Постанова

від 07.02.2025 по справі 926/1793/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2025 р. Справа №926/1793/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без виклику учасників процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аврора Груп від 28.11.2024 (вх. № 01-05/3457/24 від 28.11.2024)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 (суддя Гончарук О.В., повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024)

у справі № 926/1793/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аврора Груп, м. Житомир

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК, м. Чернівці

про: стягнення заборгованості 212 230,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аврора Груп ( далі ТОВ Аврора Груп) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК ( далі ТОВ ЛІЛАК) про стягнення заборгованості в сумі 212 230,81 грн, з яких: 105 305, 00 грн борг по заявці №20513 від 29.03.2014, 88 854,78 грн борг по заявці №20725 від 22.04.2024, 17 087,03 грн пеня, 984грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням ТОВ ЛІЛАК своїх зобов`язань за договором про надання транспортних послуг №11465/AG від 25.01.2024 в частині оплати вартості наданих ТОВ Аврора Груп послуг міжнародного перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі №926/1793/24 закрито провадження у справі в частині стягнення з ТОВ ЛІЛАК 204 320 грн заборгованості (194 160 грн основного боргу, 984 грн 3% річних та 9 131,36 грн пені) та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 7 910, 81 грн. пені.

Рішення суду в частині закриття провадження у справі мотивоване тим, що позивач правомірно звернувся з позовом до ТОВ ЛІЛАК про стягнення заборгованості, але відповідач після відкриття провадження у справі сплатив основну суму боргу у сумі 194 160 грн., 3% річних у сумі 1 029,33 грн. та 9 131,36 грн. пені. Відтак, наявні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору в частині стягнення 204 320,97 грн.

Рішення суду в частині відмови у стягнені 7 910, 81 грн. пені мотивоване тим, що позивачем неправильно пораховано кількість днів прострочення платежів та не вірно встановлено дату виникнення зобов`язання.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат ( судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) з огляду на те, що провадження у даній справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, а не у зв`язку з відмовою позивача від позову, що виключає можливість застосування положень ст. ст. 129, 130 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ Аврора Груп подало апеляційну скаргу від 28.11.2024, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі № 926/1793/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ЛІЛАК" на користь ТОВ Аврора Груп судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3 028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Вимоги апелянта обґрунтовані неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що частиною 3 статті 130 ГПК України передбачено право позивача на одержання відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Оскільки відповідач сплатив борг лише після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч.3 ст. 130 ГПК України. При цьому, апелянт покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2020 у справі №922/418/20.

ТОВ "ЛІЛАК" подало відзив на апеляційну скаргу від 12.12.2024, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі № 926/1793/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Аврора Груп без задоволення.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач не відмовлявся від позову, а просив суд закрити провадження у справі в частині сплачених відповідачем сум у зв`язку з відсутністю предмета спору, підстави для застосування ч.3 ст. 130 ГПК України та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат відсутні.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 справу №926/1793/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ Аврора Груп від 28.11.2024 (вх. № 01-05/3457/24 від 28.11.2024) залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Аврора Груп від 28.11.2024 (вх. № 01-05/3457/24 від 28.11.2024) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі №926/1793/24, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25.01.2024 між ТОВ Аврора Груп (далі - експедитор) та ТОВ Лілак (далі - замовник) укладено договір №11465/AG/1 про надання транспортних послуг (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник замовляє, а експедитор зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони, замовника, організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов`язаних з експортним/імпортним та транзитним перевезенням вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. Договору підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін, скріплена печатками замовника та експедиторами. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору. Сума договору складається з винагороди експедитора і суми витраченої на компенсацію витрат учасників транспортного процесу.

Згідно з п. 2.1. Договору замовник зобов`язується: надавати експедитору заявки не пізніше, ніж за 2 (два) дні до початку виконання послуг; узгодити з експедитором умови заявки; забезпечити виконання всіх умов, узгоджених в заявці; забезпечити завантаження/розвантаження кожного автомобіля, наданого експедитором; пред`явити до перевезення вантаж, зазначений у заявці; забезпечити своєчасне і правильне оформлення усіх товарно-супровідних документів; своєчасно оплачувати транспортно-експедиційні послуги в строки, обумовлені в Договорі або заявці.

Відповідно до п. 2.2. Договору експедитор зобов`язується: надати основні послуги, пов`язані з експортним/імпортним та транзитним перевезенням вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами; забезпечити виконання всіх умов, зазначених у даному Договорі.

Вартість послуги узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у розрахунках-фактурах експедитора. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний рахунок експедитора. Необхідними документами для оплати є оригінал або сканована копія: заявки, рахунка-фактура, акта виконаних робіт, ТТН/CMR (п.п.3.1., 3.3., 3.6. Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг. У випадку, якщо відправлений експедитором замовнику акт наданих послуг ним не підписаний і письмово не заперечений протягом п`яти днів з моменту отримання його замовником, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті у повному обсязі

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання Договору, дія Договору автоматично продовжується кожного року на наступні 12 місяців без складання додаткової угоди до Договору (п. 7.9 Договору).

В матеріалах справи наявні акти надання послуг №866 від 17 квітня 2024 року на суму 105 305, 50 грн, №961 від 08 травня 2024 року на суму 88 854,78 грн. Зазначені акти не підписані відповідачем, однак і не містять будь-яких його зауважень та застережень.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, які підписані та скріплені відтиском штампу вантажоодержувача, доставка товару (розвантаження) відбулося 12.04.2024 та 08.05.2024. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

20.06.2024 ТОВ Аврора Груп скерувало на адресу ТОВ Лілак вимогу про сплату боргу в сумі 194 160,28 грн.

Вказана вимога залишена ТОВ Лілак без задоволення, що слугувало підставною для звернення ТОВ Аврора Груп до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 212 230,81 грн., з яких: 194 160,28 грн. заборгованість, 17 087,03 грн. пеня, 984 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість в сумі 204 320, 97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій (№744 від 01.08.2024 на суму 20 000 грн.; № 1123 від 26.09.2024 на суму 40 000 грн.; № 1326 від 21.10.2024 на суму 134 160,28 грн.; № 1137 від 22.10.2024 на суму 9 131,36 грн.; № 1337 від 22.10.2024 на суму 1 029,94 грн.).

З огляду на наведене, як позивач, так і відповідач подали суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованість в сумі 204 320, 97 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач у апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі № 926/1793/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ЛІЛАК" на користь ТОВ Аврора Груп судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3 028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

З огляду на наведене та те, що в частині закриття провадження у справі та відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції у даній справі сторонами не оскаржується, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі №926/1793/24 лише в частині розподілу судових витрат.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 ГПК України, судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду, ст.129 ГПК України застосовується лише у випадку вирішення судом спору по суті.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 викладено правову позицію, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Подібний за змістом висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №910/8775/20, від 23.01.2024 у справі №910/7984/22.

Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі.

Так, відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України, на яку покликається апелянт, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат на підставі положень ч.3 ст. 130 ГПК України, суд має виходити з наявності факту закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі. При цьому відсутність предмета спору не є підставою для стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.12.2020 у справі №922/418/20, від 13.06.2023 у справі №911/362/22, від 19.10.2021 у справі №905/2145/20.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення ч. 3 ст. 130 ГПК України передбачають розподіл судових витрат внаслідок закриття провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 231 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом), а не на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Як зазначалось вище, після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив заборгованість в сумі 204 320, 97 грн., що слугувало підставою для звернення як позивача, так і відповідача до суду з клопотаннями про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було закрито провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору), а в частині стягнення 7 910,81 грн пені в позові відмовлено, зважаючи на наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду, правові підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат ( судового збору та витрат на професійну справничу допомогу) відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, позивач наділений правом подати до суду клопотання щодо повернення йому судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Щодо покликання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2020 у справі №922/418/20.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень ч. 3 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Зважаючи на те, що позивачі відмовились від позовних вимог до відповідача внаслідок того, що останній задовольнив їх після пред`явлення позову, і судом першої інстанції прийнято таку відмову та закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (з яким погодився і суд апеляційної інстанції) про стягнення з відповідача на користь позивачів сплачених при подані позову судових зборів на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Оскільки висновки щодо застосування ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору) у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20 відсутні, покликання скаржника на вказану постанову відхиляється колегією суддів як безпідставне та необгрунтоване.

Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аврора Груп від 28.11.2024 (вх. № 01-05/3457/24 від 28.11.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2024 у справі №926/1793/24 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

4.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.