Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/7827/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/7827/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончар І.Д.;

від відповідача: Мясков О.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 11.11.2024 року)

у справі №910/7827/24 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп»

про стягнення 2 539 915,41 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» (далі - відповідач) про стягнення 2 539 915,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору №2108000061 від 16.08.2021 року в частині своєчасної поставки товарів, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 578 157,42 грн та штраф у розмірі 961 757,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пеню у розмірі 1 578 157,42 грн та штраф у розмірі 961 757,99 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 098,73 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того, скаржник просив долучити до матеріалів справи докази, копію наказу « 2-В від 24.02.2022 року та копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажгаз» №09001 від 15.09.2022 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, представник скаржника заперечив проти позову з підстав настання щодо його зобов`язання з поставки товару за договором форс-мажорних обставин, які доводить: сертифікат ТПП та загально відомі факти.

На виконання п. 8.1 договору, відповідач листом від 02.03.2022 року надіслав повідомлення про форс-мажор, а в день отримання 06.10.2022 року - надіслав сертифікат ТПП, який в розумінні п. 8.2 договору є належним доказом факту настання форс-мажорних обставин щодо відповідача.

Згідно сертифіката ТПП, строк дії форс-мажорних обставин для відповідача закінчився 29.06.2022 року. Відповідач до 29.06.2022 року поставив весь товар згідно договору та специфікації, а тому у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов`язання за договором, а у позивача, відповідно, не виникло право на стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, на захист якого заявлено позов.

Водночас, скаржник вказав, що сертифікатом ТПП чітко визначено, які саме обставини непереборної сили настали для відповідача щодо зобов`язання з поставки товару за договором: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні та зупинення здійснення доставки вантажу до м. Боярка у зв`язку з нанесенням ракетно-бомбових ударів по Київській області.

При цьому, скаржник зауважив, що позивач в своєму листі від 29.04.2022 року визнав факт того, що він не готовий прийняти товар за адресою поставки, визначеною у специфікації: Київська обл. м. Боярка, вул. Маяковського, 49 в силу дії форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач.

Крім того, за твердженням скаржника, позивач ігнорує контекст в якому виникло порушення відповідачем зобов`язання за договором з поставки товару до м. Боярка на початку 2022 року, а саме те, що пропуск цивільного транспорту був обмежений, а сам факт близькості до лінії бойових зіткнень, створював реальну загрозу для життя та здоров`я працівників чи підрядників, відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24.

11.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24 залишити без змін.

При цьому, представ позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що, оскільки постачальник у строки встановлені договором не поставив покупцю товари, тим самим порушивши умови договору, то в силу вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умов договору (п.п 7.1, 7.4) зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 1578157,41 грн та штраф у розмірі 961757,99 грн. Таким чином, позивачем саме відповідно до положень законодавства та умов договору нараховані штрафні санкції відповідачу.

Крім того, представник позивача зауважив, що граничним строком поставки товару було 14.02.2022 року. Тобто, враховуючи, що форс-мажорні обставини настали з 24.02.2022 року, після настання (закінчення граничного терміну поставки товарі по договору, а тому відповідно не можуть бути обставини, які настали після порушення зобов`язання, визнані підставою звільнення від відповідальності за вчинення такого порушення.

Разом з цим, за твердженням представника позивача неможливість своєчасного виконання господарських зобов`язань контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГ СИСИЕМС ГРУП», який не є стороною договору від 16.08.2021 року №2108000061, не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідача, та не може бути визнано форс-мажорними обставинами.

Водночас за твердженням представника позивача, умовами договору, чітко та однозначно передбачено, що дії обставин непереборної сили підтверджується саме сертифікатом Торгово-промислової палати України. Ненадання такого сертифікату позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Також, інші обставини, на які посилається відповідач (з огляду на фактичні обставини у даній справі) не є свідченням наявності форс-мажорних обставин та, як наслідок, не є підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором.

Крім того, клопотання скаржника про поновлення строку на подання письмових доказів не може бути визнано обґрунтованим, оскільки у даному випадку скаржником не наведено об`єктивні причини пропуску відповідного процесуального строку, що не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГ СИСИЕМС ГРУП», та відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про неможливість подання разом з відзивом документів у строки, встановлені судом першої інстанції.

22.01.2025 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

27.01.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких представник відповідача, зокрема, зазначив, що позивач не надає жодних доказів чи аргументованих заперечень, які б спростовували надані відповідачем докази на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин.

Крім того, за твердженням представника відповідача, останній на виконання п. 8.1 договору листом від 02.03.2022 року надіслав повідомлення про форс-мажор, а в день отримання - 06.10.2022 року - надіслав Сертифікат ТПП, який в розумінні п. 8.2 договору є належним доказом факту настання форс-мажорних обставин щодо відповідача з 24.02.2022 року до 29.06.2022 року, а тому у відповідача відступне прострочене виконання зобов`язання за договором.

05.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких представник позивача зазначив, що оскільки м. Боярка не було окуповано, та з боку відповідача не надходило повідомлень щодо неможливості поставки товару, відповідно відповідач не був позбавлений можливості здійснити поставку згідно Специфікації №1 (додаток №1 до договору).

При цьому, представник скаржника зауважив, що обставини на які посилається відповідач не підтверджені належними та допустимими доказами, та вже після настання (закінчення) граничного терміну поставки товарів по договору, а тому відповідно, не можуть бути обставини, які настали після порушення зобов`язання, визнані підставою звільнення від відповідальності за вчинення такого порушення.

Представник скаржника в судовому засіданні 05.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду першої інстанції від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Розглянувши клопотання скаржника про долучення нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас, господарський процесуальний кодекс України надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку за умов, що особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, колегією суддів встановлено, що скаржник не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції та не клопотав про поновлення строку для їх надання.

За таких обставин, колегія суддів залишає клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи копію наказу №2-В від 24.02.2022 року та копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажгаз» №09001 від 15.09.2022 року - без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2108000061 (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця дорожнє обладнання (Мачта освітлювальна мобільна) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведене в додатку №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно з п.3.1. договору загальна ціна на дату підписання цього договору становить 13739399,78 грн, в тому числі ПДВ: 2289899,96 грн.

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Дозволяється поставки товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим договором (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.4. договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP (місце поставки згідно Специфікації), Інкотермс в редакції 2010 року, з урахуванням вимог п.5.1. цього договору.

Згідно з п.5.7. договору підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі товару не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.8. договору визначено, що датою поставки товарів за цим договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.28. цього договору та передачі покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару).

Специфікацією (додаток №1 до договору) визначено товар - мачта освітлювальна мобільна; кількість - 22 шт. на загальну суму 13739399,78 грн з ПДВ; місце поставки - Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49; строк поставки - 150 календарних днів з дати укладення Договору, тобто до 13.01.2022 року (включно).

22.04.2022 року сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, викладено додаток №1 (Специфікація) до договору в новій редакції.

Відповідно до умов Специфікації в редакції Додаткової угоди №2 місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49 або урочище «Угаю» №1 с. Похівка, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл. або вул. Ратівецька, 5 с. Часлівці, Ужгородський р-н, Закрапатська обл. або пров. Дружба 20, смт. Олександрівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.; строк поставки - 180 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 14.02.2022 року.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в ст. 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із несвоєчасною поставкою відповідачем товару (дорожнє обладнання (Мачта освітлювальна мобільна)) за договором про закупівлю товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем поставлено, а позивачем було прийнято товар, а саме 04.05.2022 року на суму 4996145,38 грн, 24.06.2022 року на суму 5620663,55 грн, 29.06.2022 року на суму 3122590,86 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання товар за кількістю та якістю: копія видаткової накладної №3 від 04.05.2022 року;копія акту приймання товарів за кількістю та якістю №86; копія акту приймання товарів за кількістю та якістю №86/1; копія видаткової накладної №4 від 24.06.2022 року; копія акту приймання товарів за кількістю та якістю №517; копія видаткової накладної №5 від 29.06.2022 року; копія акту приймання товару за кількістю та якістю №518 (наявні в матеріалах справи), що також не заперечується скаржником.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем товар за договором поставлено із порушенням визначеного Специфікацією (в редакції додаткової угоди №2) строку поставки.

Так, товар на суму 4996145,38 грн відповідно до видаткової накладної №3 від 04.05.2022 року та акту приймання товарів за кількістю та якістю №86-1, було поставлено постачальником 13.05.2022 року. тобто враховуючи умови специфікації, постачальником поставлено товар із затримкою на 87 днів.

Товар на суму 5620663,55 грн відповідно до видаткової накладної №4 від 24.06.2022 року та акту приймання товарів за кількістю та якістю №517, було поставлено постачальником 24.06.2022 року. Тобто враховуючи умови специфікації, постачальником поставлено товар із затримкою на 129 днів.

Товар на суму 3122590,86 грн відповідно до видаткової накладної №5 від 29.06.2022 року та акту приймання товарів за кількістю та якістю №518, було поставлено постачальником 29.06.2022 року. Тобто враховуючи умов специфікації, постачальником поставлено товар із затримкою 134 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4. договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставки Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни товарів, поставку яких прострочив.

Нормами ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та штрафу, дійшла висновку, що він є арифметично вірним.

З огляду на викладене,суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1578157,42 грн та штрафу у розмірі 961757,99 грн.

Щодо твердження скаржника про настання щодо його зобов`язання з поставки товару за договором форс-мажорних обставин, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до відповідача із листом №ТОВВИХ-22-6 від 04.01.2022 року у якому наголошував про те, що граничним строком поставки є 13.01.2022 року та просив здійснити поставки у передбачений договором строк.

Проте, відповідач листом №21022022/01 від 21.02.2022 року повідомив позивача про те, що поставка товару буде здійснена 3 частинами в наступні строки: 1-ша частина (7 одиниць) в період з 02.03.2022 року по 07.03.2022 року; 2-га частина (7 одиниць) в період з 07.03.2022 року по 09.03.2022 року; 3-тя частина (8 одиниць) з 09.03.2022 року по 11.03.2022 року. Також відповідач надав лист виробника товару та зазначив, що виробником товару повідомлено відповідача про виникнення затримки у виробництві та відвантаженні обладнання, а також про звернення до місцевої торгово-промислової палати.

Листом від 02.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» повідомило позивача про те, що з 24.02.2022 для відповідача почали діяти обставини непереборної сили, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

21.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» листом №21032022/01 повідомило позивача про те, що увесь товар, що підлягає відвантаженню позивачу виготовлений та готовий до відвантаження і знаходиться частково на митному складі в Румунції і частково на складі виробника в Туреччині. Також відповідач у вказаному листі просив позивача змінити умови оплати за договором.

У відповідь на лист відповідача №21032022/01 від 21.03.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» своїм листом №ТОВВИХ-22-4361 від 29.04.2022 року вказало, що зміна порядку розрахунків не передбачена умовами договору та просило розглянути можливість поставки товарів на альтернативні місця поставок, у відповідності до укладеної Додаткової угоди №2 до Договору.

Відповідач в свою чергу, листом №20062022/01 від 20.06.2022 року повідомив позивача про те, що поставка товарів (мачта в комплекті з двома переносними прожекторами у кількості 14 шт) планується в період з 23.06.2022 року по 30.06.2022 року на склад за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, 49.

Листом №06102022 від 06.10.2022 року відповідач надав позивачу Сертифікат №3000-22-1066 від 06.10.2022 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською торгово-промисловою палатою.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. ст. 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили;

2) їх надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №904/6463/14.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 року у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримуються Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 року у справі №927/25/21.

Відповідно до п. 8.1. договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Згідно з п. 8.2. договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли дані обставини.

Пунктом 8.3. договору визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника Товару, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, листом від 02.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» повідомило позивача про те, що з 24.02.2022 року для відповідача почали діяти обставини непереборної сили, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Листом №06102022 від 06.10.2022 року відповідач надав позивачу Сертифікат №3000-22-1066 від 06.10.2022 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською торгово-промисловою палатою.

Так, з вищевказаного Сертифікату вбачається, що періодом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) є: дата настання - 24.02.2022 року; дата завершення - 29.06.2022 року.

Водночас, колегія суддів відзначає, що згідно Специфікації до договору в редакції додатково угоди №2, останнім днем виконання відповідачем зобов`язань з поставки товарів було - 14.02.2022 року.

Колегія суддів зауважує, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення Росії є загальновідомим фактом та саме з цієї дати боржники можуть бути звільнені від відповідальності за порушення зобов`язань, у випадку неможливості виконання зобов`язання саме внаслідок дії обставин форс-мажору.

Водночас, воєнний стан в Україні, у зв`язку з триваючою військовою агресією російської федерації неодноразово продовжувався та наразі триває, що є загальновідомим фактом, який в будь-якому разі так чи інакше впливає на провадження господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 року у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Крім того, як було зазначено вище, 22.04.2022 року сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, строк поставки встановлений до 14.02.2022 року, тобто, укладаючи додаткову угоду, через два місяці після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач був усвідомлений про наявність в Україні воєнного стану.

Відповідно відповідачем не доведено, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим саме внаслідок дії непереборної сили (введення воєнного стану).

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану/початком збройної агресії РФ проти України та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на форс-мажорні обставини при виконанні останнім своїх зобов`язань за договором є необґрунтованими. Вищевказаний сертифікат не може бути належним та допустимим доказам підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин за спірним договором.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що позивач ігнорує контекст в якому виникло порушення відповідачем зобов`язання за договором з поставки товару до м. Боярка на початку 2022 року, а саме те, що пропуск цивільного транспорту був обмежений, а сам факт близькості до лінії бойових зіткнень, створював реальну загрозу для життя та здоров`я працівників чи підрядників, відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, відповідач листом №21022022/01 від 21.02.2022 року повідомив позивача про те, що поставка товару буде здійснена не раніше березня 2022 року, оскільки в ході виготовлення обладнання виробник зіткнувся з обставинами непереборної сили, які призвели до 30-денної затримки у виробництві та відвантаження відповідного товару.

Водночас, колегія суддів відзначає, що скаржником не було надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів отримання контрагентом відповідача відповідного сертифікату.

Разом з цим, з вищевказаних листів вбачається, що товар в спірний період перебував поза межами України (частково на митному складі в Румунії і частково на складі виробника в Туреччині).

Крім того, з боку відповідача до позивача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості поставки товару до м. Боярка саме у зв`язку з фактом близькості до лінії бойових зіткнень.

При цьому, м. Боярку не було окуповано, а бойові дії в місті велися 26.03.2022 року, що підтверджується Наказом № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Водночас, колегія суддів відзначає, що 02.04.2022 року Міністерство оборони України офіційно повідомило, що Київську область звільнили від російських окупантів.

Крім того, як було зазначено вище, 22.04.2022 року сторонами була підписана додаткова угода № 2 до договору №2108000061 від 16.08.2021 року, якою внесено зміни до додатку №1 «Специфікація», зокрема щодо місця поставки (Київська обл. м. Боярка, вул. Маяковського, 49 або урочище «Угаю» № 1, с. Похівка, Богородчанський р-н, Івано-Франківська область або вул. Ратівецька, 5 с. Часлівці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл. або пров. Дружби 20, смт. Олександрівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.)

Водночас, твердження скаржника, що позивач в своєму листі від 29.04.2022 року визнав факт того, що він не готовий прийняти товар за адресою поставки, визначеною у специфікації: Київська обл. м. Боярка, вул. Маяковського, 49 в силу дії форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, не відповідає тексту згаданого листа. Відповідач на власний розсуд інтерпретує текст листа.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 року (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236» від 25.04.2023 року №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 року по 30.06.2023 року та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк позовної давності для вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу на дату подачі позову (21.06.2024 року) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

При цьому, визначаючи розмір штрафних санкцій, які відповідач має сплатити на користь позивача, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, при застосуванні положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відзначити правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22 такого змісту:

« 7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 року у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 та від 28.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц».

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №902/538/18, від 03.03.2021 року у справі №925/74/19, від 24.02.2021 року у справі №924/633/20, від 09.08.2023 року у справі №921/100/22, від 09.08.2023 року у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 року у справі №904/124/22.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника, що останній в суді першої інстанції посилався на факт настання для відповідача форс-мажорних обставин згідно сертифікату ТПП з 24.02.2022 року та відповідно можливість зменшення позовних вимог (штрафних санкцій).

Так, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тобто, розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 року у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 року у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 року у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 року у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 року у справі №924/215/23, від 09.11.2023 року у справі №902/919/22).

З матеріалів справи та доводів відповідача вбачається, що останнім вчинялись дії, спрямовані на недопущення порушення умов договору з його боку, що надало можливість виконати договірні зобов`язання у повному обсязі.

У цьому зв`язку слід також зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження понесених позивачем збитків (позивачем не була здійснена передплата за товар, відповідно відповідач не користувався грошовими коштами позивача, небуло додаткових витрат позивача через прострочення відповідачем строків поставки товару тощо).

За таких обставин, враховуючи економічну ситуацію та воєнний стан в Україні, винятковість причин неналежного виконання відповідачем зобов`язання, фіксацію наявності форс-мажорних обставин сертифікатом ТПП України від 06.10.2022 року №3000-22-1066 та ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 910/13575/23.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості зменшення нарахованих пені і штрафу у встановленому судом загальному розмірі 2 539 915,41 грн на 70%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 761 974, 63 грн штрафних санкцій, позаяк саме таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для останніх.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7827/24 скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 103, оф.402; ідентифікаційний код 39794298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код 42795490) 761 974 (сімсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят чотири) грн 63 коп. штрафних санкцій, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38098 (тридцять вісім тисяч дев`яносто вісім) грн 73 коп.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/7827/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 10.02.2025 року.