Ухвала

від 10.02.2025 по справі 826/18816/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

Київ

справа № 826/18816/16

адміністративне провадження № К/990/2325/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 826/18816/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник), подана через підсистему «Електронний суд» 17.01.2025.

Одночасно ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником причини пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 21.01.2025 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску. Також, у зв`язку із невідповідністю касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), запропонував надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, повинно бути викладено з урахуванням вимог передбачених статтею 328 КАС України.

На виконання вимог цієї ухвали суду 28.01.2025 ГУ ДПС засобами поштового зв`язку направило касаційну скаргу, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано у строк, встановлений законом, проте, Верховний Суд ухвалою від 23.09.2024 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Повторно подану касаційну скаргу також було повернуто. Наголошує, що 30.10.2024 було сформовано та направлено через систему «Електронний суд» уточнену касаційну скаргу, але через технічний збій невстановленого характеру вона не була направлена до суду. Просить врахувати, що право доступу до правосуддя шляхом направлення документів до суду в електронному вигляді неодноразово ставало об`єктом розгляду Європейського суду з прав людини. Зазначає, що в інших справах Верховний Суд поновлював строк на касаційне оскарження судових рішень.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У постанові від 19.11.2024 у справі №360/200/24 Верховний Суд вирішував питання наявності/відсутності підстав для покладення негативних наслідків системної помилки в підсистемі «Електронний суд» на особу, яка звернулася у такий спосіб до суду із процесуальним документом, оформленим відповідно до вимог КАС України. Суд зробив висновок, що за загальним правилом ризики технічної неможливості отримання доступу до ЄСІТС, а також можливі помилки у її роботі покладаються на особу - користувача. Водночас, під час вирішення питання застосування негативних процесуальних наслідків, спричинених такою помилкою, суди мають оцінювати усі обставини у сукупності в кожному конкретному випадку, з урахуванням як причин виникнення відповідної технічної помилки, так і дій особи-користувача, пов`язаних з намаганням її усунути.

Скаржник, заявляючи клопотання про поновлення строку, надав суду копію першої сторінки касаційної скарги, в якій зазначено, що вона сформована в підсистемі "Електронний суд" 30.10.2024. Однак, ані доказів направлення цієї касаційної скарги до суду, ані доказів виникнення технічної помилки, скаржник не надав. Про дії, які вчиняло ГУ ДПС після 30.10.2024 і до 17.01.2025, з метою направлення касаційної скарги до суду, також суду не повідомлено. Варто зауважити, що та касаційна скарга, яка надійшла до суду 17.01.2025, містить відмітку про її формування в підсистемі "Електронний суд" 17.01.2025.

Зазначені обставини не дають підстав для висновку, що пропуск строку на касаційне оскарження пов`язаний виключно із технічним збоєм у функціонуванні підсистеми «Електронний суд». Після формування електронного документа в підсистемі «Електронний суд» 30.10.2024 ГУ ДПС, фактично, до 17.01.2025 не вживало жодних дій задля з`ясування обставин фактичного надходження документа до суду касаційної інстанції та/або причин відсутності такого. Доказів вчинення повторних спроб з направлення електронного документа у цей період ГУ ДПС не надало.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів ГУ ДПС, що воно вчинило усі залежні від нього дії задля направлення касаційної скарги до суду та стороні у справі. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №910/5482/22 (постанова від 06.09.2023) є недоречним, адже у ній викладено позицію про необхідність дослідження дати фактичного вручення, а не направлення, ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржникові в підсистемі "Електронний суд". Зазначена постанова суду не містить висновку про те, що саме лише посилання особи на виникнення технічного збою в підсистемі "Електронний суд" є достатньою і безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Водночас у цій постанові суду також зазначено, що, оцінюючи доводи скаржника щодо можливості/неможливості останнього своєчасно вчинити процесуальну дію, щодо наявності/відсутності незалежних та об`єктивних на це причин, суду необхідно оцінити обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка б дозволяла дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд повторно звертає увагу, що ГУ ДПС не надало доказів ані направлення касаційної скарги, сформованої в підсистемі "Електронний суд" 30.10.2024, до суду, ані доказів виникнення технічної помилки. Відсутні й докази вжиття ГУ ДПС будь-яких заходів у період з 30.10.2024 по 17.01.2025 (більше двох місяців) задля фактичного подання касаційної скарги.

Крім того, в ухвалі від 21.01.2025 Верховний Суд звертав увагу скаржника на терміни, у які відбувалися повторні звернення з цією касаційною скаргою після повернення попередньо поданих касаційних скарг. Загальний строк, що минув з дати отримання постанови апеляційного суду і до дати звернення з касаційною скаргою втретє, становить майже п`ять місяців, що значно виходить за межі як строку, встановленого КАС України для касаційного оскарження судових рішень, так і розумного строку взагалі.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині сплати судового збору, так і в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд вже зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв`язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 826/18816/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко