Ухвала

від 10.02.2025 по справі 560/21493/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 560/21493/23

адміністративне провадження № К/990/2405/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №560/21493/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.11.2023 №13097/2201-0701, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток на суму 3047746,90 грн, №13098/2201-0701, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 127629,70 грн, №13099/2201-0701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 128907,00 грн, №13100/2201-0701; яким збільшено грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 13772,21 грн, №13101/22-01-23-06. яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 19920637,00 грн, №13102/22-01-23-01, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 340,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Д» №13101/22-01-23-06 від 27.11.2023, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 19920637,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПС» №13102/22-01-23-06 від 27.11.2023, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 340,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №13097/2201-0701 від 27.11.2023 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 3033215,90 грн, зокрема, основний платіж в сумі 2757469,00 грн та штрафні санкції в сумі 275746,90 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №13097/2201-0701 від 27.11.2023 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 3033215,90 грн, зокрема, основний платіж в сумі 2757469,00 грн та штрафні санкції в сумі 275746,90 грн. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №560/21493/23.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди застосували до спірних відносин підпункт 170.2.2, 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 ПК України. Водночас відповідач вважає, що підпункти 170.2.2, 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 ПК України взагалі не підлягають застосуванню у спірних відносинах, адже, якщо звернутися до структури Податкового кодексу України, то вбачається, що вказані вище пункти відносяться до розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб», яким регламентується оподаткування доходів фізичних осіб. У спірних відносинах податок на доходи фізичних осіб взагалі не визначався, так як податковим повідомленням-рішенням визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб; питання оподаткування доходів фізичних осіб не є спірним, в контексті спірних відносин мали місце відносини (операції) виключно між юридичними особами. Ураховуючи зазначене, суди в межах розгляду цієї справи не мали враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 та від 04.01.2023 у справі № 560/5558/20. Так як висновки Верховного Суду щодо застосування пп.170.2.2, 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України не є релевантними до спірних відносин, оскільки у вказаних вище справах одним із суб`єктів правовідносин були фізичні особи, яким і визначалось грошове зобов`язання, а не юридичні особи, як у справі № 560/21493/23. При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що за висновками перевірки, позивачем порушено пункт 103.2 статті 103, підпункт 141.4.1е), підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а не підпункти 170.2.2, 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на частину 2 статті 353 КАС України, зазначено, що апеляційним судом порушено норми процесуального права (статті 73, 74, 90, 242, 246 КАС України) в частині не дослідження зібраних у справі доказів, а також встановлення обставин справи, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Cаме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18, від 16.04.2019 у справі №911/483/18, від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц, від 13.12.2023 у справі №240/34220/22, від 08.05.2018 у справі №804/2430/16. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не зазначено, щодо застосування якої саме норми матеріального права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Крім посилання на невірне застосування судами норм матеріального права, контролюючим органом не обґрунтовано, які саме норми матеріального права мають застосовуватися у даних правовідносинах, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

В іншій частині касаційної скарги доводи контролюючого органу зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Слід зауважити, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зауважує, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України, однак контролюючим органом відповідні норми не наведено.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №560/21493/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва