Постанова

від 05.02.2025 по справі 922/1064/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/1064/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Колісниченко А.С. - на підставі ордеру серії АР№1170309 від 01.04.2024;

від 1-го відповідача - Кавун І.О - на підставі довіреності від 13.04.2024;

від 2-го відповідача - Зіноватний В.В. - на підставі ордеру серії ВІ №1162709 від 21.08.2023;

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Галай Є.О., м.Харків, (вх.№3072 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 (суддя Байбак О.І., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 10.12.2024)

за позовом: фізичної особи-підприємця Галай Є.О., м.Харків,

до 1-го відповідача: Акціонерного товариства Харківське підприємство автобусних станцій

до 2-го відповідача: Парамонова Дениса Юсуповича, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича, м.Харків,

про переведення прав та обов`язків покупця за договором та визнання окремої частини договору недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1) перевести на ОСОБА_2 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. А-1загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б) (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1, площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б);

2) визнати недійсним пункт 2.1.3., відповідно до якого: у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу та пункт 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , відповідно до якого передбачено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення.

08.04.2024 позивачем подано до господарського суду Харківської області уточнену позовну заяву, в якій просив суд:

1) перевести на Фізичну особу - підприємця Галая Є.О. права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б) (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1, площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б);

2) визнати недійсним пункт 2.1.3., відповідно до якого: у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу та пункт 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , відповідно до якого передбачено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення.

В обґрунтування уточненої позовної заяви позивач вказував на те, що відповідно до умов укладеного між ним та першим відповідачем договору оренди частини нежитлового приміщення №350 від 15.09.2020 він орендував у першого позивача нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. А-1, загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, l Б. зі строком дії договору до 31.08.2023. Вказане приміщення є частиною нежитлової будівлі, а саме 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б), право власності на яку на той час належало першому відповідачу.

Позивач зазначав, що протягом усього часу дії договору оренди він належно та добросовісно виконував усі свої обов`язки за договором оренди. Однак, не зважаючи на вказані обставини перший відповідач здійснив відчуження нежитлових приміщень, частина якого орендувалася позивачем за договором оренди, на користь другого відповідача за укладеним між ними договором купівлі продажу від 19.05.2023, ігнорувавши при цьому визначене ст. 777 ЦК України переважне право позивача на купівлю частини нежитлового приміщення, що орендувалася ним.

З огляду на викладене позивач вважав, що саме на нього має бути переведено право придбання частини нежитлового приміщення, яке ним орендувалося відповідно до умов договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, а пункти 2.1.3. та 2.3.5 укладеного між відповідачами договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, які надають другому відповідачу право на придбання всієї нежитлової будівлі та таким чином порушує переважне право позивача на купівлю частини нежитлового приміщення, що орендувалася ним, підлягають визнанню недійсними.

20.05.2024 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд:

- перевести на фізичну особу підприємця Галая Є.О. права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б);

- визнати недійсним пункт 2.1.3, відповідно до якого: у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу та пункт 2.3.5 договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Денисом Юсуповичем, відповідно до якого передбачено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатися своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення".

В обґрунтування зазначеної заяви позивач вказував, що згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду по справі № 924/450/23 від 03.04.2024 переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна може бути реалізоване лише у разі переведення на позивача прав та обов`язків за цим договором купівлі-продажу в повному обсязі, а не щодо частини такого майна; що така позиція узгоджується із положеннями статті 362 ЦК, адже у разі, якби переважне право особи не було порушено, і остання набула б права власності на частину нерухомого майна, така особа мала б переважне право на викуп решти частини цього комплексу в силу норми статті 362 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 відмовлено в задоволенні позову.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що з аналізу норм частини 1 статті 193, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України випливає, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, так і частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) орендаря.

Проте, зі змісту укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та фізичною особою-підприємцем Галай Є.О. договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 вбачається, що сторонами при його укладені не було погоджено умов, які надають орендарю першочергове право на придбання (викуп) об`єкта оренди у випадку його продажу орендодавцем.

Натомість, договір оренди нежитлового приміщення №16/23 від 27.02.2023 укладений між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та фізичною особою-підприємцем Парамоновим Д.Ю. (т.1 а.с.109) таку умову містить.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про наявність у нього, як орендаря за договором оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, переважного права на викуп нежитлової будівлі, частину приміщень якої він орендував.

Крім того, господарським судом першої інстанції було встановлено факт неналежного виконання позивачем умов договору оренди №350 від 15.09.2020, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 777 Цивільного кодексу України, на які посилався позивач.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині вимог про переведення на ФОП Галай Є.О. прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу № 3063 від 19.05.2023, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Д.Ю.

Господарський суд першої інстанції також встановив, що договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між відповідачами, є таким, який укладався з метою реального настання правових наслідків та таким, що відповідав ст. ст. 92, 203, 204, 509, 526, 626, 627, 629, 759, 760-761 ЦК України, ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України. А ознаки, передбачені ст. ст. 215 та 228 Цивільного кодексу України, як для окремих пунктів, так і договору в цілому, відсутні.

За наведених обставин, суд визнав безпідставними доводи позивача щодо недійсності пунктів 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023 з посиланням на їх фраудаторність та відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 відсутні.

Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Галай Є.О. на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24; встановлено відповідачам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 05.02.2025 о 12:00 годині.

08.01.2025 2-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№19), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Галай Є.О. а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат та зазначив, що докази реальності понесення та сплати витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

08.01.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 задоволено заяву представника апелянта про участь у судовому засіданні 05.02.2025 о 12:00 годині у справі №922/1064/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.01.2025 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№892), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Галай Є.О., рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат та зазначив, що докази реальності понесення та сплати витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також, 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 задоволено заяву представника 1-го відповідача про участь у судовому засіданні 05.02.2025 о 12:00 годині у справі №922/1064/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.02.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники 1-го та 2-го відповідачів заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 залишити без змін.

Враховуючи, що представники позивача та 1-го та 2-го відповідачів з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2020 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (надалі орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Галай Є.О. (надалі орендар) було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення № 350 (надалі договір №1 т.1 а. с. 17-19), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, визначені в п. 1.2 договору.

Цільове призначення об`єкта оренди використання з метою здійснення господарської діяльності (пункт 1.1 договору №1).

Згідно з пунктом 1.2 договору №1 об`єктом оренди є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 140,00 кв. м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, пл. Кооперативна, 1Б.

За змістом пункту 1.5 договору №1 об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві приватної власності, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 8765351 від 12.02.2015).

На підставі пунктів 2.1.1, 2.2.3 договору №1 орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі відповідно до умов розділу 3 договору.

Орендар має право здійснювати безоплатне розміщення своїх вивісок, вказівних табличок, рекламних стендів ззовні і всередені об`єкта оренди і на прилеглій території. При цьому, таке розміщення всередині об`єкта оренди здійснюється орендарем самостійно без будь-якого погодження орендодавця, а розміщення ззовні об`єкта оренди та на прилеглій території (тобто, території, яка знаходиться у власності або користуванні орендодавця) за попереднім письмовим погодженням з орендодавцем.

Відповідно до пункту 4.2 договору №1 орендна плата за місяць користування об`єктом оренди сплачується в наступному розмірі:

протягом 8 (восьми) місяців з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди 10500,00грн., у тому числі ПДВ за місяць;

починаючи з 9 (дев`ятого) календарного місяця строку користування об`єктом оренди 21000,00грн., у тому числі ПДВ за місяць.

Пунктом 4.5. договору №1 передбачено, що суму орендної плати, розраховану відповідно до пункту 4.2 договору, орендар зобов`язаний вносити на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця за поточний за наданими рахунками. Рахунок надається орендодавцем до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 договору №1 останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.08.2023 включно.

Строк дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін. Для цього зацікавлена сторона повинна надіслати іншій стороні пропозицію не пізніше як за 30 днів до закінчення строку оренди.

На виконання умов договору №1 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди від 28.09.2020 яким засвідчено факт передачі АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП Галай Є.О. орендованих приміщень (т.1 а.с.22).

30.12.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення, за якою з 01.01.2023 р. за орендоване приміщення Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 23100,00 грн. (двадцять три тисячі сто) грн.00 коп .в тому числі ПДВ в місяць. (т.1 а.с.25)

Матеріалами справи також підтверджується, що 27.02.2023 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (надалі орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Парамоновим Д.Ю. (надалі орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 (надалі - договір №2 т.1, а.с.109), відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю на умовах оренди нежитлове приміщення, яке складається з котельні, санвузла та коридору, загальною площею 18 кв. м.(далі об`єкт оренди), яке розташоване за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б для використання з метою розміщення складу та приладів побутового призначення (пункт 1.1 договору №2).

В пункті 2.1.3 договору №2 сторони передбачили, що у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкта оренди, його частини чи нерухомості, частиною якого є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу.

Пунктом 2.3.5. договору №2 визначено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлова будівля), орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості і цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом, визначеним в цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про свої рішення.

Згідно з п. 3.1 договору №2 за орендоване приміщення орендар сплачує орендодавцю договірну ціну в розмірі, визначеному сторонами у окремому додатку до договору. В додатку до договору сторонами також визначаються строки та порядок здійснення розрахунків за договором, порядок компенсації оплати за електроенергію, користування водопостачанням та водовідведенням.

На підставі розділу 6 договору №2 термін його дії встановлюється з 27.02.2023 до 31.12.2024. За наявності згоди сторін на продовження договору або його дострокового розірвання, орендодавець та орендар укладають письмову угоду, яка додається до цього договору.

На виконання зазначеного договору 27.02.2023 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 складено та підписано акт прийому-передачі (т.1 а.с.110), яким засвідчено факт передачі орендованих приміщень в оренду.

05.04.2023 орендодавець - АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" звернувся до Парамонова Д.Ю. з листом-пропозицією № 07/31/1, в якому повідомив про намір продажу об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б, та запропонував скористатись своїм переважним правом на його придбання відповідно до приписів п. 2.1.3 договору (т.1 а.с.110 на звороті).

У відповідь, листом від 21.04.2023 Парамонов Д.Ю. повідомив АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" про те, що погоджується з пропозицією щодо можливості скористатись переважним правом на придбання нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б (т.1 а.с.111).

19.05.2024 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (надалі продавець) та фізичною особою-підприємцем Парамоновим Д.Ю. (надалі продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 359 (надалі договір №3 т.1 а.с.207-208), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б, і зобов`язався сплатити за них обговорену грошову суму (пункт 1.1 договору №3).

Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1512 га, кадастровий номер 6324255100:01:011:0215.

Відповідно до пункту 2.1 договору №3 продаж здійснено за 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ, які продавець отримав від покупця повністю ще до укладення цього договору та своїм підписом та цим договором підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за нежитлову будівлю та відсутність щодо нього претензій майнового характеру.

В пункті 3.2 договору №3 сторони стверджують, що цей договір не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач - ФОП Галай Є.О. зазначав, що на підставі ст. 777 Цивільного кодексу України саме він, як орендар нежитлових приміщень, розміщених на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 140,00кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , мав переважне право на придбання всієї нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б, яка була продана АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь Парамонова Д.Ю. за договором №3.

Проте, жодних пропозицій скористатись переважним правом на купівлю нежитлової будівлі або повідомлень про її продаж йому не надходило, про факт купівлі продажу позивач дізнався від Парамонова Д.Ю., який заявив права орендодавця щодо сплати орендної плати на його рахунок.

З огляду на викладене, позивач просив суд перевести на нього права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, та посвідченого приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, а саме, на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б).

Крім того, з метою недопущення можливої юридичної дискусії щодо необхідності у такому випадку оскаржувати (пред`являти вимогу про визнання недійсним) пунктів 2.1.3., 2.1.5. укладеного між відповідачами договору оренди № 16/23 від 27.02.2023, також позивачем також було заявлено вимогу щодо визнання недійсним через фраудаторність пункту 2.1.3, відповідно до якого: у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу та пункту 2.3.5 договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладеного АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" з Парамоновим Д.Ю., відповідно до якого передбачено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатися своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення".

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у даній справі відмовлено в задоволенні позову (т.4 а.с.92-102).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія з урахуванням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про переведення на фізичну особу підприємця Галая Є.О. прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Д.Ю., посвідченим приватним нотаріусом Ємцем І.О. за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один Б) судова колегія зазначає наступне.

Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог частин 2 та 4 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б до укладення договору купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024 належало Акціонерному товариству "Харківське підприємство автобусних станцій" на підставі свідоцтва про право власності, виданого Нововодолазькою селищною радою Нововодолазького району Харківської області (т.1 а.с.23-24), право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.02.2015, номер запису про право власності: 8765351, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 576978363242.

За змістом положень частин 1 та 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З наведеного випливає, що АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", як власник, належним чином реалізувало право на вільне розпорядження своєю власністю, а саме, продаж Парамонову Д.Ю. спірного об`єкта нерухомості, оскільки, сторонами договору № 359 від 19.05.2024 дотримано зазначених вище положень чинного законодавства.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи позивач наголошує на наявності саме у нього переважного права на придбання спірного об`єкта нерухомості на підставі статті 777 Цивільного кодексу України з тих підстав, що між ним та першим відповідачем укладався договір оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020.

Судова колегія зазначає, що частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, крім випадків, якщо предметом договору найму (оренди) є державне або комунальне майно.

Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2 Господарського кодексу України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

З умов договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 (укладеного між ФОП Галай Є.О. та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій"), договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 (укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Д.Ю.) та договору купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024 (також укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 ) вбачається що між сторонами (суб`єктами господарювання) договору виникли господарські зобов`язання, у розумінні частини 1 статті 173 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються, перш за все, положеннями Господарського кодексу України, про що зазначено у статті 1 вказаного кодексу, відповідно до якого цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

З аналізу вказаних правових норм випливає, що у разі укладення між суб`єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, однак з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, статтею 777 Цивільного кодексу України визначено переважні права наймача.

Відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

В статті 289 Господарського кодексу України також міститься положення про право орендаря на придбання орендованого майна.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Таким чином, в частині 1 статті 289 Господарського кодексу України право орендаря на викуп об`єкта оренди ставить в залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.

Слід зазначити, що умова договору оренди про повернення об`єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у частині 1 статті 284 Господарського кодексу України.

Таким чином, з аналізу норм частини 1 статті 193, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, так і частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) орендаря.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 у справі № 920/503/19.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню як приписи частини другої статті 777 Цивільного кодексу України, так і приписи частини першої статті 289 Господарського кодексу України, якою унормовано, що право орендаря (на викуп об`єкта оренди) ставиться в залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.

Проте, зі змісту укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та фізичною особою-підприємцем Галай Є.О. договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 (т.1 а.с. 17-19) вбачається, що сторонами при його укладені не було погоджено умов, які надають орендарю першочергове право на придбання (викуп) об`єкта оренди у випадку його продажу орендодавцем.

Натомість, договір оренди нежитлового приміщення №16/23 від 27.02.2023 укладений між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Д.Ю. (т.1 а.с.109) таку умову містить.

А саме, в пункті 2.1.3 договору №16/23 від 27.02.2023 сторони передбачили, що у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкта оренди, його частини чи нерухомості, частиною якого є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу.

Пунктом 2.3.5. договору №16/23 від 27.02.2023 визначено, що в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлова будівля), орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості і цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїх правом визначеним в цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про свої рішення.

За наведених обставин, доводи апелянта про наявність у нього, як орендаря за договором оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, переважного права на викуп нежитлової будівлі, частину приміщень якої він орендував, є безпідставними та такими, що суперечать приписам частини першої частини 1 статті 289 Господарського кодексу України.

Судова колегія зазначає, що частина 2 статті 777 Цивільного кодексу України ставить в залежність наявність переважного права перед іншими особами на придбання речі переданої в найм з належним виконання орендарем своїх обов`язків за договором найму.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи свідчать про те, що позивачем- ФОП Галай Є.О., як орендарем, в процесі виконання договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 допускались порушення його умов.

Зокрема, відповідно до приписів п. 4.3. наведеного договору, орендар протягом 7 (семи) робочих днів після підписання договору оплачує на поточний рахунок Орендодавця грошові кошти у розмірі 31 500,00 (тридцять одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) грн., у тому числі ПДВ.

Натомість дана вимога договору оренди не була виконана позивачем належним чином, оскільки перерахування коштів ним було здійснено лише 29.09.2020 відповідно до платіжного доручення №142, за яким було перераховано 21000,00грн. та платіжного доручення № 141, за яким було перераховано 10500,00грн. (т.1 а.с.25-26).

Таким чином, позивач був зобов`язаний сплатити визначену суму до 25.09.2020 (15.09.2020 (дата укладення договору оренди №350 від 15.09.2020) + 7 робочих днів), натомість ним було прострочено строк оплати по договору оренди на 4 дні, що є порушенням умов договору оренди.

Крім того, пунктом 4.5. договору передбачено, що суму орендної плати, розраховану відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний вносити на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця за поточний за наданими рахунками. Рахунок надається орендодавцем до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць.

В даному випадку, позивачем було допущено наступні порушення:

- за листопад 2020 оплата пройшла 19.11.2020 по платіжному дорученню № 156 (допущено прострочення на 4 дні) (т.1 а.с.28);

- за червень 2022 оплата пройшла 17.06.2022 по платіжному дорученню №305 (допущено прострочення на 2 дні) (т.1 а.с.47 на звороті);

- за січень 2023 оплата пройшла 18.01.2023 по платіжній інструкції № 369 (допущено прострочення на 3 дні) (т.1 а.с.54 на звороті);

- за травень 2023 оплата пройшла 16.05.2023 по платіжній інструкції № 366 (допущено прострочення на 1 день) (т.1 а.с.59) .

Позивачем, всупереч положенням статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту порушення зобов`язання з боку АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" щодо надання рахунку до 10 числа місяця, що потягло за собою несвоєчасну сплату орендних платежів.

Викладені обставини щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди №350 від 15.09.2020, на думку судової колегії, виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 777 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач.

Судова колегія зазначає, що зі змісту прохальної частини позовної заяви (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) вбачається, що позивач просив суд перевести на нього права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем І.О. за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Отже, прозивач просив суд перевести на нього права і обов`язки покупця на всю нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 Б, яка не була предметом договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, 1 Б.

Колегія суддів зауважує, що стаття 777 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, як на обґрунтування підстав переведення прав і обов`язків покупця встановлює, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, крім випадків, якщо предметом договору найму (оренди) є державне або комунальне майно.

Таким чином, законодавець чітко визначає, що наймач має переважне право перед іншими особами на її придбання у разі продажу речі, переданої у найм, натомість в даному випадку позивачу, як наймачу, не передавалася у найм нежитлова будівлю літ. "А-1" загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 Б, яку було відчужено АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь Парамонова Д.Ю., а передавалась лише частина відчуженої речі - приміщення загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м.

Отже, річ передана у найм позивачу не є тотожною речі, яка відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем І.О. за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, а отже і позовні вимоги про переведення прав та обов`язків покупця на всю річ є такими, що суперечать вимогам статті 777 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині вимог про переведення на ФОП Галай Є.О. прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу № 3063 від 19.05.2023, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих положень договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами вільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи умови укладеного між відповідачами договору №16/23 від 27.02.2023, враховуючи, що предметом договору є зобов`язання з надання в оренду нежитлового приміщення, судова колегія зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору про найм (оренду), до яких, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання та положень глави 58 ЦК України, застосовуються також положення параграфу 5 Господарського кодексу України.

Так, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).

Дослідивши зміст спірного договору, який був скріплений підписами уповноважених представників сторін і печатками підприємств, судова колегія зазначає, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: зміст зобов`язання, строки його виконання, ціну, правові наслідки порушення зобов`язання, права та обов`язки контрагентів, термін (строк) дії договору, а також інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 58 Цивільного кодексу України.

Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був вчинений у повній відповідності з вимогами законодавства Цивільного та Господарського кодексів України.

На виконання умов договору між відповідачами було проведено відповідні розрахунки, що не заперечується ані АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", ані Парамоновим Д.Ю.

З наведеного випливає, що договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між відповідачами, є таким, який укладався з метою реального настання правових наслідків та таким, що відповідав ст. ст. 92, 203, 204, 509, 526, 626, 627, 629, 759, 760-761 ЦК України, ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ознаки, передбачені статтями 215 та 228 Цивільного кодексу України, як для окремих пунктів, так і договору в цілому, відсутні.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивач - ФОП Галай Є.О. не є стороною наведеного договору, доказів того, що його умови, зокрема п. 2.1.3, п. 2.3.5 цього договору (на визнанні недійсними яких він наполягає), не відповідають вимогам чинного законодавства ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи надано не було.

Щодо доводів позивача про фраудаторність оскаржуваних пунктів 2.1.3, 2.3.5. договору нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Також, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Отже, законодавець, визначивши принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Вчинення правочину, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Як наслідок є недійсність договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

Зазначена правова позиція стосовно фраудаторних правочинів викладена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Вказану правову позицію також підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, вказавши у цьому контексті, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний; така протизаконна ціль, як укладення особою договору з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Проте, як зазначено господарським судом першої інстанції, у даній справі відповідачі - АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 не є боржниками ФОП Галай Є.О.

Укладення договору № 16/23 від 27.02.2023 не спрямовувалось на зменшення розміру активів відповідачів у даній справі, оскільки, стосувався лише можливості передачі належного майна на праві власності у користування від одного суб`єкта господарювання до іншого.

За наведених обставин, доводи позивача на недійсність п. п. 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023 з посиланням на їх фраудаторність є безпідставними, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними п. п. 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 .

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Галай Є.О. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2024 у справі №922/1064/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.02.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий