Ухвала

від 06.02.2025 по справі 185/7127/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/351/25 Справа № 185/7127/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 у кримінальному провадженні № 12022041370000431 від 09 травня 2022 року стосовно

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_7

представника потерпілого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_8 визнаний винуватим за ч. 2 ст. 286 КК, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчиненого за наступних обставин.

08 травня 2022 року о 14 годині 18 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «NISSAN ROGUE» державний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Дніпровській у місті Павлоград, Дніпропетровської області з боку вулиці Полтавська у напрямку вулиці Луганська, та наближався до перехрестя з другорядною вулицею яка розташована напроти буд № 113 по вул. Дніпровській, та примикає до вулиці Дніпровської зліва, по ходу його руху. У ході подальшого руху водій ОСОБА_8 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався у безпеці виконання маневру, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а саме автомобілю марки «CHEVROLET NIVA» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку з боку вулиці Луганська у напрямку вулиці Полтавська зі швидкістю близько 80 кілометрів на годину, та наблизившись до перехрестя з другорядною вулицею, яка примикає до вулиці Дніпровська, почав виконувати маневр повороту вліво, рухаючись у напрямку заїзду.

В процесі подальшого зближення зазначений транспортних засобів навпроти авто-мийки «БРИЗ» відбулось зіткнення передньої частини автомобіля марки «NISSAN ROGUE» під керуванням водія ОСОБА_8 з лівою бічною частиною автомобіля марки «CHEVROLET NIVA», під керуванням водія ОСОБА_11 . В результаті зіткнення, автомобіль марки «CHEVROLET NIVA» здійснив інерційний рух вперед, де сталось зіткнення на додатковій смузі у задню частину напівпричепа марки «SCHMITZ SCS 27». В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Своїми діями водій ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), які знаходиться в причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості і просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції під час призначення ОСОБА_8 покарання в повній мірі тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного та наслідки, що настали. Так ОСОБА_8 вчинив злочин, який відноситься до тяжких, не надав критичної оцінки своєму вчинку, неодноразово зазначав про свою невинуватість, не виявляв каяття та усвідомлення наслідків вчиненого злочину у вигляді смерті людини, не вжив заходів до відшкодування шкоди, потерпілій, не врахував думку потерпілої, яка наполягала на максимальному строку покарання. Тому на думку прокурора суд призначив покарання, яка є несправедливим, внаслідок м`якості.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування вимог закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник наводить доводи, зміст яких зводиться до наступного: суд у вироку не виклав формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, не встановив форму вини у виді необережності; суд не дав належної оцінки тому факту і не встановив, хто з водії першим порушив вимоги Правил дорожнього руху; надаючи оцінку протоколу огляду місця ДТП, суд обмежився лише викладом відомостей про огляд автомобіля Ніссан; суд не дав оцінки доказам сторони захисту; досудове розслідування проведено неуповноваженими особами, оскільки повноваження слідчих Миколаєнка та Берковського не підтверджені матеріалами справи, що є наслідком недопустимості доказів, які ними зібрані; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки місцем ДТП є регульоване перехрестя, що підтверджується протокол огляду місця події; автомобіль під керуванням потерпілого не мав переваги у русі, оскільки він спочатку їхав на жовтий сигнал світлофора, а в подальшому на червоний; у даній ситуації ОСОБА_8 впевнився, що інший водій зупинився на червоний сигнал світлофора, ОСОБА_11 також мав зупинитись на червоний сигнал і ОСОБА_8 розраховував, що водій автомобіля Шевроле Нива також виконає правила дорожнього руху, як і інший водій, і для цього він мав технічну можливість зупинитися до стоп-лінії; не уникнення зіткнення не може ставитись у провину ОСОБА_8 , оскільки його дії не перебували в причинному зв`язку з настанням суспільно-небезпечних наслідків; висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки орган досудового розслідування не надав підтвердження, що експерт ОСОБА_12 зареєстрований у відповідному реєстрі, а копії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта останньому суду не надано. Експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не попереджені про кримінальну відповідальність, а висновки експертів від 04.07.2022 та від 15.05.2023 отримані з порушенням порядку, визначеного КПК ,у зв`язку з чим є недопустимими доказами; також захисник зазначає, що не встановлене джерело походження медичних документів, які були надані експерту для проведення експертизи від 15.05.2023, отже такий висновок є недопустимим доказом; висновки експертиз від 19.08.2022, 19.04.2023, 15.05.2023 підтверджують винуватість ОСОБА_8 , а підтверджують лише тілесні ушкодження потерпілого та дату його смерті, яка встановлена 29.03.2023, а не 30.03.2023, як встановлено судом у вироку.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та просив її задовольнити.

Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Мотиви апеляційного суду.

Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку суду в частині доведеності винуватості обвинуваченоuj на підставі оскаржених доказів.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження та ін.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК).

За змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92).

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, перевіривши висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, вислухавши пояснення обвинуваченого, апеляційний суд доходить висновків про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 411 КПК cудове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення (ч. 1 ст. 410 КПК).

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК, аналогічні доводам, які наводились в суді першої інстанції та фактично зводяться до твердження про не встановлення органом досудового розслідування та судом статусу ділянки дороги, де відбулося зіткнення транспортних засобів, у зв`язку з чим, за твердження захисту суд безпідставно визнав ОСОБА_8 винуватим у порушенні вимог п. 10.1 ПДР, оскільки ділянка дороги, на якій відбулося зіткнення транспортних засобів, на думку сторони захисту, є регульованим перехрестям. Також, захист наводив доводи, що в даних аварійних подіях першим порушив ПДР водій автомобіля Шевроле Нива - потерпілий ОСОБА_11 , який перевищив допустиму швидкість й знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП.

Відповідно до фактичних обставин та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, 08 травня 2022 року о 14 годині 18 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «NISSAN ROGUE» державний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Дніпровській у місті Павлоград, Дніпропетровської області з боку вулиці Полтавська у напрямку вулиці Луганська, та наближався до перехрестя з другорядною вулицею яка розташована напроти буд № 113 по вул. Дніпровській, та примикає до вулиці Дніпровської зліва, по ходу його руху. У ході подальшого руху водій ОСОБА_8 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався у безпеці виконання маневру, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а саме автомобілю марки «CHEVROLET NIVA» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку з боку вулиці Луганська у напрямку вулиці Полтавська зі швидкістю близько 80 кілометрів на годину, та наблизившись до перехрестя з другорядною вулицею, яка примикає до вулиці Дніпровська, почав виконувати маневр повороту вліво, рухаючись у напрямку заїзду.

В суді апеляційної інстанції повторно, безпосередньо досліджені докази, зокрема:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.05.2022 року, відповідно до якого місце дорожньо-транспортної пригоди: перехрестя (п. 1); елементи вулиці, дороги: нерегульоване (п. 2) (т. 1 а. с. № 54-65);

- висновок експерта № КСЕ-19/104-22/16684 від 04.07.2022 року наступного змісту.

Згідно з наданою на дослідження відеограми з моменту початку зміни напрямку руху автомобіля марки «Nissan Rogue» ліворуч до моменту його зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Niva» минуло 1,84 секунди. В даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Chevrolet Niva» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_11 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_4 .Е. ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автопотяга у складі тягача марки «Renault Premium» з напівпричепом марки «Schmitz SCS 27» - ОСОБА_14 повинен був діяти згідно вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля марки «Chevrolet Niva» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_11 при заданих вихідних даних, рухаючись з фактичною швидкістю, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем марки «Nissan Rogue» шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля марки «Chevrolet Niva» до місця зіткнення. Технічна можливість уникнути даної пригоди для водія автомобіля марки «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Niva», при заданому механізмі пригоди, не визначалася діями водія автопотяга у складі тягача марки «Renault Premium» з напівпричепом марки «Schmitz SCS 27» - ОСОБА_14 . В діях водія автомобіля марки «Chevrolet Niva» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 , при заданому механізмові пригоди, не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього рух. Дії водія автомобіля марки «Chevrolet Niva» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв?язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові пригоди, дії водія автомобіля марки «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв?язку з настанням даної події. В діях водія автопотяга у складі тягача марки «Renault Premium» з напівпричепом марки «Schmitz SCS 27» - ОСОБА_14 не вбачається невідповідностей вимогам п. 1.5 Правил дорожнього руху України (т. 1 а. с. 105-111).

Допитаний в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_15 пояснив, що він не досліджував дану дорожньо-транспортну пригоду, як таку, що відбулася на перехресті. В постанові про призначення експертизи у фабулі справи твердження про перехрестя було закреслено слідчим та завірено його підписом. Не було зазначено про перехрестя і у вихідних даних постанови. Копію постанови, яка йому надійшла для проведення експертного дослідження долучена до матеріалів справи (т 2 а.с. 74-78). Крім того, експерт зауважив, що в в постанові слідчого було зазначено, що зіткнення транспортних засобів відбулося в районі заїзду на автомийку Бриз, що ним було розцінено як ділянка головної дороги (вул. Дніпровська) та прилегла територія (заїзд на автомийку Бриз). Водночас, експерт ствердно надав відповідь, що дана ділянка в жодному разі не є регульованим перехрестям, що він встановив з урахуванням дослідження відеозапису події ДТП.

Водночас, в оригіналі постанови слідчого про призначення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 17.06.2022, застереження слідчого (викреслення), що дана ділянка дороги є перехрестям відсутня, тобто у фабулі зазначено Перехрестя нерегульоване та зазначено, що зіткнення відбулося в районі заїзду на автомийку, що є суперечливими твердженнями щодо статусу даної ділянки дороги.

Згідно з відповіддю виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 14.01.2025 за Вих. № 145/0/2-25, виконавчий комітет повідомив, що відповідно до генерального плану міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 23.12.2013 № 532-20/VI, вищезазначена ділянка є проїздом вулиці Південна.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що місцем зіткнення є перехрестя з другорядною вулицею, яка розташована напроти буд № 113 по вул. Дніпровській, однак залишив поза увагою, що в протоколі огляду місця події зазначено, що місцем ДТП є перехрестя, і залишив поза увагою, що експерт не досліджував місце ДТП, як перехрестя.

Вказані суперечності та неповноту проведеної експертизи суд не усунув та не навів обґрунтування свого висновку про місце зіткнення транспортних засобів, чому він вважає його саме перехрестям.

Не надав суд першої інстанції оцінки і коректності викладених фактичних обставин в обвинувальному акті, дослівно відтворивши його у вироку суду.

Як вжебуло зазначеновище,місцем зіткненняє перехрестяз другорядноювулицею якарозташована напротибуд №113по вул.Дніпровській.Тоді яквідповідно доп.1.10ПДР Терміни,що наведеніу цихПравилах,мають такезначення перехрестя-місце перехрещення,прилягання аборозгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території; головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної; проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги; прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Отже, Правила дорожнього руху не визначає такого поняття, як перехрестя дороги та другорядної вулиці. Ознака другорядності відноситься до терміну дороги, а не вулиці.

Вказане має значення для встановлення наявності або відсутності у діях водія порушень пунктів правил дорожнього руху, адже п 10.1 ПДР знаходиться у розділі 10 Початок руху та зміна його напрямку (загальний розділ), а правила проїзду перехресть в розділі 16 Проїзд перехресть (спеціальний розділ), якщо враховувати, що ДТП мало місце на перехресті.

Встановлення та коректне викладення вказаних обставин безпосередньо впливає на конкретність обвинувачення та право особи на захист. Проте суд у вироку не звернув уваги на вказані суперечності, обмежившись формальним твердженням, що інших протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків, судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень щодо забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які містяться в пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний змістбланкетної диспозиціїпередається словесно-документноюформою відповідноїстатті Особливоїчастини Кримінальногокодексу Україниі включаєположення іншихнормативно-правовихактів утому вигляді,в якомувони сформульованібезпосередньо втексті статті.Саме іззагальним змістомбланкетної диспозиціїпов`язаневизначення кримінальнимзаконом діянняяк злочинупевного видута встановленняза ньогокримінальної відповідальності.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. (абзаци 6-8 пункту № 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року N 6-рп/2000).

Повертаючись до висновку експерта, апеляційний суд зауважує, що з вироку суду та обвинувального акта достеменно не встановлено статус ділянки дороги (місцевості), де відбулося ДТП і у вироку суду немає обґрунтованих мотивів щодо цієї обставини. Встановлені розбіжності з приводу цієї обставини і апеляційним судом, оскільки за поясненнями експерта він розглядав дані аварійні події, як такі, що відбувались на перехресті, тоді як у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зазначено перехрестя не регульоване (п. 1,2 протоколу).

За таких обставин, ключовий доказ у справах про ДТП висновок автотехнічної експертизи є неповним та частково суперечить іншим доказами кримінального провадження, а у вироку суду не наведено мотивів чому за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 410, п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК є підставою для скасування вироку суду.

Висновок експерта прямо стосується обставин, які підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК, і, таким чином, відповідає визначенню належного доказу у статті 85 КПК.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, зокрема, порушень, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку (ст. 101, 356 КПК).

У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії (ч. 3 ст. 333 КПК).

Проте, суд першої інстанції не викликав експерта для допиту під час судового розгляду в суді першої інстанції, під час якого міг би встановити вище наведені розбіжності, вирішити питання про надання доручення органу досудового розслідування та призначення повторної експертизи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Ураховуючи, що чинним КПК з одного боку, чітко визначені повноваження апеляційного суду, до яких не входить дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, що покладено кримінальним процесуальним законом на суд першої інстанції, з другого боку, в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК не входять зазначені порушення вимог чинного законодавства, однак, виходячи з вимог ст. 7 КПК, суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості винести остаточне рішення у кримінальному провадженні, а тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 415 КПК, суд апеляційної інстанції повинен формулювати свої висновки та вказівки лише в такій формі, щоб це не призводило до вирішення наперед указаних в цій нормі питань, але водночас давало б достатні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та призначення більш тяжкого покарання у випадку, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні відповідного злочину буде доведено в установленому законом порядку (аналогічний підхід, зокрема, застосовується у практиці ККС ВС з метою дотримання положень ч. 3 ст. 439 КПК, як наприклад, у справі № 242/1697/17).

Зокрема, суд апеляційної інстанції може зробити висновок, що суд першої інстанції: 1) не надав належної оцінки тим чи іншим доказам або їх сукупності; 2) здійснив неправильне тлумачення норм матеріального чи процесуального права; 3) не дослідив ті чи інші обставини, що мають значення для вирішення тих чи інших питань в межах кримінального провадження тощо. У зв`язку з цим апеляційний суд вправі дати вказівку перевірити при новому розгляді ті чи інші обставини, дати оцінку певним доказам, належним чином розглянути питання щодо кваліфікації дії обвинуваченого тощо, проте він не може наперед категорично визначати, які висновки суд першої інстанції повинен зробити щодо питань, указаних у ч. 2 ст. 415 КПК.

При новому судовому розгляді суду необхідно усунути неповноту судового розгляду, зазначену у цій ухвалі, в залежності від клопотань сторін дати доручення органу досудового розслідування провести повторний огляд місця події з метою встановлення детальної дорожньої обстановки на ділянці місцевості де сталося зіткнення для розмежування її від перехрестя другорядної і головної дороги від головної дороги і прилеглої території, дослідити отримані відомості та вирішити питання про призначення повторної комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи і в залежності від результатів додаткового огляду місця події та їх оцінки задати експерту відповідні вихідні дані та поставити відповідні питання.

Відповідно до 1.1.3. Розділу ІІ Інженерно-технічні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші завдання, вирішення яких пов`язане з дослідженням технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.

У разі необхідності вирішити питання про призначення інших експертиз, зокрема експертизи стану доріг і дорожніх умов у місцях ДТП, зокрема чи має вул. Південна дорогу/проїзну частину та її параметри.

Під час нового судового розгляду, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, дослідити докази та дати їм належну правову оцінку з точки зору їх допустимості та достовірності за результатами якої ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Стосовно інших доводів апеляційних скарг сторони захисту та обвинувачення.

Доводи захисника, що суд у вироку не встановив форму вини у виді необережності, спростовуються викладом формулювання обвинувачення та правовою кваліфікацією дій ОСОБА_8 , з яких слідує, що він діяв необережно, а не умисно.

Питання хто з водіїв першим порушив вимоги Правил дорожнього руху, можуть бути поставленні захистом під час призначення повторної експертизи в ході нового судового розгляду.

Суд погоджується з доводами захисника, що місцевий суд не належним чином виклав зміст доказу - протоколу огляду місця ДТП, обмежившись лише викладом відомостей про огляд автомобіля Ніссан.

Доводи захисника, що досудове розслідування проведено неуповноваженими особами, оскільки повноваження слідчих Миколаєнка та Берковського спростовується матеріалами кримінального провадження, у яких наявна постанова про призначення групи слідчих та дорученням, яке прокурор надав для дослідження в суді апеляційної інстанції.

Твердження захисника, що у даній ситуації ОСОБА_8 впевнився, що водій автомобіля Шевроле Нива мав технічну можливість зупинитися до стоп-лінії, виходячи з фактичної швидкості останнього, є припущенням захисника.

Доводи захисника, що не уникнення зіткнення не може ставитись у провину ОСОБА_8 , залежить від вирішення експертом питання хто з водіїв створив небезпеку для руху.

Доводи захисника, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки орган досудового розслідування не надав підтвердження, що експерт ОСОБА_12 зареєстрований у відповідному реєстрі, а копії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта останньому, суду не надано, спростовується інформацією з відкритих джерел про відомості стосовно цього експерта.

Твердження захисника, що у висновках експерти не попереджені про кримінальну відповідальність, спростовуються висновками, в яких є відомості, що вони попередженні про кримінальну відповідальність. Крім того, факт попередження або не попередження експерта про кримінальну відповідальність не виключає відповідальність експерта за ст. 384 КК.

Твердження захисника про не встановлення джерела походження медичних документів, які були надані експерту для проведення судово-медичної експертизи від 15.05.2023, на підставі чого, на думку захисника, такий висновок є недопустимим доказом, спростовуються матеріалами справи.

Доводи захисника про помилку в обвинувальному акті та вироку суду про дату смерті потерпілого, яка встановлена 29.03.2023, а не 30.03.2023, є слушними, проте не є істотним порушенням вимог закону, оскільки факт смерті потерпілого ніким не оскаржується, а правильна дата смерті може бути встановлена судом у вироку за результатами нового судового розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд зазначає наступне.

У разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведе до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.

Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду23 вересня 2019 року у справі № 728/2724/16-к, провадження № 51-7543кмо18).

У разі, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції буде доведена вина ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК, підтвердження об`єму обвинувачення та правової кваліфікації його дій, призначене останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6місяців зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами строкомна 3роки, слід вважати таким, що відповідає вимогам ст. 50, 65 КК.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги захисника є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 415 КПК, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4