Ухвала

від 10.02.2025 по справі 908/194/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/194/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, судді: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024

(суддя Азізбекян Т. А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024

(головуючий - Дармін М. О., судді: Іванов О. Г., Чус О. В.)

у справі за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС АВІА-ГРЕЙД"

про стягнення 798 369,70 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство, скаржник) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС АВІА-ГРЕЙД" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 798 369,70 грн, з яких 737 734, 03 грн пені та 60 635,67 грн 3% річних.

2. Позов обґрунтований порушенням Товариством виконання зобов`язань за Державним контрактом на надання послуг за державні кошти для потреб оборони № 370/3/5/6/2/149 від 22.12.2022 (далі - Державний контракт).

3. Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення від 10.06.2024, яким у задоволенні позову відмовив.

4. Місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов Державного контракту, в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.06.203, попри вплив сторонніх чинників - обставин непереборної сили, що підтверджено у встановленому порядку, та несвоєчасне надання для виконання робіт вертольоту заводський номер № 94912, усвідомлюючи важливість належного матеріально-технічного забезпечення та підтримки боєздатності підрозділів Збройних Сил України, відповідач виконав зобов`язання в повному обсязі, мінімізувавши період прострочення. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що Товариство допустило незначне прострочення завершення робіт через місцезнаходження у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, а також відсутність вини відповідача у порушенні терміну виконання зобов`язань.

5. Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 04.11.2024, якою апеляційну скаргу Міністерства задовольнив частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 60 635,67 грн (3% річних) за порушення виконання зобов`язань за Держаним контрактом - скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства на користь Міністерства 53 025, 45 грн (3% річних) за порушення виконання зобов`язань за Держаним контрактом, в іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з Товариства на користь Міністерства оборони України 795, 38 грн судового збору за подання позовної заяви та 954, 46 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий Міністерством розрахунок 3% річних дійшов висновку, що розрахунок 3% річних виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення сплати боргу, тому відповідно до виконаного апеляційним господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 53 025,45 грн. При цьому, суд зазначив, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за зобов`язанням зі сплати 3% річних не беруться колегією суддів до уваги, оскільки засвідчення належним чином форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку взагалі виконувати зобов`язання, встановлені законодавством.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 737 734,03 грн пені. Зокрема, суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем зобов`язання за Державним контрактом та період прострочення, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання ремонтних робіт за контрактом, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені 617 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Суд зазначив, що це забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів Товариства та не матиме негативних наслідків для Міністерства.

7. 06.02.2025 Міністерство надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Предметом позову у цій справі є стягнення 798 369,70 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на виключний випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

17. В обґрунтування зазначає про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни під час дії правового режиму воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо ремонту військової техніки, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

18. Скаржник вказує на те, що суди неправильно застосували норми права, оскільки не звернули увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

19. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

20. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

21. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

22. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

23. За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містять переконливих аргументів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить у повноваження суду касаційної інстанції.

24. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

25. Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.

26. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

27. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

28. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезна-ходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

29. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

30. На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

31. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

33. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/194/24 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко