Постанова

від 12.02.2025 по справі 924/864/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Справа №924/864/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Промбуд-1"

про стягнення 193599,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Промбуд-1" на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 77544,04 грн пені, 19255,49 грн штрафу та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено визначений договором строк виконання будівельних робіт на суму 1281828,00 грн відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №5 за травень від 01.05.2023 на суму 731671,20 грн та №6 за листопад від 30.11.2023 на суму 550156,80 грн.

Відтак, перевіривши проведений позивачем розрахунок, суд вказав, що позивач обґрунтовано заявив відповідно до п.7.3 договору до стягнення 155088,08 грн пені та 38510,97 грн штрафу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, беручи до уваги виконання відповідачем без претензій зі сторони позивача будівельних робіт передбачених договором, наявність наведених відповідачем обставин, що спричинили прострочення виконання частини робіт по договору (зокрема систематичні повітряні тривоги (наявні в матеріалах справи статистичні дані повітряних тривог в Хмельницькій області), сплата банківської гарантії на забезпечення виконання договору, згідно вимоги позивача №02-4-1/385, вчинення відповідачем дій щодо повідомлення позивача про обставини, що перешкоджають вчасному виконанню робіт та клопотання про продовження строку виконання робіт, те, що штрафні санкції не є основним боргом, а стимулюванням до виконання зобов`язань, а тому при зменшенні його розміру позивач не нестиме негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, виходячи з загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням інтересів обох сторін та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки на 50% до 77544,04 грн пені та 19255,49 грн штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 77544,04 грн та штрафу у розмірі 19255,48 грн та ухвалите в цій частині нове, яким позовні вимоги у вказаній частині задоволити у повному обсязі. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Апелянт, зокрема, вказує, що жодних доказів існування виняткових обставин для можливості застосування судом першої інстанції ч.1 ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідачем не було надано суду.

Щодо зазначених відповідачем причин невчасного виконання ним договору (військова агресія рф, призов на військову службу працівників) звертає увагу суду на те, що відповідно до п.8.4. договору доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані ТПП або іншим компетентним органом/ установою. При цьому, відповідач для підтвердження обставин непереборної сили не надав суду жодного належного і допустимого доказу в розумінні ст.76-77 ГПК України, підтверджуючого неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договору саме через існування форс-мажорних обставин.

Також зауважує, що з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорною обставиною та причиною невиконання покладених на відповідача зобов`язань. За таких обставин, факт військової агресії в даному випадку не можна вважати винятковою обставиною для застосування судом першої інстанції ч.1 ст.233 ГК України.

Крім того, позивач зазначає про те, що працівників відповідача було увільнено від роботи на час проходження військової служби через три та чотири місяці після закінчення строку виконання зобов`язань за договором. Таким чином, посилання відповідача на те, що частину працівників було увільнено від роботи на час проходження військової служби є безпідставним.

Вважає, що наведені судом першої інстанції, зокрема, аргументи щодо негативних наслідків воєнного стану для діяльності відповідача слід співставити з тим фактом, що негативні наслідки воєнного стану в Україні поширюються на позивача не в меншій мірі, ніж на відповідача. Водночас, саме відповідачем порушено умови договору.

Скаржник також вказує, що незадоволена судом першої інстанції сума пені та штрафу не є значною чи завищеною у порівнянні із сумою основного зобов`язання, що складає 6129540,00 грн, а тому не може трактуватися, як надмірний тягар для відповідача, або бути невиправданим джерелом отримання додаткових прибутків для позивача.

Відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі №924/864/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2022 між приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Промбуд-1" (виконавець) укладено договір №3150 (а.с.8-35), за умовами п.1.1, 1.2 договору виконавець зобов`язується у 2022-2023 роках, виконати замовникові роботи, визначені договором, а замовник прийняти і оплатити такі роботи: виконання аварійно-відновлювальних робіт з капітального ремонту будівлі ЗПУ (інв.№001369) на ПС 330 кВ "Шепетівка" Хмельницького РЦОМ 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація.

Згідно з п.5.1 договору, термін виконання робіт: протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору та його реєстрації у НЕК "Укренерго", але не пізніше 28.02.2023 (в залежності від того, яка дата наступить раніше).

Відповідно до п. 5.3 договору, виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо виконання робіт після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в, довідка ф.КБ-3) уповноваженими представниками сторін, акта здачі-приймання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (типова форма №ОЗ-2) та акта приймання-передачі звіту з обстеження будівельних конструкцій будівлі ЗПУ.

За умовами п. 6.3.1 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки встановлені цим договором, якість яких відповідає умовам встановленим розділом 2 цього договору.

Сторони у п.7.3 договору узгодили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов`язань, виконавець сплачує замовнику згідно з частиною другою ст.231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

У відповідності до п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації в НЕК "Укренерго" і діє до 31.03.2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

Згідно з п.12.14.1, 12.14.2. договору виконавець надає замовнику в порядку та строки, визначені чинним законодавством України на дану закупівлю забезпечення виконання договору. Забезпечення виконання договору надається у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 582927,54 грн.

Додатковими угодами №1 від 02.03.2023 (а.с.38), №2 від 28.04.2023 (а.с.39) сторони вносили зміни в договір №3150, зокрема, щодо терміну виконання робіт, ціни договору, вартості аварійно-відновлювальних робіт з капітального ремонту.

Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №1 сторони погодили, що термін виконання робіт - до 31 березня 2023 року.

За умовами п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №2, ціна договору становить - 5107950,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1021590,00 грн. Загальна вартість договору складає 6129540,00 грн з ПДВ та складається з:

- вартості аварійно-відновлювальних робіт з капітального ремонту, що становить 5083030,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1016606,00 грн, разом 6099636,00 грн (п.3.1.1.);

- вартості обстеження будівельних конструкцій будівлі ЗПУ та складання звіту з обстеження будівельних конструкцій будівлі ЗПУ, що становить 24920,00 грн, крім того ПДВ 20% - 4984,00 грн, разом - 29904,00 (п.3.1.2).

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) відповідачем було виконано, а позивачем прийнято будівельні аварійно-відновлювальні роботи з капітального ремонту на загальну суму 5579383,20 грн, про що також було складено та підписано відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форм КБ-3 (а.с.66-102)

Згідно з актом від 10.02.2023 №1 здачі-приймання виконаних робіт за договором №03/1 від 13.01.2023, виконано обстеження будівельних конструкцій будівлі ЗПУ на загальну суму 29904,00 грн.

Позивач, стверджуючи, що виконавець, ТзДВ "Промбуд-1", несвоєчасно виконав роботи згідно договору №3150 від 29.12.2022, чим порушив п.5.1. договору, що є наслідком застосування відповідальності до останнього у вигляді стягнення пені та штрафу на підставі п.7.3. договору, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору №3150 від 29.12.2022, який за правовою природою є договором будівельного підряду та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 02.03.2023 сторони погодили, що строк виконання робіт до 31.03.2023.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на виконання умов договору №3150 від 29.12.2022 відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №1 від 03.02.2023 на суму 1341552,00 грн, №2 від 17.02.2023 на суму 1769042,40 грн, №3 від 23.03.2023 на суму 924201,60 грн; №4 від 31.03.2023 на суму 782 916,00 грн; було виконано у визначений договором строк будівельні аварійно-відновлювальні роботи з капітального ремонту на загальну суму 4847712,00 грн.

Водночас, виконання будівельних робіт на загальну суму 1281828,00 грн відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №5 від 01.05.2023 на суму 731671,20 грн та №6 від 30.11.2023 на суму 550156,80 грн, відповідачем виконано з порушенням терміну виконання, передбаченого договором, що не заперечується обома сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1, 2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За положеннями п.2 ст.883 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов`язань, виконавець сплачує замовнику згідно з частиною другою ст.231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем строку виконання будівельних робіт, передбаченого договором, а також здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру штрафу і пені із врахуванням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України, вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої до стягнення пені в розмірі 155088,08 грн (на суму 731671,20 грн за 30 днів прострочення) та штрафу в розмірі 38510,97 грн (на суму 550156,80 грн за 242 дні прострочення)

Разом з тим, оцінюючи висновки господарського суду про наявність підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Однак, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Апеляційний суд враховує, що згідно з п.12.14.1, 12.14.2. договору виконавець надає замовнику в порядку та строки, визначені чинним законодавством України на дану закупівлю забезпечення виконання договору. Забезпечення виконання договору надається у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 582927,54 грн.

29.12.2022 між Акціонерним товариством "Альтбанк" (банк) та ТзДВ "Промбуд-1" (принципал) укладено договір про надання гарантії №ВОС/GI2022/0519 (а.с.129-132), відповідно до умов якого банк надає гарантію - безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару - Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму Гарантії - 582927,54 грн (без ПДВ) після отримання оригіналу письмової вимоги від бенефіціара, в якій буде зазначено про порушення принципалом своїх зобов`язань за договором щодо виконання аварійно-відновлювальних робіт з капітального ремонту будівлі ЗПУ (інв.№001369) на ПС 330 кВ "Шепетівка" Хмельницького РЦОМ 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація, а принципал зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити регрес у строк сплати регресу (не пізніше наступного робочого дня після дати виконання банком платежу за гарантією) та виконати інші зобов`язання передбачені договором.

Таким чином, банківська гарантія як вид забезпечення виконання зобов`язання є гарантією банку здійснити платіж на вимогу замовника у випадку порушення виконавцем своїх зобов`язань за договором щодо виконання аварійно-відновлювальних робіт з капітального ремонту. Тобто замовник за наявності такого забезпечення фактично позбавляється будь-яких негативних наслідків у випадку порушення виконавцем своїх зобов`язань.

Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача за період з 05.05.2023 по 05.06.2023, сплачено суму банківської гарантії 582927,54 грн за вимогою №02-4-1/385 від 29.05.2023 за гарантією (а.с.135).

Враховуючи факт списання коштів відповідно до договору гарантії, а також відсутність доказів, що підтверджують погіршення фінансового стану позивача або ускладнення в його господарській діяльності, колегія суддів вважає, що позивачу не було завдано збитків через несвоєчасне виконання відповідачем умов договору.

Окрім того, судом також враховується, що відповідач листами (а.с.122-128) неодноразово повідомляв позивача про труднощі у дотриманні строків виконання робіт та просив продовжити строки виконання робіт, зокрема, у зв`язку з проведенням внутрішніх робіт в присутності ремонтного персоналу Західного територіального управління обслуговування мережі та інших підрядних організацій; постійними повітряними тривогами, під час яких працівники змушені покидати робочі місця на підстанції, що призводить до затвердіння розчину та додаткового часу для відновлення виробничого процесу; а також у зв`язку з повторним влучанням ракети на територію підстанції, що призвело до виникнення додаткових обсягів робіт (тріщини в стінах тощо).

Вказане свідчить про відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, та намагання уникнути негативних наслідків як для сторони замовника, так і для сторони виконавця.

Також як вірно зауважено судом першої інстанції, будь-яких претензій зі сторони позивача щодо виконання будівельних робіт відповідачем заявлено не було, що вказує на дотримання виконавцем п.2.1 договору щодо якісного, надійного та у відповідності з вимогами державних стандартів, інших нормативних актів виконання робіт.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги сплату банківської гарантії на забезпечення виконання договору та ненадання позивачем будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків виконання зобов`язання, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, наданих ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованих у даній справі штрафних санкцій на 50% до 77544,04 грн пені та 19255,49 грн штрафу.

Крім того, в межах розгляду даної справи, як і господарським судом першої інстанції, так і апеляційним судом, було враховано баланс інтересів сторін, в тому числі і в умовах воєнного стану, та здійснено висновок про зменшення штрафних санкцій саме на 50%, чим дотримано мету існування та застосування неустойки, зокрема, щодо стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, та застосовано дискреційні повноваження саме щодо зменшення розміру санкцій, а не звільнення від їх сплати.

Доводи апелянта про увільнення працівників відповідача від роботи на час проходження військової служби вже після закінчення строку виконання зобов`язань за договором, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вказані обставини не були єдиною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій судом першої інстанції.

Також колегія суддів, враховуючи ненадання відповідачем належних доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк встановлений п.8.1 договору, зважаючи на відсутність відповідного сертифікату про форс-мажорні обставини згідно п.8.4. договору, ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати", та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором внаслідок непереборної сили, а також ненадання жодного доказу в підтвердження того, що обставини, на які посилається відповідач, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором та саме яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни, дійшла висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі №924/864/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.