Рішення

від 09.01.2025 по справі 915/220/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 915/220/13-г(915/1465/21) м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників:

від позивача: ліквідатор Капінус А.А.

від відповідача-1: Деревянко Д.В.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: Дядюренко М.П.

за позовом ліквідатора Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" арбітражного керуючого Капінуса А.А. (адреса листування: 54017, м. Миколаїв, а/с 55; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

який діє від імені та в інтересах банкрута: Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" (54022, м. Миколаїв, пров. Павлова, 3-В, кв. 1, код ЄДРПОУ 24913656)

до відповідача-1: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), громадянки Федеративної Республіки Німеччина (АДРЕСА_2 (АДРЕСА_2); представник у справі: адвокат Деревянко Данило Валерійович)

відповідача-2: Вільнянської міської ради (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4, код ЄДРПОУ 25486771; ел.пошта: vogoso@ukr.net);

третя особа на стороні позивача (кредитор у справі № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор"): Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829; ел.пошта: info@fuil.com)

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність

у межах справи № 915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор"

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа №915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" (далі - УНСП "Алкор").

Ліквідатор УНСП "Алкор" арбітражний керуючий Капінус А. А. в межах справи №915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор" звернувся до суду з позовом від 29.09.2021, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності та застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність боржника.

Позов обґрунтований тим, що до порушення справи про банкрутство №915/220/13-г, а саме в серпні 2010 року по нікчемному правочину з власності УНСП "Алкор" вибуло нерухоме майно, яке необхідно витребувати у власність банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач-1.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 915/220/13-г(915/1465/21) касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ") задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 у справі № 915/220/13-г(915/1465/21) скасовано, справу № 915/220/13-г(915/1465/21) направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції у постанові від 23.04.2024 прийшов до висновку, що

- по суті, оскаржувані судові рішення не містять викладу обставин, наведених у обґрунтування наявності поважності причин пропуску строку позовної давності, у зв`язку з чим не зрозуміло чи взагалі розглядалося відповідне клопотання позивача судами;

- поза увагою судів залишено те, що відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника;

- також поза увагою судів попередніх інстанцій залишено викладені у клопотанні позивача обставини та підстави, з посиланням на які ліквідатор боржника обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності, зокрема щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Козловим В.О. покладених на нього обов`язків. При цьому суди не надали оцінки тривалості періоду виконання відповідних повноважень вказаною особою, а саме: арбітражного керуючого Козлова В.О. було призначено розпорядником майна УНСП "Алкор" згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013, а постановою від 23.06.2015 - ліквідатором вказаного підприємства до припинення повноважень 23.05.2019, та не з`ясували обставин, з якого часу вказана особа була обізнана з спірним правочином, тощо. Натомість вказані обставини напряму пов`язані із розглядом клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Таким чином, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження неналежного виконання арбітражним керуючим Козловим В.О. покладених на нього обов`язків, як обставину, яка може бути визнана поважною причиною пропуску строку позовної давності.

14.05.2024 матеріали справи № 915/220/13-г(915/1465/21) надійшли до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.05.2024 для розгляду справи № 915/220/13-г(915/1465/21) визначено суддю Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято справу №915/220/13-г(915/1465/21) до провадження судді Адаховської В.С.; розгляд справи почато спочатку зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2024 об 11:00.

05.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача-1 (вх. № 6652/24), в яких ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) просить залишити позовну заяву без задоволення у зв`язку з пропуском строку позовної давності та зазначає, що:

- неналежне виконання арбітражним керуючим Козловим В.О. покладених на нього обов`язків жодною мірою не вплинуло на пропуск строку позовної давності у даній справі і ця обставина не може бути підставою для поновлення пропущеного строку позовної давності;

- Вищий господарський суд України в постанові від 29.11.2017 у справі 915/220/13-г встановив, що строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, що є предметом даної заяви, закінчився 15.01.2015 та дана обставина, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, більше не підлягає доказуванню.

17.06.2024 до суду від третьої особи на стороні позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.06.2024 (вх. № 7124/24), в яких АТ "ПУМБ" просить визнати поважними причини пропуску ліквідатором банкрута Капінусом А.А. строку позовної давності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 11 липня 2024 року о 13:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.06.2024.

25.06.2024 до суду від адвоката Деревянко Д.В. надійшла заява б/н від 24.06.2024 (вх. №7514/24) про вступ у справу як представника відповідача-1.

04.07.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 03.07.2024 (вх. № 7999/24) про розгляд справи без участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та її представника за наявними у справі матеріалами.

Від ліквідатора банкрута та представника АТ "ПУМБ" до суду надійшли заяви від 11.07.2024 (вх. №№ 8389/24, 8390/24 від 11.07.2024), в яких учасники справи просять провести судове засідання без участі останніх, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.09.2024 о 13:30.

Ухвалою суду від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 16 вересня 2024 року о 14:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 06.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 23 вересня 2024 року о 12:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 16.09.2024.

25.09.2024 від представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку задоволено ухвалою суду від 25.09.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 03 жовтня 2024 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.09.2024.

30.09.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності № б/н від 27.09.2024, в яких ліквідатор банкрута вважає, що порушені права позивача мають бути захищені судом, а клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними - задоволено.

02.10.2024 від ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до суду надійшли додаткові пояснення №б/н від 01.10.2024, в яких відповідач-1 просить врахувати дані пояснення та залишити позовну заяву без задоволення у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

02.10.2024 від третьої особи до суду надійшли пояснення № б/н від 02.10.2024 стосовно додаткових пояснень позивача від 27.09.2024, в яких вважає клопотання позивача та третьої особи про визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності такими, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розгляд справи у судовому засіданні не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 26.11.2024 призначено судове засідання на 09.12.2024 о 16:00.

09.12.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2024 о 15:30, про що повідомлено відповідача-2 ухвалою суду від 13.12.2024.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 19 грудня 2024 року не відбулося, оскільки у період з 15:08 до 15:37 у Миколаївській області була оголошена та тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 19.12.2024 призначено судове засідання на 09.01.2025 о 13:00.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

09.01.2025 в судове засідання з`явилися ліквідатор банкрута (позивач), представник третьої особи та в режимі відеоконференції представник відповідача-1, яких суд заслухав.

Відповідач-2 в судове засідання не направив свого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду від 20.12.2024.

Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.01.2025 за відсутності представника відповідача-2.

В судовому засіданні 09.01.2025 ліквідатор банкрута підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник третьої особи підтримав поданий ліквідатором позов.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до змісту ст. 233, 240 ГПК України, 09.01.2025 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 порушено провадження у справі №915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 у справі №915/220/13-г УНСП "Алкор" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором УНСП "Алкор" призначено арбітражного керуючого Козлова В`ячеслава Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/220/13-г визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ") до УНСП "Алкор" та серед іншого встановлено, що вимоги АТ "ПУМБ" в сумі 13522629,97 грн є такими, що забезпечені заставою майна боржника, у тому числі іпотекою нерухомого майна УНСП "Алкор" відповідно до укладених між ними іпотечних договорів №461/071іп/08 від 26.08.2008, 1350/071ІП/07 від 24.10.2007, 7.3-57/6.6-88/05-2005/Іп-1 від 07.08.2007 та 291/071ип/08 від 23.06.2008. За умовами вказаних договорів УНСП "Алкор" (іпотекодавець) передало в іпотеку АТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) належне боржнику на праві власності нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. 4, 39 літ. А-2, площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв.15 літ. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.2 літ. Г, площею 120,9 кв. м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв.22,25,26 літ. Н, площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н', площею 72,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон (літ. Ш), площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 23520838).

На підставі рішення загальних зборів учасників УНСП "Алкор" (Протокол № 14 від 10.08.2010), у зв`язку з виходом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) із складу засновників (учасників), УНСП "Алкор" передало за Актом приймання-передачі нерухомого майна у власність ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) нерухоме майно.

У зв`язку з прийняттям рішення та передачею вказаного майна, Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області прийнято рішення від 10.03.2011 № 71 про оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та видано останній Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.03.2011, у тому числі на згадувану вище нерухомість, що є предметом іпотеки.

На підставі зазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 17.03.2011 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені в свідоцтві об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з внесенням відповідних записів про право власності останнього до Реєстру прав власності окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.09.2021 № 277245126.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2017 у справі №915/220/13-ц, постановленою за результатами розгляду позову АТ "ПУМБ" про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, встановлено, що укладений між УНСП "Алкор" та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) правочин щодо відчуження (передачі у власність) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений Актом прийому-передачі нерухомого майна, складеним на підставі протоколу загальних зборів учасників УНСП "Алкор" № 14 від 15.08.2010, є нікчемним в силу закону, оскільки спірне майно, яке знаходиться в іпотеці, було протиправно відчужене без згоди іпотекодержателя (забезпеченого кредитора).

Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2017 у справі №915/220/13-ц встановлено наступне:

- в порушення вимог частини третьої статті 9 та частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", відповідачем-1 було протиправно відчужено належне йому на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться в іпотеці забезпеченого кредитора (позивача) без згоди останнього, а тому правочин щодо відчуження шляхом передачі такого майна у власність іншій особі є нікчемним та не створює жодних правових наслідків для сторін такого правочину з моменту його вчинення;

- судом встановлено нікчемність укладеного між УНСП "Алкор" та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) правочину щодо відчуження (передачі у власність) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого Актом прийому-передачі нерухомого майна, складеного на підставі Протоколу Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" №14 від 15.08.2010, в зв`язку тим, що фактично відбулося відчуженням майна, яке предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя, що є порушенням статей 3, 9, 12 Закону України "Про іпотеку".

Відповідач-1 не заперечує щодо нікчемності даного правочину.

Таким чином, укладений між УНСП "Алкор" та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) правочин щодо відчуження (передачі у власність) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого Актом прийому-передачі нерухомого майна, складеного на підставі Протоколу Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" № 14 від 15.08.2010, є нікчемним в силу закону та відповідно до частини першої та четвертої статті 75 ГПК України нікчемність вказаного правочину при розгляду даної справи не підлягає доказуванню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 припинено повноваження ліквідатора УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова В.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2019 ліквідатором УНСП "Алкор" призначено арбітражного керуючого Капінуса А.А.

Ліквідатор УНСП "Алкор" Капінус А.А. в межах справи № 915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою вих. № 02-02/326 від 29.09.2021 до відповідачів Вільнянської міської ради та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), в якій просив:

1) Визнати недійсним Свідоцтво про власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року, видане Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в частині нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.№29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.№27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.№30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.№31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№ 4, 39 літ. А-2 площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв. №15 лі. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.№2 літ. Г, площею 120,9 кв.м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №22, 25, 26 літ.Н площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н' площею 72,6 кв. м реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. № 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон лі. Ш, площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23520838).

2) Застосувати наслідки нікчемності правочину та повернути у власність Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.№29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.№27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.№30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.№31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№ 4, 39 літ. А-2 площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв. №15 лі. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.№2 літ. Г, площею 120,9 кв.м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №22, 25, 26 літ.Н площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н' площею 72,6 кв. м реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. № 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон лі. Ш, площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23520838).

Позов мотивований тим, що до порушення справи про банкрутство № 915/220/13-г, а саме в серпні 2010 року по нікчемному правочину з власності УНСП "Алкор" вибуло нерухоме майно, яке необхідно витребувати у власність банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2021 позовну заяву ліквідатора УНСП "Алкор" Капінуса А.А. № 02-02/326 від 29.09.2020 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" (код ЄДРПОУ 24913656), відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер 915/220/13-г(915/1465/21). Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. призначено підготовче засідання.

Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача-2 - Вільнянської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3, 4 цієї статті).

Надаючи оцінку вказаним нормам процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у п. 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 сформулювала висновок, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Водночас, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

З урахування вказаних норм права вбачається, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч. ч. 1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 921/273/20, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Однією з позовних вимог у даній справі є визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в частині нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

У даному випадку оскаржуване свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року було видано Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), тому саме заінтересована особа - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) має бути відповідачем за вимогою про визнання недійсним такого свідоцтва.

Звертаючись з позовом у даній справі ліквідатор Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" арбітражний керуючий Капінус А.А. визначив відповідачами Вільнянську міську раду та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

В той же час, Вільнянська міська рада (код ЄДРПОУ 25486771) та Виконавчий комітет Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04526963) є окремими юридичними особами, які мають самостійну цивільну правоздатність та дієздатність, та не відповідають по зобов`язанням одна одної.

Вільнянська міська рада (код ЄДРПОУ 25486771) не є належним відповідачем у спорі щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року, адже Вільнянська міська рада не видавала таке свідоцтво та воно не було видано на користь міської ради.

Крім того, спірне нерухоме майно не знаходиться у власності чи розпорядженні Вільнянської міської ради та не передавалося на її користь, тому Вільнянська міська рада також не є належним відповідачем за вимогами про повернення у власність Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене вище, судом встановлено, що позов було заявлено до неналежного відповідача - Вільнянської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині даного відповідача через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.04.2024 у даній справі № 915/220/13-г(915/1465/21).

Щодо позовних вимог до відповідача-1 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, а в ч. 1 ст. 236 ЦК та ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що нікчемний правочин або правочин (господарське зобов`язання), визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Обставини щодо передачі ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) спірного нерухомого майна вже було предметом дослідження у справі №915/220/13-г.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі №915/220/13г, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 7 червня 2017 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року у справі №915/220/13-г було встановлено наступні обставини:

"Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 визнано грошові вимоги ПАТ "ПУМБ" до УНСП "Алкор" в сумі 14921054 грн. 62 коп., з яких 13522629 грн. 97 коп. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, у тому числі іпотекою, відповідно до укладених між ПАТ "ПУМБ" та УНСП "Алкор" Договорів іпотеки від 26.08.2008 року №461/071in/08, від 24.10.2007 року №1350/071ІП/07, від 07.08.2007 року №7.3-57/6.6-88/05-2005/Іп-1 та від 23.06.2008 року №291/071ип/08.

За умовами цих Договорів УНСП "Алкор" (іпотекодавець) передало в іпотеку ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 (літери за планом земельної ділянки Б'-2, Ц, Ч, Ш, А-2, В, Г, Н, Ф, X, Н', Б, Б-2, С, Т, П, Р).

Рішенням Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" (оформлене Протоколом від 10.08.2010 року № 14), боржник за Актом приймання-передачі нерухомого майна, у зв`язку з виходом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) із складу засновників (учасників), передало у власність ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) нерухоме майно, у тому числі й те, яке є предметом іпотеки відповідно до укладених між кредитором та боржником Договорів іпотеки.

В подальшому зазначене Рішення Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" та Акт прийому-передачі нерухомого майна стали підставою для прийняття Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області Рішення від 10.03.2011 року №71, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, в тому числі і щодо якого виник цей спір.

Факт реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне майно підтверджується наявною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.03.2016 року №56301970.

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "ПУМБ" відповідної згоди не давало."

Таким чином, судами у справі №915/220/13-г було встановлено обставини того, що спірне нерухоме майно перебувало в іпотеці у ПАТ "ПУМБ" та банк не надав згоди на відчуження даного майна на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Статтями 1, 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як стверджує позивач та не заперечують відповідачі, позивач як іпотекодержатель за іпотечними договорами не надавав згоди відповідачу-1 на відчуження спірного іпотечного майна на користь відповідача-2 або іншої особи.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Оскільки, нормою ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачено недійсність правочину щодо відчуження переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, тому правочин щодо передачі іпотечного майна, в даному випадку, є недійсним (нікчемним) в силу цієї норми Закону.

Отже, в порушення вимог ч. 3 ст. 9 та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", УНСП "Алкор" було протиправно відчужено належне йому на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться в іпотеці забезпеченого кредитора (позивача) без згоди останнього, а тому правочин щодо відчуження шляхом передачі такого майна у власність іншій особі є нікчемним та не створює жодних правових наслідків для сторін такого правочину з моменту його вчинення.

Правовий висновок стосовно того, що нікчемний правочин, укладений шляхом відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, не створює жодних правових наслідків, у тому числі не має наслідком перехід права власності до набувача майна за таким правочином, висловлений також у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16.

За вказаних обставин, в силу ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 216, ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин щодо передачі (відчуження) нерухомого майна, що є предметом іпотеки позивача, оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна, є нікчемним з моменту його вчинення та не створює жодних правових наслідків, у тому числі не призводить до переходу права власності від УНСП "Алкор" до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та не має наслідком перехід до останньої прав та обов`язків іпотекодавця.

Частиною 2 ст. 208 ГК України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не заперечує щодо нікчемності даного правочину.

Дані обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Свідоцтва про власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року та повернення у власність Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" спірного нерухомого майна.

Щодо строку позовної давності.

В той же час ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) була подана заява про застосування строків позовної давності у даній справі.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), на яку у своїй касаційній скарзі посилається скаржник, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19), від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України та за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 прийнято 17.03.2011, тобто станом на цю дату спірний правочин вважається виконаним, як в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.03.2011, так і в частині безпосередньої передачі спірного майна ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), тому строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину повинен був закінчитися ще 17.03.2014.

15 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким ч. 4 ст. 258 ЦК України виключено. При цьому ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину за умови, якщо строк їх пред`явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання ним чинності.

Як було встановлено вище, спірний правочин вважається виконаним 17.03.2011, тому, враховуючи положення ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину щодо відчуження шляхом передачі нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя, у власність ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) закінчився 15.01.2015.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суду України у постанові від 29.11.2017 у справі №915/220/13г та Верховний Суд у постанові від 23.04.2024 у даній справі.

У даному випадку, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою 30 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності більше ніж на 6,5 років.

Щодо наявності підстав для поновлення позивачу пропущеного строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор УНСП "Алкор" Капінус А. А. у відповіді на відзив відповідача-1 (т.1, а.с.93-95) заявив клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та навів відповідне обґрунтування, яке серед іншого містить посилання на судові рішення у справі №915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор", ухвалені за результатами розгляду скарги АТ "ПУМБ" на бездіяльність колишнього ліквідатора боржника арбітражного керуючого Козлова В. О. При чому, вказана бездіяльність полягає саме у невжитті заходів щодо подачі позову щодо повернення спірного майна банкрута, яке вибуло з його власності за нікчемним правочином з ОСОБА_1 .

Також, в поданих до суду додаткових поясненнях у справі (т.4, а.с. 1-102), посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024 у даній справі, позивач (ліквідатор Капінус А.А.) вважає, що порушені права УНСП "Алкор" мають бути захищені судом, а клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними задоволено, оскільки керівник УНСП "Алкор" та попередній ліквідатор Козлов В.О., всупереч вимог Закону, діяли не в інтересах УНСП "Алкор" та його кредиторів (не вживались заходи щодо повернення та забезпечення збереження майна боржника, яке вибуло по нікчемному правочину; керівником ( ОСОБА_11 ) надавались розпоряднику майна недостовірні відомості щодо майна та замовчувалась інформація, що майно незаконно вибуло з власності боржника; попередній ліквідатор Козлов В.О. не вчинив жодних дій, направлених на повернення майна у власність УНСП "Алкор").

В поданих до суду поясненнях та додаткових поясненнях (т.3, а.с. 129-159; т.4, а.с. 115-124) АТ "ПУМБ" вважає, що клопотання про визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В поданих відповідачем -1 та його представником додаткових поясненнях (т.3, а.с. 113-124; т.4, а.с. 103-114), останні просять залишити позовну заяву без задоволення у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки ліквідатором Капінусом А.А. не наведено жодних поважних причин пропуску УНСП "Алкор" строку позовної давності, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №915/220/13-г(915/1465/21) зазначено (п.8.44), що поза увагою судів попередніх інстанцій залишено викладені у клопотанні позивача обставини та підстави, з посиланням на які ліквідатор боржника обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності, зокрема щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Козловим В. О. покладених на нього обов`язків. При цьому суди не надали оцінки тривалості періоду виконання відповідних повноважень вказаною особою, а саме: арбітражного керуючого Козлова В.О. було призначено розпорядником майна УНСП "Алкор" згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013, а постановою від 23.06.2015 - ліквідатором вказаного підприємства до припинення повноважень 23.05.2019, та не з`ясували обставин, з якого часу вказана особа була обізнана з спірним правочином, тощо. Натомість вказані обставини напряму пов`язані із розглядом клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

В п. 8.45 вказаної Постанови від 23.04.2024 зазначено, що колегія суддів звертається до висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №902/357/18 та від 23.10.2018 у справі №904/5978/14, що полягають у можливості визнання поважними причин пропущення строку позовної давності у зв`язку з бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013, зокрема, порушено провадження у справі №915/220/13-г про банкрутство боржника Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника УНСП "Алкор", введено процедуру розпорядження майном боржника УНСП "Алкор", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рябець Олександра Михайловича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2013 у справі №915/220/13-г припинено повноваження розпорядника майна УНСП "Алкор" - арбітражного керуючого Рябець Олександра Михайловича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013 у справі №915/220/13-г призначено розпорядником майна УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова Вячеслава Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, визнано кредиторські вимоги ПАТ "ПУМБ" у сумі 14921054 грн. 62 коп. та включено 1398424 грн. 65 коп. до ІV черги реєстру вимог кредиторів, окремо внесено 13522629 грн. 97 коп. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 припинено процедуру розпорядження майном УНСП "Алкор" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Козлова В.О., визнано боржника банкрутом, відкрито відносно УНСП "Алкор" ліквідаційну процедуру, ліквідатором УНСП "Алкор" призначено арбітражного керуючого Козлова В.О. тощо.

У вересні 2017 ПАТ "ПУМБ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на бездіяльність ліквідатора у справі про банкрутство УНСП "Алкор", в якій просило визнати протиправною бездіяльність ліквідатора боржника УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова В.О. у справі №915/220/13-г, що полягала у не поданні позову про витребування майна від ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) або іншого позову про захист права власності боржника, не вчиненні заходів щодо повернення у власність УНСП "Алкор" та у відання ліквідатора нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці кредитора ПАТ "ПУМБ", а саме будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (перелік майна визначено у скарзі), а також не вчиненні ліквідатором дій щодо інвентаризації, оцінки та реалізації цього нерухомого майна, припинити повноваження ліквідатора боржника УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова В.О. у справі про банкрутство №915/220/13-г та призначити у цій справі нового ліквідатора боржника УНСП "Алкор" з числа арбітражних керуючих у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2018 у справі №915/220/13-г в задоволенні скарги ПАТ "ПУМБ" на бездіяльність ліквідатора Козлова В.О. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2018, апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2018 у справі №915/220/13-г скасовано. Скаргу ПАТ "ПУМБ" на бездіяльність ліквідатора у справі №915/220/13-г задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ліквідатора боржника УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова Вячеслава Олександровича у справі про банкрутство №915/220/13-г, що полягає у не поданні позову про витребування майна від ОСОБА_1 або іншого позову про захист права власності боржника, не вчиненні заходів щодо повернення у власність УНСП "Алкор" та у відання ліквідатора нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці кредитора ПАТ "ПУМБ", а саме будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. №28 площею 416,2 кв.м. (літ. Б-2); склад для зберігання рапсу площею 184,9 кв.м. (літ. Ц); склад зберігання шрота рапсу площею 184,6 кв.м. (літ. Ч); торговий павільйон площею 60,7 кв.м. (літ. Ш); майстерня інв. №2 площею 120,9 кв.м. (літ. Г); цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№4, 39 площею 515,0 кв.м. (літ. А-2); склад готової продукції інв. №15 площею 156,9 кв.м. (літ. В); цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №№22, 25, 26 площею 226,1 кв.м. (літ. Н); склад для зберігання соняшника площею 233,9 кв.м. (літ. Ф); контрольна вагова соняшникової олії площею 25,3 кв.м. (літ. Х); склад для зберігання олії площею 72,6 кв.м. (літ. Н); цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв. №№28, 29 площею 558,3 кв.м. (літ. Б, Б-2); цех з виробництва соняшникової олії інв. №30 площею 266,4 кв.м. (літ. С-2); склад для зберігання насіння соняшника інв. №31 площею 372,2 кв.м. (літ. Т); котельня інв. №27 площею 135,7 кв.м. (літ. П); цех для гарячої фільтрації масла площею 77,6 кв.м. (літ. Р)). Припинено повноваження ліквідатора УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова В.О. у справі №915/220/13-г. Справу №915/220/13-г направлено до Господарського суду Миколаївської області для призначення ліквідатора УНСП "Алкор" з числа арбітражних керуючих у порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зобов`язано арбітражного керуючого Козлова В.О. виконувати повноваження ліквідатора УНСП "Алкор" до призначення Господарським судом Миколаївської області у встановленому законом порядку іншого ліквідатора.

У постанові суду апеляційної інстанції наведено такі мотиви.

Так, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Матеріалами справи підтверджується, що право власності на майно боржника, яке було передано в іпотеку ПАТ "ПУМБ" відповідно до укладених між сторонами іпотечних договорів, а саме будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , без згоди на це іпотекодержателя. При цьому, як встановлено Господарським судом Миколаївської області в ухвалі від 07.06.2017, яке залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, правочин щодо передачі (відчуження) нерухомого майна, що є предметом іпотеки ПАТ "ПУМБ", оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна, є нікчемним з моменту його вчинення та не створює жодних правових наслідків, у тому числі не призводить до переходу права власності від УНСП "Алкор" до ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням сторонами приписів частини третьої статті 91 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя. Однак, ПАТ "ПУМБ" такої згоди не надавало. Проте, судом відмовлено у задоволенні вимог банку у зв`язку із спливом строків позовної давності. Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено безспірний факт нікчемності правочину щодо переходу права власності від УНСП "Алкор" до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим такий правочин не має жодних юридичних наслідків та не призвів до переходу права власності до ОСОБА_1 . З аналізу статей 386, 387, 388 Цивільного кодексу України, випливає, що позови щодо захисту права власності, витребування майна у особи, яка ним незаконно володіє, від недобросовісного набувача, мають подаватися саме власником такого майна. Оскільки за приписами статті 41 Закону про банкрутство саме на ліквідатора, з дня його призначення, переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута, то саме дана особа наділена повноваженнями щодо подання позовів про витребування майна із незаконного володіння. Разом з цим, ліквідатором боржника не вжито та не вживалось жодних заходів щодо витребування майна боржника у особи, яка ним незаконно володіє, зокрема й шляхом звернення до суду з відповідним позовом. До того ж, ліквідатором не вчинено жодних дій щодо звернення в судовому порядку від імені боржника, як власника іпотечного майна, з позовом про оскарження акту органу місцевого самоврядування, зокрема, свідоцтва про право власності, який став правовою підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 та оскарження в судовому порядку дій державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про право власності ОСОБА_1 на зазначену іпотечну нерухомість за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження цього майна. Отже, ліквідатором не виконано своїх обов`язків, які передбачені приписами статті 41 Закону про банкрутство, зокрема, арбітражним керуючим Козловим В.О. не вжито жодних заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Разом з цим колегія суддів апеляційної інстанції визнала необґрунтованою скаргу ПАТ "ПУМБ" в частині невчинення ліквідатором Козловим В.О. дій з інвентаризації, оцінки та реалізації майна, оскільки такі дії вчиняються лише щодо майна, яке фактично знаходиться у ліквідаційній масі, разом з цим на даний час спірне майно боржника до ліквідаційної маси не включено, що унеможливлює здійснення ліквідатором вказаних дій.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2021 р. у справі № 902/1255/15 (902/398/20)).

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропущення позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропущення позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).

У пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 сформовано висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропущення позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропущення цього строку.

Арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ст.10 КУзПБ).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2018 у справі №915/220/13-г, встановлено порушення арбітражним керуючим Козловим В.О. вимог ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та неналежне виконання обов`язків як ліквідатора УНСП "Алкор", проте не встановлено порушення арбітражним керуючим Козловим В.О. вимог ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та неналежне виконання обов`язків як розпорядника майна УНСП "Алкор".

Також, у вказаній постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що повноваження у арбітражного керуючого Козлова В.О. на подання позову про витребування майна із незаконного володіння виникли з 23.06.2015 року - з дати призначення його ліквідатором та переходу до нього прав керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Як вже зазначено судом, Вищий господарський суду України у постанові від 29.11.2017 у справі №915/220/13г та Верховний Суд у постанові від 23.04.2024 у даній справі встановили, що строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, що є предметом даного позову, закінчився 15.01.2015.

Таким чином, попередній ліквідатор УНСП "Алкор" Козлов О.В. жодним чином не міг подати позов про застосування наслідків нікчемності правочину до спливу строку позовної давності (15.01.2015), оскільки повноваження на подання такого позову у нього виникли лише через півроку після спливу цього строку позовної давності (23.06.2015), а відомості про незаконне вибуття з власності банкрута майна ним, як ліквідатором, були отримані 24.11.2015. До того ж, будучи розпорядником майна УНСП "Алкор", арбітражний керуючий Козлов О.В. був позбавлений можливості відповідно до діючих норм законодавства про банкрутство подати позов про застосування наслідків нікчемності правочину від імені УНСП "Алкор".

При цьому, судом враховано, що арбітражний керуючий Козлов В.О., як ліквідатор УНСП "Алкор", не був позбавлений права звернутись до господарського суду з відповідним позовом та клопотанням про поновлення строку позовної давності, зазначивши про наявність поважних причин для поновлення строку та те, що фактично пропуск позовної давності є незначним у часі (за умови звернення до суду у розумні строки після встановлення такого факту).

Однак арбітражний керуючий Козлов В.О. не виконав відповідних дій та не вчинив жодних дій з повернення майна у власність банкрута та задоволення вимог ПАТ "ПУМБ", як заставного кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражного керуючого Капінуса А.А. було призначено ліквідатором УНСП "Алкор" ухвалою суду від 23.05.2019, який звернувся до Господарського суду Миколаївської області з даним позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність боржника 30.09.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Тобто, сам ліквідатор Капінус А. А. звернувся із вказаним позовом лише через 2 роки та 4 місяці з моменту свого призначення.

Суд погоджується з твердженням відповідача-1, що з урахуванням загального строку позовної давності у три роки, таку тривалу "паузу" не можна вважати поважною причиною пропуску строку позовної давності на подання відповідного позову навіть з урахуванням бездіяльності попереднього ліквідатора.

Крім того, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2017 у справі №915/220/13-г вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо застосування наслідків нікчемного правочину та повернення у власність УНСП "Алкор" нерухомого майна, що є предметом даного позову саме через сплив позовної давності.

Отже, неналежне виконання ліквідатором Козловим В.О. своїх обов`язків ліквідатора банкрута в період з 23.06.2015 по 23.05.2019 не можна вважати об`єктивною та незалежною від позивача причиною, яка позбавила арбітражного керуючого Капінуса А.А. можливості своєчасно (з 15.08.2010 по 15.01.2015) звернутися із заявою (позовом), оскільки його було призначено вже після закінчення цього строку (23.05.2019).

За таких обставин, не можна вважати поважною причину пропуску строку позовної давності - неналежне виконання ліквідатором Козловим В.О. своїх обов`язків як ліквідатора УНСП "Алкор", оскільки жодного впливу така бездіяльність на пропуск строку позовної давності не мала.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та сталу судову практику щодо застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку поважних причин пропуску УНСП "Алкор" строку позовної давності, які б з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та також встановлені судом у справі обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява ліквідатора УНСП "Алкор" Капінуса А.А. про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність боржника є такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності. Поважності причин пропуску позовної давності позивачем не доведено.

Судовій збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду підписано 10.02.2025 (з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючого у справі судді).

Суддя В.С. Адаховська