 03.08.2020 р. на суму 200151,00грн., Рахунок на оплату № 22 від 22.07.20 р.; платіжне доручення № 6251 від 19.08.2020 р. на суму 356 973,00грн., Рахунок на оплату № 41 від 03.08.20 р.; платіжне доручення № 6252 від 19.08.2020 р. на суму 353 889,00грн., Рахунок на оплату № 42 від 05.08.20 р.; платіжне доручення № 6253 від 19.08.2020 р. на суму 209 524,69грн., Рахунок на оплату № 43 від 07.08.20 р.; платіжне доручення № 6313 від 02.09.2020 р. на суму 78 937,68грн., Рахунок на оплату № 43 від 07.08.20 р.; платіжне доручення № 6735 від 28.12.2020 р. на суму 4055,03грн, Рахунок на оплату № 43 від 07.08.20 р.; платіжне доручення № 6281 від 26.08.2020 р. на суму 388 429,80 грн., Рахунок на оплату № 78 від 07.08.20 р.; платіжне доручення № 6258 від 20.08.2020 р. на суму 346 179,00 грн., Рахунок на оплату № 73 від 10.08.20 р.; платіжне доручення № 6259 від 20.08.2020 р. на суму 334 151,40 грн., Рахунок на оплату № 74 від 11.08.20 р.; платіжне доручення № 6260 від 20.08.2020 р. на суму 323 665,80грн., Рахунок на оплату № 75 від 12.08.20 р.; платіжне доручення № 6261 від 20.08.2020 р. на суму 332 301,00 грн., Рахунок на оплату № 76 від 13.08.20 р.; платіжне доручення № 6312 від 02.09.2020 р. на суму 77372,79 грн., Рахунок на оплату № 77 від 14.08.20 р.; платіжне доручення № 6262 від 20.08.2020 р. на суму 245 702,80 грн., Рахунок на оплату № 77 від 14.08.20 р.; платіжне доручення № 6282 від 26.08.2020 р. на суму 34 668,41 грн., Рахунок на оплату № 77 від 14.08.20 р.- платіжне доручення № 6542 від 22.10.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6546 від 23.10.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6554 від 28.10.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6559 від 29.10.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6564 від 04.11.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6566 від 05.11.2020 р. на суму 1 000 000,00 грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.; платіжне доручення № 6735 від 28.12.2020 р. на суму 19 962,96грн., Рахунок на оплату № 145 від 21.10.20 р.

Заборгованість ТОВ «АГ ЕКСІМ» перед ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» за поставлені добрива відсутня.

ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» по взаємовідносинам з ТОВ «АГ ЕКСІМ» були оформлені та зареєстровані податкові накладні.

Відповідно до інформації з листа, отриманого позивачем від ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС», з ініціативи останнього згідно із відомостей про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП, яка подавалася в 2019 р.) ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» орендує виробничу базу (склад), яка складається з комплексу будівель за адресою: Кiровоградська область, Кіровоградський р-н, с. Велика Северинка, вул. Степова 20-б. На час виконання договору купівлі продажу № 3672/07 від 16 липня 2020 р., на ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» обліковувались основні засоби, які придбані для господарської діяльності.

Відповідно до інформації з листа, отриманого позивачем від ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (вих. № 10/01/22 від 28 січня 2022 р.), на ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» обліковувались основні засоби, які придбані для ведення господарської діяльності.

Загальна сума основних засобів, придбаних ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» для ведення господарської діяльності становила 2 003 111,00 грн.

Відповідно до отриманої позивачем інформації від контрагентів-постачальників, у вартість орендної плати (об`єктів, на території яких здійснюється виробництво) входять вартість електроенергії, постачання води, відведення стоків та вивезення сміття.

Також, ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» має Сертифікат відповідності на свою продукцію, а саме добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» виданий органом сертифікації ТОВ «Випробувально-сертифікаційний центр «ПІВДЕНТЕСТ» на підставі протоколу випробувань № Р12201/19 від 22.10.2019.

ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» має Сертифікат відповідності на свою продукцію, а саме «Добриво органічне», виданий органом сертифікації ТОВ «Випробувально сертифікаційний центр «ПІВДЕНТЕСТ» на підставі протоколу випробувань № Р031204/19.

Отже, на підтвердження фактичної поставки товарів зазначеними суб`єктами господарювання позивачем надані копії: видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортні накладні, податкових накладних, сертифікатів якості товару, докази оприбуткування отриманого товару від постачальників на рахунках підприємства.

Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами та відсутності певних реквізитів у наданих документів, разом з цим з цього приводу суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, як вже зазначалось реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Посилання скаржника про невідповідність документів п. 3.2. договору купівлі-продажу №3672-2110 від 21.10.2020 року укладеного з ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» та п. 3.2. Договору купівлі-продажу №3672/07 від 16.07.2020 року укладеного з ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС», в частині відповідності поставленого добрива, а саме: «Товар відпускається продавцем в упаковці», та відповідно первинних документів - заявці на поставку товару (де вказується, що товар поставляється насипом), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та пояснень посадових осіб підприємства добриво отримувалося у кількості понад 20 тон насипом на вантажні автомобілі», колегія суддів вважає незмістовним, оскільки відповідачем не враховано додаткові угоди відповідно до яких сторони виклали в новій редакції пункти договорів, відповідно до якої товар відпускається за рахунок постачальника згідно із заявок насипом.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність печаток на первинних документах (договорах, видаткових накладних, ТТН), як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст. 581 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Частиною 3 ст. 581 Господарського кодексу України чітко визначено, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Згідно із п. 2.5 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до абз. 2 та 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» від 23.03.2017 р. № 1982-VIII до цього Закону внесено зміни до низки законодавчих актів, якими виключаються вимоги про обов`язкове використання печаток (незалежно від їх наявності у суб`єктів господарювання) та необхідність використання печаток у взаємовідносинах суб`єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування. Встановлено, що відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця.

Щодо посилання контролюючого органу на не відповідність у ТТН інформації про автомобілі та причепи, та відсутність на ТТН від ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» підписів водіїв, які поставляли добриво, колегія суддів зазначає, що колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний підхід продемонстровано Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16, від 17 січня 2024 року у справі № 520/11067/18.

Суд звертає увагу, що за умовами договорів поставка товару, здійснювалась постачальниками. Отже всі документи щодо транспортування можуть бути у постачальника.

Аналогічний підхід продемонстровано Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 13 липня 2022 року від справі № 520/223/20, від 29 серпня 2023 року у справі №120/1580/19-а, від 17 січня 2024 року у справі № 320/2332/19.

У постановах від 24.05.2019 (справа №826/7423/16), від 06.02.2018 (справа №816/166/15-а), від 11.09.2018 (справа №804/4787/16) Верховний Суд указував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Також, висновки відповідача гуртуються на неперевірених даних взятих в загальнодоступній мережі Інтернет, а не з офіційних джерел. Контролюючий орган фактично не спростував прийняття товару і подальше використання. Відповідач жодним чином не спростовує отримання ТМЦ вантажоодержувачем.

Щодо посилання скаржника на те, що у завірених копіях актів надання послуг зазначений розрахунковий рахунок виконавця, який відкритий підприємством лише 20.01.2021 (після дати складання актів наданих послуг), також зазначено розрахунковий рахунок замовника, який закрився 17.10.2020 (перед датою складання актів наданих послуг), колегія суддів зазначає, що відповідач жодним чином не спростовує отримання ТМЦ та їх оплату та оплату послуг постачальників.

Щодо посилання контролюючого органу, що матеріально-технічна база та трудові ресурси контрагента, не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість надати послуги. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу, засобів). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу без їх реєстрації. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (поставки товару для надання цих послуг), обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо посилання скаржника на те, що за результатами перевірки встановлено неможливість підтвердити постачання добрива саме контрагентами та неможливо встановити реального постачальника, що унеможливлює встановити походження товару, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Скаржник за зазначає про те, що по контрагентам, що перебували у господарських відносинах з позивачем, встановлена реалізація товарів, придбання яких не підтверджено, неможливо підтвердити безпосередній факт придбання товарів заявленої номенклатури та кількості, суд зазначає наступне.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилався податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та постачальників по ланцюгу постачання.

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області були направлені запити до ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ) по постачальниках добрив на які отримані тільки інформаційні довідки про реєстрацію СГ, однак підтвердження зустрічними звірками не отримано.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання та підприємств по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «АГРОЕКО ПЛЮС» та ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» мають Сертифікат відповідності на свою продукцію.

Так, добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» у відповідності з ТУ У 20.1-43259810-001:2019 внесені до бази «Технічних умов України» та перевірені Мінекономрозвитку України ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації».

ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» здійснює виробництво добрива органічного (біогумус) у відповідності з ТУ У20.1-42296804-001:2019, які внесені до бази «Технічних умов України» та перевірені Мінекономрозвитку України ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» (перевірено на відповідність законодавству України).

Посилання скаржника на те, що придбана контрагентом кількість сировини не відповідає кінцевої кількості продукції є лише припущеннями, оскільки відповідачем не наведено математичних, фізичних чи-то технологічних розрахунків. При цьому, процес виробництва добрива «ЕКОФОСФОАЗОТИН ПЛЮС» складається з декількох етапів та використання різної сировини.

Посилання скаржника на те, що у виробничому процесі отримуються рідкі суміші-біогумус, отже поставка не могла відбуватися автомобілями призначеними для перевезення сипучих вантажів, не ґрунтується на нележаних та допустимих доказів, та спростовується Технічними умовами У 20.1-42296804-001:2019 які внесені до бази «Технічних умов України» та перевірені Мінекономрозвитку України ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» (перевірено на відповідність законодавству України), на підставі яких ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» здійснює виробництво добрива органічного (біогумус). Згідно Технічних умов продукт охолоджується і розділяється на фракції 3 мм, 3-5 мм та більше та лише продукт з фракцією 3 мм збирається для подальшого приготування рідкого біодобрива.

Також матеріалами справи підтверджено, що поставлене позивачу біодобриво є нерідким та поставлялося насипом.

Отже, посилання відповідача щодо не підтвердження походження та руху товару базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Як зазначалось, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на подібність правовідносин у справах №160/225/24 та №160/15514/20, а отже необхідність застосування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05.05.2023 у справі №160/15514/20, оскільки висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Колегія суддів зазначає, що висновки у справах №160/225/24 та №160/15514/20 викладені судами при оцінки різних контрагентів за нетотожними операціями та ґрунтуються на різному обсягу первинних документів які підтверджують здійснення господарських операцій.

Щодо посилання скаржника на списання позивачем будівельних матеріалів без надання первинних документів під час виконання будівельних робіт, відсутні акти виконаних робіт, ліцензій, колегія суддів зазначає наступне.

У ТОВ «АГ ЕКСІМ» на балансі є нежитлова будівля, а саме: приміщення магазину загальною площею 241,7 м. кв. з асфальтним замощенням загальною площею 308,2 м. кв. та з котельною загальною площею 11,026 м. кв.

Приміщення використовується у господарській діяльності підприємства, а саме як складське приміщення.

У квітні 2018 року позивач розпочав поточний поетапний ремонт нежитлової будівлі приміщення магазину, без виведення приміщення з експлуатації.

Про необхідність та перелік робіт була складена дефектна відомість № 1 від 02.04.2018р., наказ від 02.04.2018 року №05-04-18-1.

Згідно із штатним розкладом в період проведення ремонтних робіт працювало 50 робітників.

Згідно наказу від 02.04.2018 №05-04-18-1 із спеціалістів: електрика, токаря, слюсаря та підсобних робітників підприємства була сформована тимчасова будівельна бригада для виконання поточних ремонтних робіт господарським способом.

Матеріали справи містять надані позивачем у тому числі відповідачу первинні документи на придбання (платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, накази що до придбання будівельних матеріалів) та на списання будівельних матеріалів, а саме: дефектна відомість № 1 від 02.04.2018р., Акт списання № СпТ-00122 від 31.01.19 р. на суму 299 634,30 грн. та Акт приймання передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів типова форма ОЗ-2 МНА-000001 від 31.01.19 р., лімітно забірна карта № 0119/3 від 31.01.19р., лімітно забірна карта № 0119/2 від 31.01.19р., лімітно забірна карта № 0119/1 від 31.01.19р., наказ від 02.04.2018 року № 02-04-18-1, наказ від 31.01.2019 року № 31-01-19 , наказ від 31.01.2019 року № 31-01-19 -1, наказ від 03.01.19 № 03-01-19-1, наказ від 09.01.19р. №09-19, з описом проведених поточних ремонтних робіт власними силами робітниками підприємства.

Посилання скаржника на відсутність ліцензії будівельних робіт є помилковим, оскільки будівельна ліцензія це запис в Єдиному реєстрі (документ), який дозволяє здійснювати діяльність, пов`язану з будівництвом об`єктів архітектури із середніми та значними наслідками. Ліцензування будівельної діяльності здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією (ДАБІ, Держархбудінспекцією) та її територіальними органами за місцем знаходження суб`єкта господарювання.

За п. 9 ч.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Перелік видів будівельних робіт, які підлягають ліцензуванню, затверджено постановою Кабміну від 30.03.2016 № 256.

Постановою відповідно до пункту 9 частини 1 статті 7, абзацу 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзацу 11 частини 1 статті 9 Закону України «Про основи містобудування» затверджено: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками; перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Так, ліцензуванню підлягають будівельні та монтажні роботи, будівництво об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури, які виконуються на об`єктах, що за класами наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми СС2 (IІІ і IV категорій складності) та значними СС3 (V категорії складності) наслідками.

Віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, як характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебувають на об`єкті або перебуватимуть зовні такого об`єкта, матеріального збитку або соціальних втрат, пов`язаних з припиненням експлуатації тощо.

Отже, без ліцензії можете виконувати роботи класу наслідків СС1. Це зведення невеликих будівельних об`єктів (магазини, інженерні мережі та дороги в сільських населених пунктах, ремонтні роботи тощо). Цей клас відповідальності (наслідків) визначається в окремому порядку для кожного об`єкта за результатами розрахунків ступеня небезпеки. Кожен із них тягне за собою певні вимоги: за ІТР, робітниками, технікою, КІП, договорами з лабораторіями тощо.

Клас наслідків ділиться на категорії складності, до складу яких входить кілька об`єктів і визначають їх для всього комплексу будівництва за встановленими показниками.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 відповідно до частини другої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів віднесення об`єкта до класу наслідків за яким необхідно отримання ліцензію для проведення будівельних робіт та документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Отже, суд першої інстанції вірно врахував, що виконані роботи не відносяться до будівництва нового об`єкту, а є поточним ремонтом приміщення, що направлені на підтримання його у робочому стані та не підлягають ліцензуванню.

Щодо посилання скаржника на операції з придбання продуктів харчування від ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРРІ УКРАЇНА», які не використовувались в господарській діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

До перевірки позивача надавав накази щодо придбання продуктів харчування за кожний період, а також накази щодо надання допомоги щодо забезпечення учнями новорічними подарунками та для учнів першокласників пайовиків. Зазначена допомога здійснювалась на підставі клопотань від КНЗ «Красівського НВК» (ЗОШ 1-3 ст.).

Відповідно до пояснень позивача, що підтверджується матеріалами справи, продукція використовували з метою харчування працівників, які працювали на відкритій місцевості, на полях, а також надання допомоги щодо забезпечення учнями (учбових закладів сільської місцевості) новорічними подарунками та подарунками першокласників.

Позивач зареєстрував податкові накладні на умовний продаж та нарахував податкові зобов`язання у відповідні періоди у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень чинного законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було складено спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров