Рішення

від 12.02.2025 по справі 927/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1061/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс»,

код ЄДРПОУ 30504925, вул. Громадська, 39, м. Чернігів, 14037

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»,

код ЄДРПОУ 31650052, вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150

2. Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, 50Б, м. Чернігів, 14027

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспрес»,

код ЄДРПОУ 32284389, вул. Громадська, 60, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 73 746,40 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- стягнути з відповідача-1 відшкодування майнової (матеріальної) шкоди (збитків), заподіяної в результаті пошкодження КТЗ «АТАМАН-А092Н6», державний номер НОМЕР_1 , отриманої в результаті ДТП 26.02.2024, у виді вартості відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в розмірі 35 873,20 грн;

- стягнути з відповідача-2 відшкодування майнової (матеріальної) шкоди (збитків), заподіяної в результаті пошкодження КТЗ «АТАМАН-А092Н6», державний номер НОМЕР_1 , отриманої в результаті ДТП 26.02.2024, у виді розміру втрати товарної вартості в сумі 36 873,20 грн та франшизу у розмірі 1000,00 грн відповідно до умов Полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту за програмою «ДЦВ-Спецтехніка» №21597009-33-10-00 від 20.11.2023.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою суду від 19.11.2024 позовну залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоекспрес».

Також ухвалою від 02.12.2024 встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 02.12.2024 була доставлена відповідачам в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС 02.12.2024 о 14:56, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 17.12.2024.

12.12.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про затвердження мирової угоди від 27.11.2024, укладеної з відповідачем-2, до якого додана спільна заява позивача та відповідача-2 про затвердження мирової угоди та мирова угода.

16.12.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, до якого додані:

- клопотання про розподіл витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу адвоката;

- клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката;

- клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача-1 ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Щодо відзиву відповідача-1 на позов.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.

Щодо клопотань відповідача-1 про розподіл витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу адвоката та про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд долучив до матеріалів справи зазначені клопотання відповідача-1, які будуть вирішуватись судом під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Щодо клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача-1 ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Подане клопотання обґрунтоване тим, що у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог і задовольнить позов, що буде наслідком подвійного стягнення страхового відшкодування, а також підставою для регресних вимог ПрАТ «СК «Вусо» до ТОВ «УЛФ-Фінанс». Отже, на думку відповідач-1, рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є можливість впливу судового рішення на права та обов`язки цих осіб.

Як вбачається з наданої відповідачем-1 платіжної інструкції №45312 від 01.08.2024, страхове відшкодування у розмірі 18 322,92 грн він сплатив ТОВ «Автоекспрес», а не ТОВ «УЛФ-Фінанс», а відтак суд вважає, що рішення у цій справі не вплине на права та обов`язки останнього, що є підставою для відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі третьої особи.

15.01.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення у справі.

15.01.2025 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить повернути додаткові письмові пояснення позивача, оскільки суд не надав дозволу на їх подання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 5 ст. 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Зі змісту поданих позивачем письмових пояснень вбачається, що він наводить свої заперечення щодо доводів відповідача-1, викладених у відзиві.

Тобто ці додаткові пояснення за своєю суттю є відповіддю на відзив.

За приписами ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Суд встановив, що відзив відповідача-1 на позов позивач отримав 16.12.2024 о 16:07, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого ЕК, а отже останнім днем для подання відповіді на відзив є 23.12.2024.

Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Оскільки позивач у зазначених додаткових поясненнях поза межами строку на подання відповіді на відзив навів свої заперечення проти викладених у відзиві доводів відповідача-1, не просив дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, суд залишив ці додаткові пояснення без розгляду.

З огляду на залишення додаткових письмових пояснень без розгляду, заява відповідача-1 про їх повернення задоволенню судом не підлягає.

Ухвалою суду від 12.02.2025 суд затвердив мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем-2, та закрив провадження у справі у цій частині.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача-2 та на транспортному засобі, що належить відповідачу-2, автомобілю, який перебуває в оренді у позивача, завдано майнову шкоду, розмір якої складає 73 746,40 грн, з яких 35 873,20 грн - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідачем-1, та 36 873,20 грн - розмір втрати товарної вартості КТЗ, а також 1000,00 грн франшизи, що підлягає відшкодуванню відповідачем-2.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки він здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 18 322,92 грн лізингоодержувачу - ТОВ «Автоекспрес» на підставі листа титульного власника КТЗ Ataman ТОВ «УЛФ-Фінанс» від 19.03.2024, а тому вважає, що він виконав своє деліктне зобов`язання і воно є припиненим. Також відповідач-1 вважає, що ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» не є потерпілою особою і не має права на отримання страхового відшкодування від Страховика за наслідками ДТП, так як титульним власником КТЗ «АТАМАН-А092Н6», державний номер НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс», який надав розпорядження щодо особи отримувача страхового відшкодування.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

03.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (далі Лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоекспрес» (далі Орендодавець) та Дочірнім підприємством «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (далі Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 03.05.2023 (далі Договір від 03.05.2023).

У розділі 1 Договору від 03.05.2023 наведено терміни, які в цілях цього Договору мають такі значення, зокрема: договір фінансового лізину №14903/04/23-Г, укладений між Орендодавцем (що є лізингоодержувачем за таким договором) та ТОВ «УЛФ-Фінанс», що є лізингодавцем та власником транспортного засобу та відповідно до якого орендодавець користується відповідними ТЗ.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 03.05.2023 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне орендне користування транспортний засіб та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Передача в оренду транспортного засобу разом з комплектом ключів і технічним паспортом на транспортний засіб відбувається в момент підписання даного Договору. Орендар зобов`язаний повернути з оренди транспортний засіб до дати закінчення строку дії Договору (п. 3.1 Договору від 03.05.2023).

Строк оренди починається з Дати укладення Договору та закінчується Датою закінчення строку дії Договору (п. 4.1 Договору).

За умовами п. 6.1.2, 6.1.3 Договору від 03.05.2023 Орендодавець зобов`язаний: за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт транспортного засобу, та надавати Орендареві необхідну консультаційну допомогу з метою найбільш ефективного використання транспортного засобу; за свій рахунок здійснювати поточний ремонт транспортного засобу.

Згідно з п. 7.1.2, 7.1.4 Договору від 03.05.2023 Орендар зобов`язаний: підтримувати транспортний засіб в технічно справному стані і після закінчення строку цього Договору чи його дострокового розірвання повернути Орендодавцеві за Актом приймання-передачі; не поліпшувати, а також жодним іншим чином не змінювати стан транспортного засобу, в тому числі не вживати заходів до відновлення об`єкту оренди без попередньої письмової згоди Орендодавця.

Відповідно до п. 13.2, 13.3 Договору від 03.05.2023 у разі дорожньо-транспортної пригоди (з пошкодженням чи без пошкодження транспортного засобу), крадіжки, знищення транспортного засобу або його частин, Орендар зобов`язаний негайно звернутися до представників Державної автоінспекції МВС України та отримати відповідний «Протокол» про таку подію.

Про будь-яку дорожньо-транспортну пригоду, пошкодження, крадіжку і тому подібне Орендар повинен негайно сповістити Орендодавця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 26 квітня 2024 року, а щодо грошових зобов`язань, які виникли до моменту закінчення строку дії Договору, - до моменту повного їх виконання (п. 16.1 Договору від 03.05.2023).

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.03.2024 у справі №750/3037/24, яка набрала законної сили 06.04.2024, притягнуто водія КП «ЧТУ» до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Вказаною постановою Деснянського районного суду міста Чернігова встановлено, що 26.02.2024 о 13:30 год. водій КП «ЧТУ» в м. Чернігові по пр. Миру, 247 зі сторони вул. Кільцева в бік вул. В. Дрозда, керував транспортним засобом ПМЗТ2 інв. №474 та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з попереду зупинившимся транспортним засобом АТАМАN А-092Н6, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, осіб постраждалих немає, власникам транспортних засобів завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 26.04.2023 за ТОВ «УЛФ-Фінанс» зареєстрований автобус марки Ataman А-092Н6, р.н. НОМЕР_1 , рік випуску - 2023.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.05.2024 власником автобус цього ТЗ є ТОВ «Автоекспрес».

Територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видано ДП «Пассервіс» тимчасові реєстраційні талони НОМЕР_4 та ХХР №092032 на автобус марки Ataman А-092Н6, р.н. НОМЕР_1 , зі строком дії до 25.04.2024 та до 31.05.2029, відповідно.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника тролейбуса ПМЗ-Т2 №474 - КП Чернігівське тролейбусне управління» ЧМР була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізників) за програмою «ДЦВ-Спецтехніка» серії №21597009-33-10-00, відповідно до якого розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, становить 200 000,00 грн, франшиза 1000,00 грн.

