Постанова

від 11.12.2007 по справі 10/233-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

11.12.07                                                                                      

Справа №10/233-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду

у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Колодій Н.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі Соколові А.А.

за участю представників:

позивача:         

Машинець В.О., довіреність № 24/11-5607 від 06.12.07р.

позивача:          Гаєвська Н.А., довіреність № 24/11-5607 від

06.12.07р.;

відповідача:     

ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 

приватний

підприємець.;

третьої особи:  

не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу     

Херсонського слідчого ізолятора управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у

Херсонській області, м. Херсон

на рішення                   господарського суду

Херсонської області від 27.08.2007р.

у справі                         № 10/233-07

за позовом                    Херсонського слідчого

ізолятора управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у

Херсонській області, м. Херсон

до відповідача              Приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Херсон

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача -

Контрольно-ревізійне управління у Херсонській області,

                                        м.

Херсон

про                                 стягнення

10629 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

Херсонським слідчим ізолятором управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області, м.

Херсон було подано позов до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон про

стягнення недоотриманих грошових коштів в сумі 10 629,15 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від

27.08.2007р. у справі № 10/233-07 (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні

позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що розмір щомісячного

відшкодування орендарем витрат по електропостачанню та водовідведенню був

визначений сторонами договору відповідно до укладеної між ними угоди (акт від

01.09.2006р.). Визначені суми по відшкодуванню витрат орендар сплачував на

підставі виставлених орендодавцем рахунків в повному обсязі. Ніякої іншої угоди

про зміну розміру відшкодування витрат по електропостачанню та водовідведенню

між сторонами не укладалося і відповідних змін до договору не вносилося.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням суду, у

поданій апеляційній скарзі Херсонський слідчий ізолятор вважає його незаконним

з наступних підстав. Розрахунок використання електроенергії КРУ проводилось

згідно до вимог “Методики використання електроенергії, не облікованої внаслідок

порушення споживачами правил користування електричною енергією”, затвердженої

Постановою НКРЕ України від 04.05.06р. № 562 та встановлено, що СІЗО при

розрахунку використання електроенергії знижено термін використання

електроприладів та кількість робочих днів, так як розрахунок ним здійснювався

по потужності з розрахунку 22 робочих дні. Розрахунок на витрачання води КРУ

зроблено згідно до вимог п.2.8 Додатку № 1 чинного рішення виконавчого комітету

Херсонської міської ради від 19.12.00р. № 504, яким передбачено норми відпуску

води для кафе при відсутності лічильників 200 л за годину, що становить 48,8

куб.м. за місяць. СІЗО розрахунок зроблено згідно діаметра труби (3/4) та

встановлено норму в кількості 5 куб.м. за місяць. Позивач, вважає, що Акт від

01.09.06р., відповідно до якого сторонами був визначений розмір витрат по

відшкодуванню, не може вважатись укладеною угодою в контексті ст.638 ЦК

України, а може бути лише додатком до договору про надання комунальних послуг.

Зазначає, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з

розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами,

затвердженими в установленому порядку. На підставі викладеного просить скасувати

рішення господарського суду Херсонської області від 27.08.07р. та прийняти нове

рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги СІЗО.

ПП ОСОБА_1, у відзиві на апеляційну скаргу вважає її

необґрунтованою у зв'язку з наступним. Правовідносини між орендодавцем -

Херсонським СІЗО-28 та орендарем обумовлені договорами від 01.09.04р.,

04.01.05р. та додатків до них від 04.01.06р., 01.04.06р., 02.01.07р., в яких

сторонами погоджено порядок здійснення розрахунків за оренду та комунальні

послуги, а також обов'язки як орендаря та і орендодавця. Зазначає, що договірні

зобов'язання відповідачем здійснювались повністю та своєчасно, тобто сума

оплати за оренду приміщення та витрати на комунальні послуги, а також податок

на землю, вносились до каси Херсонського СІЗО-28 своєчасно і в розмірі

встановленому орендодавцем. Розмір сум до сплати визначався на підставі

проведених розрахунків споживання енергоносіїв СІЗО-28, було складено акт

розрахунку, підписаний посадовими особами слідчого ізолятора, з якими було

ознайомлено відповідача та підписано договір оренди. Вважає, оскільки розмір

орендної плати та відшкодування витрат встановлено договором оренди по

узгодженню сторін, а ніяких змін до договору про збільшення цих сум не

вносилось, то вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманих

грошових коштів є неправомірними. Просить в задоволені позову відмовити, а

рішення господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького

апеляційного господарського суду № 3227 від 10.12.2007р. справу призначено до

розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Колодій

Н.А., Коробки Н.Д.

Третя особа законним правом на участь свого представника

в судовому засіданні не скористалась. Про час та місце розгляду справи

повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила. Колегія

суддів на підставі ст. 77 ГПК України 

вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі

доказами, у відсутності представника третьої особи, оскільки його неявка не

перешкоджає розгляду скарги.

За клопотанням представників позивача та відповідача,

розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації

судового процесу.

За згодою представників позивача і відповідача у

судовому засіданні 11.12.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини

постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при

винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не

підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.04р. між Херсонським

слідчим ізолятором управління Державного департаменту України з питань

виконання покарань у Херсонській області (орендодавець) та ПП ОСОБА_1(орендар)

було укладено договір оренди державного нерухомого майна, відповідно до п.1.1.

якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування

нерухоме майно - приміщення кафе, площею 94,6 кв.м., розміщене за адресою: м.

Херсон, вул. Перекопська 10-а, на першому поверсі адміністративного будинку, що

знаходиться в оперативному управлінні орендодавця.

Порядок та умови внесення орендної плати встановлені

розділом 3 договору, відповідно до п. 3.1. якого орендна плата визначається на

підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить на

місяць оренди 314 грн. 66 коп.

У пункті 4.7. сторони погодили, що до обов'язків

орендаря входить, відшкодування орендодавцю витрат по теплопостачанню/електропостачанню

та водовідведенню відповідно до показників вимірювальних приборів, або

розрахунків а також послуги телефонного зв'язку відповідно до рахунків АТС у

строки встановлені орендодавцем.

Строк дії договору встановлений з 01.09.04р. до

31.12.04р. (п.9.1.)

Відповідно до п.9.3. договору, зміни і доповнення цього

договору допускаються за взаємної згодою сторін. Зміни та доповнення, що

пропонується внести, розглядаються протягом десяти днів з дати їх подання до

розгляду іншою стороною.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Херсонський СІЗО

посилається на те, що в травні 2007 року КРУ у Херсонській області проводилась

перевірка використання бюджетних коштів, збереження грошових коштів і

товарно-матеріальних цінностей, стану та достовірності бухгалтерського обліку

та фінансової звітності в СІЗО. Актом КРУ від 30.05.07р. № 03-11/021

встановлено порушення при нарахуванні плати за водопостачання, водовідведення

та використання електроенергії. За зазначені комунальні послуги ПП ОСОБА_1

проводила оплату без врахування приборів їх використання, але згідно розрахунку

зробленому Херсонським слідчим ізолятором. КРУ зробивши перерахунок встановило,

що СІЗО недоотримало грошові кошти від ПП ОСОБА_1 по оплаті комунальних послуг

у сумі 10629,15 грн., а саме за водопостачання, водовідведення у сумі 3561,00

грн. та використання електроенергії у сумі 7068,15 грн. Таким чином, позивач

просить стягнути з ПП ОСОБА_1 вказану суму. Відповідач не визнає позов та

відмовляється від сплатити заявленої позивачем суми, обґрунтовуючи свої доводи

тим, що на протязі дії спірного договору оренди від 01.09.04р. ним належно

виконувались взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, відшкодуванню

витрат за надання комунальних послуг та електропостачання, а тому нарахована

позивачем сума недоотриманих коштів є безпідставною.

      Згідно ч. 1

та ч. 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять  умови 

договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення,

зміну   або припинення господарських

зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як

обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір

вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та

формі досягнуто згоди  щодо  усіх його істотних умов. Істотними є умови,

визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також

умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. 

            Як

випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст договору   становлять умови, що визначені угодою

сторін, яка спрямована, зокрема, на 

встановлення зобов'язань, і договір вважається  укладеним, 

якщо  між сторонами у передбачених

законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

      Відповідно

до  вимог 

ст.ст.  525, 526, 629 ЦК України

та  ст. 193  ГК 

України,  договір є обов'язковим

для виконання сторонами, а зобов'язання 

мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи  пунктом 4.7. договору оренди сторони

погодили, що до обов'язків орендаря входить, відшкодування орендодавцю витрат

по теплопостачанню/електропостачанню та водовідведенню відповідно до показників

вимірювальних приборів, або розрахунків, а також послуги телефонного зв'язку

відповідно до рахунків АТС у строки встановлені орендодавцем.

01.09.06р. було складено Акт про середньомісячне

використання енергоносіїв та водопостачання, який підписано уповноваженими

особами Херсонського слідчого ізолятора та ПП ОСОБА_1, і на підставі якого

орендодавцем нараховувалась сума до сплати за спожиту електроенергію та надані

комунальні послуги. Нараховані суми по відшкодуванню витрат орендарем

сплачувались своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наданими до суду

відповідачем копіями рахунків Херсонського СІЗО за період з 01.01.06р. по

31.03.07р., та квитанцій про сплату  по

вказаним рахункам.

Отже з викладеного можна зробити висновок, що

відповідачем належним чином виконувались договірні зобов'язання по оплаті за

водопостачання електроенергію та комунальні послуги. Акт КРУ від 30.05.07р. №

03-11/021, яким встановлено порушення при нарахуванні Херсонським слідчим

ізолятором сум до сплати за водопостачання та електроенергію, не є підставою для

сплати заявленої позивачем суми недоотриманих коштів, оскільки у відповідності

з п.4.7. договору  відповідачем своєчасно

і в повному обсязі здійснювались платежі по відшкодуванню витрат на підставі

рахунків, що виставлялися орендодавцем.

    У відповідності

з п. 5 ст.32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, у разі зміни

вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше  ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з

визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з

посиланням на погодження відповідних органів.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що зміни і доповнення

цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що

пропонується внести, розглядаються протягом десяти днів з дати їх подання до

розгляду іншою стороною.

Як свідчать матеріали справи, ніяких змін і доповнень до

договору оренди, стосовно збільшення розміру відшкодування витрат сторонами не

вносилося, відповідачем здійснювалась оплата за комунальні послуги та

електроенергію відповідно до виставлених позивачем рахунків.

Доводи позивача стосовно того, що Акт про визначення

середньомісячного використання електроенергії та водопостачання від 01.09.07р.,

не може вважатись угодою у розумінні ст. 638 ЦК України до уваги суду не приймаються,

оскільки обов'язок орендаря відшкодовувати витрати по наданню комунальних

послуг на підставі показників або розрахунків передбачено самим договором

оренди.

У відповідності зі ст.33 ГПК України, кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Позивачем, згідно вимог названої норми, не було доведено

наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми

недоотриманих коштів.

Таким чином, з огляду на викладене, місцевий господарський

суд дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволені позовних вимог.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої

інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення

або неправильного застосування норм процесуального права не вбачається,

підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду

відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального

кодексу України,  Запорізький апеляційний

господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського слідчого ізолятора

управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у

Херсонській області, м. Херсон, залишити без задоволення, а рішення

господарського суду Херсонської області від 27.08.2007р. у справі № 10/233-07 -

без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В. 

 Колодій Н.А.  Коробка Н.Д.