Постанова від 04.02.2025 по справі 911/3277/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 911/3277/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 04.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор»

на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024

у справі № 911/3277/23 (суддя - Смірнов О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор»

до відповідача Приватного підприємства «Алекс 2002»

про стягнення 459 274,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 459 274,29 грн.

Позовні вимоги за обґрунтовано тим, що відповідач, у порушення приписів статті 201 ПК України та умов укладеного між сторонами договору поставки № 2/04 від 11.04.2022, за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з продажу товарів не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши цим позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 459 274,29 грн. до складу податкового кредиту та завдавши таким чином позивачу збитки у вказаному розмірі.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- невиконання ним обов`язку щодо реєстрації податкових накладних є наслідком невиконання такого ж обов`язку контрагентом відповідача (ТОВ «Укрресурс») у якого відповідачем і було придбано товар, який в подальшому був поставлений позивачу за спірним договором;

- ДПС для забезпечення захисту інформації на період воєнного стану в Україні було обмежено роботу публічних електронних реєстрів, в тому числі ЄРПН;

- оскільки, господарські операції з позивачем припали на призупинення роботи ЄРПН, то відповідач не мав фізичної змоги виписати податкові накладні та зареєструвати їх в порядку, визначеному нормами податкового законодавства;

- оскільки, ТОВ «Укрресурс» не забезпечив надання та реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, то загальну суму податку за отриманими податковими накладними в СЕА ПДВ не може бути збільшено, відповідно до пп. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України;

Водночас, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2024 відзив на позовну заяву відповідачу повернуто без розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- 27.05.2022 ЄРПН повністю відновив свою роботу і законодавець встановив нові правила щодо реєстрації податкових накладних за період лютий-травень 2022 року, а саме реєстрацію таких накладних необхідно було здійснити до 15.07.2022, згідно пп. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України;

- відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а ТОВ «Укрресурс» не має відношення до господарських (договірних) зобов`язань сторін у даній справі;

- відповідач не виконав свого обов`язку щодо реєстрації ПН в ЄРПН і саме через його бездіяльність позивач втратив право на податковий кредит.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3277/23 від 11.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів суду наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення (всіх елементів), в тому числі не довів факту спричинення йому збитків з вини відповідача, а не внаслідок бездіяльності позивача, відтак не довів підстав для задоволення позову.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з наступного:

- Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, було доповнено Підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» підпунктом 322, згідно якого, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- отже, за положеннями Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 платники податків при придбанні товарів/послуг мали право формувати податковий кредит за відсутності факту реєстрації податкової накладної при наявності інших первинних документів;

- позивач мав відповідні первинні документи в підтвердження поставки товару;

- надалі Законом України № 2260-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, підпункт 32-2 Підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладений у такій редакції: «Тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- позивач у позові не обґрунтовує підстав, з яких він не застосовував вказані правові норми Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 та Закону України №2260-ІХ від 12.05.2022 щодо спірних правовідносин, та як наслідок, позивач не довів вчинення ним дій, які б могли запобігти виникненню збитків, а також не надав рішення податкового органу, які б свідчили про втрату ним можливості включення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ у відповідності до положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 чи Закону України №2260-ІХ від 12.05.2022.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3277/23 від 11.10.2024, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судове рішення прийнято внаслідок неповного з`ясування обставин справи, висновки, які викладені в рішення суду не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано те, що у спірному договорі сторонами погоджено застосування до відповідача штрафних санкцій у випадку не проведення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що для відповідача існує саме відповідний обов`язок реєстрації, а не право;

- відповідачем не надано доказів того, що він не мав можливості зареєструвати спірні податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 911/3277/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/3277/23, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 911/3277/23 призначено до розгляду на 23.12.2024 о 10 год. 00 хв., матеріали справи № 911/3277/23 витребувано з Господарського суду Київської області.

13.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.01.2025 о 10 год. 20 хв.

13.01.2025 до суду від відповідача надійшли дів аналогічні за змістом заяви, в яких відповідач з посиланням на встановлені судом першої інстанцій в оскаржуваному рішенні обставини, зазначив про те, що суд першої інстанції правомірно, чітко і об`єктивно застосував існуючі на момент виникнення спірних правовідносин норми законодавства, врахував норми права, якими установлені права та обов`язки для сторін та існуючих щодо них обмежень/особливостей застосування, повністю заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив здійснювати апеляційний розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача. Аналогічна за змістом заява надійшла до суду і 20.01.2025

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 № 09.1-08/254/25, з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 22.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3277/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/3277/23 між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, для розгляду справи № 911/3277/23 сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Гончаров С.А. Б., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/3277/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2025 о 10 год. 00 хв.,

Станом на 04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

11.04.2022 відповідач (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір поставки №2/04 (далі Договір) , в п. 1.1 якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію, далі по тексту «Вугілля», а покупець зобов`язується прийняти Вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному Договорі.

Пунктами 2.1., 2.4. Договору передбачено, що ціна Вугілля зазначена в національній валюті України, що фіксується в Специфікаціях до Договору які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій за даним Договором.

Згідно з п. 5.1. Договору постачальник інформує покупця про проведені поставки (відвантаження) Вугілля протягом двох діб з моменту відвантаження, а також протягом 7 календарних днів з моменту поставки надає покупцеві (його представникові) наступні документи:

- копії залізничних квитанцій на відвантажену партію Вугілля (завірені постачальником);

- копію сертифіката (посвідчення) якості;

- видаткові накладні;

- рахунки-фактури на Вугілля, виписані відповідно до п. 4.1. даного Договору;

- акт приймання-передачі вугілля.

Вищевказані документи передаються Покупцеві або його представникові кур`єрською службою доставки або поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Податкова накладна складається в електронному вигляді в порядку та строк, що передбачено чинним законодавством України. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних термінів у відповідності до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 6.1. Договору сторони зобов`язуються інформувати один одного про всі виникаючі обставини, що загрожують виконанню або роблять неможливим виконання зобов`язань за Договором, і погоджувати заходи щодо їхнього усунення.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що постачальник гарантує:

- своєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін, визначений податковим законодавством України;

- своєчасне включення до складу податкових декларацій з податку на додатну вартість обсягів постачання (та сум коригування ПДВ) за цим Договором у випадках і порядку передбачених Податковим кодексом України;

- своєчасне складання та надсилання Покупцю розрахунків коригування до податкових, у випадках і порядку, передбачених Податковим кодексом України;

- відсутність розбіжностей щодо декларування податку на додану вартість при проведенні господарських операцій із Покупцем.

У випадку невизнання податкової (их) декларації (й) з ПДВ за податковий (і) період (и), до складу якої (их) включені податкові зобов`язання з ПДВ за цим Договором, Постачальник проінформує про це Покупця у найкоротший термін (але не пізніше ніж протягом 2-х банківських днів) шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу контактної особи, узгоджену сторонами (п. 6.6. Договору).

Відповідно до пунктів 7.1., 7.10. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяний у зв`язку із цим збиток, підтверджений документально. За порушення постачальником граничного терміну реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН (крім податкових накладних та/або розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена податковими органами) йому встановлюється штраф, в розмірі 0,1% від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних та/або розрахунках коригування. Вказаний штраф постачальник зобов`язується сплатити покупцю протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання від покупця відповідної вимоги.

У разі, якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації ПН/РК) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної органами протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 20% від вартості поставленого Товару, податкова накладна по яким не була зареєстрована в ЄРПН. Постачальник зобов`язується протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання від покупця відповідної вимоги заплатити йому грошові кошти в розмірі договірної санкції та штраф вказаний в п.п. 7.10. Договору. При несвоєчасній (з порушенням встановленого законодавством строку) реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) постачальником, покупець вправі, застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді зменшення суми платежів на користь постачальника на суму ПДВ за такою несвоєчасно зареєстрованою податковою накладною (розрахунком коригування). Ця сума вважається притриманою покупцем до моменту усунення постачальником вказаного порушення. Якщо в подальшому, в межах передбаченого чинним законодавством граничного строку для цього, податкова накладна або розрахунок коригування будуть зареєстровані постачальником в ЄРПН, то покупець зобов`язується оплатити притриману суму ПДВ протягом 5 банківських днів з дня такої реєстрації. У випадку, якщо постачальник виписує розрахунок-коригування до податкової накладної, що зменшує податкові зобов`язання постачальника, то покупець зобов`язаний зареєструвати таке коригування в єдиному реєстрі податкових накладних та надіслати його в електронній формі постачальнику згідно з нормами ПКУ. У разі невиконання даного зобов`язання, що позбавляє постачальника права на зменшення податкового зобов`язання, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів відшкодувати суму такого коригування у повному обсязі (п. 7.11. Договору).

Пунктами 8.1., 8.4. Договору передбачено, що сторона звільняється від відповідальності за повне або часткове порушення умов цього Договору , якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у встановленому цим Договором порядку. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 10 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору. Як тільки припиниться дія форс-мажорних обставин, сторона що зазнала їх дії, повинна протягом 3-ох календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами і діє до « 31» грудня 2022 року, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).

До вказаного Договору між сторонами було підписано наступні специфікації:

- специфікація від 02.05.2022 на поставку Вугілля газового ДГ (25-150) зола до 12%, волога до 8%, з доставкою на завод до смт Руда, загальною вартістю 1 700 000, 00 грн.;

- специфікація від 16.05.2022 на поставку Вугілля газового ДГ (13-100) зола до 12%, волога до 8%, з доставкою на завод до смт Руда, загальною вартістю 1 800 000, 00 грн.;

- специфікація від 26.05.2022 на поставку Вугілля газового ДГ (50-100) зола до 12%, волога до 8%, з доставкою на завод до смт Руда, загальною вартістю 247 000, 00 грн.;

- специфікація від 27.05.2022 на поставку Вугілля газового ДГ (13-100) зола до 12%, волога до 8%, з доставкою на завод до смт Руда, загальною вартістю 945 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що протягом всього часу ведення господарських відносин на виконання умов Договору, з боку відповідача здійснювались поставки Вугілля, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи наступні видаткові накладні, які підписані обома сторонами:

- видаткова накладна №РН-0000002 від 06.05.2022 на суму 217 506,40 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000003 від 11.05.2022 на суму 237 829,88 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000004 від 13.05.2022 на суму 211 479,90 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000007 від 19.05.2022 на суму 199 575,90 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000008 від 24.05.2022 на суму 235 800,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000009 від 24.05.2022 на суму 225 000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000010 від 24.05.2022 на суму 224 640,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000011 від 24.05.2022 на суму 236 160,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000012 від 26.05.2022 на суму 242 060,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000013 від 31.05.2022 на суму 249 007,50 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000014 від 31.05.2022 на суму 237 762,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000015 від 31.05.2022 на суму 245 038,50 грн.

Позивач наголошує, що всі поставки ним своєчасно оплачувались, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:

- платіжна інструкція №5178 від 12.05.2022 на суму 237 829,88 грн.;

- платіжна інструкція №5215 від 17.05.2022 на суму 289 620,00 грн.;

- платіжна інструкція №5286 від 20.05.2022 на суму 264 960,00 грн.;

- платіжна інструкція №5287 від 20.05.2022 на суму 199 575,90 грн.;

- платіжна інструкція №5304 від 24.05.2022 на суму 921 600,00 грн.;

- платіжна інструкція №5339 від 27.05.2022 на суму 242 060,00 грн.;

- платіжна інструкція №5383 від 31.05.2022 на суму 600 000,00 грн.

Позивач вказує, що своєчасна оплата поставок підтверджується, також, Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 02.08.2022, який підписано обома сторонами. Відповідно до вказаного Акту звіряння взаємних розрахунків, станом на 02.08.2022, заборгованість відсутня.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій останній зазначив, що відповідачем ПН не зареєстровані в ЄРПН за період травень 2022 року.

Листом-вимогою №456 від 05.08.2022 позивач звертався до відповідача з проханням сплатити протягом 15 календарних днів від дати отримання даної вимоги штраф у розмірі 0,1 % від суми не зареєстрованого ПДВ 459 274, 29 грн., що становить 459,27 грн. та невідкладно вжити заходи щодо здійснення реєстрації в ЄРПН ПН/РК на суму 2 755 645, 78 грн., з якої сума ПДВ становить 459 274, 29 грн. (за період травень 2022 року). На доказ відправлення відповідачу вказаної вимоги позивач надав суду накладну №0903900059337, фіскальний чек від 09.08.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінгом №0903900059337.

В матеріалах справи міститься лист відповідача за вих. №4 від 29.08.2022, в якому останній вказує, що у зв`язку із тим, що відповідач не отримав податкового кредиту від постачальників за травень 2022 року, а також через військовий стан в країні, він не мав фінансової можливості зареєструвати податкові накладні.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією №402 від 13.06.2023, в якій вимагав від останнього невідкладно вжити заходи щодо здійснення реєстрації в ЄРПН ПН/РК на загальну суму 2 755 645, 78 грн., в т.ч. ПДВ - 459 274, 29 грн. (за період травень 2022 року). На підтвердження відправлення відповідачу претензії №402 від 13.06.2023, позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек від 13.06.2023 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінгом №0903900065779.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що відповідач, у порушення приписів статті 201 ПК України та умов Договору, за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з продажу товарів здійснення яких підтверджено переліченими вище видатковими накладними не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши цим позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 459 274,29 грн. до складу податкового кредиту та завдавши таким чином позивачу збитки у вказаному розмірі.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірнми, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 623 ЦК України:

- боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1);

- розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором;

- збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3);

- при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пп. «а» п 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з продажу товарів, здійснення яких підтверджено переліченими вище видатковими накладними, відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, при наданні правової кваліфікації спірних правовідносин слід застосовувати існуючі на момент їх виникнення норми законодавства. Відповідне полягає у необхідності врахування судом норм права, якими установлені права та обов`язки для сторін та існуючих щодо них обмежень/особливостей застосування.

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. Надалі Указами Президента України було продовжено дію воєнного стану в Україні і на сьогоднішній день воєнний стан в Україні не скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, було доповнено Підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» підпунктом 322, згідно якого, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №280/6669/22.

Надалі Законом України № 2260-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, підпункт 32-2 Підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладений у такій редакції: «Тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

На сьогодні вказана норма не скасована та є чинною.

В Інформаційному листі Державної податкової служби України №3/2022 від 21.06.2022 «Про окремі особливості подання податкової звітності, сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ, формування податкового кредиту, у зв`язку із змінами, які запроваджені Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» роз`яснено, що згідно з пунктом 32 прим. 2 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку можуть сформувати ПК за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року виходячи з сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у складі вартості придбаних товарів/ послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі первинні (розрахункові) документи). У подальшому такий ПК підлягає підтвердженню зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК(А). ПК, починаючи зі звітного періоду червня 2022 року, формується виключно на підставі ПН/РК, зареєстрованих в ЄРПН.

Отже, як за положеннями Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022, так Закону України №2260-ІХ від 12.05.2022, платники податків при придбанні товарів/послуг у період з лютого по травень 2022 року включно мали право формувати податковий кредит за відсутності факту реєстрації податкової накладної при наявності інших первинних документів, що свідчить про те, що позивач, маючи відповідні первинні документи в підтвердження поставки товару, а саме перелічені вище видаткові накладні, мав право на формування податкового кредиту за відсутності факту реєстрації відповідачем податкових накладних, проте не вказав підстав, з яких він не застосовував вказані правові норми щодо спірних правовідносин, що свідчить про не доведення позивачем довів вчинення ним дій, які б могли запобігти виникненню збитків.

Позивач також не надав рішення податкового органу, які б свідчили про втрату ним можливості включення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ у відповідності до положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 чи Закону України №2260-ІХ від 12.05.2022.

Щодо посилань позивача на те, що у Договорі сторонами погоджено застосування до відповідача штрафних санкцій у випадку не проведення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що для відповідача існує саме відповідний обов`язок реєстрації, а не право, колегія суддів зазначає про таке.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Отже, передбачена умовами Договору відповідальність постачальника за не проведення реєстрації податкових накладних пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.

При цьому, невиконання виконавцем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на виконавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов`язання.

З таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про, те, що позивач не довів суду наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення (всіх елементів), в тому числі не довів факту спричинення йому збитків з вини відповідача, а не внаслідок бездіяльності позивача, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 459 274,29 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/3277/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукор» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/3277/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун