Постанова

від 11.02.2025 по справі 915/220/13-г

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/220/13-гПівденно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від Банка Награбовський О.В.,

від ліквідатора Капінус А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат

у справі № 915/220/13-г

про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор»

кредитори:

1. Фізична особа-підприємець Маловічко Григорій Анатолійович

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Герсал»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич»

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД»

5. Фермерське господарство «Пилипенко В.М.»

6. Головне управління ДПС у Запорізькій області

7. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

8. Приватне підприємство «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал»

9. Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільнянськагропродукт»

11. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД»

ліквідатор: арбітражний керуючий Капінус А.А.

за участю Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції у Миколаївській області;

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» (далі УНСП «Алкор»).

Постановою від 23.06.2015 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано його банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 23.05.2019 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капінуса А.А.

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції від ліквідатора надійшли 4 (чотири) клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за загальний період з 01.12.2021 по 31.08.2024, а саме:

24.05.2024 від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі Банк) надійшли заперечення на клопотання ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 вищезазначені клопотання ліквідатора задоволені повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що:

- ліквідатор здійснює заходи, спрямовані на наповнення ліквідаційної маси, звітує суду та кредиторам про виконану роботу, скликає та проводить збори та комітети кредиторів, виконує всі рішення зборів комітету кредиторів, реалізував за погодженням з комітетом кредиторів виявлене майно, розподілив кошти, отримані від продажу майна банкрута, та ін. Наразі, розглядається справа за позовом ліквідатора про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність (дії направлені на повернення у власність банкрута майна, яке вибуло до відкриття провадження у справі про банкрутство).

- Банком не наведено конкретних недоліків роботи ліквідатора. Крім того, що за весь час виконання повноважень ліквідатора, дії чи бездіяльність арбітражного керуючого кредиторами у цій справі не оскаржувались, жодних скарг та зауважень на його діяльність від кредиторів не надходило.

- основна грошова винагорода арбітражного керуючого, яка вказана у звіті, нарахована у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Всі витрати, вказані в звіті, підтверджуються належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для відмови у затвердженні звітів ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Не погодившись з ухвалою суду, Банк подав на неї апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- суд помилково застосував ст. 43 Конституції України (щодо оплати праці), оскільки правовідносини між ліквідатором та кредиторами мають цивільно-правовий характер, а не трудовий, а винагорода ліквідатора не є заробітною платою, а є платою за надані ним належним чином послуги. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що Банком не наведено конкретних недоліків роботи ліквідатора.

- подані на затвердження комітету кредиторів звіти не містили переліку вчинених дій за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора, про що було зазначено Банком при голосуванні на Комітеті кредиторів боржника. Внаслідок запровадження в Україні військового стану, з лютого 2022 по лютий 2024 не проводилось жодних судових засідань у справі про застосування наслідків нікчемного правочину. Протягом цього періоду ліквідатором було проведено лише 2 (два) засідання зборів кредиторів з формальних питань. В період з 01.03.2024 по 31.08.2024 ліквідатором було проведено лише 3 (три) засідання зборів кредиторів.

- звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора може бути схвалено тільки за наслідком ліквідаційної процедури, однак у даній справі ліквідаційна процедура не завершена, тому звернення ліквідатора до суду з відповідним клопотанням є передчасним.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

02.12.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (за належними реквізитами).

19.12.2024 від Банка надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 11.12.2024 № 3/КНО на суму 2422,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 09.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк та призначено дану справу до розгляду на 11.02.2025 о 13:00 год.

06.01.2025 від арбітражного керуючого Капінуса А.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також заява (вх. № 26/25) про його участь в усіх судових засіданнях по справі № 915/220/13-г в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 13.01.2025 задоволена.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий заперечував проти її задоволення та зазначав, що:

- чинне законодавство не містить норми, яка б вказувала, що відповідний звіт арбітражного керуючого може бути поданий на затвердження та затверджуватись судом тільки за наслідком ліквідаційної процедури;

- посилання скаржника на безпідставне застосування судом ст. 43 Конституції України є помилковими;

- виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора це не тільки участь в судових засідання, а і виконання повноважень керівника банкрута, збереження майна, реалізація майна, розподілення коштів, формування справи та зберігання документів (в т.ч. в період військової агресії Російської Федерації), формування та подача обов`язкової звітності, розгляд вимог кредиторів, ведення реєстру вимог кредиторів, звітування перед комітетом кредиторів та судом, повернення майна з незаконного володіння, подача до суду процесуальних документів, організація та проведення зборів комітету кредиторів, тощо.

- Банком не спростовано, що арбітражний керуючий належним чином виконує повноваження ліквідатора у даній справі;

- докази щомісячного звітування перед членами комітету кредиторів додано до клопотань про затвердження звітів;

- значна тривалість ліквідаційної процедури обумовлена насамперед вчиненням дій, направлених на повернення майна банкрута, яке вибуло з його власності;

- також, в даній справі арбітражним керуючим було організовано збереження, інвентаризацію, оцінку та реалізацію наявного у банкрута майна на час призначення, а також забезпечено збереження всіх документів по справі, в т.ч. в період активних бойових дій в Миколаївській області під час військової агресії.

- всі дії арбітражного керуючого по оцінці та реалізації майна, а також розподілення коштів погоджувались з членами комітету кредиторів, що підтверджується відповідними протоколами зборів комітету кредиторів, які наявні в матеріалах справи.

- таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази виконання арбітражним керуючим щомісяця повноважень ліквідатора, а отже доводи скаржника в цій частині не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

10.02.2025 від Банка також надійшла заява (вх. № 564/25) про участь його представника (адвоката Награбовського О.В.) в усіх судових засіданнях по справі № 915/220/13-г в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 10.02.2025 задоволена.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 11.02.2025 з`явився арбітражний керуючий та представник Банка. Представники інших учасників справи про банкрутство в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник Банка просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотань арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за загальний період з 01.12.2021 по 31.08.2024.

Арбітражний керуючий заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Провадження у даній справі порушено 25.02.2013 відповідно норм Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції № 4212-VI від 22.12.2011.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 у справі №915/220/13-г УНСП «Алкор» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2019 ліквідатором УНСП «Алкор» призначено арбітражного керуючого Капінуса А.А.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі Кодекс).

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Таким чином питання оплати праці ліквідатора до 21.10.2019 регулювалося приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а з 21.10.2019 - нормами Кодексу.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою задоволені клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за загальний період з 01.12.2021 по 31.08.2024.

Положення частин 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України визначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 30 Кодексу передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Частиною 4 ст. 30 Кодексу визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частиною 6 ст. 30 Кодекс передбачено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та, відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Апеляційний суд зауважує, що із приписів статей 12, 30 Кодексу вбачається, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

На виконання вимог Кодексу арбітражним керуючим складено відповідні звіти про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат при виконанні повноважень ліквідатора за періоди з 01.12.2021 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 31.08.2024.

Суд першої інстанції перевірив розрахунки основної грошової винагороди за вищевказані періоди, в тому числі здійснено перерахунок основної грошової винагороди за період з 01.03.2024 по 30.04.2024, в решті зазначив про те, що розрахунки є правильними, розраховані згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та такі, що відповідають приписам Кодексу.

При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених сум апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів скаржника про те, що з лютого 2022 по лютий 2024 не проводилось жодних судових засідань у справі про застосування наслідків нікчемного правочину. Протягом цього періоду ліквідатором було проведено лише 2 (два) засідання зборів кредиторів з формальних питань, а в період з 01.03.2024 по 31.08.2024 ліквідатором було проведено лише 3 (три) засідання зборів кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (постанови Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16).

Водночас, Банком не обґрунтовано, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси, не спростовано належність виконання арбітражним керуючим обов`язків, покладених на нього законодавством про банкрутство.

Крім того, в матеріалах справи відсутні подані чи задоволені скарги щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень. Кредитор за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі був подати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, чого у цій справі не встановлено.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20 зазначено, що: «Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи».

Дана правова позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 22.08.2023 по справі № 903/160/22.

Щодо доводів скаржника про передчасність заявлених ліквідатором клопотань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями абз. 3 ч. 6 ст. 30 Кодексу не встановлено обов`язку ліквідатору подавати звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат виключно за весь період виконання ним повноважень, оскільки це його право подати звіт лише за частину строку виконання ним повноважень та відповідно отримати винагороду лише за даний період.

Крім того, вищевказана норма також не встановлює прямих обмежень щодо можливості арбітражного керуючого подати декілька звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, кожен з яких за окремий період виконання ним повноважень.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі № 915/220/13-г - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська