Рішення

від 11.02.2025 по справі 916/3334/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"11" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3334/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В., при секретарі судового засідання Чуйко О.О., розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) за вх.суду№2-76/25 від 22.01.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3334/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП (65022, м. Одеса, Французький бульвар, 54/23, офіс 301, код ЄДРПОУ 45099701);

про стягнення 20707,21грн

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): Арнаут Н.О.;

від відповідача (боржника): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ТРАНС ГРУПП» про стягнення 20707,21грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ТРАНС ГРУПП» умов укладеного між сторонами договору №23190-16/2024 від 02.04.2024.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС 18 139,92грн основного боргу, 1 394,54грн пені, 628,55грн 12% річних, 544,20грн втрати від інфляції, 2 422,40грн судового збору.

22.01.2025 за вх.суду№2-76/25 Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС звернулося до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП 16 085,36грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС посилається на те, що розділом 4 договору від 26.07.2024 № 26/07/2024-1ПД про надання правової (правничої) допомоги визначений порядок оплати послуг адвоката. Так, п. 4.1. договору встановлено, що за правову допомогу, передбачену цим договором, позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додаткових угодах до цього Договору, зокрема за представництво Клієнта та ведення справи в Господарському суді першої інстанції в тому числі підготовку та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях 3 500,00грн за 1 годину витраченого часу Адвоката. При цьому, в цей розмір не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом зобов`язань за цим договором (п. 4.2. договору). У свою чергу, п. 1 додаткової угоди до договору від 30.07.2024 встановлено, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви 15 050,00грн (згідно опису наданих послуг, що додається); за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Одеської області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях 3 500,00грн за 1 годину витраченого часу Адвоката. Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору винагорода, згідно з п. 1.1. Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100 % попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного договору на підставі акту приймання-передачі.

Як вказує заявник, на підтвердження виконання позивачем приписів пунктів 1, 2 додаткової угоди до договору, в частині виплати адвокату 15 050,00грн, до позовної заяви, крім самого договору, було додано копію платіжної інструкції виданої АТ «ТАСКОМБАНК» 29.07.2024 №1753 на суму 15 050,00грн. Окрім цього, п. 4 додаткової угоди до договору передбачено, що у разі задоволення судом позову у справі позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь позивача. Оплата передбаченого п. 4 Додаткової угоди «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання позивачем наказу про примусове виконання судового рішення (п. 5 додаткової угоди до договору). Витрати, передбачені п.п. 4, 5 додаткової угоди до договору у розмірі 1 036,36грн (20 707,21 грн х 5% = 1 035,36грн), які підлягають сплаті, у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України підтверджені безпосередньо договором від 26.07.2024 №26/07/2024-1ПД про надання правової (правничої) допомоги, доданого до позовної заяви. Таким чином, вищеназвані факти і докази беззаперечно доводять, що позивач поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 085,36грн, які підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС просить задовольнити вимоги заяви та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП 16 086,36грн витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП будь яких заперечень, пояснень чи клопотань щодо прийняття додаткового рішення не надало.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3334/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС надано договір про надання правної (правничої) допомоги №26/07/2024-1ПД від 26.07.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, додаткова угода від 30.07.2024, опис наданих за договором послуг на суму 15 00,00грн, платіжна інструкція АТ «ТАСКОМБАНК» №1753 від 29.07.2024 на суму 15 050,00грн.

Окрім цього, п. 4 додаткової угоди до договору передбачено, що у разі задоволення судом позову у справі позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь позивача. Оплата передбаченого п. 4 Додаткової угоди «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання позивачем наказу про примусове виконання судового рішення (п. 5 додаткової угоди до договору). Витрати, передбачені п.п. 4, 5 додаткової угоди до договору у розмірі 1 036,36грн.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015р.). А також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову (20707,21грн), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) за вх.суду№2-76/25 від 22.01.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3334/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТРАНС ГРУПП (65022, м. Одеса, Французький бульвар, 54/23, офіс 301, код ЄДРПОУ 45099701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) 3 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 12 лютого 2025.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Степанова