Постанова

від 03.02.2025 по справі 478/930/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.02.25

22-ц/812/408/25

Провадження № 22-ц/812/296/25

Провадження № 22-ц/812/408/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 478/930/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про визнання дій незаконними, стягнення надмірно сплачених коштів, майнової, моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 24 грудня 2024 року під головуванням судді Томашевського О.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі -АТ «ОГС «Миколаївгаз») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (далі - ТОВ «Миколаївгаз Збут») про визнання дій незаконними, стягнення надмірно сплачених коштів, майнової, моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та споживачем послуг ТОВ «Миколаївгаз Збут» на підставі договору про надання послуг газопостачання № 10000307707. Судовим наказом від 07 липня 2021 року, виданим Казанківським районним судом Миколаївської області, стягнуто з нього заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 4547 грн 39 коп. та 248 грн 10 коп. судового збору, а судовим наказом від 06 січня 2023 року заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 8808 грн 05 коп. 3 % річних в сумі 32 грн 26 коп., інфляційні збитки в сумі 66 грн 92 коп. та 248 грн 10 коп. судового збору. Дані судові накази було скасовані ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 червня та від 01 вересня 2023 року за його заявами. За твердженням позивача, в період з 2018 до 2021 року в будинку за адресою АДРЕСА_2 не проживали в зв`язку з проведенням капітального ремонту будівлі, газом користувалися періодично, проводивши оплату з врахуванням показників лічильника. Після закінчення ремонту в 2021 році знову почали проживати в домі та в цей період виникла заборгованість за газопостачання. Як вказав позивач, в зв`язку із заборгованістю 18 травня 2021 року працівниками АТ «ОГС «Миколаївгаз» було припинено газопостачання до будинку шляхом механічного від`єднання від газорозподільної системи - встановлення заглушки опломбованої штатною пломбою на фланець газопроводу розташований на сусідній території домоволодіння ОСОБА_2 , що підтверджується актом № 170 від 18 травня 2021 року, який він одержав від суду разом з позовною заявою АТ «ОГС «Миколаївгаз» у справі №478/227/24.

ОСОБА_1 вважає дії щодо припинення газопостачання його будинку неправомірними. Так, з метою приховування справжньої причини відключення у листі від 11 квітня 2023 року АТ «ОГС «Миколаївгаз» повідомило, що дана дія була виконана в цілях проведення ремонтних робіт, які проводились на АДРЕСА_2 , а його домоволодіння після виконання робіт вони не підключали до газотранспортної системи по причині відсутності власників домоволодіння, стверджуючи що повідомлення про відключення його домоволодіння від газопостачання було залишено на видному місці - закріплено на хвіртці огорожі домоволодіння. На думку позивача, встановлення без повідомлення споживача штатної заглушки на газопроводі є фактичним від`єднанням від газової магістралі і розірванням договору про газопостачання в односторонньому порядку, жодних повідомлень про причину відключення газу він не одержував. Відключення газу проходило в період поширення коронавірусної хвороби, протягом якого було заборонено припинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати, а тому відповідачі діяли протиправно.

Крім цього, позивач вказує, що ним на адресу АТ «ОГС «Миколаївгаз» було направлено заяву від 09 вересня 2023 року, якою він просив скласти акт - претензію, прибути в певний період часу на його складання та просив пояснити причину припинення газопостачання із наданням підтверджуючих документів. Проте відповідь на запит він не отримав, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови КМ України від 27 грудня 2018 року № 1145 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг».

Також ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок дій відповідача він був вимушений придбати та встановити у своєму будинку електричну варочну поверхню вартістю 11 345 грн, електричний бойлер вартістю 5488 грн, електрокотел вартістю 2564 грн, та в подальшому був куплений котел для твердого топлива вартістю 23600 грн та необхідна автоматика, що в значній мірі погіршило стан обігріву дому та комфорт життя.

Також вказував, що у зв`язку з зазначеними вище подіями, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн, що полягає в душевних стражданнях, яких зазнав він та його сім`я внаслідок неправомірних дій відповідачів. Адже відсутність газопостачання обумовили додаткові зусилля щодо організації життя сім`ї (в зимовий період 2022 року в домі після початку війни проживали крім нього і жінки ще син з невісткою та четверо малолітніх внуків). Оскільки конструкція дому не передбачала пічного опалення - в кімнатах та технічному поверсі постійно був присутній різкий запах диму та кіптяви, що знизило показники його здоров`я, як інваліда третьої групи, в 2023 році у нього вперше діагностували цукровий діабет, в його жінки, яка перехворіла на Сovid з враженням 82% легень, на протязі цих років діагностували легеневу недостатність. Неодноразові письмові звернення для вирішення питання відновлення газопостачання залишались без відповіді та він був змушений витрачати свій час на готування позову, доказувати протиправність дій відповідачів.

Позивач вважає, що за безпідставне припинення розподілу газопостачання відповідачі повинні відшкодувати йому вартість та об`єм недовідпущеного природного газу, що передбачено п.п. 1 п. 4 глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС, який обчислюється виходячи з планового місячного об`єму споживання на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання, що за його розрахунками складає 75 074,04 грн станом на 24.07.2024 року.

Крім цього, позивач вказує, що постачальник повинен відшкодувати йому вартість робіт з припинення та повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення в сумі 25 000 грн.

Також, на думку позивача, сплачена ним вартість газу за період з квітня 2016 року по кінець 2019 року була безпідставно завищеною, оскільки вартість газу було незаконно збільшено в 2,68 рази на підставі постанови КМ України від 27.04.2016 року № 315, яку було визнано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 року незаконною. Виходячи з цього відповідачі повинні повернути йому надмірно сплачені за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти в розмірі 24 995 грн.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконними дії ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «ОГС «Миколаївгаз» в частині порушення його права на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків та такими, що порушують статтю 4 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- визнати протиправними дії ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо припинення постачання газу у будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з 18 травня 2021 року по 24 квітня 2024 року та такими, що здійснені в порушення Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання газу та Закону України «Про захист прав споживачів»;

- стягнути з ТОВ «Миколаївгаз Збут» на його користь надміру сплачені за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти у розмірі 24 995 грн;

- стягнути з ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «ОГС «Миколаївгаз» солідарно на його користь майнову шкоду завдану незаконними діями/бездіяльністю відповідачів, які обумовили додаткові зусилля щодо організації свого життя внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18 травня 2021 року по 24 липня 2024 року (дати подачі позову) в розмірі 42 997 грн;

- стягнути з ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «ОГС «Миколаївгаз» солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, завдану внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18 травня 2021 року по 24 липня 2024 року (дати подачі позову) та інших протиправних дій/бездіяльності, які обумовили додаткові зусилля щодо організації свого життя;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь вартість недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18 травня 2021 року по 24 липня 2024 року (дати подачі позову) у розмірі 75 074,04 грн;

- зобов`язати АТ «ОГС «Миколаївгаз» відновити за свої кошти та матеріальні ресурси чи компенсувати в повному об`ємі на його користь вартість робіт в сумі 25000 грн по відновленню газопостачання домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 .

АТ «ОГС «Миколаївгаз» просило відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача зазначала, що на протязі 2018-2021 років позивач споживав природній газ та сплачував рахунки його постачальника, що підтверджує приєднання до умов договору розподілу природного газу на умовах, зокрема документального підтвердження споживання природного газу. Щодо припинення газопостачання до будинку позивача, то 18 травня 2021 року працівниками АТ «ОГС «Миколаївгаз» тимчасово було припинено газопостачання до будинку позивача та ще до п`яти будинків в АДРЕСА_2 у зв`язку з проведенням ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування надземного газопроводу низького тиску з відключенням газопостачання. Враховуючи, що ремонтні роботи тривали менше 5 годин, то відповідно до вимог розділу ХІІІ Кодексу ГРМ споживачів не було повідомлено про проведення робіт. Після закінчення ремонтних робіт газопостачання по АДРЕСА_2 було відновлено, крім будинку позивача у зв`язку з відсутністю доступу до системи газопостачання для проведення перевірки на герметичність, тому за даною адресою було припинено газопостачання шляхом установки інвентарної заглушки на газопровід, однак механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи не відбулося. Щодо вимоги позивача про відновлення газопостачання адвокат Хандріга А.О. зазначала, що з 01 жовтня 2023 року господарську діяльність з розподілу природного газу на території Миколаївської області здійснює ТОВ «Газорозподільні мережі України», проте позивачем не було подано до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заяви про відновлення газопостачання до даного товариства. Також представник відповідача вважає, що немає підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв`язку із недоведеністю цих вимог. Крім того просила застосувати позовну давність.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Миколаївгаз Збут» - адвокат Ткачук Г.М. - просила відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» не здійснювались заходи щодо ініціації припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , а отже не вбачається порушення прав позивача з боку ТОВ «Миколаївгаз Збут». Також відсутнє порушення прав позивача на інформацію, оскільки з будь-якими заявами до Товариства щодо надання йому інформації він не звертався. Недоцільною вважає і вимогу позивача щодо стягнення надміру сплачених коштів у розмірі 24 9995 грн., так як жодної заборгованості перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» у позивача не існує, з заявою про проведення перерахунку він не звертався. Вимога щодо стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу не має жодного відношення до ТОВ «Миколаївгаз Збут», так як питання річної замовленої потужності не є компетенцією ТОВ «Миколаївгаз Збут».

29 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в якій просив визнати поважною причину пропуску строку давності на подачу позовної заяви та поновити цей строк.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 27 листопада 2024 року позивач заявив відмову від позовної вимоги щодо зобов`язання АТ «ОГС «Миколаївгаз» відновити за свої кошти чи компенсувати на його користь вартість робіт в сумі 25 000,00 грн по відновленню газопостачання його домоволодіння, мотивуючи це тим, що на теперішній час газопостачання відновлено іншою організацією з газопостачання. Іншу частину позовних вимог підтримав.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2024 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 грудня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії АТ ОГС «Миколаївгаз» в частині порушення права ОСОБА_1 на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25.02.2023 року. В задоволенні інших позовних вимог до АТ ОГС «Миколаївгаз» відмовлено. В задоволенні позовних до ТОВ «Миколаївгаз Збут» про визнання дій незаконними, протиправними, стягнення надмірно сплачених коштів та майнової шкоди відмовлено. Стягнуто з АТ ОГС «Миколаївгаз» на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд вважав доведеними вимоги ОСОБА_1 щодо ненадання йому, як споживачу послуг з газопостачання, від АТ «ОГС «Миколаївгаз» інформації про причини припинення в його домоволодінні газопостачання за його запитом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності дій з припинення газопостачання в його домоволодінні 18 травня 2021 року зі сторони відповідача АТ ОГС «Миколаївгаз» суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з їх недоведеності, а вимоги в цій частині до відповідача ТОВ «Миколаївгаз Збут» - безпідставними, так як даний відповідач не був пов`язаний із припиненням газопостачання позивачу. З огляду на недоведеність протиправності дій відповідачів щодо припинення газопостачання позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, а також недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги повністю.

Апелянт зазначає, що суд не в повній мірі проаналізував відносини між сторонами до звернення його з позовом до суду. Так, 18 травня 2021 року в його домоволодінні було відключено газ з встановленням заглушки на фланець газопроводу та про дану подію він дізнався від сусідів, так як він та члени його сім`ї знаходились в цей час на роботі, повідомлень про причини відключення, Акт на відключення домоволодіння від газової системи та інші документи не надавались. На думку апелянта, посилює вину відповідачів те, що відключення газу провели в період пандемії коронавірусу при повній забороні відключення газу у населення. Суд не звернув увагу на подані ним медичні документи на підтвердження його хронічних хвороб, перенесеної операції на серці, хвороби його дружини. В період розгляду справ про стягнення з нього заборгованості за послуги розподілу газу він направив відповідачам сім звернень, але відповідь по суті поставлених питань одержав тільки один раз, де АТ ОГС «Миколаївгаз» підтвердив, що припинення газопостачання було виконано ним і ця відповідь підтверджує, що відповідач не виконав вимог, передбачених у випадку ініціювання ним відключення газу. Крім того, позивач зазначав, що покази свідків - працівників АТ «ОГС «Миколаївгаз» - не узгоджується в часі та місці, на його думку вони сфальсифіковані. Апелянт не погоджується з висновками суду про недоведеність ним протиправних дій з припинення газопостачання домоволодіння. Суд констатує факт не оскарження ним Акту про відключення, але він не міг його оскаржити з тієї причини, що він не надався йому офіційно. Також суд помилково стверджує, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі №22ц/812/1195/24 не спростовує відсутності протиправних дій зі сторони відповідачів. Не погоджується апелянт і з трактуванням судом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Адже в законі вказано, що заборонено припинення послуг, в тому числі і газопостачання в період дії закону в тому числі і з підстав їх несплати. Не погоджується позивач з аналізом та висновками суду щодо його переписки з відповідачами, так на час початку переписки існувала одна організація по наданню послуг з газопостачання та через її офіційну пошту info@contact.rgc.ua і здійснювалася вся переписка, фактично тільки на один лист була надана відповідь, на решту листів надходила формальна відписка надіслана автовідповідачем. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то вважає, що суд не може їх застосовувати, так як 15 березня 2022 року цей строк зупинився відповідно до Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що знімає та не підтримує позовні вимоги про стягнення надміру сплачених коштів за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року, так як з оскаржуваного рішення суду дізнався про існування рішення Окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Миколаїгаз збут» - адвокат Севастьянов М.В. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, виклавши доводи, що є аналогічними аргументам, зазначеним у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «ОГС «Миколаївгаз» - адвокат Хандріга А.О. - просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник вважає безпідставними доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, адже АТ «ОГС «Миколаївгаз» не порушило будь-якого права споживача. Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено протиправність припинення газопостачання безпосередньо з підстав наявної у нього заборгованості з розподілу природного газу, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів звернення до АТ «ОГС «Миколаївгаз» про відновлення газопостачання, відмови чи ухилення у його відновленні зі сторони Товариства. Також суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу, майнової та моральної шкоди, оскільки протиправний характер припинення його домоволодіння від газопостачання не вбачається, а відшкодування матеріальної та моральної шкоди залежить від умови, що дії особи були неправомірними. Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» в частині порушення його права на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на звернення від 25.02.2023 року, адвокат Хандріга А.О. вважає, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення цих вимог, оскільки позивачу26.02.2023 року було надано відповідь на дане звернення на електронну поштову адресу, яку він сам зазначав у своєму зверненні.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 , просив відхилити заперечення відповідача АТ «ОГС «Миколаївгаз» викладені у відзиві на його апеляційну скаргу, оскільки позиція відповідача заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 31 січня 2025 року було поновлено АТ «ОГС «Миколаївгаз» строк на апеляційне оскарження рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ОГС «Миколаївгаз» та призначено до розгляду в судовому засіданні разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник АТ «ОГС «Миколаївгаз» - адвокат Хандріга А.О. - просить скасувати рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2024 року в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що з матеріалів справи слідує, що позивач звертався із електронними зверненнями (заявами) на електронну адресу - (команда «Група електронних звернень «104.ua), зокрема 25.02.2023 року про надання документів, якими підтверджується факт повідомлення позивача про відключення його домоволодіння від газопостачання. Відповідь на звернення було надано 26.02.2023 року на електронну адресу, яку заявник ОСОБА_1 зазначив у своєму зверненні. Також представник АТ «ОГС «Миколаївгаз» вказувала, що сама лише констатація незаконності дій відповідача щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25.02.2023 року не може вважатися способом захисту порушених прав.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, підтвердив, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні його вимог про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року він не оспорює. В задоволенні апеляційної скарги АТ «ОГС «Миколаївгаз» просив відмовити.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник АТ «ОГС «Миколаївгаз» - адвокат Хандріга А.О. - просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а апеляційну скаргу АТ «ОГС «Миколаївгаз» - задовольнити.

Представник ТОВ «Миколаївгаз Збут» в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи Товариство належними чином повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Судом встановлено, що позивач був споживачем послуг з газопостачання та транспортування газу за адресою домоволодіння: АДРЕСА_2 , опалювальною площею 120 кв.м.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодексом ГРС), Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15 травня 2015 року (далі - ПБСГ).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

За пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРС Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Згідно підпункту 8 пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема у випадку визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування (пункту 5 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС).

Пунктами 6, 7 ХІІІ Кодексу ГРС передбачено, що якщо через проведення ремонтів або здійснення технічного обслуговування чи заходів з безпеки (включаючи перевірки газових пристроїв споживачів щодо дотримання норм безпеки) об`єктів ГРМ Оператор ГРМ має припинити розподіл (газопостачання) природного газу більше ніж на 5 годин, він має повідомити споживача про час та тривалість такого припинення не пізніше ніж за 5 робочих днів до такого припинення (за умови, що таке припинення є запланованим). Якщо припинення не є запланованим, Оператор ГРМ має повідомити споживача про таке припинення якомога скоріше. Оператор ГРМ може не повідомляти споживача про таке припинення за умови, що припинення триватиме менше ніж 5 годин.

Відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ПБСГ визначено, що до газонебезпечних робіт належать, зокрема: пуск газу в системи газопостачання об`єктів після ремонту; технічне обслуговування і ремонт діючих зовнішніх і внутрішніх газопроводів, споруд систем газопостачання, комбінованих будинкових регуляторів тиску, газообладнання ГРП, ШГРП, ГРУ, газовикористовуючих установок, обладнання насосно-компресорних і наповнювальних відділень, зливних естакад ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, резервуарів ЗВГ, а також вибухозахищеного електрообладнання.

За змістом пункту 7.4 розділу VII ПБСГ газонебезпечні роботи необхідно виконувати бригадою у складі не менше двох працівників. Уведення в експлуатацію індивідуальних ГБУ, а також окремих газових приладів і апаратів у житлових будинках, технічне обслуговування та ремонт газового обладнання житлових і громадських будинків допускається виконувати одним працівником.

На виконання газонебезпечних робіт повинен видаватися наряд-допуск, в якому передбачають основні заходи безпеки виконання цих робіт. У наряді-допуску зазначають строк його дії, час початку і закінчення роботи. При неможливості закінчення роботи у встановлений строк наряд-допуск підлягає продовженню особою, що його видала. Всі об`єкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресовуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресовування не допускається. Роботи, пов`язані з розгерметизацією зовнішніх і внутрішніх газопроводів, обладнання (заміна арматури, фільтрів, лічильників тощо), необхідно проводити на відключеній ділянці газопроводу (п.п. 7.5, 7.10, 7.17 ПБГС).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 травня 2021 року працівники АТ «ОГС «Миколаївгаз» на підставі наряду - допуску № 109, на період часу з 8 год 15 хв 18.05.2021 року по 12 год 30 хв 18.05.2021 року було направлено для виконання газонебезпечних робіт, а саме: ремонту ізольованих фланцевих з`єднань на газопроводі по АДРЕСА_3 . Згідно з записом, який міститься на зворотній стороні наряду - допуску, роботу було виконано згідно наряду о 12 год 30 хв. 18.05.2021 року (т. 1 а.с. 81). Виданий наряд було зареєстровано в журналі нарядів - допусків на виконання газонебезпечних робіт за номером 109 (т. 1 а.с. 83).

Згідно наданої АТ «ОГС «Миколаївгаз» копії денного завдання на 14 травня 2021 року напередодні проведених ремонтних робіт, а саме 14.05.2021 року було проведено обхід газопроводів та дворових вводів за маршрутною картою АДРЕСА_5 під час якого було виявлено зауваження до траси газопроводу, а саме: пошкоджено ізолювальні втулки на фланцевому з`єднанні біля житлового будинку АДРЕСА_4 , що передбачає проведення ремонтних робіт ІФЗ на газопроводі (т. 1 а.с. 82).

18 травня 2021 року газопостачання домоволодінні позивача, за адресою: АДРЕСА_2 було припинено, про що працівниками АТ «ОГС «Миколаївгаз» був складений Акт № 170 від 18.05.2021 року (т. 1 а.с. 7, 35, 84). Зі змісту вказаного акту убачається, що припинення газопостачання відбулось шляхом опломбування фланцевого з`єднання з установкою заглушки. Також зазначено, що на час відновлення газопостачання після ремонтних робіт споживач був відсутній для поновлення газопостачання.

З пояснень допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - працівників АТ «ОГС «Миколаївгаз», які проводили огляд газопроводу по АДРЕСА_2 , а згодом - ремонтні роботи, слідує, що вказані роботи передбачали розгерметизацію системи газопроводу, а тому припинення газопостачання до житлових будинків було обов`язковим. Ремонтні роботи проводились не більше п`яти годин, після чого газопостачання будинків по АДРЕСА_2 було поновлено. Проте позивачу після проведених робіт не було відновлено газопостачання через неможливість дотримання заходів безпеки з огляду на відсутність останнього в домоволодінні, що унеможливлювало працівникам АТ «ОГС «Миколаївгаз» доступу до об`єкту газопостачання в будинку, тоді як підключення газу без попередньої перевірки об`єкту газопостачання становило б небезпеку.

Той факт, що під час проведення ремонтних робіт працівниками АТ «ОГС «Миколаївгаз» та на час їх закінчення і відновлення газопостачання іншим споживачам ОСОБА_1 та членів його сім`ї не було у будинку, позивач не заперечував.

Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що досліджені судом докази та аналіз норм законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, свідчать про правомірність дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» з припинення газопостачання в будинок позивача 18 травня 2021 року, тоді як позивачем не доведено протиправності таких дій.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернень позивача з метою відновлення газопостачання за період з 18 травня 2021 року до звернення до суду з даним позовом 24 липня 2024 року, а також доказів відмови чи ухилення АТ «ОГС «Миколаївгаз» у відновленні газопостачання.

Згідно Акту від 24 жовтня 2024 року газопостачання будинку позивача було відновлено працівниками Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка з 01.10.2023 року здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на території Миколаївської області у зв`язку із зупиненням дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу газу у АТ «ОГС «Миколаївгаз» (т. 1 а.с. 183).

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, оцінюючи зібрані у справі докази в повній мірі дотримався передбачених ст. 89 ЦПК України вимог, дав належну оцінку цим доказам з огляду на їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеними посилання позивача на протиправне припинення газопостачання саме з підстав наявної у нього заборгованості за газопостачання (розподіл газу), та вірно зазначав, що досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують такі доводи позивача та достовірно вказують на те, що підставою припинення газопостачання споживачів була необхідність забезпечення заходів безпеки при проведенні газонебезпечних ремонтних робіт.

З огляду на викладене твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що підставою припинення газопостачання була наявність у нього заборгованості за спожитий газ та зі сплати послуг з розподілу (доставки) газу, не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неправдивість пояснень допитаних судом в якості свідків працівників АТ «ОГС «Миколаївгаз» колегія суддів відхиляє, оскільки покази свідків є належними доказами у розумінні ст. 76, 77, 90 ЦПК України, вони узгоджуються з іншими доказами у справі та не спростовані позивачем.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про невірне трактуванням судом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», приписами якого було заборонено припинення надання житлово-комунальних послуг громадянам на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни, у разі наявності заборгованості з оплати цих послуг, оскільки припинення газопостачання будинку позивача відбулось з інших підстав.

Не можуть бути враховані і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 478/227/24 (провадження №22-ц/812/1195/24) не спростовує висновків щодо правомірності дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» з припинення газопостачання будинку позивача 18 травня 2021 року.

Так, зі змісту вказаної постанови слідує, що в лютому 2024 року АТ «ОГС «Миколаївгаз» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з розподілу природного газу у сумі 12 936 грн. Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області позов АТ "ОГС "Миколаївгаз" задоволено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Миколаївгаз» заборгованість за розподіл природного газу у сумі 4 368 грн 98 коп. Судовим рішенням апеляційного суду у вказаній справі було встановлено, що ОСОБА_1 був споживачем послуг АТ «ОГС «Миколаївгаз» з розподілу газу за адресою: АДРЕСА_2 . 18 травня 2021 року АТ «ОГС «Миколаївгаз» припинило газопостачання до вказаного будинку у зв`язку з проведенням ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування ділянки наземного газопроводу низького тиску. Крім того, вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно незаконних дій, фальсифікацій документів посадовими особами Казанківської філії АТ "ОГС "Миколаївгаз", апеляційним судом не було встановлено порушень, які б слугували підставою для постановлення такої окремої ухвали.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За такого, оцінка судом першої інстанції встановлених судовими рішеннями у справі № 478/227/24 обставин є правильною.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ТОВ «Миколаївгаз Збут» щодо припинення постачання газу у будинок позивача за їх безпідставністю, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що даний відповідач не здійснював зазначених дій.

При цьому суд вірно виходив з того, згідно пункту 35 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ встановлено, що оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Постановою НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853 ПАТ «Миколаївгаз» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Миколаїв та Миколаївської області.

14 травня 2019 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів «Миколаївгаз» та змінено назву юридичної особи на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз». Постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року №944 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 червня 2017 року №853 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Миколаївгаз», а саме у назві абревіатуру «ПАТ» замінено абревіатурою «АТ»; у тексті постанови слова «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінено словами «Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.

Згідно з підпунктами 1,5 глави 7 розділу Кодексу VІ КГС до повноважень Оператора ГРМ віднесено право припинити газопостачання за наявністю визначених підстав.

Отже, саме АТ «ОГС «Миколаївгаз» як Оператор ГРМ на території ліцензійної діяльності у Миколаївській області на момент виникнення спірних правовідносин, здійснював повноваження щодо розподілу природного газу та припинення/відновлення газопостачання.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо припинення постачання газу у будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з 18 травня 2021 року по 24 квітня 2024 року.

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та такими, що порушують ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», дій відповідачів в частині порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків.

Так, за змістом статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право, зокрема, на: 3) отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; 5) безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Вимоги до звернення визначені статтею Закону України «Про звернення громадян», згідно якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною другою вказаної статті Закону передбачено, що на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Судом першої інстанції було встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 як споживач послуг з газопостачання мав право на отримання відповідної інформації від постачальника послуг, зокрема щодо підстав припинення газопостачання його будинку, чим обґрунтовувались його запити на електронну адресу АТ «ОГС «Миколаївгаз» від 25 лютого 2023 року та 14 березня 2023 року. При цьому звернення позивача на адресу АТ «ОГС «Миколаївгаз» від 25 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 20) містить скаргу на ненадання документів на попередній запит, на дії з припинення газопостачання та вносить пропозиції щодо врегулювання спірних правовідносин. Вказаний лист направлений на адресу електронної пошти АТ «ОГС «Миколаївгаз» із зазначенням зворотної адреси електронної пошти для листування.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що у попередньому зверненні від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 просив надати йому документи, на підставі яких його будинок був відключений від газопостачання, відповідь просив направити «Новою поштою» за його рахунок, а також на зазначену ним електронну адресу (т. 2 а.с. 69зв.).

У відповіді на вказані листи АТ «ОГС «Миколаївгаз» надано пропозицію позивачу звернутися особисто до газової компанії. Відповідь датована 26.02.2023 року (т. 1 а.с. 21).

14 березня 2023 року позивач повторно звернувся з листом на електронну адресу АТ «ОГС «Миколаївгаз» де скаржився на чергове ненадання витребуваних документів та інформації (т. 1 а.с. 23). Лише 11 квітня 2023 року, у відповідь на повторний запит позивача, АТ «ОГС «Миколаївгаз» відповідач повідомив позивачу обставини припинення газопостачання в його домоволодінні (т 1 а.с. 22).

За такого суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що факт надання відповіді на останній запит позивача від 14.03.2023 року не може розцінюватись судом належним розглядом попередніх запитів позивача від 23.02.2023 року та 25.02.2023 року, до того ж АТ «ОГС «Миколаївгаз» не надано доказів щодо направлення ОСОБА_1 витребуваних ним документів.

Встановивши такі обставини, суд дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині незаконності дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25 лютого 2023 року.

Також є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено факту звернення до ТОВ «Миколаївгаз Збут» із будь-якими заявами, скаргами чи пропозиціями, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконними дій в частині порушення права позивача на отримання інформації, заявлені до даного відповідача, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Посилання апеляційної скарги АТ «ОГС «Миколаївгаз» на те, що позивач звертався із електронними зверненнями (заявами) на електронну адресу (команда «Група електронних звернень «104.ua) 25.02.2023 року про надання документів на підтвердження факту його повідомлення про відключення домоволодіння від газопостачання і відповідь на це звернення було надано Товариством 26.02.2023 року на електронну адресу, яку заявник ОСОБА_1 зазначив у своєму зверненні, - не доводять факту надання позивачу запитуваної інформації з огляду на зміст відповіді АТ «ОГС «Миколаївгаз».

Щодо доводів апеляційної скарги АТ «ОГС «Миколаївгаз» про те що 11 квітня 2023 року ними була надана відповідь на запит ОСОБА_1 , від 16 березня 2023 року та направлені на адресу позивача запитувані ним документи, то такі обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо порушення прав позивача у зв`язку із неотриманням інформації за його попередніми зверненнями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями щодо припинення газопостачання позивачу, стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування шкоди (матеріальної та моральної) залежить від умови, що дії винної особи були неправомірними. Так само, стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року залежить від протиправного характеру дій відповідачів, які б призвели до недоотримання позивачем всього об`єму природного газу. З огляду на недоведеність протиправності дій відповідачів щодо припинення газопостачання позивачу вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції .

Так, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу XІ Кодексу ГРС до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належать: 1) безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу; 2) розподіл природного газу споживачу, якісні показники та тиск якого не відповідають вимогам цього Кодексу; 3) несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації; 4) шкода, завдана житловому приміщенню і майну споживача, а також його життю, здоров`ю та навколишньому середовищу внаслідок порушення Оператором ГРМ вимог ПБСГ.

З огляду на вищевикладені вимоги закону, оскільки факт безпідставного припинення розподілу природного газу (газопостачання) не був встановлений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди, завдання якої позивач пов`язує із припиненням газопостачання позивачу, та стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення майнової шкоди, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідача він був вимушений придбати та встановити у своєму будинку електричну варочну поверхню вартістю 11 345 грн, електричний бойлер вартістю 5 488 грн, електрокотел вартістю 2 564 грн. та котел для твердого топлива вартістю 23600 грн, на підтвердження чого надав копію накладної від 01.06.2021 року (т. 1 а.с. 17).

На переконання апеляційного суду, з огляду на дату придбання позивачем вищевказаного обладнання, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між цими витратами та неправомірними діями АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25 лютого 2023 року, а тому відсутні підстави для стягнення майнової шкоди.

Також апеляційний суд вважає недоведеними позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок вищевказаних неправомірних дій АТ «ОГС «Миколаївгаз».

Так, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Між тим позивачем не наведено обставин, які б свідчили про спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями АТ «ОГС «Миколаївгаз» в зв`язку із порушенням права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25 лютого 2023 року. Будь-яких доказів на підтвердження наявності у позивача такої моральної шкоди суду не надано.

За таких обставин відсутні умови, необхідні для компенсації моральної шкоди, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 511/1915/20.

Оскільки як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказував, що рішення суду в частині вирішення судом першої інстанції його позовних вимог про стягнення з ТОВ «Миколаївгаз Збут» надміру сплачених за спожитий газ коштів у розмірі 24 995грн. за період з квітня 2016 року по кінець 2019 року він не оскаржує і доводів щодо його незгоди з оскаржуваним рішення в цій частині апеляційна скарга не містить, то відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в зазначеній частині рішення в апеляційному порядку не переглядалось.

Таким чином, доводи апеляційних скарг як ОСОБА_1 , так і АТ «ОГС «Миколаївгаз» на законність судового рішення у справі не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційні скарги ОСОБА_1 і АТ «ОГС «Миколаївгаз» слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 12 лютого 2025 року