Позивач подав суду заяву від 29.02.2024, адресовану ПрАТ «СК «Вусо», у якій просив здійснити належне відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП 26.02.2024.

30.04.2024 експерт-автотоварознавець ОСОБА_1 на замовлення ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» склав висновок №62 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу (далі Висновок №62).

У Висновку №62 зазначено, що:

- вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автобуса «Ataman А-092Н6», реєстраційний № НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 26.02.2024, з урахуванням суми ПДВ 20% - 6145,53 грн, у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 26.02.2024 складає 36 873,20 грн;

- вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автобуса «Ataman А-092Н6», реєстраційний № НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 26.02.2024, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ 20% - 6145,53 грн, у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 26.02.2024 складає 36 873,20 грн;

- вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу автобуса «Ataman А-092Н6», реєстраційний № НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 26.02.2024, у тому числі з урахуванням розміру втрати товарної вартості у сумі 36 873,20 грн, станом на дату оцінки - 26.02.2024 складає 73 746,40 грн.

Додатками до Висновку №62, зокрема, є акт технічного огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) №62, де зазначено назви деталей та опис пошкоджень; ремонтна калькуляція від 30.04.2024 №086 24, фототаблиця пошкоджень автобуса.

Позивач надав суду заяви від 01.11.2024, адресовані ПрАТ «СК «Вусо», у яких просив провести виплату страхового відшкодування з врахуванням розміру оціненої шкоди 36 873,20 грн.

Як зазначає позивач, відповідач-1 не здійснив йому виплату страхового відшкодування.

Зі свого боку відповідач-1 зазначив, що він здійснив страхове відшкодування у розмірі 18 322,92 грн лізингоодержувачу - ТОВ «Автоекспрес» на підставі листа титульного власника КТЗ Ataman ТОВ «УЛФ-Фінанс» від 19.03.2024, на підтвердження чого надав:

- лист ТОВ «УЛФ-Фінанс» від 19.03.2024 №УФ-УФ-65183, адресований ТОВ «Автоекспрес» та ПрАТ «СК «ВУСО», у якому товариство надає згоду для звернення Лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №14903/04/23-Г від 19.04.2023 ТОВ «Автоекспрес» як потерпілого до Страховика ПрАТ «СК «Вусо» та на здійснення виплати страхового відшкодування за подією (ДТП), яка мала місце 26.02.2024 з ТЗ (Автобус) Ataman, д.н.з. НОМЕР_1 , а також на здійснення виплати безпосередньо на рахунок ТОВ «Автоекспрес»;

- заяву ТОВ «Автоекспрес» від 25.07.2024 №14, адресовану ПрАТ «СК «Вусо», про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, що сталася 26.02.2024;

- платіжну інструкцію №45132 від 01.08.2024 про перерахування ТОВ «Автоекспрес» коштів у розмірі 18 322,92 грн з призначенням платежу: «Стр. відш. зг. СА №2363128-1 від 01.08.2024 та дог. №21597009-33-10-00/22 від 20.11.2023, стр. КП «Чернігівське тролейбусне управління», заяв. 01.05.2024».

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Щодо особи, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Частина 3 статті 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

При цьому особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Отже, право вимагати відшкодування шкоди, завданої майну, має як власник цього майна, так і особа, яка має законне право володіння цим майном (титульний володілець).

Зазначене право володільця є похідним від права власника й не може бути реалізовано у разі, якщо власник самостійно реалізує його шляхом вчинення відповідних дій, у тому числі шляхом звернення за виплатою страхового відшкодування завданої шкоди, пред`явлення позову тощо.

Як встановив суд, власником пошкодженого у ДТП автобуса Ataman (далі спірний ТЗ) є ТОВ «УЛФ-Фінанс», яке на підставі договору фінансового лізингу №14903/04/23-Г від 19.04.2023 передало спірний ТЗ у володіння та користування лізингоодержувачу ТОВ «Автоекспрес».

Зі свого боку ТОВ «Автоекспрес» відповідно до договору оренди транспортного засобу №03-05/1 від 03.05.2023 передало спірний ТЗ в оренду ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс».

Таким чином, на момент скоєння ДТП власником спірного ТЗ був ТОВ «УЛФ-Фінанс», а титульними володільцями - ТОВ «Автоекспрес» (лізингоодержувач) та ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» (орендар).

Листом від 19.03.2024 №УФ-УФ-65183 ТОВ «УЛФ-Фінанс» звернулось до ТОВ «Автоекспрес» та ПрАТ «СК «ВУСО», у якому надало згоду для звернення Лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №14903/04/23-Г від 19.04.2023 ТОВ «Автоекспрес» як потерпілого до Страховика ПрАТ «СК «Вусо» та на здійснення виплати страхового відшкодування за подією (ДТП), яка мала місце 26.02.2024 з ТЗ (Автобус) Ataman, д.н.з. НОМЕР_1 , а також на здійснення виплати безпосередньо на рахунок ТОВ «Автоекспрес».

Отже, власник спірного ТЗ реалізував своє право відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, шляхом звернення до страховика завдавача шкоди щодо сплати страхового відшкодування ТОВ «Автоекспрес» як лізингоодержувачу цього ТЗ, а орендар (позивач) не може суперечити такому рішенню власника.

ТОВ «Автоекспрес», який з 30.05.2024 став власником спірного ТЗ, звернувся із заявою до ПрАТ «СК «ВУСО» від 25.07.2024 про виплату йому страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, що сталася 26.02.2024. Додатком до цієї заяви є Звіт №62.

Таким чином, вже новий власник спірного ТЗ реалізував своє право відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, шляхом звернення до страховика завдавача шкоди щодо сплати страхового відшкодування саме йому і саме в розмірі, визначеному у Звіті №62, який є тотожним розміру позовної вимоги.

Відповідно до платіжної інструкції №45132 від 01.08.2024 відповідач-1 сплатив ТОВ «Автоекспрес» страхове відшкодування у розмірі 18 322,92 грн, сума якого, на думку, страховика, є обґрунтованою.

При цьому суд враховує, що за умовами п. 6.1.2, 6.1.3, 7.1.4 Договору від 03.05.2023 обов`язок за свій рахунок здійснювати капітальний та поточний ремонт спірного ТЗ покладений саме на ТОВ «Автоекспрес» як орендодавця ТЗ, а ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» не має права поліпшувати, а також жодним іншим чином змінювати стан транспортного засобу, в тому числі вживати заходів до відновлення об`єкту оренди без попередньої письмової згоди Орендодавця.

Таким чином, переважне право на вирішення питання щодо відшкодування збитків, завданих спірному ТЗ, та здійснення його ремонту належить саме ТОВ «Автоекспрес», а не позивачу.

Щодо розміру заподіяних збитків.

Суд зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до Висновку №62 від 30.04.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу автобуса «Ataman А-092Н6», реєстраційний № НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 26.02.2024, у тому числі з урахуванням розміру втрати товарної вартості у сумі 36 873,20 грн, станом на дату оцінки - 26.02.2024 складає 73 746,40 грн.

Стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.

Згідно з пунктом 36.1 цієї статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Водночас спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом наведених норм, визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов`язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб`єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.

Вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.

Доказів документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту пошкодженого автобусу виконавцем робіт, що є платником ПДВ, учасники справи суду не надали.

Отже, розмір страхового відшкодування, якій підлягає сплаті власнику, визначається виходячи з вказаної у звіті суми 36 873,20 грн за мінусом суми ПДВ (6415,43 грн) та франшизи (1000,00 грн) і становить 29 727,67 грн.

Тобто відповідач-1 фактично недоплатив власнику - ТОВ «Автоекспрес» страхове відшкодування у розмірі 11 404,75 грн, проте зазначені обставини не є предметом спору у цій справі та підлягають вирішенню окремо між страховиком та власником спірного ТЗ.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у нього порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування та є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

При цьому суд зазначає, що у разі здійснення безпосередньо позивачем відновлювального ремонту пошкодженого спірного ТЗ, питання щодо відшкодування його вартості має вирішуватись між позивачем та ТОВ «Автоекспрес» відповідно до укладеного між ними Договору від 03.05.2023.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією № 1523 від 28.10.2024, тобто мінімальну ставку судового збору, виходячи із загальної суми позову.

Отже, судовий збір за кожну позовну вимогу розраховується судом пропорційно до заявленої до стягнення суми.

Таким чином, розмір судового збору за подання позовної вимоги до відповідача-1 становить 1472,94 грн, а до відповідача-2 1555,06 грн.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідачів 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2024, укладеного з адвокатам Руденко В. М.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 01.11.2024 Виконавець (адвокат) надає Замовнику (позивачу) юридичну допомогу (послуги), пов`язану з представництвом та захистом інтересів Замовника як позивача в Господарському суді Чернігівської області під час стягнення шкоди, збитків, завданих внаслідок ДТП, яке трапилось 26.02.2024 близько 13:30 по пр. Миру, 247 в м. Чернігові, за участю транспортного засобу позивача.

У п. 2.1 Договору від 01.11.2024 Виконавець зобов`язався готувати необхідні заяви, клопотання, звернення, запити та інші процесуальні документи щодо представництва Замовника як позивача в Господарському суд Чернігівської області.

За надання послуг за цим договором Виконавець отримує від Замовника гонорар в розмірі 20000,00 грн. Оплата гонорару Виконавцю проводиться після набуття чинності рішення суду у справі щодо стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП (п. 2.3 від 01.11.2024).

Отже, ціну (вартість) правничої допомоги визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).

Оскільки позов заявлений до двох відповідачів, розмір витрат на професійну правничу допомогу розраховується судом пропорційно до заявленої до стягнення суми щодо кожного з відповідачів.

Таким чином, розмір таких витрат щодо подання позовної вимоги до відповідача-1 становить 9728,80 грн, а щодо відповідача-2 10 271,20 грн.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем за подання позовної вимоги до відповідача-1, покладаються на позивача.

Щодо судових витрат відповідача-1.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу відповідач-1 надав: копію договору про надання правової допомоги від 12.06.2020, укладений з адвокатом Шиліним Володимиром (далі Договір від 12.06.2020); копію додатку №1 до Договору від 12.06.2020; копію акта приймання наданих послуг від 16.12.2024; копію ордеру на надання правової допомоги АІ №1749048 від 15.11.2024.

Відповідно до п. 1 Договору від 12.06.2020, укладеного між адвокатом Шиліним Володимиром (далі Адвокат) та відповідачем-1 (далі - Клієнт), Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах з позовами фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до Клієнта; а також за позовами Клієнта до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших осіб; а також у досудових справах, пов`язаних із врегулюванням страхових випадків.

Послуги Адвоката за цим договором надаються шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правовою характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта недопущення їх порушень, сприяння їх поновленню у разі порушення, здійснення представництва та захисту в судах, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами, та в інших формах, передбачених чинним законодавством України (п. 2 Договору від 12.06.2020).

У п. 8 Договору від 12.06.2020 сторони погодили, що гонорар Адвоката за цим договором визначається у додаткових угодах до договору. Окрім гонорару, Клієнт на вимогу Адвоката зобов`язується оплачувати Адвокату обґрунтовані фактичні видатки, пов`язані із виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо).

Договір діє з моменту йою підписання Сторонами і припиняється його належним виконанням. Дія договору може бути достроково припинена за згодою сторін, на письмову вимогу клієнта в односторонньому порядку в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення), на вимогу Адвоката за умови письмовою повідомлення про це Клієнта (в тому числі шляхом направлення Адвокатом електронною листа на електронну пошту Клієнта, вказану в цьому Договору) не пізніше ніж за 1 (один) календарний день, та з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами (п. 9 Договору від 12.06.2020).

15.11.2024 Адвокат та Клієнт підписали Додаток №1 до договору від 12.06.2020, у п. 1, 2 якого погодили: розмір фіксованого гонорару в сумі 10 000,00 грн за надання правничої допомоги, представлення інтересів Клієнта в Господарському суді Чернігівської області у справі №927/1061/24; оплату гонорару за надання правничої допомоги не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Отже, ціну (вартість) правничої допомоги визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).

16.12.2024 Адвокат та Клієнт підписали акт приймання наданих послуг, у якому зазначено про надання останньому таких послуг:

- ознайомлення з наявними документами Замовника, підстави позовної заяви її обґрунтованості;

- вивчення актуальної судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- супровідні заходи розгляду справи у суді.

Вартість послуг професійної правничої допомоги, вказаних в п. 1 Акту становить 10000,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.

Таким чином, розмір витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 10 000,00 грн та підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» страхового відшкодування у розмірі 35 873,20 грн відмовити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (код ЄДРПОУ 30504925, вул. Громадська, 39, м. Чернігів, 14037) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052, вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун