Рішення

від 04.02.2025 по справі 904/4697/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4697/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд", м. Дніпро

про визнання недійсним рішення щодо результатів проведення спрощеної закупівлі робіт від 30.12.2021р. від 30.12.2021р. та договору від 17.01.2022р. №1-3210

Представники:

від позивача: Коломоєць І.С., представник;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд", у якому просить:

- визнати недійсним рішення щодо результатів проведення спрощеної закупівлі робіт про завершальні роботи з реконструкції ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи ("Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро") (UA-2021-12-15-015490-c);

- визнати недійсним договір від 17.01.2022 №3210 на виконання робіт "Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро" за кодом ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, та додаткові угоди № 1 від 25.01.2022, № 2 від 25.01.2022, № 3 від 24.03.2022, № 4 від 31.05.2022, № 5 від 18.07.2022, № 6 від 18.07.2022, № 7 від 01.08.2022, № 8 від 20.09.2022, № 9 від 17.10.2022, № 10 від 31.10.2022, № 11 від 15.12.2022, № 12 від 30.12.2022, № 13 від 21.04.2023, як похідні від результатів проведення спрощеної закупівлі робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 01.09.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати опис вкладення у цінний лист (згідно переліку додатків доданих до позовної заяви та номер поштового відправлення) та фіскальний чек (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

11.09.2023 від Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заяву про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 10.10.2023 о 10:00 год.

У призначене підготовче судове засідання 10.10.2023 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 підготовче судове засідання відкладено на 14.11.2023 о 11:00 год.

14.11.2023 від Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про приєднання до матеріалів справи актів виконаних робіт.

У призначене підготовче судове засідання 14.11.2023 представник відповідача не з`явився.

У підготовчому судовому засіданні 14.11.2023 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023 о 12:00 год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 05.12.2023 представник відповідача не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також конвертом Укрпошти (в якому йому було направлено копії ухвал суду), повернутим відділенням поштового зв`язку, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 продовжено строк розгляду справи по суті в межах розумного строку та судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 09.01.2024 о 11:20 год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 09.01.2024 представник відповідача не з`явився.

09.01.2024 представник позивача надав до суду заяву, у якій просить відкласти справу до прийняття рішення Великою палатою Верховного Суду по справі №918/1043/21 у зв`язку з об`єктивною необхідністю, неможливості вирішення цієї справи до вирішення справи №918/1043/21 Великою палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.02.2024 о 10:40 год.

05.02.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку з об`єктивною неможливістю вирішення даної справи до вирішення справи № 918/1043/21 Великою палатою Верховного суду, розгляд якої призначено на 20.03.2024 року о 10 год. 00 хв.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 06.02.2024 представники сторін не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також конвертом Укрпошти (в якому йому було направлено копії ухвал суду), повернутим відділенням поштового зв`язку, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 продовжено строк розгляду справи по суті в межах розумного строку та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2024 р. о 10:30 год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 09.04.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 продовжено строк розгляду справи по суті в межах розумного строку та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21 травня 2024 р. об 10:30 год.

20.05.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку з об`єктивною необхідністю, неможливості вирішення справи № 904/4697/23 до вирішення справи №918/1043/21 Великою палатою Верховного Суду, розгляд якої призначено на 19 червня 2024 року о 10 годині 00 хвилин, та просить суд відкласти розгляд справи № 904/4697/23 на термін до вирішення справи 918/1043/21 Великою палатою Верховного Суду.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 21.05.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 продовжено строк розгляду справи по суті в межах розумного строку та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 11.07.2024 о 10:30 год.

10.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку з об`єктивною необхідністю, неможливості вирішення справи № 904/4697/23 до вирішення справи №918/1043/21 Великою палатою Верховного Суду, розгляд якої призначено на 18 вересня 2024 року о 10 годині 00 хвилин, та просить суд відкласти розгляд справи № 904/4697/23 на термін до вирішення справи 918/1043/21 Великою палатою Верховного Суду.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 11.07.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 оголошено про повернення до стадії підготовчого провадження зі стадії судового розгляду у справі №904/4697/23 по суті, зупинено провадження у справі №904/4697/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Судом встановлено, що постановою Великою Палатою Верховного Суду від 18.09.2024 вирішено спір у справі №918/1043/21 по суті.

Повний текст оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.09.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 230 Господарського процесуального кодексу).

Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено (ч. 3 ст. 230 Господарського процесуального кодексу).

У зв`язку з тим, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, суд вважає за доцільне провадження у справі №904/4697/23 поновити та призначити розгляд справи у підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 поновлено провадження у справі №904/4697/23 з 17.12.2024 та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 17.12.24 р. о 10:40год.

У призначене підготовче судове засідання 17.12.2024 представник відповідача не з`явився, причину відсутності не повідомив. Ухвали суду були повернуті на адресу суду із довідками органу поштового зв`язку ф.20, причина повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

У підготовчому судовому засіданні 17.12.2024 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 о 12:00 год.

Судове засідання у справі 14.01.2025 о 12:00 год. не відбулось, через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область").

В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.

З огляду на зазначене, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду справи по суті на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025 о 11:20 год..

У призначене підготовче судове засідання 04.02.2025 представник відповідача не з`явився, причину відсутності не повідомив.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 04.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позов обґрунтовано тим, що відповідач став переможцем спрощеної закупівлі завершальних робіт з реконструкції ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи ("Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро"). 17.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №1-3210 за результатами спрощеної закупівлі. Однак, відповідно до листа Центральної окружної прокуратури міста Дніпра від 08.06.2023 в ході цільової перевірки інформації, розміщеній на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro, Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, були виявлені ряд невідповідностей документів, поданих відповідачем на публічні закупівлі чинному законодавству та містять ознаки фальсифікації.

На підставі чого Позивач просить визнати недійсним рішення щодо результатів проведення спрощеної закупівлі робіт про завершальні роботи з реконструкції ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи ("Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро") (UA-2021-12-15-015490-c), договору від 17.01.2022 №3210 на виконання робіт "Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро" за кодом ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, та додаткові угоди № 1 від 25.01.2022, № 2 від 25.01.2022, № 3 від 24.03.2022, № 4 від 31.05.2022, № 5 від 18.07.2022, № 6 від 18.07.2022, № 7 від 01.08.2022, № 8 від 20.09.2022, № 9 від 17.10.2022, № 10 від 31.10.2022, № 11 від 15.12.2022, № 12 від 30.12.2022, № 13 від 21.04.2023, як похідні від результатів проведення спрощеної закупівлі робіт.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин до суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Комунальне некомерційне підприємство Міська дитяча лікарня № 6 Дніпровської міської ради (надалі - Позивач або КНТТ МДКЛ №6 ДМР) відповідно до п. 1.1 свого Статуту є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, установлених законодавством України та цим Статутом.

Відповідно п. 1.6. Статуту КНП Міська дитяча лікарня № 6 ДМР здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

У зв`язку з триваючою пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у КНП Міська дитяча лікарня №6 ДМР у 2021 році виникла необхідність здійснити роботи по реконструкції мережі медичного киснепостачання.

У зв`язку з чим 15.12.2021 КНТТ Міська дитяча лікарня № 6 ДМР в інформаційно-телекомунікаційній системі Рrоzоrrо оголошено проведення спрощеної закупівлі робіт про завершальні роботи з реконструкції ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП Міська дитяча клінічна лікарня №6 ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро) на очікувану вартість закупівлі 16 396 970,00 гривень (UА-2021 -12-15-015490-с).

Комунальне некомерційне підприємство Міська дитяча клінічна лікарня № 6 Дніпровської міської ради 15.12.2021 оприлюднило в інформаційно-телекомунікаційній системі Рrоzоrrо тендерну документацію (оголошення, технічні вимоги, дефектний акт, цінова пропозиція, проект договору) за вказаною закупівлею.

Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОРПРОЕКТ БУД подано пропозицію (локальний кошторис) ціновою пропозицією у сумі 16 371 343,02 грн у тому числі ПДВ 1 958 384,52 грн, яка не перевищувала очікувану вартість.

28.12.2021 відбулось розкриття тендерних пропозицій/пропозицій, 30.12.2021 року КНП МДКЛ №6 ДМР оголошено рішення щодо переможця та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

За результатами спрощеної закупівлі КНП МДКЛ №6 ДМР в установленому законодавством термін з ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОРПРОЕКТ БУД укладено договір від 17.01.2022 № 1-3210 (далі - договір) на виконання робіт Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП Міська клінічна лікарня №6 ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро за кодом ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи. Ціна робіт - 16 371 343,02 грн; строк дії договору - до 31.12.2022. Згідно додаткових угод до договору, остаточний термін виконання робіт визначено - до 20.05.2023 (додаткова угода №13 від 21.04.2023), остаточна вартість робіт - 12 870 814,48 грн (додаткова угода №10 від 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до пункту 16.3. договору від 17.01.2022 № 1 -3210 на виконання робіт Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП Міська клінічна лікарня №6 ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро за кодом ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, Договір вважається виконаним після введення об`єкту в експлуатацію та закінчення всіх взаєморозрахунків між Сторонами за цим договором. На момент подачі цього позову, відповідно до актів приймання-виконання будівельних робіт, основні роботи виконані. Сума робіт склала 12 180 111,52 гривень. Але мережа медичного киснепостачання КНП Міська клінічна лікарня №6 ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро, в експлуатацію не введена, а отже договір в повному обсязі не виконаний.

Відповідачем у складі тендерної пропозиції на підтвердження досвіду виконання аналогічних робіт надано договір будівельного субпідряду від 04.06.2021 № 05/06.2021, укладений з Виробничо-комерційною фірмою Діод лтд (ВКФ Діод лтд, ЄДРПОУ 19301862) із виконанням будівельних робіт на об`єкті будівництва Реконструкція системи киснепостачання (облаштування кисневої рампи та внутрішньої системи киснепостачання інфекційного) комунального некомерційного підприємства Маньківська багатопрофільна лікарня Маньківської селищної ради Черкаської області (КНП Маньківська БЛ на суму 2 069 432,45 грн у т.ч. ПДВ - 344905,41 грн. Також ТОВ БК Дорпроект Буд надано відгук ВКФ Діод лтд про своєчасне та якісне виконання вищезазначених робіт у 2021 році.

Таким чином, Відповідачем було дотримано вимоги тендерної документації щодо наявності досвіду виконання аналогічного Договору.

Під час розгляду тендерної пропозиції Відповідача у КНП МДКЛ №6 ДМР не виникло сумнівів щодо правдивості наданої ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОРПРОЕКТ БУД інформації та документів.

Позивач зазначив, що ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОРПРОЕКТ БУД при подачі документів для участі в зазначеній тендерній закупівлі свідомо ввело в оману КНП МДКЛ №6 ДМР, надавши недостовірні відомості на підтвердження досвіду виконання аналогічних робіт, шляхом надання сфальсифікованого договору будівельного субпідряду від 04.06.2021 № 05/06.2021.

Відповідно до листа Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури за вих. № 04/54-4967ВИХ-23 від 08.06.2023, що надійшов до КНП МДКЛ №6 ДМР 09.06.2023, Відповідачу стало відомо, що в ході цільової перевірки Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури інформації, розміщеній на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель Рrоzоrrо, Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, були виявлені ряд невідповідностей документів, поданих ТОВ БК Дорпроект Буд на публічну закупівлю, чинному законодавстві та містять ознаки фальсифікації, а саме КНП "Маньківська багатопрофільна лікарня Маньківської селищної ради Черкаської області у 2021 році здійснено закупівлю робіт з Реконструкції системи киснепостачання (облаштування кисневої рампи та внутрішньої системи киснепостачання інфекційного) КНП Маньківська БЛ смт Маньківка Черкаської області на суму 325 963,00 ( UА-2021-05-05-001129-а) де переможцем закупівлі є - ФОП Кущенко Генадій Миколайович (ІПН НОМЕР_1 , м. Черкаси). Крім того відповідно до вищезазначеного листа Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, листа-відповіді КНП Маньківська Багатопрофільна лікарня Маньківської селищної ради Черкаської області від № 03.07.2023 р № 338, а також даних, що містяться на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель Ргогоіто, Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, реконструкція системи киснепостачання КНП Маньківська БЛ відповідно до умов договору від 04.06.2021 №05/06.2021 на суму 2 069 432,45 грн ТОВ БК Дорпроект Буд, не здійснювалась.

Позивач повідомив, що Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра було встановлено факт складання завідомо неправдивих офіційних документів, а саме вищезазначеного договору підряду, акту про виконані роботи, листа-відгуку та подання їх Відповідачем у складі тендерної пропозиції участі у закупівлі з метою привласнення бюджетних коштів суб`єктом господарювання шляхом обману при створенні передумов (визнання переможцем процедури закупівлі) для укладення Договору.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, у даному випадку, укладений сторонами договір є будівельного підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірний договір було чкстково виконано сторонами, що підтверджує Позивач. Будь-яких претензій з приводу виконання спірного договору до Відповідача не заявлялось.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203, Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави за наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях з закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про публічні закупівлі, Замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв:

1)наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій;

2)наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

3)наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів);

4)наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОРПРОЕКТ БУД надала недостовірні документи про наявність досвіду виконання аналогічного договору.

У порушення вимог пункту 3 Додатку Кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям до тендерної документації, п.3 ч.2 ст.16 Закону України Про публічні закупівлі, Відповідач надав неправдиву інформацію та документи щодо наявності досвіду виконання аналогічних робіт, отже не може підтвердити наявність досвіду виконання аналогічного договору.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п.5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (п.6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п.48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (п.91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (п.43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п.55)).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom) (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма (стаття 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Так, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення щодо результатів проведення спрощеної закупівлі робіт про завершальні роботи з реконструкції ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи ("Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро") (UA-2021-12-15-015490-c), а також визнання недійсним договору від 17.01.2022 №3210 на виконання робіт "Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро" за кодом ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, та всі додаткові угоди до договору, як похідні від результатів проведення спрощеної закупівлі робіт.

Щодо першої позовної вимоги господарський суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 сформувала такий правовий висновок: Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Подібних висновків неодноразово підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.08.2023 у справі №903/745/22, від 28.09.2023 у справі № 912/1562/22, від 11.10.2023 у справі №911/2629/21, від 11.06.2024 у справі №918/565/22, від 12.06.2024 у справі №906/633/21.

Водночас, як вбачається з обставин справи та змісту позовних вимог, за наслідками проведення процедури спірної закупівлі між Позивачем та Відповідачем укладено договір про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів від 17.01.2022 №3210.

За таких обставин, приймаючи до уваги , що спірна процедура закупівлі завершилася укладенням відповідного договору, вимога про визнання недійсним рішення замовника не є ефективним способом захисту, адже воно вичерпало свою дію фактом його виконання (укладенням договору) та не призведе до поновлення прав позивача, що свідчить про неефективність обраного способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним рішення недійсним рішення щодо результатів проведення спрощеної закупівлі робіт про завершальні роботи з реконструкції ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи ("Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП "Міська дитяча клінічна лікарня №6" ДМР за адресою: вул. Антоновича, 29, м. Дніпро") (UA-2021-12-15-015490-c).

Щодо решти позовних вимог господарський суд виходить з наступного.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг (з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів) вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

В обґрунтування позову Позивач посилається на статті 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України, проте не зазначає, в чому ж саме полягає порушення Відповідачем вказаних норм закону, наслідком якого може бути визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак очевидно, що внаслідок укладення спірного договору конституційні права і свободи громадянин не порушувались, не відбувалось знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі, якщо спірний договір на виконання робіт дійсно є нікчемним, то звернення Позивача до суду із позовом про визнання цього договору недійсним, є безпідставним і не є належним та ефективним способом захисту своїх прав.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Необхідною умовою для визнання договору недійсним із зазначених підстав є настання протиправних наслідків або умисел на настання таких наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (відповідні висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає наступне: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом, судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 статті 2 ГПК України (ч. 1 ст.2 ЦПК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, відповідно до якої позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме пред`явлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, адже не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 12.02.2025.

Суддя В.Г. Бєлік