Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/2305/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/2305/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників учасників справи:

від позивача: Цімейко Б.А. (директор), Сидоренко І.О. (представник)

від відповідача: Макагон Т.І. (директор), Грабовий О.А. (представник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024

у справі №910/2305/24 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра»

про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення 42 007,79 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма» «Скала» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 42 007,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.03.2021 позивач надіслав на офіційну електронну адресу відповідача для погодження та підписання завчасно узгоджений з відповідачем договір № 12-03-21 від 13.03.2021. На підставі рахунку відповідача № 01_03_21 від 18.03.2021 за виготовлення відповідачем проектних матеріалів, узгоджених з позивачем на підставі договору позивач платіжним дорученням № 52 від 22.03.2021 перерахував відповідачу 28.000,00 грн. 30.03.2021 позивач особисто вручив у руки відповідачеві два оригінальних примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021, однак відповідач підписаний примірник вказаного договору не повернув. Позивач звернувся до відповідача з листом № 1987 від 14.11.2021 з проханням надати інформацію коли буде виконаний договір, на який відповідачем відповіді надано не було. Позивач 13.12.2021 звернувся до відповідача з претензією № 1913 від 12.12.2021 про повернення сплачених позивачем коштів, яка також залишена без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про витребування з незаконного володіння шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 42 007,79 грн, з яких 28 000,00 грн основного боргу, 11 543,38 грн інфляційних втрат та 2 464,41 грн 3% річних.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/2305/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма» «Скала» 28 000 грн 00 коп. боргу, 9 400 грн 07 коп. інфляційних втрат, 1 817 грн 72 коп. - 3% річних, 2 826 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Приймаючи зазначене рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного:

- відповідачем не надано жодних доказів (укладення договору, листування між сторонами), щоб підтверджували досягнуту між позивачем та відповідачем домовленість про надання відповідачем послуг з виготовлення проектних матеріалів;

- відповідачем не доведено того, що останнім було виставлено рахунок-фактуру № 01-03-21 від 18.03.2021, а позивачем сплачено 28 000,00 грн, саме за надання послуг з виготовлення Передпроектної пропозиції Реконструкції нежитлових приміщень по вул. Шептицького (колишня Луначарського), 24 у Дніпровському районі м. Києва у двох томах;

- матеріали справи не містять жодних інших доказів (листування, актів приймання-передавання), що б підтверджували надання відповідачем послуг визначених у рахунку-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021, а отже сплачені позивачем кошти у розмірі 28 000,00 грн є безпідставно набутим відповідачем майном.

Наведені обставини за висновком суду свідчать про наявність правових підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 28.000,00 грн, які перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням № 52 від 22.03.2021, як таких, що утримуються відповідачем безпідставно.

Щодо заявлених позивачем 11 543,38 грн інфляційних втрат (за період з квітня 2021 року по січень 2024 року) та 2 464,41 грн - 3% річних (за період з 23.03.2021 по 26.02.2024) суд зазначив, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а тому здійснено перерахунок вказаних сум, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги було задоволено частково.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіра» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/2305/24 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також скаржник просить суд проводити розгляд справи з викликом сторін.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А, Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2305/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2305/24.

15.07.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2305/24 - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

25.07.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» надійшла заява з доказом доплати судового збору та клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/2305/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2305/24. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи задовольнити, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 09.10.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №910/2305/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 на 20.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 прийнято до провадження справу №910/2305/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І. Ухвалено розгляд справи №910/2305/24 здійснювати 20.11.2024.

20.11.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 призначено розгляд справи №910/2305/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 на 05.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 клопотання Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи № 910/2305/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 на 30.01.2025.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 прийнято до провадження справу № 910/2305/24 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Тищенко А.І., розгляд якої здійснювати 30.01.2025.

2.1. заяви, клопотання

15.07.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.08.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу.

12.08.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» та до канцелярії суду від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшло письмове заперечення на зловживання процесуальними правами представника відповідача адвоката Грабового О.А. у справі №910/2305/24.

02.10.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшло письмове доповнення до відзиву-заперечення на апеляційну скаргу.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшли додаткові пояснення у справі (письмове додаткове заперечення на апеляційну скаргу відповідача та клопотання адвоката про призначення судової експертизи).

07.11.2024 через систему «Електронний суд» та 08.11.2024 до канцелярії суду від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшло клопотання про притягнення директора ТОВ «Квіра» Макагон Т.І. до відповідальності за ознаками, передбаченими ст. 384 КК України (введення в оману суду) та ст. 185-3 КУаАП.

10.11.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшли письмові пояснення у справі.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи; рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:

- судом правильно встановлено, що між Позивачем та Відповідачем не було укладено договору № 12-03-21 від 13.03.2021 р., щодо виконання проектних робіт, натомість не було взято до уваги те, що на переддоговірній стадії укладення договору підряду між Позивачем та Відповідачем здійснювались переговори та роботи які в подальшому необхідні для виконання проектних робіт з реконструкції нежитлового приміщення (літ. А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп в житловому будинку № 24 по вул. Митрополита Андрія Шептицького з припустимим опрацюванням проектної документації на проведення реконструктивних заходів та фактичним наданням поліграфічних послуг;

- на переддоговірній стадії укладення договору № 12-03-21 від 13.03.2021 р. Позивач та Відповідач не дійшли згоди щодо істотних умов цього договору, а саме: предмет, строк, ціна, тому Відповідачем було прийнято рішення не укладати з Позивачем договір підряду в тій редакції, яку пропонував підписати Позивач;

- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки ціни договору № 12-03-21 від 13.03.2021 р. та вартості наданих послуг передбачених в рахунка-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021 р., унаслідок цього, судом було безпідставно ототожнено ціну за надання послуг з проектування приміщень та вартість наданих послуг передбачених в послуг рахунка-фактури № 01-03-21 від 18.03.2021;

- передбачена в рахунку-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021 р. сума 28 000 грн. 00 коп. складається з двох різних видів послуг, а саме: виготовлення проектних матеріалів на суму - 24 000 грн.00 коп. та комплектація та брошурування матеріалів - 4 0000 грн. 00 коп;

- судом першої інстанції не було взято до уваги надані Відповідачем Передпроектні пропозиції Реконструкції нежитлових приміщень по вул. Шептицького (колишня Луначарського), 24 у Дніпровському районі м. Києва у двох томах: том І - Узагальнені вихідні дані; том II - Графічні матеріали; замовник: ПП «НВФ «СКАЛА», які підтверджують, що дані послуги Позивач отримав від Відповідача;

- Відповідач виконував поліграфічні роботи, адже КВЕД «Друкування поліграфічної продукції» є одним із видів діяльності Відповідача є КВЕД «Друкування поліграфічної продукції», а рахунок-фактуру складено у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з викладених обставин, відповідач наполягає, що сплачені Позивачем Відповідачеві грошові кошти в розмірі 28 000 грн. 00 коп. були набуті з достатньою правовою підставою, а тому застосування в даному випадку ст. 1212 ЦК України є не можливим та суперечить самим нормам ст. 1212 ЦК України.

У поданих до суду письмових поясненнях на відзив на апеляційну скаргу відповідач звертає увагу суду, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач фактично визнав факт виготовлення відповідачем проектних матеріалів на підставі рахунку-фактури №01-03-21 від 18.03.2024, що свідчить про ухилення позивача від отримання проектних матеріалів та намаганні застосовувати до правовідносин між позивачем та відповідачем положень неукладеного договору.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи наступне:

- ніякого договору з позивачем на виготовлення проектної документації не укладав і не збирався виготовляти проектну документацію для позивача, як те передбачено Договором від 13.03.2021 №12-03-21 на якому наголошує позивач, оскільки відповідач, з його слів, такого договору не підписував, тому виготовляти проектну документацію, згідно отриманих від позивача дозвільних документів не збирався;

- Лист відповідача від 2 грудня 2021р. №212Пр. повністю нівелює апеляційну скаргу відповідача та є свідченням того, що відповідач мав виготовити та передати позивачеві виготовлену проектну документацію, але цього не зробив, що повністю підтверджується справедливим і законним рішенням суду першої інстанції, який позивач просить суд приєднати до матеріалів справи, поновити строк на подання такого доказу та надати йому правову оцінку.

Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У поданих до суду письмових доповненнях до відзиву позивач зазначає, що Відповідач не підписав та відповідно не передавав позивачеві Договору №12-03-21від 13 березня 2021р., а відтак і не міг виконувати будь-які проектні роботи з перепланування, переобладнання та реконструкції нежилого приміщення позивача. Також позивач звертає увагу, що навіть у разі підписання відповідачем та передачі позивачеві підписаного та скріпленого печаткою відповідача другого примірника Договору №12-03-21 від 13 березня 2021р. - відповідач не міг би виконати Договору №12-03-21 від 13 березня 2021р. з тої причини, що відповідач не має юридичного права виконувати будь-які проектні роботи так-як для цього у відповідача відсутні відповідні дозвільні документи, сертифікати, тощо.

Крім того, у поданих письмових поясненнях (сформованих 10.11.2024) позивач наголосив на законності рішення суду першої інстанції та наголосив, що Відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці - під час розгляду судом першої інстанції він заявив, що не отримував від Позивача підписані договори, а згодом визнав цю обставину, а саме ця обставина (взяття примірників договорів у роботу) і спонукала Позивача перерахувати Відповідачеві кошти, оскільки він розраховував на добросовісність останнього у вигляді підписання та належного виконання договору.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

2.4.1. явка в судове засідання

У судове засідання 30.01.2025 з`явились представники учасників справи та директори позивача й відповідача, надали свої пояснення.

Представник відповідача та директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача та директор Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» у свою чергу заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду за результатами розгляду клопотання відповідача про призначення судової експертизи, а також оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

2.4.2. розгляд клопотань

Щодо клопотання позивача про поновлення процесуального строку та приєднання листа відповідача від 2 грудня 2021 №212Пр. до матеріалів справи №910/2305/24.

В обгрунтування подання нового доказу до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції позивач посилається на те, що позивач не міг долучити до матеріалів позовної заяви у справі №910/2305/24, так-як лист відповідача від 2 грудня 2021 №212Пр. знаходився в адвоката, який у зв`язку з війcьковою агресією росії проти України був призваний для проходження служби у бойових підрозділах Збройних Сил України.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Єдиною підставою неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції позивач зазначив ту обставину, що такий доказ знаходився в адвоката, який у зв`язку з війcьковою агресією росії проти України був призваний для проходження служби у бойових підрозділах Збройних Сил України.

Натомість, в обгрунтування вказаних позивачем підстав неможливості надання такого доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції - останнім не подано жодних доказів, а самі лише твердження щодо таких обставин не можуть бути достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на подання нового доказу суду апеляційної інстанції та поновлення такого строку.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що позивачем не обґрунтовано належним чином та не доведено суду причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) та їх надання суду не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій позивачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про визнання поважними причин неподання нового доказу та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказу.

З наведених підстав долучений до відзиву на апеляційну скаргу позивачем лист відповідача від 2 грудня 2021 №212Пр. не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду.

Суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи, позивач посилається на те, що представник відповідача адвокат Грабовий О.А. зловживаючи своїми процесуальними правами як адвоката маючи на меті незаконно затягнути розгляд справи №910/2305/24 заявив клопотання про призначення судово-будівельної технічної експертизи у справі №910/2305/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оцінивши посилання позивача про зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами, що на його думку проявилось у поданні до суду клопотання про призначення експертизи, колегія суддів наголошує, що реалізація учасником справи своїх процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, не може розцінюватись як зловживання процесуальними правами, тому відповідні посилання позивача є необґрунтованими.

Щодо клопотання позивача про притягнення директора ТОВ «Квіра» Макагон Т.І. до відповідальності за ознаками, передбаченими ст. 384 КК України (введення в оману суду) та ст. 185-3 КУпАП.

На переконання позивача, відповідач вводить в оману суду, зазначаючи в процесуальних документах інформацію щодо передачі оригіналу договорів від 13.03.2021, що за твердженням заявника, різниться в таких процесуальних документах, у зв`язку з чим просить суд:

- вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами директором відповідача Макагон Т.І. та представником відповідача в особі, адвоката Грабового О.А.

- застосовувати до відповідача та директора відповідача Макагон Т.І. заходи, визначені ч.4ст.44 ЦПК України.

- за неповагу до суду притягнути до відповідальності, директора ТОВ «КВІРА» Макагон Т.І., в порядку встановленої законом та ст. 185-3 КУпАП;

- постановити окрему ухвалу про направлення копій матеріалів справиNo910/2305/24 до відповідного правоохоронного органу для відкриття кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 384 Кримінального кодексу України, за подання завідомо недостовірних доказів директором Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІРА» МАКАГОН Тетяною Іванівною.

Відповідно до частини 2 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Суд зауважує, що інформацію, зазначену стороною у поданих нею процесуальних документах, навіть якщо вона різниться (є суперечливою) у даному випадку не слід розцінювати як введення в оману суд.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали з підстав, викладених позивачем у відповідному клопотанні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» (замовник, позивач) було направлено на підпис Товариству з обмеженою відповідальністю «Квіра» (генпроектувальник, відповідач) договір № 12-03-21 від 13.03.2021 (далі - договір) за умовами якого генпроектувальник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами та за рахунок замовника виконати указані в п. 1.2 договору проектні роботи, а замовник зобов`язується сплатити генпроектувальнику вартість виконаних послуг.

Відповідно до п. 1.2 договору його предметом, є виконання проектних робіт з реконструкції нежитлового приміщення (літ. А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп, реконструкції фасаду з переобладнання частини арочного проходу для організацій дегустаційного залу українських вин та благоустрій прилеглої територій по вул. Митрополита Андрея Шептицького 24 Дніпровський район м. Києва, відповідно до Розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва вiд 13.10.1997 № 850, Розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва вiд 08.09.1999 № 812, листа дозволу Київської міської державної адміністрації від 04.12.2002 № 002-1375, Договору № 995 вiд 01.08.2002 щодо розробки Містобудівного обґрунтування (внесення змін до мiстобудiвної документації, реєстраційний номер № 696 вiд 14.11.2002р., Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, Архітектурно-планувального завдання (АПЗ) від 14.01.2003, (Архівний №АПЗ А201РО6Д.С02), Архітектурно-планувального завдання (АПЗ) № 05-0703 від 22.07.2005, рішення Арбітражного суду м. Києва від 15.03.2001 № 14/104, Мiстобудiвних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 03.02.2020 № 115.

Згідно з п. 1.3 договору термін виконання робіт генпроектувальником становить 30 робочих днів з моменту підписання договору та надання: завдання на проектування; діючого топографо-геодезичного плану масштабу 1:500; топографо-геодезичного плану масштабу 1:2000 з нанесенням червоними лініями; план земельного кадастру ділянки розміщення об`єкту проектування та суміжних території масштабу 1:2000 (від Київзему).

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 договору вартість робіт визначених договором, відповідно до протоколу погодження договірної ціни, дорівнює 28 000,00 грн, які замовник перераховує генпроектувальнику. Після підписання договору на протязі 3-х банківських днів замовником проводиться 100% попередня оплата.

В матеріалах справи наявний вказаний договір (а.с. 21-22), який підписаний та скріплений печаткою лише зі сторони позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» виставлено рахунок-фактуру № 01-03-21 від 18.03.2021 про сплату послуг за «виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4)» та «комплектації та брошурування матеріалів (4+0)» на загальну суму 28 000,00 грн (а.с. 23).

Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» згідно платіжного доручення № 52 від 22.03.2021 (а.с. 23 - зворотній бік аркуша) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» було перераховано 28 000,00 грн з призначенням платежу «за виготовлення проектних матеріалів, згідно рах. № 01-03-21 від 18.03.2020».

Спір виник внаслідок того, що за доводами позивача, відповідачем не було виконано в обумовлені строки передбачені договором проектні роботи, а тому позивач звернувся до суду з вимогою витребувати з незаконного володіння шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 28 000,00 грн основного боргу, а також позивачем нараховано 11 543,38 грн інфляційних втрат та 2 464,41 грн 3% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість.

Натомість, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, наявний в матеріалах справи договір № 12-03-21 від 13.03.2021 підписаний лише зі сторони позивача, підпис та печатка відповідача на цьому договорі відсутні.

Позивач посилається на те, що два примірники договору № 12-03-21 від 13.03.2021 було направлено відповідачу 14.03.2021 засобами електронного зв`язку, в підтвердження чого надано скрін-шот з комп`ютерного екрану, з якого вбачається, що 14.03.2021 з електронної пошти zunarodu@ukr.net направлено листа на електронні адреси 2012_print@ukr.net та ktmo.mak@gmail.com.

До даного листа прикріплено два Word документа і міститься текст наступного змісту: «Доброго Вам ранку пані Татьяна. Направляємо Вам два договори. Ознайомтесь. Роздрукуйте. Підпишіть я одразу переведу Вам перших 28000 тис.грн. як домовлялися…»

Відповідач в свою чергу не заперечує отримання листа від 14.03.2021 з електронної пошти zunarodu@ukr.net, проте вказує на те, що даний факт не є підтвердженням досягнення домовленостей між сторонами по всім істотним умовам договору, а отже і його укладення.

При цьому, ні зі змісту тексту електронного листа ні з прикріплених до нього файлів неможливо встановити який саме договір та в якій редакції було направлено відповідачу.

Отже, у суду обґрунтовано виникли сумніви щодо якого саме договору йдеться у листі позивача направленому відповідачу електронною поштою 14.03.2021.

Позивач стверджує, що ним при особистій зустрічі було передано відповідачу на підпис два підписаних та скріплених печаткою позивача примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження викладеного.

Відповідач заперечує факт передання позивачем відповідачу на підпис два підписаних та скріплених печаткою позивача примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021.

Судом першої інстанції правильно визначено, що позивачем доказів в підтвердження наявності укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» в будь-якій формі договору № 12-03-21 від 13.03.2021 не подано.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що договір № 12-03-21 від 13.03.2021 між сторонами погоджено та підписано не було.

При цьому, відповідач стверджує, що рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 було виставлено за надання поліграфічних послуг з обумовленими технічними характеристиками (4+0; А1; А3; А4) на виконання інших домовленостей досягнутих між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні колегія суддів, досліджуючи правову природу відносин між сторонами з урахуванням предмету позову та наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № 01-03-21 від 18.03.2021, уточнила у сторін, чи є фактично вказаний рахунок передумовою для подальшого укладення договору між сторонами даного спору, що у свою чергу було підтверджено позивачем.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом даного спору є стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 28000,00 грн.

Підставою позову позивач визначив набуття таких коштів без достатньої правої підстави, які за його твердженням, були сплачені позивачем відповідачем 22.03.2021 відповідно до платіжного доручення №52 на виконання умов договору від 13.03.2021 №12-03-21, який відповідач не виконав та грошові кошти позивачу не повернув, а тому на переконання позивача, незаконно ними заволодів.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Судом досліджено наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 та встановлено, що він виставлений ТОВ «Квіра» (постачальник) на ім`я ПП «НВФ «Скала» (одержувач, платник) за наступні послуги:

Виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4), кількість 2 шт, сума без ПДВ 24.000,00 грн;

Комплектація та брошурування матеріалів (4+0), кількість 2 шт, сума без ПДВ 4.000,00 грн.

Посилання на будь-який договір, в тому числі договір № 12-03-21 від 13.03.2021, в рахунку-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021 відсутні.

Суд зауважує, що позивачем доказів в підтвердження наявності укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» в будь-якій формі договору № 12-03-21 від 13.03.2021 не подано, а тому суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо виконання саме проектних робіт.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову вказує на те, що договір № 12-03-21 від 13.03.2021 між сторонами погоджено та підписано не було, а рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 було виставлено за надання поліграфічних послуг з обумовленими технічними характеристиками (4+0; А1; А3; А4) на виконання інших домовленостей досягнутих між позивачем та відповідачем.

На підтвердження надання послуг, за які позивачем було сплачено 28 000,00 грн на підставі рахунка-фактури № 01-03-21 від 18.03.2021, відповідачем надано Передпроектні пропозиції Реконструкції нежитлових приміщень по вул. Шептицького (колишня Луначарського), 24 у Дніпровському районі м. Києва у двох томах: том І - Узагальнені вихідні дані; том ІІ - Графічні матеріали; замовник: ПП «НВФ «СКАЛА».

Зі змісту вказаного рахунку - фактури вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу кошти за «виготовлення проектних матеріалів».

Передпроектна пропозиція являє собою базовий набір документів і креслень, за допомогою яких можна скласти чітке уявлення про об`єкт, вимоги до нього і, ґрунтуючись на цих документах, скласти бізнес-план.

Проектні матеріали - це сукупність документів, що містять опис і обґрунтування проекту.

Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, між поняттями «Передпроектна пропозиція» та «Проектні матеріали» існує певна різниця, оскільки «Передпроектна пропозиція» розробляється для чіткого уявлення про об`єкт, тоді як «Проектні матеріали» включають в себе опис і обґрунтування самого проекту.

З пояснень сторін судова колегія вбачає, що між сторонами була переддоговірна стадія укладення договору, здійснювались переговори.

Разом з цим, сторонами не було досягнуто домовленостей та не підписано договір, однак відповідачем виконано певні роботи (складено передпроектні пропозиції), що очевидно пов`язані з такими переговорами, та як було зазначено вище та як стверджує відповідач, після складення Передпроектних пропозицій, було виставлено рахунок, який (як підтвердив позивач в судовому засідання суду апеляційної інстанції) є фактично передумовою для подальшого укладення договору між сторонами даного спору.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, звертає увагу на наступні обставини, які мають суттєве значення в контексті вирішення даного спору:

по - перше, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» рахунок-фактуру № 01-03-21 від 18.03.2021 про сплату послуг за «виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4)» та «комплектації та брошурування матеріалів (4+0)» на загальну суму 28 000,00 грн (а.с. 23);

по - друге, сплата такого рахунку Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» згідно платіжного доручення № 52 від 22.03.2021 з призначенням платежу «за виготовлення проектних матеріалів, згідно рах. № 01-03-21 від 18.03.2020».

У постанові Верховного Суду від 11.03.2023 у справі № 548/741/21 зазначено, що тлумачення норм ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У даному випадку судова колегія вважає суперечливою поведінку позивача, оскільки останній спочатку оплатив добровільно кошти згідно виставленого відповідачем рахунку, натомість наразі вимагає повернення таких коштів назад як безпідставно набутих.

Судова колегія вважає, що кошти в розмірі 28 000,00 грн у даному випадку не можна вважати набутими та збереженими без достатніх правових підстав, оскільки такі дії відбулись в не заборонений цивільним законодавством спосіб - на підставі виставленого рахунку, який позивачем оплачено.

Виходячи з викладених обставин у їх сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 000,00 грн як безпідставно набутих.

У зв`язку з вказаним, похідні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11 543,38 грн інфляційних втрат (за період з квітня 2021 року по січень 2024 року) та 2 464,41 грн, заявлених у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання - також задоволенню не підлягають.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Підсумовуючи викладене, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та прийшла до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Судова колегія, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази - як окремо, так і в їх сукупності, вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що сплачені позивачем відповідачеві грошові кошти в розмірі 28 000 грн. 00 коп. були набуті з достатньою правовою підставою, а тому застосування в даному випадку ст. 1212 ЦК України не є можливим.

Доводи позивача колегія суддів вважає суперечливими, оскільки з одного боку він стверджує, що ніякого договору з позивачем на виготовлення проектної документації не укладав і не збирався, а з іншого посилається на те, що відповідач мав виготовити та передати позивачеві виготовлену проектну документацію, але цього не зробив.

При цьому, позивач підтвердив, що рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 є фактично передумовою для подальшого укладення договору між сторонами даного спору.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Колегія суддів встановила, що позивачем не доведено належним чином наявність його порушеного права з боку відповідача, яке б підлягало захисту.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин справи та з неповним дослідження доказів, що згідно з п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2305/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2305/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2305/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма» «Скала» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24, код ЄДРПОУ 19024291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» (02095 м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-Б, кв. 53, код ЄДРПОУ 33108223) 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок витрат за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук