Рішення
від 10.02.2025 по справі 910/11855/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/11855/24

За позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації земельної ділянки

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

прокурор - Колодчина Р.В.;

від позивача - Литвиненко Ю.А.;

від відповідача - Коковін Д.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" (далі - відповідач, ТОВ "АРКЕНСТОН") з вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 позовну заяву Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва залишено без руху, встановлено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Разом із позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вих. № 44-5022ВИХ-24 від 26.09.2024) (далі - заява про забезпечення позову).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову № 44-5022ВИХ-24 від 26.09.2024.

03.10.2024 через відділ діловодства суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 02.10.2024.

03.10.2024 прокурором сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11855/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2024 о 10:00 год.

15.10.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення на позовну заяву, відповідно до яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації земельної ділянки, повністю.

24.10.2024 через відділ діловодства суду заступником керівника Київської міської прокуратури подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/11855/24 (вих. № 15/1-5141-24 від 23.10.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 заяву заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 15/1-5141-24 від 23.10.2024 повернуто заявнику.

У підготовче засідання, призначене на 04.11.2024, з`явився прокурор та представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 04.11.2024, суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення, подані представником позивача.

Судом оголошено перерву до 25.11.2024 о 10:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 25.11.2024, з`явився прокурор та представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.11.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2025 о 10:20 год.

03.12.2024 через відділ діловодства суду заступником керівника Київської міської прокуратури подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/11855/24 (вих. № 15/1-5141-24 від 02.12.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 заяву заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/11855/24 (вих. № 15/1-5141-24 від 02.12.2024) задоволено повністю, вжито заходи забезпечення позову.

18.12.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.

24.12.2024 в системі "Електронний суд" прокурором сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.

У судове засідання, призначене на 13.01.2025, з`явився прокурор, представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.01.2025 суд протокольною ухвалою витребував у представника відповідача договір про надання правничої допомоги, на підставі якого видано ордер на надання правничої допомоги відповідачу (ТОВ "АРКЕНСТОН") (оригінал - для огляду, належним чином засвідчену копію- для залучення до матеріалів справи).

У судовому засіданні 13.01.2025 судом зазначено, що клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження буде розглянуте судом у наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.01.2025 судом оголошено перерву до 20.01.2025 о 10:40 год.

13.01.2025 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про відвід судді (далі - заява про відвід судді від 13.01.2025).

15.01.2025 засобами системи "Електронний суд" сформовано повідомлення № 10277 про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи №910/11855/24 визнано необґрунтованим; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід судді від 13.01.2025 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

20.01.2025 в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстровано заперечення Київської міської прокуратури на заяву про відвід судді, сформовані в системі "Електронний суд" 17.01.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 заяву Товариства обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи №910/11855/24 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

20.01.2025 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі, згідно яких представником відповідача уточнено викладену ним позицію у заяві від 13.01.2025 про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи №910/11855/24 та надано оцінку зазначеним секретарем судового засідання Піскуновою О.Ю. відомостям у протоколі судового засідання від 13.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.01.2025 (суддя Блажівська О.Є.) у задоволенні заяви Товариства обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/11855/24 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 27.01.2025 (суддя Гумега О.В.) призначено справу № 910/11855/24 до судового розгляду по суті на 10.02.2025 о 10:20 год.

30.01.2025 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про відвід судді (далі - заява про відвід судді від 30.01.2025).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід судді від 30.01.2025 в частині відводу, заявленого повторно з підстав, розглянутих судом раніше, - залишено без розгляду; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід судді від 30.01.2025 визнано необгрунтованим заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/11855/24; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід судді від 30.01.2025 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, вищевказану заяву про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи №910/11855/24 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.02.2025 (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" від 30.01.2025 про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи №910/11855/24 відмовлено.

У судове засідання, призначене на 10.02.2025, з`явився прокурор, представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 10.02.2025 представник відповідача в усній формі заявив відвід секретарю судового засідання Піскуновій Олександрі Юріївні.

Прокурор та представник позивача усно заперечили проти заявленого представником відповідача відводу секретарю судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" про відвід секретаря судового засідання Піскунової Олександри Юріївни.

У судовому засіданні 10.02.2025 представником відповідача підтримано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, сформоване в системі "Електронний суд" 18.12.2024, відповідно до якого відповідач просив суд повернутись зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі, а також поновити строк (надати додатковий час) відповідачу на подання відзиву та доказів у справі (далі - клопотання).

Необхідність повернення на стадію підготовчого провадження, поновлення пропущеного строку обгрунтована тим, що лише з відкритих джерел відповідач дізнався про розгляд справи № 910/11855/24 та на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024 зареєстрував електронний кабінет в ЕСІТС 09.12.2024, що позбавило його можливості своєчасно подати відзив та докази у справі. Вказані обставини викликані тим, що директор відповідача, він же єдиний учасник ТОВ "АРКЕНСТОН" - ОСОБА_1 виїхав з України 21.02.2022 та з того часу не повертався, що зумовило неможливість вчасного отримання відповідачем позовної заяви з додатками та подання відзиву, обов`язок щодо обов`язкової реєстрації юридичних осіб в системі "Електронний суд" виник у відповідача 18.10.2023, коли посадова особа, уповноважена на представництво інтересів ТОВ "АРКЕНСТОН" - ОСОБА_1 вже не перебував на території України.

Прокурор заперечив проти задовлення клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження з огляду на відсутність вагомих обставин, якими можливо було б обґрунтувати необхідність такого повернення.

Представник позивача залишив вирішення клопотання відповідача на розсуд суду.

У судовому засідінні 10.02.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та поновлення пропущеного строку подання відзиву та доказів у справі.

Судом враховано, що за наявності певних обставин суди першої інстанції можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті (відповідний висновок сфрмульовано Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21).

Судом встановлено, що обставини, наведені відповідачем в обгрунтування поданого ним клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, не є вагомими для прийняття судом рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, з огляду на таке.

04.11.2023 року набрав чинності Закон України № 3424-IX від 19.10.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", яким внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції Закону України № 3424-IX від 19.10.2023, чинній станом на час подання позову до суду 26.09.2024) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (як станом на час подання позову до суду, так і станом на даний час) місцезнаходження відповідача - ТОВ "АРКЕНСТОН" зареєстроване за адресою: Україна, 03179, місто Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 29/22А.

Матеріалами справи підтверджується, що саме за вищенаведеною адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, відповідачу були надіслані копії позовної заяви і доданих до неї документів та ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/11855/24. Поштові відправлення з ухвалами суду повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу відправника.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повідомляв суду іншої адреси місцезнаходження, ніж зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" був зареєстрований відповідачем лише 09.12.2024.

За наведених обставин, враховуючи приписи ч. 4 ст. 13 ГПК України, згідно яких кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд відзначає, що не здійснивши своєчасну реєстрацію електронного кабінету, обов`язкова наявність якого у юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, передбачена ч. 6 ст. 6 ГПК України, не повідомивши суду іншої адреси місцезнаходження, ніж зареєстрована у встановленому законом порядку, відповідач прийняв на себе ризики щодо обізнаності стосовно справ, учасником яких є юридична особа відповідача.

Аргументи відповідача стосовно того, що директор відповідача, він же єдиний учасник ТОВ "АРКЕНСТОН" - ОСОБА_1 з 21.02.2022 не перебуває на території України, суд оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 1, 3 ст. 56, ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 60 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника; представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, юридична особа відповідача бере участь у справі як через свого керівника /іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, так і через представника.

Частинами 1, 2 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Судом враховано, що чиннне законодавство України не містить положень про звільнення виконавчого органу товариства (директора) від виконання покладених на нього обов`язків з управління поточною діяльністю товариства у разі перебування останнього за межами України.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про неможливість відповідача своєчасно подати до суду відзив та докази у зв`язку з необізнаність відповідача про розгляд справи внаслідок перебування директора (єдиного учасника) відповідача за кордоном та відсутністю у відповідача електронного кабінету до 09.12.2024.

Частиною 3, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи), стосовно якої пропущено строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано одночасно з клопотанням про поновлення пропущеного строку відзив на позовну заяву та документи, стосовно яких пропущено строк, а рівно не зазначено докази, які відпоідач мав намір подати на спростування позовних вимог, заявлених прокурором, також не зазначено докази, які відповідач не міг подати у встановлений законом строк з об`єктивних причин, тощо. Відтак, відповідачем не було подано жодних заяв та доказів на спростування позовних вимог, заявлених прокурором.

За наведених обставин, суд відхиляє повністю клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та поновлення пропущеного строку подання відзиву та доказів у справі.

У судовому засіданні 10.02.2025 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.02.2025 судом заслухане вступне слово прокурора, представників позивача та відповідача.

Прокурор підтримав заявлені ним позовні вимоги в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 10.02.2025 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких прокурор, представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 10.02.2025.

У судовому засіданні 10.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

13.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 37,6 кв. м (літ. А нежитлова будівля, літ. а навіс, сходи, № 1 огорожа, № 2 шлагбаум, літ. І вимощення під автостоянку) за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, будинок 29/22А (далі - Спірний об`єкт нерухомого майна) за ОСОБА_2 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): 57689508 від 16.04.2021), що підтверджується Інформаційною довідкою № 395996685 від 23.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 16 т. 1).

Право власності на Спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Деркачем В.В. на підставі: технічного паспорту, серія та номер: 120/29/03/21, виданого 29.03.2021, видавник: ФОП Пилишенко А.В., Бюро технічної інвентаризації; довідки про технічні показники, серія та номер: б/н, видана 29.03.2021, видавник: ФОП Пилишенко А.В., Бюро технічної інвентаризації (а.с. 18-21 т. 1).

У подальшому, відповідно до Акту оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу ТОВ "АРКЕНСТОН" від 30.04.2021 (а.с. 25 т .1), ТОВ "АРКЕНСТОН" прийняло Спірний об`єкт нерухомого майна до Статутного капіталу ТОВ "АРКЕНСТОН" (далі - Акт оцінки та приймання-передачі майна від 30.08.2021).

Відповідно до Рішення № 2 учасника ТОВ "АРКЕНСТОН" від 30.04.2021, підписаного засновником ТОВ "АРКЕНСТОН" ОСОБА_1 , прийнято до складу учасників Товариства громадянина ОСОБА_2 ; збільшено розмір статутного капіталу на суму 314 847 грн, що створюється з нежитлової нерухомості, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 37,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2339054180000, що належить ОСОБА_2 ; затверджено новий склад учасників Товариства та розподілено частки учасників наступним чином: ОСОБА_1 частка в розмірі 13,704% Статутного капіталу Товариства становить 50 000,00 грн; ОСОБА_2 частка в розмірі 86,296% Статутного капіталу Товариства становить 314 847,00 грн (далі - Рішення № 2 учасника ТОВ "АРКЕНСТОН" від 30.04.2021) (а.с. 122 т. 1).

06.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. зареєстровано право власності ТОВ "АРКЕНСТОН" на Спірний об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 58050788 від 11.05.2021; номер відомостей про речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 41867926), що підтверджується Інформаційною довідкою № 395996685 від 23.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 16 т. 1).

Право власності на Спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "АРКЕНСТОН" на підставі: Акту оцінки та приймання-передачі майна від 30.08.2021; Рішення № 2 учасника ТОВ "АРКЕНСТОН" від 30.04.2021.

На даний час ТОВ "АРКЕНСТОН" є власником Спірного об`єкту нерухомого майна, єдиним учасником ТОВ "АРКЕНСТОН" є ОСОБА_1 , докази протилежного в матеріалах справи відутні.

Спірний об`єкт нерухомого майна розташовано на земельній ділянці площею 0,4309 га, кадастровий номер 8000000000:75:138:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить до земель комунальній власності в силу приписів ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, згідно яких у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (далі - Спірна земельна ділянка).

Правовий висновок щодо належності земельних ділянок в межах населеного пункту до земель комунальної власності сформовано у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, а саме: За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Відомості про реєстрацію права власності на Спірну земельну ділянку за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Рішення про передачу Спірної земельної ділянки у власність будь-яким фізичним чи юридичним особам, Київською міською радою не приймалось, що підтверджуються листами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/2-5030 від 20.04.2023, №0570202/2-10733 від 14.08.2023, №0570202/2-3516 від 15.03.2024 (а.с. 41, 45, 48 т. 1).

Приналежність Спірної земельної ділянки до земель комунальної власності презумується та визнається учасниками справи. Так, ТОВ "АРКЕНСТОН" зверталось до Київської міської ради, як до власника Спірної земельної ділянки, із заявою про її передачу в оренду; Київська міська рада розглядала цю заяву по суті та повернула її заявнику із зауваженнями, про що вказано у вищенаведених листах Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Факт знаходження Спірного об`єкта нерухомого майна на Спірній земельній ділянці підтверджується протоколом огляду місяця події від 30.05.2023, що проведений в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023102080000037, розпочатого 12.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, а також інформацією № 1096-4-04.03-2023 від 27.04.2023, наданою Національним центром управління та випробувань космічних засобів, яким проведено супутниковий моніторинг, за наслідками якого встановлено, що за наявними супутниковими знімками за період з 26.05.2007 по 31.10.2021 на Спірній земельній ділянці розташована будівля, яка за доступними фізичними параметрами є аналогічною за весь вказаний період (а.с. 27-36 т. 1). Крім того, знаходження Спірного об`єкта нерухомого майна на Спірній земельній ділянці також зафіксовано у Проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "АРКЕНСТОН" для будівництва багатофункціонального комплексу з апартаментами та підземним паркінгом на вул. Академіка Єфремова 29/22А, розробленому ТОВ "Деметра плюс" на замовлення ТОВ "АРКЕНСТОН" (а.с. 58-62 т. 1).

06.12.2021 на підставі проєкту землеустрою, розробленого ТОВ "Деметра плюс" на замовлення ТОВ "АРКЕНСТОН", державним кадастровим реєстратором Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано Спірну земельну ділянку за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, загальною площею 0,4309 га у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:138:0001, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про Спірну земельну ділянку від 06.12.2021 № НВ-2612662202021 (а.с. 55-56 т. 1).

Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 073-973 від 14.04.2023 повідомлено, що жодним особам Департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію по вул. Академіка Єфремова (Командарма Уборевича), 29/22А у м. Києві, у тому числі і ТОВ "АРКЕНСТОН" (а.с. 50 т. 1).

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-3228 від 05.05.2023 повідомлено, що в Реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві", відсутні відомості про документ стосовно присвоєння Спірному об`єкту нерухомого майна адреси вул. Академіка Єфремова, 29/22А (а.с. 52 т. 1).

За наведених обставиних прокурор стверджує, що рішення про передачу Спірної земельної ділянки, на якій розташовано Спірний об`єкт нерухомого майна, у користування чи власність жодним особам, у тому числі і TOB "АРКЕНСТОН", Київською міською радою не приймалось, правовстановлюючі документи на Спірну земельну ділянку не отримувались, Спірний об`єкт нерухомого майна збудовано на Спірній земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, а отже Спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, на яке жодні особи, попри здійснену державну реєстрацію речового права, не набули права власності в силу приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Таким чином, як вважає прокурор, право власності на Спірний об`єкт нерухомого майна у ТОВ "АРКЕНСТОН" відсутнє, а оголошене володіння майном, здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає припиненню, оскільки обмежує права власника Спірної земельної ділянки (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) щодо розпорядження Спірною земельною ділянкою, на якій розташований Спірний об`єкт нерухомого майна. Також, на думку прокурора, підлягають поновленню права власника Спірної земельної ділянки щодо користування нею шляхом зобов`язання ТОВ "АРКЕНСТОН" знести Спірний об`єкт самочинного будівництва. Крім того, підлягає скасуванню державна реєстрація Спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки вона здійснена на підставі проєкту землеустрою, розробленого з урахуванням наявності у ТОВ "АРКЕНСТОН" права власності на Спірний об`єкт нерухомого майна, яке насправді відсутнє, та обмежує права власника Спірної земельної ділянки щодо вільного розпорядження цією земельною ділянкою.

Діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради, прокурор звернувся з позовом до суду з вимогами до ТОВ "АРКЕНСТОН" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права із закриттям розділу та реєстраційної справи на Спірний об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації Спірної земельної ділянки.

Позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач вважає, що у ТОВ "АРКЕНСТОН" відсутнє право власності на Спірний об`єкт нерухомого майна, яке є самочинним будівництвом, ТОВ "АРКЕНСТОН" здійснено самовільне захоплення Спірної земельної ділянки шляхом розташування на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі.

Відтак, на думку позивача, оголошене володіння нерухомим майном здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає припиненню, оскільки обмежує права власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) щодо розпорядження Спірною земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно розташоване. Також, підлягають поновленню права власника землі щодо користування Спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ "АРКЕНСТОН" знести самочинно збудоване майно. Крім того, підлягає скасуванню державна реєстрація Спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки вона здійснена на підставі проєкту землеустрою, розробленого з урахуванням наявності у відповідача права власності на Спірний об`єкт нерухомого майна, яке відсутнє, та обмежує права власника землі щодо вільного розпорядження Спірною земельною ділянкою.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави та звернення з даним позовом до суду.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру": представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4).

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Системний аналіз положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (частина 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор обгрунтував наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з огляду на таке:

- порушення інтересів держави в спірному випадку полягає в тому, що внаслідок незаконних дій відповідача щодо реєстрації права власності на Спірний об`єкт самочинного будівництва, територіальна громада міста Києва позбавлена можливості використовувати Спірну земельну ділянку під об`єктом самочинного будівництва;

- звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття Спірної земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності всіх перед законом;

- місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи (ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто- герой Київ");

- відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом, здійснення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону;

- враховуючи викладене, прокурор визначив, що саме Київська міська рада є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних повноважень у спірних правовідносинах;

- прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати;

- державна реєстрація права власності на самочинне будівництво була здійснена весною 2021 року, а з 06.12.2021 (з моменту формування земельної ділянки) ТОВ "АРКЕНСТОН" використовує Спірну земельну ділянку без правових на те підстав;

- відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів КМДА №0570202/2-5030 від 20.04.2023, ТОВ "АРКЕНСТОН" зверталось до Київської міської ради із заявою від 14.12.2021 про передачу Спірної земельної ділянки в оренду, а отже, як вважає прокурор, Київська міська рада під час розгляду та дослідження наданих документів, належним чином виконуючи свої повноваження щодо користування та розпорядження землями територіальної громади, могла та повинна була дізнатись про факт самочинного будівництва на самовільно зайнятій Спірній земельній ділянці, що розташована за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А;

- проте, відповідні заходи з метою захисту порушеного права, у тому числі цивільно-правового характеру, Київською міською радою вжито не було, ТОВ "АРКЕНСТОН" і досі користується Спірною земельною ділянкою за відсутності на те правових підстав;

- встановивши порушення земельного законодавства, порушення інтересів держави, Святошинська окружна прокуратура міста Києва направила на адресу Київської міської ради листи №44-1926вих-23 від 10.04.2023, №44- 4372вих-23 від 03.08.2023 та №44-1110вих-24 від 29.02.2024 щодо виявлених порушень законодавства (а.с. 38-39, 43-44, 46-47 т. 1);

- у відповідь на листи прокуратури Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листами №0570202/2-5030 від 20.04.2023, №05708-6480 від 19.05.2023, №0570202/2-10733 від 14.08.2023, №0570202/2-3516 від 15.03.2024 (а.с. 41, 45, 48 т. 1) повідомив, що заходи цивільно - правового характеру з окреслених питань Київською міською радою не вживались;

- на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура листом №44-4905вих-24 від 20.09.2024 (а.с. 74 т. 1) повідомила Київську міську раду про намір звернутись до Господарського суду міста Києва з даним позовом в ітересах держави.

За наведених обставин, враховуючи нездійснення Київською міською радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду з відповідним позовом протягом розумного строку після отримання інформації про порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з даним позовом з метою захисту майнових інтересів держави в інтересах держави в межах дискреційних повноважень.

Суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з даним позовом в інтересах держави - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради як представницького органу, який діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва, та обрав такий спосіб захисту порушеного права як усунення перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4309 га з кадастровим номером 8000000000:75:138:0001, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А:

- припинивши володіння ТОВ "АРКЕНСТОН" нерухомим майном загальною площею 37,6 кв. м (Літ. А нежитлова будівля, літ. а навіс, сходи, № 1 огорожа, № 2 шлагбаум, літ. І вимощення під автостоянку) за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, оголошене рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. номер 58050788 від 11.05.2021 (номер відомостей про речове право - 41867926) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2339054180000;

- зобов`язавши ТОВ "АРКЕНСТОН" повернути її власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва загальною площею 37,6 кв. м (Літ. А нежитлова будівля, літ. а навіс, сходи, № 1 огорожа, № 2 шлагбаум, літ. І вимощення під автостоянку) за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул. Академіка Ефремова, 29/22А;

- скасувавши державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:138:0001, загальною площею 0,4309 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А.

Необхідність пред`явлення даного позову зумовлена потребою в захисті прав і інтересів територіальної громади міста Києва щодо використання та розпорядження Спірною земельною ділянкою комунальної власності згідно з вимогами законодавства, оскільки об`єкт нерухомості, розташований на Спірній земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, є самочинно збудованим, під його будівництво не була відведена Спірна земельна ділянка, дозвіл на проведення будівельних робіт жодній особі не надавався, проєкт не затверджувався, жодні особи, у тому числі і ТОВ "АРКЕНСТОН", попри здійснену державну реєстрацію речового права, не набули права власності на об`єкт нерухомості на Спірній земельній ділянці, в силу приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Отже, підставою для подання даного позову є вчинення відповідачем перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування майном.

Щодо самочинності будівництва нежитлової будівлі та відсутності у відповідача права власності на неї.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України.

Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

За висновками Верховного Суду, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі 202/3520/16-ц).

Судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

З наявного в матеріалах справи листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/2-5030 від 20.04.2023 (а.с. 40, 41 т. 1), наданого на запит прокуратури, вбачається, що рішення про передачу Спірної земельної ділянки у власність чи користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам Київська міська рада не приймала.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-3228 від 05.05.2023 повідомлено, що в Реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві", відсутні відомості про документ стосовно присвоєння Спірному об`єкту нерухомого майна адреси по вул. Академіка Єфремова, 29/22А (а.с. 52 т. 1).

Листом від 16.10.2023 № 107-6706 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація також повідомила, що поштова адреса новозбудованому об`єкту нерухомого майна на вул. Академіка Єфремова, 29/22А у м. Києві не присвоювалась та відповідні документи не надавались.

Таким чином, судом встановлено, що нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, будинок 29/22А (Спірний об`єкт нерухомого майна) збудована на Спірній земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:75:138:0001), яка у визначеному законом порядку жодній особі, у тому числі і ТОВ "АРКЕНСТОН" (відповідачу), не надавалась, а також встановлено факт відсутності документів, згідно з якими Деркачу В.В. та/або ТОВ "АРКЕНСТОН" надавалося б право виконувати на Спірній земельній ділянці будівельні роботи, а відтак Спірний б`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.

Суд відзначає, що здійснена державна реєстрація права власності на Спірний об`єкт нерухомого майна спочатку за Деркачем В.В., а згодом за TOB "АРКЕНСТОН" (відповідачем) не змінила правовий режим самочинного будівництва, а сам факт такої реєстрації не свідчить про наявність права власності у відповідача.

Натомість, право власності ТОВ "АРКЕНСТОН" на Спірний об`єкт нерухомого майна не виникло в силу приписів частини 2 статті 376 ЦК України (як і сам Спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

З урахуванням наведеного, за встановлених судом фактичних обставин справи, здійснення самочинного будівництва Спірного об`єкта нерухомості порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження Спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розташований.

Щодо способу захисту прав власника земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 щодо можливих способів захисту прав власника (користувача) відповідної земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва, навела правові висновки, за якими, зокрема, у певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (аналогічні за змістом висновки наведено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 ).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У частинах 3-5 статті 376 ЦК України установлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5).

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Тобто, відповідно до приписів частин 3 та 5 статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Разом із тим згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Крім того, наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, що є самочинним будівництвом, перешкоджає власнику землі, на якій цей об`єкт розташований, вільному розпорядженню цією землею, зокрема передачі її відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання (оренди) земельної ділянки.

Так, відповідно до правових висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, згідно яких у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 також наведено висновок про те, що судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості). Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Отже, прокурором обрано належний спосіб захисту у спірних правовідносинах.

Враховуючи обставини даної справи та зважаючи на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів, зокрема виникнення прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - припинення володіння TOB "АРКЕНСТОН" Спірним об`єктом самочинного будівництва не є втручанням у право особи на майно, а є визнанням відсутності такого права, оскільки право власності ТОВ "АРКЕНСТОН" на Спірний об`єкт нерухомого майна не виникло в силу приписів частини 2 статті 376 ЦК України, наразі судом не встановлено набуття ТОВ "АРКЕНСТОН" права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на відповідній правовій підставі відповідно до частини 3 статті 376 ЦК України.

З огляду на встановлені судом обставини даної справи, заявлені прокурором позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Спірною земельною ділянкою шляхом знесення Спірного об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права із закриттям розділу та реєстраційної справи на Спірний об`єкт нерухомого майна, підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації Спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Прокурор вважає, що спірна державна реєстрація підлягає скасуванню, оскільки вона здійснена на підставі проєкту землеустрою, розробленого з урахуванням наявності у ТОВ "АРКЕНСТОН" права власності на Спірний об`єкт нерухомого майна, тоді як таке право у ТОВ "АРКЕНСТОН" не виникло в силу приписів частини 2 статті 376 ЦК України, а державна реєстрація Спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі обмежує права власника цієї земельної ділянки (територіальної громади міста Києва) щодо вільного розпорядження Спірною земельною ділянкою.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", який є спеціальним законом при регулюванні відносин у даній справі, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державний земельний кадастр базується на таких основних принципах як об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно вимог Закону.

Статтею 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1). Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні (ч. 4).

Статтею 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;

на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель:

на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту (частина 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

За змістом ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки (абзаци 1, 4 частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Судом встановлено, що 06.12.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області на підставі проєкту землеустрою, розробленого ТОВ "Деметра плюс" на замовлення ТОВ "АРКЕНСТОН", зареєстровано у Державному земельному кадастрі Спірну земельну ділянку за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул.Академіка Єфремова, 29/22А, загальною площею 0,4309 га та присвоєно останній кадастровий номер 8000000000:75:138:0001.

Спірна земельна ділянка сформована в Державному земельному кадастрі під самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке не виникло та не підлягало державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи, що реєстрація в Поземельній книзі Спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:138:0001 здійснена на підставі проєкту землеустрою, розробленого ТОВ "Деметра плюс" на замовлення ТОВ "АРКЕНСТОН" у зв`язку із реєстрацією останнім права власності на об`єкт нерухомого майна, який є самочинним будівництвом та не може бути об`єктом речових прав і підлягає знесенню, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі Спірної земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:138:0001, загальною площею 0,4309 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, підлягають задоволенню.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази у порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "АРКЕНСТОН" є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурором у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) суми судових витрат, який складається із суми сплаченого судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також зазначено, що інші судові витрати відсутні.

Позивач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повінстю, сплачений прокурором судовий збір за подання позовної заяви у сумі 9 084,00 грн покладається на відповідача.

Стосовно судового збору, сплаченого прокурором за подання заяв про забезпечення позову.

Сплачений прокурором судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 514,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 116, 123, 124, 129, 165, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Київській міській раді (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4309 га, кадастровий номер 8000000000:75:138:0001, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" (Україна, 03179, місто Київ, вул. Академіка Єфремова, 29/22А; ідентифікаційний код 44375201) повернути її власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва загальною площею 37,6 кв. м (літ. А нежитлова будівля, літ. а навіс, сходи, № 1 огорожа, № 2 шлагбаум, літ. І вимощення під автостоянку) за адресою: місто Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А.

3. Усунути перешкоди Київській міській раді (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4309 га, кадастровий номер 8000000000:75:138:0001, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, припинивши володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" (Україна, 03179, місто Київ, вул. Академіка Єфремова, 29/22А; ідентифікаційний код 44375201) нерухомим майном загальною площею 37,6 кв. м (літ. А нежитлова будівля, літ. а навіс, сходи, № 1 огорожа, № 2 шлагбаум, літ. І вимощення під автостоянку) за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А, оголошене рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. номер 58050788 від 11.05.2021 (номер відомостей про речове право - 41867926) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2339054180000.

4. Скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:138:0001, загальною площею 0,4309 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 29/22А.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКЕНСТОН" (Україна, 03179, місто Київ, вул. Академіка Єфремова, 29/22А; ідентифікаційний код 44375201) на користь Київської міської прокуратури (Україна, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 9 084,00 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за подання позовної заяви, 1 514,00 грн (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.02.2025

Суддя Оксана ГУМЕГА


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	10.02.2025
Оприлюднено	14.02.2025
Номер документу	125093028
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.02.2025 по справі 910/11855/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/11855/24

Рішення від 10.02.2025

Рішення
від 10.02.2025 по справі 910/11855/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА